Копія
30 вересня 2025 року Справа № 608/1385/25
Номер провадження2-а/608/125/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Яковець Н. В.
з участю секретаря Олійник О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В позовній заяві посилався на те, що 14 червня 2025 року добровільно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Метою явки було уточнення власних військово-облікових даних та надання документів щодо його рідного брата ОСОБА_2 , 1980 р. н., який зник безвісти під час бойових дій 21.11.2023 року. Таким чином, позивач сумлінно виконав свій обов'язок з'явитися до територіального центру комплектування і повідомив про наявність поважної обставини - зникнення близького родича під час воєнних дій. Зазначена обставина відповідно до ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» звільняє ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації (він має законну відстрочку від мобілізації). Незважаючи на добровільну явку позивача та наявність у нього поважних обставин, 16 червня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову № 1576 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн. З оскаржуваної постанови убачається, що ОСОБА_1 визнано винним у порушенні правил військового обліку в особливий період, а саме без конкретизації, у чому полягало порушення. Постанова містить лише загальні посилання на норми законодавства (“Про військовий обов'язок і військову службу», “Правила військового обліку призовників та військовозобов'язаних» тощо), проте не зазначає конкретну норму, яку порушив позивач, дату, час і обставини правопорушення, а також не визначає, до яких саме суб'єктів (призовників, військовозобов'язаних чи резервістів) він належить. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично притягнув позивача до відповідальності без належного встановлення події та складу правопорушення. З матеріалів справи зрозуміло, що формальною підставою накладення штрафу стало те, що ОСОБА_1 не оновив свої облікові дані у встановлений строк. Дійсно, Законом України №3696-IX від 09.05.2024 (набрав чинності 19.05.2024 р.) було доповнено ст. 210 КУпАП частиною третьою, яка встановлює відповідальність у вигляді штрафу від 17000 до 25500 грн. за порушення правил військового обліку в особливий період. Одночасно законодавець зобов'язав громадян протягом 60 днів з дня набрання чинності зазначеним законом уточнити свої персональні дані щодо військового обліку (тобто до 18 липня 2024 року). Крім того, Законом № 3621-IX від 21.03.2024 (зі змінами Закону № 4235-IX від 12.02.2025) було скасовано статус “обмежено придатний» до військової служби та встановлено, що всі громадяни, які раніше були визнані обмежено придатними (у т.ч. Позивач, за наявності відповідного статусу), зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд (ВЛК). Отже, на момент явки позивача (14.06.2025) формально строк для уточнення даних та проходження ВЛК вже сплив. Позивач не мав умислу ухилятися від виконання цих вимог - він сам прийшов до ТЦК. Причиною затримки були поважні сімейні обставини: пошук брата, який зник безвісти, та пов'язані із цим клопоти і психологічний стан. Ці обставини виключають наявність прямого умислу у його діях. Більше того, ОСОБА_1 має відстрочку від мобілізації як близький родич особи, що зникла безвісти під час війни, тобто його несвоєчасне поновлення облікових даних не могло завдати шкоди обороноздатності чи інтересам держави.
Позивач вважає постанову № 1576 від 16.06.2025 неправомірною, такою, що винесена без встановлення факту та складу адміністративного правопорушення, та підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю. Постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 винесена саме за відсутності складу правопорушення в діях позивача. Він не мав на меті порушувати правила військового обліку - навпаки, добровільно виконав свій обов'язок (з'явився до ТЦК), хоч із незначним запізненням. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження вини позивача, зокрема відсутні докази наявності прямого умислу або необережності у його діях. За таких обставин склад адміністративного правопорушення відсутній, а притягнення до відповідальності є незаконним.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Квятковський Д. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, відзиву не подав, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином.
Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Судом встановлено, що 16 червня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову № 1576, згідно якої на позивача ОСОБА_1 накладено за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф в розмірі 17 000 грн. З оскаржуваної постанови вбачається, що 14 червня 2025 року о 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу уточнення персональних даних. Під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено, що громадяни України від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб визнаних у встановленому законом порядку особами з інвалідністю) з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 05.06.2025 року пройти повторно медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Також було під час звірки даних встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов повторно військово-лікарську комісію, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом, до 05 червня 2025 року з метою визнання придатності до військової служби.
Позивач ОСОБА_1 пояснив, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , він не мав умислу ухилятися від виконання вимог щодо проходження до 5 червня 2025 року повторного медичного огляду, а причиною затримки були поважні сімейні обставини: пошук брата, який зник безвісти, та пов'язані із цим клопоти і психологічний стан.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 11762 від 20.06.2025 року.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Всупереч вищевикладеному, у резолютивній частині постанови не зазначено про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення зобов'язують призначати стягнення в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, та з урахуванням обставин, встановлених статтею 33 Кодексу.
Статтею 27 КУпАП штраф визначено як грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
У санкціях статей (санкціях частин статей) КУпАП стягнення у виді штрафу визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Тобто, КУпАП чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру стягнення у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно з «Перехідними положеннями» Податкового кодексу (п.5 підрозділу 1 розділ ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділ IV цього кодексу для відповідного року.
Отже, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано; призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП.
Вказану думка суду узгоджується із позицією Восьмого апеляційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 158/2257/24.
В силу ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що постанова № 1576 ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі про адміністративне правопорушення від 16 червня 2025 року не відповідає вищевказаним вимогам закону, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовної заяви та направлення справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст. 7, 9, 27, 210-1, 242-246, 247, 251, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1576 від 16 червня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, а справу надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесених.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Рішення набрало законної сили "____" ______________ 2025 року.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1385/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. В. Яковець
Копію рішення видано "____" ______________ 2025 року.
Секретар: