Справа № 161/16850/25
Провадження № 2-а/161/268/25
30 вересня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Пахолюка А.М.
при секретарі - Корнійчук А.А.,
в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення.
Свій позов мотивує тим, що 08.08.2025 року юристом ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшим лейтенантом ОСОБА_2 , позивачу було вручено копію постанови № 2154 від 03.07.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП (далі - постанова) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки, винесена без дослідження суб'єктивної сторони правопорушення та за відсутності доказів вчинення ним вказаного правопорушення, оскільки, він вчасно, а саме 06.07.2024 року звернувся до ЦНАП у м. Луцьку про оновлення персональних даних з військового обліку та одразу отримав відповідний документ із електронної системи «Резерв+», особисто неодноразово звертався до відповідача для подачі заяви на відстрочку та жодного разу працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 повісток не вручалося йому, він не мін знати про направлення йому повістки від 04.10.2024 року та її не отримував, оскільки перебував за кордоном на реабілітації з 06.10.2024 року до 23.11.2024 року.
Вказує, що в подальшому у електронній системі «Резерв+» він дізнався про порушення ним правил військового обліку, після чого 13.12.2024 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому було повідомлено, що йому була виписана та надіслана повістка через АТ «Укрпошта». Після ретельного обстеження своєї поштової скриньки він знайшов це повідомлення, жодних доказів повернення листа з інформацією про те, що адресат відсутній за вказаною адресою відповідач не надає. Вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Окрім того, з оскаржуваної постанови № 2154 від 03.07.2025 року вбачається, що порушення ОСОБА_1 правил військового обліку в особливий період вчинено у зв'язку з неприбуттям по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.10.2024 року, тобто правопорушення відбулось саме 14.10.2024 року, однак спірну постанову винесено 03.07.2025 року, відтак минув трьохмісячний строк, в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення.
З врахуванням наведеного, просить суд скасувати постанову №2154 від 03.07.2025 року, закрити провадження у справі, стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 20.08.2025 року позов залишено без руху надано термін для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 26.08.2025 року відкрито провадження у справі без виклику сторін.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що 04.10.2024 року військовозобов'язаному ОСОБА_1 була сформована повістка за допомогою Єдиного державного реєстру призовників та надіслана за допомогою Національного оператора поштового зв'язку «Укрпошта», із необхідністю явки у конкретно визначений час - 11.00 год. 14.10.2024 року. У вказаний день ОСОБА_1 не з'явився, жодних документів щодо поважності причин неявки не надав. В листопаді 2024 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 повернувся лист із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. У відповідності до абз. 3 пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, що затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року (далі - Порядок), належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є проставлення відмітки про відсутність особи за адресою проживання особи, повідомленою цією особою відповідному ТЦК та СП. За результатами розшуку, 03.07.2025 року, була винесена постанова № 2154 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку, оскільки в зазначений час та місце ОСОБА_1 не з'явився за викликом до відповідача.
Відтак, вважає, що жодних порушень вимог чинного законодавства України відповідачем не допускалось, протиправних дій чи бездіяльності не вчинялось. Просив відмовити в задоволенні позову.
26.09.2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наведено доводи на спростування аргументів відзиву.
На підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 9 ст. 205 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.07.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 , було винесено щодо ОСОБА_1 постанову у справі про адміністративне правопорушення № 2154 за ч. 3 ст. 210 КУпАП (далі - постанова), згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 не з'явився по повістці № 269117 від 04.10.2024 року, що зобов'язувала його з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.10.2024 року, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. (а.с. 12).
Згідно з п. 1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частинами першою, третьою статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а також за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила військового обліку.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 дод. 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 13.12.2024 року добровільно з'явився до відповідача, та у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що позивач не з'явився по повістці 14.10.2024 року.
Із копії закордонного паспорта позивача № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 перебував за межами України в період з 07.10.2024 року по 23.11.2024 року (а.с.25).
Із повідомлення АТ «Укрпошта» вбачається інформація про дату вкладення цього листа з повісткою до абонентської скриньки, а саме 08.10.2024 року (а.с.20).
Відтак, судом достеменно встановлено, що ОСОБА_1 не було відомо про час та місце його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме 14.10.2024 року для уточнення даних, та те, що він свідомо ухилився від такого обов'язку та не з'явився до відповідача.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Будь-який яких належних та допустимих доказів, що підтверджують обізнаність позивача про явку саме на 14.10.2024 року для уточнення облікових даних, відповідач не надавав та не долучив до матеріалів відзиву.
Крім того, із позовної заяви вбачається, що 30.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із письмовою заявою щодо надання йому відстрочки (а.с.22), після чого 04.10.2024 року повторно з'явився для отримання відповідної довідки, однак відповідачу не було вручено повістки від 04.10.2024 року та не було повідомлено його про те, що йому необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.10.2024 року.
Із матеріалів справи також вбачається, що згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № 7307 від 02.10.2024 року, виданої ОСОБА_1 , останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період 6-12 місяців року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії) (а.с. 23).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 являється інвалідом 2 групи довічно (а.с.10).
Згідно витягу з додатку «Резерв+», облікові дані ОСОБА_1 були оновлені 06.07.2024 року та 17.12.2024 року (а.с.13-17).
В позовній заяві ОСОБА_1 категорично заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а матеріали справи не містять беззаперечних доказів умисного порушення позивачем вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки, позивачем вчасно оновлені військово-облікові дані, він самостійно неодноразово з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання відстрочки, та необхідної інформації.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для справи.
Постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши представлені докази, вважає, що при складанні постанови посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не були з'ясовані всі обставини справи, не надано будь-яких належних доказів винуватості позивача, а тому на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України, позов ОСОБА_1 слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Скасувати постанову № 2154 від 03 липня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.