Справа № 161/13385/25
Провадження № 2-а/161/181/25
25 вересня 2025 року м.Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області, в складі: головуючої судді - Присяжнюк Л.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом представника позивача - адвоката Коломейчука Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинської області про визнання незаконною та скасування постанови,
07.07.2025 ОСОБА_1 , через представника, звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5071228 від 25.06.2025 року, винесену інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП у Волинській області лейтенантом поліції Денисюком Юрієм Валентиновичем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП. Провадження у справі просить закрити.
Позов обґрунтований тим, що позивач заїхав на стоянку біля магазину АТБ в с.Рованці, вул. Калинова, 39, Луцького району з метою здійснення стоянки. При цьому заїхав на місце позначене для стоянки водіїв з інвалідністю, з метою здати назад та припаркувати авто на вільне місце для парковки, однак не встиг це зробити, оскільки авто поліції заблокувало виїзд і не дало можливості завершити такий маневр.
У зв'язку з наведеним вважає, що притягнення його до відповідальності безпідставним, а оскаржувану постанову протиправною.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
14.07.2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
22.07.2025 Управлінням патрульної поліції у Волинській області подано відзив, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , не будучи особою визначеною ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», а також не перевозив таких осіб, здійснив зупинку транспортного засобу у місці, що позначено відповідними дорожніми знаками 5.38 «Місце стоянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», чим порушив п. 33 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.6 ст. 122 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення зафіксовано відеозаписами з відеореєстратора інспектора та автомобільного відеореєстратора, а постанову винесено відповідно до вимог КУпАП.
01.08.2025 судом отримано заперечення на відзив, мотивовані тим, що в постанові зазначено порушення правил зупинки, в той час як посилання у тексті самої постанови вказується на порушення вимог знаку 5.38 «Місце для стоянки», якого не існує в чинній редакції ПДР і час приїзду поліцейських, які заблокували виїзд авто порушника становить 01 секунду.
Суд, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 25.06.2025 інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП у Волинській області лейтенентом поліції Денисюком Юрієм Валентиновичем винесено постанову серії ЕНА № 5071228 від 25.06.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., у зв'язку з тим, що 26.05.2025 року о 23 год 03 хв. в с.Рованці, вул. Калинова, 39, Луцького району, водій не будучи особою визначеною Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», а також не перевозив таких осіб, здійснив зупинку транспортного засобу у місці, що позначено відповідними дорожніми знаками 5.38 «Місце стоянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», на якому дозволено зупинку (стоянку), лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, або водії які перевозять осіб з інвалідністю, та відповідно дорожню розмітку 1.30, чим порушив п. 33 ПДР - порушення вимог дорожніх знаків.
На підтвердження факту скоєння правопорушення надано копію постанови серії ЕНА № 5071228 від 25.06.2025 року та диск з відеозаписами з нагрудного відеореєстратора інспектора від 25.06.2025 року, та відеозапис з портативного відеореєстратора розміщеного в службовому автомобілі з місця вчинення адміністративного правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Розділ 33 ПДР України містить перелік дорожніх знаків із роз'ясненням їх виду (попереджувальні, знаки пріоритету, заборонні, наказові, інформаційно-вказівні, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків) та конкретних вимог.
Дорожній знак 5.42.1 є інформаційно-вказівним знаком «Місце стоянки».
Табличка 7.17 «Особи з інвалідністю» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.
Дорожня розмітка 1.35 розділу 34 ПДР України позначає місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
Відповідно до п.п. «д» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Згідно з п.п. «ґ» п.5.2 ПДР України пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні: у разі зупинки чи стоянки транспортних засобів на їх вимогу в місцях, де дозволено зупинку, стоянку чи паркування лише водіям, які перевозять пасажирів з інвалідністю, на вимогу поліцейського пред'явити документи, що підтверджують інвалідність (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Частиною 6 статті 122 КУпАП встановлено, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю», тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до правого висновку Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі №524/3206/16-а органи поліції можуть виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення у сфері дорожнього руху на місці вчинення порушення.
З наданого відеозапису з нагрудної камери інспектора вбачається, що ОСОБА_1 здійснив заїзд на територію паркувального майданчика магазину «АТБ», що в с.Рованці, вул. Калинова, 39, Луцького району, та під'їхав на місце, позначене дорожньою розміткою «Місце для осіб з інвалідністю». Разом з тим, об'єктивні ознаки «зупинки» транспортного засобу у розумінні п. 1.10 ПДР України відсутні, оскільки транспортний засіб не був приведений у стан нерухомості, двигун не був вимкнений, фари та габаритні вогні залишались увімкненими, водій знаходився за кермом.
Крім цього з відеозапису вбачається, що позивач пояснив працівникам поліції, що не завершив маневр з метою паркування автомобіля. У розмові з поліцейськими ОСОБА_1 зазначив, що хотів завершити процес паркування шляхом здійснення маневру заднім ходом з метою виїзду з відповідного паркомісця та запаркувати автівку на іншому вільному паркомісці у задньому ряді без розмітки «Місце для осіб з інвалідністю».
Водночас з відеозапису неможливо однозначно встановити чи були вільні паркомісця у задньому ряді, на що послався позивач, оскільки службовий автомобіль працівників поліції заблокував виїзд автомобіля ОСОБА_1 .
Також з відеозапису вбачається, що працівники поліції одразу після заїзду ОСОБА_1 на паркомісце, під'їхали до автомобіля ОСОБА_1 та розпочали встановлювати особу водія, наявність статусу особи з інвалідністю, інші обставини.
Відповідно до загального визначення адміністративного правопорушення у ст.9 КУпАП обов'язковою ознакою складу правопорушення є вчинення особою певної дії або її бездіяльність, які згідно з ст. 256 КУпАП мають бути конкретно визначені у протоколі.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З урахуванням положень ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («MalafeyevaуRussia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу.Russia»заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов до висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Таким чином, судом встановлено, що фактично ОСОБА_1 не вчинив дії, що підпадають під поняття «зупинка» чи «стоянка» у розумінні п. 1.10 ПДР України, а лише виконував маневр переміщення транспортного засобу територією парковки.
Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 відповідачем не надано.
Згідно з положеннями ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суд вважає, що рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень під час накладення адміністративного стягнення щодо позивача прийнято в порушення вимог ст. 2 КАС України, що своєю чергою є підставою для скасування рішення відповідача і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.
Інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст. 122 КУпАП відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Отже, суд вважає, що відповідач не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки у судовому засіданні не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП, тому постанова серії ЕНА № 5071228 від 25.06.2025 року, винесена інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП у Волинській області лейтенантом поліції Денисюком Юрієм Валентиновичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605, 60 грн., сплачений останнім при зверненні до суду з даним позовом.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 122, 222, 250, 251, 280, 283, 283, 284 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 77, 242-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд,
Позов представника позивача - адвоката Коломейчука Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинської області про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити.
Постанову інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП у Волинській області лейтенанта поліції Денисюка Юрія Валентиновича серії ЕНА № 5071228 від 25 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.6 ст.122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, юридична адреса: 43005. м. Луцьк, вул. Залізнична, 15;
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК