Справа № 951/527/25
Провадження №2/951/258/2025
/заочне/
01 жовтня 2025 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Чапаєва Р.В.,
з участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.02.2005 вона та відповідач уклали шлюб, який був зареєстрований у Конюхівській сільській раді Козівського району Тернопільської області, про що зроблено актовий запис № 2. Шлюб між ними не було розірвано. Від спільного шлюбу позивач та відповідач мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як зазначає позивач, спільні діти проживають разом із нею та перебувають на її утриманні. Вказує, що відповідач не піклується про дітей, а тому вона була змушена звернутись із позовною заявою до суду, оскільки не знає, чи буде відповідач піклуватись про дітей в майбутньому. Звертає увагу суду, що відповідач не має на утриманні інших дітей.
За таких підстав, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді від 14.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду. 11.09.2025 подала до суду заяву, згідно з якою просила справу розглядати за відсутності позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечила. 01.10.2025 представник позивача ОСОБА_5 подала до суду заяву, згідно з якою просила справу розглядати за відсутності сторони позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечила.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, з невідомих для суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подавав, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду від останнього не надходило.
На підставі викладеного, ухвалою суду від 01.10.2025 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01.02.2008 Бишківською сільською радою Козівського району Тернопільської області, актовий запис №01, встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 6).
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 08.10.2009 Бишківською сільською радою Козівського району Тернопільської області, актовий запис №06, встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 12.02.2005 Конюхівською сільською радою Козівського району Тернопільської області, актовий запис №02, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 одружились 12.02.2005. (а.с. 5)
Відповідно до довідки № 01/01-80 від 13.08.2025, ОСОБА_1 , 1982 р.н., ОСОБА_3 , 2009 р.н. та ОСОБА_4 , 2008 р. н. зареєстровані по АДРЕСА_1 , а проживають без реєстрації по АДРЕСА_2 (а.с. 6, 7).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Так само і положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Правовідносини щодо утримання батьками дитини регулюються главою 15 Сімейного кодексу України (далі СК України), яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Даний обов'язок є рівним для обох батьків і покладається на них, незважаючи на те, з ким із батьків проживає дитина (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
При цьому за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Судом враховано, що спільні діти проживають з матір'ю та перебувають на її утриманні, а також те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька дитини, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей відповідно до рішення суду.
При визначенні розміру аліментів суд виходить з такого.
Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частина друга статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку встановлений на законодавчому рівні.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Так, згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2025 становить 3196 грн.
Враховуючи вищезазначені норми закону, суд виходить із того, що батьки повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини.
Оскільки встановлений частиною другою статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, виходячи із аналізу цієї норми Закону, висновується, що іншу рівну частину аліментів на виконання батьківського обов'язку щодо утримання дитини повинен забезпечити той з батьків, із ким проживає дитина.
Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Оцінюючи надані суду докази, виходячи із рівності обов'язку батьків щодо утримання дітей, розумності та достатності розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб дітей, зважаючи на встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та стягувати із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, а саме з 13.08.2025 і до досягнення старшою дитиною повноліття.
При визначенні розміру аліментів суд ураховує особу відповідача, який є працездатним, відсутність інформації про незадовільний стан здоров'я відповідача та про наявність на його утриманні інших дітей. Відповідач ОСОБА_2 будь-яких доказів на спростування доводів позивача, що викладені у позовній заяві, суду не подав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
З огляду на те, що позов задоволено, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 180, 181, 182, 183 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 13.08.2025 і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено та підписано 01.10.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Головуючий суддя Р.В. Чапаєв