"22" вересня 2025 р. Справа № 596/314/25
Провадження № 2-а/596/26/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Митражик Е.М.
при секретарі судового засідання Туткалюк В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Гусятинського районного суду Тернопільської області в селищі Гусятин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 і просить визнати протиправною та скасувати постанову №1436 від 22.11.2024 року винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , у відповідності до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень. В позовній заяві ОСОБА_1 просить поновити строк звернення до суду, зазначаючи, що про існування постанови №1436 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 22.11.2024 року він дізнався після ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження №76958017 від 24.01.2025 року, яку він отримав рекомендованим листом Укрпошти 28.02.2025 року. Просить поновити строк для звернення до суду з позовом про оскарження постанови.
В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржувану постанову вважає незаконною та протиправною, такою, що грубо порушує його права, а тому підлягає до скасування з наступних підстав. Згідно постанови, під час розгляду матеріалів справи про адміністративні правопорушення відносно нього було встановлено, що 20.10.2024 року він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк зазначений у повістці, яка ніби то була надіслана на адресу місця його проживання засобами поштового зв'язку, причин неявки не повідомив. Однак, в тексті постанови не зазначено, засобами якого саме поштового оператора зв'язку, в який спосіб, на яку саме адресу було надіслано повістку про виклик до ТЦК та СП та з якою метою. Про направлення засобами поштового зв'язку повістки з вимогою прибути 20.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому нічого не було відомо, оскільки жодних повідомлень від будь-якого поштового оператора з цього приводу не надходило. Окрім того, в змісті постанови йдеться про надіслання повістки гр. ОСОБА_3 ; вказано не актуальну адресу його задекларованого/зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що повістка про виклик до ТЦК була виписана не на його ім'я та направлена не за адресою його місця реєстрації та фактичного проживання, то про її існування йому нічого не було відомо, відповідно умислу не з'являтися за викликом до ТЦК у нього не було і не могло бути. Оскаржувана постанова не містить посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за інкриміноване правопорушення та застосування саме такої санкції штрафу у сумі 17 000 грн.; зазначено про вчинення правопорушення в особливий період, так як порушено вимоги абз.7 п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить лише один абзац, тому абзацу 7 як такого не існує. Вина у вчиненні будь-якого правопорушення не доведена, а накладення стягнення без доведення вини є безпідставним. Вказує також про те, що будь-яких повідомлень із зазначенням дати, часу та місця розгляду відносно нього справи про адміністративні правопорушення у встановленому законодавством порядку не отримував, тому розгляд справи за його відсутності грубо порушило його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, серед яких, можливість бути присутнім під час розгляду справи надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Зазначене є підставою для визнання оскаржуваної ним постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Копію постанови № 1436 по справі про адміністративне правопорушення від 22 листопада 2024 року йому у встановленому порядку вручено не було, тому про її існування не знав, а дізнався після ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження №76958017 від 24.01.2025 року. Зазначене підтверджується тим, що в оскаржуваній постанові відсутні відповідні записи про надсилання та отримання ним даної постанови. З врахуванням вищевикладених обставин, строк оскарження постанови ним було пропущено з поважних причин, а тому цей строк підлягає поновленню.
Ухвалою суду від 12.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення на позов з наступних підстав. 22.11.2025 року гр. ОСОБА_1 був доставлений органами Національної поліції у ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення персональних даних, де було виявлено адміністративне правопорушення, що 10 жовтня 2024 року громадянину ОСОБА_1 відповідно до пункту 302 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» була направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 20.10.2024 року на 11 годин 00 хвилин для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора ОСОБА_1 поштове відправлення повернулось в ТЦК та СП 22.10.2024 року з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Дата відмітки 22.10.2024 року. Оскільки на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач не з'явився, будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав, ОСОБА_1 20.10.2024 року здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VІІ що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 року №49 та порушив вимоги абз. 7 п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У зв'язку з скоєнням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмірі 17 000 грн. Просить відмовити в задоволенні позову повністю, розгляд справи проводити без участі представника відповідача.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задоволити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, в резолютивній частині відзиву зазначив про слухання справи в відсутності їх представника.
Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно постанови за №1436 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП складеної 22 листопада 2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_1 , встановлено, що «10 жовтня 2024 року громадянину ОСОБА_4 , відповідно до пункту 302 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 на 11.00 20.10.24р. для уточнення даних.
Відповідно до даних поштового оператора Поштове відправлення повернулось в ТЦК та СП з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Дата відмітки 22.10.2024р. ОСОБА_5 , на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Абзацом 7 пункту 3 частини 1 статі 22 України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною 2 ст. 26 Закону України “ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зокрема передбачено, що громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пункту 3 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Однак, всупереч вказаним вимогам, ОСОБА_5 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці.
Таким чином, громадянин ОСОБА_5 , 20.10.24р. здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 року № 49, та порушив вимоги абз. 7 п.3. ч.1 ст. 22 3акону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що гр. ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП накладено штраф у сумі 17 000 гривень 00 копійок.
Відповідальність за ч.1 ст.210 КУпАП передбачена за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за ч.3 ст.210 КУпАП передбачена за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Судом встановлено, що відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у постанові адміністративного правопорушення та не надано доказів того, що прийняте ним рішення є правомірним.
В спірній постанові містяться суперечливі дані? оскільки зазначено що повістка направлялась громадянину ОСОБА_6 , в графі «Задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)» відповідач зазначив адресу « АДРЕСА_1 », а відповідно до даних поштового оператора Поштове відправлення повернулось в ТЦК та СП з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Дата відмітки 22.10.2024 р. ОСОБА_5 .
Відповідно до витягу з реєстру Гусятинської територіальної громади № 2025/002324715 від 18.02.2025 року адреса місця проживання та реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП АДРЕСА_2 . Крім того, серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу ставиться у вину порушення вимог абзацу 7 п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Проте, норма про зобов'язання громадянина у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з'явитися у зазначені у ній місце та строк, міститься в абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 отримував повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зазначені у ній місце та строк та, відповідно, був обізнаний про необхідність з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначені в повістці місце та строк, і він, незважаючи на це, в приміщення ТЦК та СП не з'явився. Отже, умисел на вчинення адміністративного правопорушення стороною відповідача не доведений «поза розумним сумнівом». Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За змістом постанови від 08.07.2020 у справі 463/1352/16-а Верховний Суд звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Суд погоджується і з доводами позивача про недотримання процедури притягнення його до адміністративної відповідальності. Так, за приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. При цьому обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи.
Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висвітленою у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі N 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі N 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі N 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі N 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі N 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі N 360/403/19.
30 січня 2020 року Верховний Суд у справі N 482/9/17 та у справі N 308/12552/16-а досліджував принцип належного повідомлення особи про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності та вказав, що особі до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав-на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Зміст обов'язку уповноваженої посадової особи щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов'язок з'ясувати чи поінформовано особу. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
В матеріалах справи відсутні докази інформування позивача про притягнення до адміністративної відповідальності або докази, які б свідчили про ухилення останнього від отримання повідомлення про час та місце розгляду справи.
Суд вважає, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не була дотримана процедура притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого останній був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою. Недотримання процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення є ще однією підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною, наслідком чого є її скасування.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
В позовній заяві позивач просить поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що про існування оскаржуваної постанови від 22.11.2024 року він дізнався після ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження №76958017 від 24.01.2025 року, яку він отримав рекомендованим листом Укрпошти 28.02.2025 року. З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що слід поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки строк звернення до суду з адміністративним позовом пропущений з поважної причини.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 72-79, 139, 205, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 210, 246, 247, 249, 251, 268, 277-2, 278, 279, 280, 283, 285 КУпАП, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_7 №1436 від 22 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень- скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 01 жовтня 2025 року.
Суддя Елла МИТРАЖИК