Справа № 161/6717/25
Провадження № 2/0158/507/25
24 вересня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Поліщук С.В.
при секретарі Шрамко Н.В.,
з участю представника позивача - адвоката Тростянчук Т.В.,
представників відповідачів:
Волинської обласної прокуратури - Мороза Д.В.,
управління Служби безпеки України у Волинській області - Вознюка В.М.,
Державної казначейської служби України - Христюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження, в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Тростянчук Тетяна Віталіївна до Державної казначейської служби України, Управління служби безпеки України у Волинській області, Волинської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, -
22 квітня 2025р. до Ківерцівського районного суду Волинської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Тростянчук Т.В. до Державної казначейської служби України, Управління служби безпеки України у Волинській області, Волинської обласної прокуратури про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що слідчим відділом прокуратури Волинської області за матеріалами про протиправні дії судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненка В.В., які надійшли з УСБ України у Волинській області за №54/3-1032 від 23.02.2015р., було розпочато досудове розслідування кримінального провадження №42015030000000026 від 24.02.2025р. за ч. 2 ст. 375, ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом ухвалення суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області завідомо неправосудного рішення у справі №2-3111/11 та службового підроблення. ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він під час ухвалення рішення від 25.03.2011р. у цивільній справі №2-3111/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності, вчинив службове підроблення шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні і видачі завідомо неправдивих офіційних документів. За версією слідства внаслідок вчинення позивачем інкримінованих йому злочинів, було порушено охоронювані законом права та інтереси громадян щодо непорушності права власності на належне їм нерухоме майно. 06 серпня 2015 року позивачу по справі ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 375 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України та в подальшому, а саме 15.10.2015р. обвинувальний акт відносно нього було направлено до суду, ОСОБА_1 отримав статус обвинуваченого.
Зазначає, що досудове розслідування вищезазначеного кримінального провадження та судове провадження тривало значний проміжок часу.
24 січня 2025 року вироком Рівненського міського суду Рівненської області позивача по справі ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 т. 366 КК України та на підставі п. 1 ч.1 ст. 373 КПК України, ухвалено виправдувальний вирок у зв'язку з не доведенням вчинення кримінального правопорушення у якому обвинувачується особа. Вирок суду в справі №161/16149/15-к набрав законної сили 24 лютого 2025 року.
Таким чином, позивач по справі ОСОБА_1 з 06 серпня 2015 року по 24 лютого 2025 року був обмежений у своїх конституційних правах та перебував під слідством та судом. Внаслідок протиправного переслідування з боку правоохоронних органів та судового провадження, що тривало відносно нього, позивач перебував у постійному емоційному стресі та під моральним тиском.
Кримінальне переслідування ОСОБА_1 правоохоронними органами завдало значної моральної шкоди позивачу як громадянину, та, як особі на яку покладено обов'язок здійснення правосуддя лише на підставі Законів України, чим підірвали також довіру громадян до судочинства в цілому.
Зокрема, численний негатив, який вилився на ОСОБА_1 через засоби масової інформації негативно вплинуло на його професійний авторитет та авторитет доброчесного громадянина. Неправдиву інформацію про ухвалення незаконного рішення поширили ЗМІ. Бездоганна репутація публічної особи ОСОБА_1 , як судді була знищена, колеги зневажали його та спілкувалися з острахом. Позивач відчував постійне пригнічення, страх бути засудженим та відстороненим від посади на протязі багатьох років перебував у стресовому стані. Таке постійне емоційне напруження спричинене тиском правоохоронних органів негативно вплинуло на здоров'я позивача, а саме, у нього порушився режим сну, він став емоційно нестабільним та тривожним, що потребує значного часу на його відновлення.
Кримінальне переслідування завадило позивачу і в кар'єрному просуванні. Так рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №18вс-17 від 08.02.2017 року було зупинено проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
Таке рішення комісії ВККС було прийнято у зв'язку з наданням Департаментом інформаційної підтримки та координації «102» Національної поліції України відомостей про те, що ОСОБА_1 є особою, якому 06 серпня 2015року прокуратурою Волинської області повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 375 КК України. Дану інформацію ВККС України було підтверджено і Генеральною прокуратурою.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 липня 2017 року №523/вс-17 припинено участь ОСОБА_1 в конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оголошеному рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року №145/3п-16.
Таким незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності органами, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, досудове слідство, прокуратурою, яка від імені держави підтримувала обвинувачення в суді, позивачу була завдана моральна шкода, що підлягає відшкодуванню у співрозмірності з пережитими ним моральними стражданнями.
На підставі викладеного просить суд стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 924645 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 50000 грн. 00 коп. судових витрат на правничу допомогу.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 25.04.2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Визначено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (т.1 а.с. 29-30).
09 травня 2025р. представник відповідача по справі - Державної казначейської служби України - Соловей В.С. подала до суду відзив на позовну заяву, заперечує щодо задоволення заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог, просить в задоволенні позову відмовити, оскільки факт заподіяння моральної шкоди позивачу не підтверджено жодними документами чи іншими доказами, які б свідчили про характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім того зазначає, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про незаконність чи протиправність дій посадових осіб Управління СБУ у Волинській області та Волинської обласної прокуратури. Крім того зазначає, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 50000 грн. є такою, що не виходить із засад реальності адвокатських витрат та затраченого часу адвокатом у даній цивільній справи та є такою, що не відповідає критерію розумності, справедливості, є неспівмірною. Також вказує, що Державною казначейською службою України не порушено жодних прав та інтересів позивача по справі ОСОБА_1 та не завдавано шкоди останньому (т. 1 а.с. 35-42).
12 травня 2025р. представник відповідача по справі - Управління служби безпеки України у Волинській області - Вознюк В.М. подав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначає, що отримані посадовими особами УСБУ у Волинській області матеріали про можливе вчинення кримінального правопорушення позивачем по справі було направлено 23.02.2015р. до прокуратури Волинської області відповідно до визначення КПК України підслідності, що підтверджує те, що УСБУ у Волинській області не здійснювало розслідування вказаного кримінального провадження і матеріали такого кримінального провадження в їх розпорядженні відсутні. Також зазначає, що вирок Рівненького міського суду Рівненської області від 24.01.2025р., яким позивача по справі ОСОБА_1 визнано невинуватим на підставі п. 1 ч.1 ст. 373 КПК України у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 т. 366 КК України не містить посилань на протиправні дії посадових осіб УСБУ у Волинській області. Крім того вказує, що позивачем по справі ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди, як наслідок порушення його особистих немайнових прав посадовими особами УСБУ у Волинській області, характер, обсяг і тривалість моральних страждань, наявність та істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, про причинно - наслідковий зв'язок між діями відповідачів та заподіяною позивачу моральною шкодою, а тому вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими. Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували дану вимогу. Даний спір не належить до категорії складних, а тому вважає, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000 грн. є надмірною та не відповідає принципу справедливості. Просить відмовити в задоволенні позову в повному об'ємі (т. 1 а.с. 80-86).
15 травня 2025р. представником відповідача - Волинської обласної прокуратури - керівником обласної прокуратури Тимчуком В.В. до суду подано відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки під час досудового розслідування кримінального провадження №42015030000000026 від 24.02.2025р. про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 375, ч. 1 ст. 366 КК України та в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження судом, ОСОБА_1 будь-які запобіжні заходи не обирались, від займаної посади його відсторонено не було, арешт на належне позивачу майно не накладався, що могло б свідчити про обмеження позивача у його правах. Вказує, що позивачем не долучено до позову належні і допустимі докази на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури під час досудового розслідування та судового розгляду вищевказаного кримінального провадження. Крім того стороною позивача не обґрунтовано у позовній заяві та не підтверджено належними доказами заподіяння відповідачем моральної шкоди. Щодо вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн. зазначає, що вказана сума є неспівмірною та необґрунтованою, не відповідає обсягу затраченого часу адвокатом по підготовці позову до суду та розгляду справи у суді. Вказує, що стороною позивача не надано суду детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом. Просить в задоволенні позову відмовити в повному об'ємі (т. 1 а.с. 121-132).
19 травня 2025р. представником позивача по справі ОСОБА_1 - адвокатом Тростянчук Т.В. до суду подано відповідь на відзиви на позовну заяву, у якій вказує, що саме відповідачі, зазначені у позовній заяві є належними, що підтверджується вироком Рівненського міського суду Рівненської області (судова справа №161/16149/15-к), яким виправдано позивача по справі ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що позбавляє обов'язку позивача доводити протиправність чи незаконність дій посадових осіб, які виконували ті чи інші дії в межах їх посадових обов'язків. Просить позов задовольнити в повному об'ємі (т. 1 а.с. 135-138).
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.05.2025р. за клопотанням представника позивача, витребувано з Рівненського міського суду Рівненської області матеріали кримінальної справи №161/16149/15-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 375 КК України та з Волинської обласної прокуратури матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42015030000000026 від 24.02.2015р. за обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 375, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1 а.с. 155-156).
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.05.2025р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 157-158).
В судовому засіданні представник позивача по справі ОСОБА_1 - адвокат Тростянчук Т.В. позовні вимоги підтримала в повному об'ємі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзиви на позов, просила позов задовольнити.
Представники відповідачів по справі Державної казначейської служби України - Христюк А.В., Управління служби безпеки України у Волинській області - Вознюк В.М., Волинської обласної прокуратури - Мороз Д.В., кожен зокрема, в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову з підстав викладених у відзивах на позовну заяву, просили в позові відмовити в повному об'ємі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи №161/16149/15-к, матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42015030000000026 від 24.02.2015р. та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, втілено в конституційні та цивільно-правові норми - ст.56 Конституції України, статті 1173-1176 ЦК України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів кримінальної справи №161/16149/15к, Указом Президента України від 02.08.2006р. №663/2006 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Горностаївського районного суду Херсонської області строком на п?ять років. Указом Президента України від 25.07.2008 №675/2008 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області в межах п?ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 22.09.2011 року №3782-VI «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково (т.4 а.с. 79-85).
24.02.2015 року ст. слідчим СВ прокуратури Волинської області ОСОБА_4 повідомлено заступника прокурора Волинської області ОСОБА_5 про початок досудового розслідування кримінального провадження №42015030000000026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України (т. 1 м.к.п. а.с. 8-12).
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015030000000026 від 24.02.2015р. про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 375, ч. 1 ст. 366 КК України скеровано до суду 16.10.2015р. (м.к.п., т.2, а.с.305).
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 24.01.2025 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, та виправдано його на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України за цим обвинуваченням, з підстав не доведення того, що вчинено кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується (судова справа №161/16149/15-к) вирок суду набрав законної сили (т. 1 а.с. 5-9).
Оскільки, мало місце незаконне притягнення відповідачем позивача як підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному провадженні за яким ОСОБА_1 , вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 24.01.2025 року було визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, та виправдано його на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України, тому, він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно із ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п'ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Такий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) було зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 06 серпня 2015 року по 24 лютого 2025 року, тобто 114 місяців 18 днів, оскільки вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 24.01.2025 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 в пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 366 КК України визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, та виправдано його на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України за цим обвинуваченням, з підстав не доведення того, що вчинено кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у редакції, чинній на час подання позовної заяви, встановлено з 01 січня 2025 року мінімальну заробітну плату на рівні 8000,00 грн.
Враховуючи період перебування ОСОБА_1 під незаконним контролем органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 924645 грн. 00 коп. (8000*114 місяців 18 днів).
Відповідно до ч.1,3 ст. 12, ч.1,6 статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачу по справі ОСОБА_1 надавала правову допомогу адвокат Тростянчук Т.В. що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 10.03.2025р., ордером на надання правничої допомоги серії АС №1135346 від 08.04.2025р. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача було подано суду наступні документи: акт прийому-передачі результатів наданих правових послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 10.03.2025р..
Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню в користь позивача виходить з того, що позивач має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд враховує, що дана категорія справ є не значної складності, що не потребує особливих затрат часу на її підготовку та скерування до суду. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду», Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, ст. 1176 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 924645 (дев'ятсот двадцять чотири тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на правничу допомогу.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
представник позивача - адвокат Тростянчук Тетяна Віталіївна, діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 10.03.2025р., ордеру на надання правничої допомоги серії АС №1135346 від 08.04.2025р.;
відповідачі:
Державна казначейська служби України, код ЄДРПОУ: 37567646, юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6;
Управління служби безпеки України у Волинській області, код ЄДРПОУ: 20001487, юридична адреса: м. Луцьк, вул. Василя Мойсея, 4 Волинської області;
Волинська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909915, юридична адреса: м. Луцьк, вул. Винниченка, 15 Волинської області.
Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2025 року.
Суддя Ківерцівського районного суду С.В. Поліщук