Справа № 583/3206/25
2/583/1210/25
30 вересня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Яценко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.
представника позивачки ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2
її представника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
встановив:
18.07.2025 представник позивачки звернувся до суду із зазначеним позовом, відповідно до якого просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль марки FIAT DOBLO 1.3D, 2005 року випуску, об'єм двигуна 1248 см3, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також ключі від даного транспортного засобу, та стягнути з відповідачки на користь позивачки всі понесені нею судові витрати.
Вимоги за позовом вмотивовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля від 24.06.2025 ОСОБА_4 купила у ОСОБА_5 автомобіль марки FIAT DOBLO 1.3D, 2005 року випуску, об'єм двигуна 1248 см3, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 49000,00 грн. Однак вказаний автомобіль знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки колишній чоловік позивачки - ОСОБА_6 , який на даний час помер, за життя проживав з відповідачкою та користувався спірним автомобілем без будь-яких правових підстав. 25.06.2025 позивачка звернулася до працівників поліції з повідомленням про фактичне викрадення належного їй автомобіля, на яке отримала відповідь, що спір щодо права на автомобіль має цивільно-правовий характер, що і стало підставою звернення до суду.
28.07.2025 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
02.09.2025 відповідачкою ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх необґрунтованістю. Аргументуючи заперечення ОСОБА_2 посилається на те, що умови договору купівлі-продажу від 24.06.2025 не узгоджуються з фактичними обставинами. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачкою не заперечується та обставина, що на момент оформлення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірного автомобіля у розпорядженні та володінні продавця ОСОБА_5 не було, а ним користувався ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будь-які заходи щодо повернення вказаного транспортного засобу від користувача власником транспортного засобу не вживалися. Тому положення договору про те, що автомобіль не відчужений та не перебуває у користуванні інших осіб та про те, що у третіх осіб не має будь-яких прав на вказаний автомобіль, не відповідає дійсності. Також, всупереч умовам укладеного договору, транспортний засіб з метою його оцінки не оглядався та не передавався від продавця покупцю за його фактичної відсутності у продавця, хоча в акті оцінки зазначено вартість автомобіля «на момент огляду». Зазначає, що спірний автомобіль фактично був отриманий нею у повне володіння та розпорядження після того, як вона особисто за вказаний автомобіль у червні 2021 року передала власнику ОСОБА_5 грошові кошти в сумі еквівалентній 3500 доларам США, що становило повну вартість вказаного автомобіля, яку вони погодили з власником. Кошти передавалися за місцем проживання ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 та були передані частково у доларах США, частково у Євро та частково у гривнях. Після чого їй передано автомобіль та технічний паспорт на нього. Вказаний транспортний засіб спільно використовувався нею та ОСОБА_6 . За проханням ОСОБА_5 оформлення договору купівлі-продажу було відтерміновано на невизначний строк, так як останній не хотів втратити право на отримання житлової субсидії від держави. За весь період користування автомобілем з боку ОСОБА_5 до неї чи до її співмешканця не було жодних претензій. Також зазначає, що вона проживала з ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловік та дружина з 2008 року і до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Вона займалася похованням ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_7 всі документи, які знаходилися при ньому безпосередньо перед смертю, в тому числі технічний паспорт на автомобіль Fiat Doblo 1,3 та останній страховий поліс, опинилися в розпорядженні батька померлого - ОСОБА_8 , з яким у неї склалися неприязні відносинами після смерті ОСОБА_9 . Вважає, що ОСОБА_8 організував цю оборудку з купівлею-продажем автомобіля на свою бувшу невістку - ОСОБА_4 , яка не перебувала у шлюбі з його сином з 2004 року, фактично з того часу з ним і не проживала і жодного відношення до вказаного автомобіля ніколи не мала, і кошти в сумі 49000,00 грн за нього продавцеві ОСОБА_5 не сплачувала. Отже, на її переконання, ОСОБА_4 не доведено набуття нею права власності на спірний автомобіль у встановленому законом порядку, в розумінні положень статей 387,388 ЦК України витребувати майно з чужого незаконного володіння має право лише власник, з огляду на те, що ОСОБА_10 не довела набуття нею права власності на спірний, відсутні підстави для задоволення позову.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про час і місце судового розгляду повідомлена у встановленому порядку, її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив їх задовольнити. При цьому зазначив, що договір купівлі-продажу автомобіля від 24.06.2025 є чинним, отже підтверджує право власності позивачки на спірне майно. 29.07.2025 ОСОБА_4 зареєструвала транспортний засіб у Територіальному сервісному центрі МВС №5943 (м.Охтирка) та отримала новий реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , доданого до матеріалів справи. Натомість відповідачка не надала суду правовстановлюючих документів на підтвердження правомірного володіння спірним автомобілем.
Відповідачка та її представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували із зазначених у відзиві на позовну заяву підстав та просили відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля від 24.06.2025, зареєстрованому в реєстрі за №2251, ОСОБА_4 купила у ОСОБА_5 автомобіль марки FIAT DOBLO 1.3D, 2005 року випуску, об'єм двигуна 1248 см3, шасі НОМЕР_1 , що перебуває на обліку в Охтирському відділенні РЕР УДАІ УМВС України в Сумській області з 20.042012 під реєстраційним номером НОМЕР_2 , за 49000,00 грн (а.с. 6).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобіля FIAT DOBLO 1.3D, 2005 року випуску, об'єм двигуна 1248 см3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_4 (а.с. 33).
25.06.2025 ОСОБА_4 звернулася до служби «102» з повідомленням, що цивільна дружина її колишнього чоловіка, який помер у квітні, не повертає належний їй автомобіль (а.с. 14).
Згідно з довідкою від 26.06.2025 про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_4 , у ході перевірки заявниця ОСОБА_4 надала письмові пояснення, у яких зазначила, що за життя її колишній чоловік ОСОБА_6 користувався вищезазначеним транспортним засобом, після смерті останнього, 24.06.2025 право власності на цей автомобіль було оформлено на ОСОБА_4 . Вказаний автомобіль знаходить за місцем мешкання ОСОБА_2 , яка співмешкала з ОСОБА_6 до моменту його смерті. ОСОБА_2 належний заявниці автомобіль не повертає, на зв'язок не виходить, уникає будь-якого спілкування. Опитана ОСОБА_2 пояснила, що під час спільного проживання з ОСОБА_6 вони разом на накопичені кошти придбання транспортний засіб Fiat Doblo. Вона не погоджується, що власником вказаного автомобіля є ОСОБА_4 і заявляє про свій намір вирішувати це питання в судовому порядку. Сторонам було роз'яснено, що ситуація має ознаки цивільно-правового спору, врегулювання якого можливе виключно в судовому порядку, подальший розгляд звернення припинено (а.с. 12).
Зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , виданого 26.02.2000 виконкомом Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, та свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 10.11.2004 відділом реєстрації актів цивільного стану Охтирського районного управління юстиції Сумської області, вбачається, що позивачка ОСОБА_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 26.02.2000 по 10.11.2004 (а.с. 21).
Відповідно до довідки №27, виданої 01.09.2025 квартальним комітетом «Восьма сотня», ОСОБА_2 з весни 2014 року постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_6 , з яким вели спільне господарство та мали спільний побут. ОСОБА_6 проживав за вказаною адресою без реєстрації (а.с. 47).
З лікарського свідоцтва про смерть №49 від 03.04.2025 вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 48).
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218125500 від 27.11.2023, страхувальник ОСОБА_6 застрахував цивільно-правову відповідальність автомобіля FIAT DOBLO 1.3D, 2005 року випуску, шасі НОМЕР_1 (а.с. 49).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Крім того, правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №522/1853/17 зроблено висновок, що «передбачений статтею 387 ЦК України віндикаційний позов - це вимога про витребування майна з чужого володіння, тобто позов не володіючого власника до володіючого не власника про витребування і повернення майна, при якому позивач повинен доказати факт існування права власності. Незаконне володіння - це володіння без відповідної правової підстави; як незаконне розцінюється і таке володіння, коли особа, набуваючи річ, не знала і не могла знати, що набуває її не від власника (добросовісний набувач)».
Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється, зокрема, для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №653/1096/16 (пункт 43).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Сторонами за віндикаційним позовом є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Предметом доказування у цій справі є факти, які підтверджують правомірність вимог про витребування власником майна з чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують: суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно; незаконність вибуття цього майна з володіння позивача; відсутність у відповідача юридичних підстав для збереження і володіння таким майном; наявність витребуваного майна в натурі у незаконному володінні відповідача.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до змісту ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеної правової норми суд зауважує, що договір купівлі-продажу транспортного засобу підлягає державній реєстрації, тому встановлення факту укладнення такого договору не може бути доведено у судовому порядку показаннями свідків. Отже, доводи відповідачки про укладення у червні 2021 року між відповідачкою та ОСОБА_5 усного договору купівлі-продажу спірного автомобіля не відповідає закону.
За приписами ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 24.06.2025 позивачка є власником спірного автомобіля, який на даний час перебуває у володінні відповідачки, що останньою не заперечується.
Належних та допустимих доказів визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу автомобіля недійсним або доказів, що спірний автомобіль перебуває у відповідачки на підставі укладеної з власником угоди, суду не надано.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
У даній справі ОСОБА_4 , як власник майна, правомірно звернулася з позовом про захист свого права власності на автомобіль до ОСОБА_2 , яка без достатньої правової підстави ним володіє. Такі вимоги відповідають положенням статті 387 ЦК України.
Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачкою на підтвердження своїх вимог та відповідачкою на підтвердження своїх заперечень, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_4 задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 автомобіль FIAT DOBLO 1.3D, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також ключі від цього автомобіля шляхом їх вилучення та передачі ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування судових витрат 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко