Справа № 950/1872/25
Провадження № 2/950/681/25
01 жовтня 2025 року м. Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області у складі судді - Косолапа В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Лебедині цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 09.05.2019 № 861788 в загальному розмірі 23465,82 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору та витрати на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , в електронному вигляді, укладено договір про надання споживчого кредиту № 861788. За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 7000,00 грн. Кредитні кошти надані відповідачу в безготівковій формі.
У подальшому, між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача. 25.07.2024 найменування ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінено на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
На момент звернення до суду заборгованість відповідача складає 17930,00 грн., з яких: 5000,00 грн. тіло кредиту та 2700,00 грн. проценти. На суму заборгованості позивачем нараховано інфляційні втрати (3920,65 грн.) та 3 % річних (1615,17 грн.). Звернувшись до суду позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним кредитним договором, оскільки остання своїх зобов'язань не виконала, суми отриманих коштів не повернула, відсотки за користування кредитом не сплатила.
Ухвалою від 27.06.2025 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою від 02.09.2025 позивачу запропоновано надати необхідні для розгляду справи докази.
ОСОБА_1 відзиву на позов не подала, копію ухвали про відкриття провадження отримала 05.07.2025 (а.с. 51).
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 09.05.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір № 861788 про надання споживчого кредиту. Даний договір був підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (А844520) (а.с. 7-8, 9).
Згідно з п. 1.1 договору сума кредиту становить 5000,00 грн. Строк позики 30 днів. Відповідно до п. 1.3., 1.3.1, 1.3.2. договору тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка - 1,80 %, знижена 1,71 %. Згідно з п. 1.5. договору, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок клієнта.
Відповідно до п. 3.6.2. договору з 4 дня прострочення заборгованості товариство відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення.
Кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача, що підтверджується довідкою ТОВ «Авентус Україна» від 09.05.2025 № 4407/25-Е (а.с. 20-24) та інформацією ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 07.05.2025 № 5590-ВП про успішний переказ коштів на картку клієнта (а.с. 27-35).
12.04.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 1, відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги до боржників (а.с. 14-16).
25.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінило назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС», що підтверджується копією наказу від 25.07.2024 № 55-К та копією протоколу загальних зборів ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 (а.с. 17, 19).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги від 12.09.2019 № 25, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 861788 на суму 7700,00 грн. (а.с. 25-26).
На момент звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за договором № 861788 складає 17930,00 грн., в тому числі 5000,00 грн. основного боргу, 2400,00 грн. штраф та 10530,00 грн. процентів (а.с. 11-13).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 було укладено договір позики в електронній формі. Грошові кошти на виконання умов такого договору були перераховані відповідачу, що підтверджується дослідженими судом доказами.
При визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.
Звернувшись до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 23465,82 грн., в тому числі 17930,00 грн. (5000,00 грн. основного боргу, 2400,00 грн. штраф, 10530,00 грн. проценти) та 3920,65 грн. інфляційних втрат і 1615,17 грн. 3 % річних.
Інфляційні втрати та 3 % річних розраховані позивачем з 23.02.2019 по 23.02.2022.
При цьому пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 № 691-ІХ, який набрав чинності 04.07.2020, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його п. 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Отже, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
У постанові від 06.11.2024 у справі № 201/9121/22 Верховний Суд вказав на те, що з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються три проценти річних та пеня, суди помилково не застосували вказані норми права та дійшли необґрунтованого висновку про стягнення трьох процентів річних та пені за період з 21 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року включно, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на усій території України оголошено воєнний стан (Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), який триває дотепер.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.
Відповідно до указаного пункту, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто в силу закону позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення грошового зобов'язання. Такі платежі підлягають списанню позикодавцем.
Таким чином інфляційні втрати та 3 % річних, а також штраф в загальному розмірі 7935,82 грн. не підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 15530,00 грн.
Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат про надання правничої допомоги представник позивача надав: детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 5000,00 грн. (а.с. 9 зворот. стор.); акт про підтвердження факту надання правничої допомоги на суму 5000,00 грн. (а.с. 10 зворот. стор.); копію договору про надання правової допомоги від 22.03.2024 № 33 (а.с. 36-38); додаткову угоду до договору № 33 (а.с. 39); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 40).
Зокрема, в обсяг наданих робіт включено послугу з підготовки позовної заяви на суму 5000,00 грн. При цьому вимоги позивача задоволені судом на 66 %.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 3300,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (5000*66/100) та 1603,18 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором від 09.05.2019 № 861788 в загальному розмірі 15530,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 38750239) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1603,18 грн. та 3300,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.10.2025.
Суддя Вадим КОСОЛАП