Справа № 587/3765/25
Провадження № 2/591/2321/25
01 жовтня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», вул. Гедройца Єжи, буд. 6, офіс 521 м. Київ, ЄДРПОУ 42640371 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором,
установив:
27.08.2025 до Зарічного районного суду м. Суми у порядку статті 32 Цивільного процесуального кодексу України надійшла справа № 587/3765/25.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що між ТОВ «Еко Фін» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 40695108 від 06.08.2024. В подальшому 08.07.2025 було укладено договір № 08-07/25, відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 40695108. Таким чином ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право вимоги до відповідачки за договором № 40695108. Посилаючись на те, що відповідачка, не виконуючи належним чином зобов'язання за договором, порушує його умови, просить суд стягнути із відповідачки на свою користь 16560 грн заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025 матеріали справи передані для розгляду судді Зері Ю.О.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29.08.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
У встановлений законом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні жодна зі сторін не подала.
16.09.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, вимоги позивача визнає частково, у сумі отриманого кредиту у сумі 4000 грн.
22.09.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, оскільки 06.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 40695108. За умовами укладеного договору Кредит надається в загальному розмірі 4000 грн, строк користування кредитними коштами складає 730 (днів), який починається з 06.08.2024 та закінчується 05.08.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів , що настає з дати видачі кредиту та завершується 19.08.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 716 днів , що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 05.08.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).
Також позивач наголошує, що з укладанням цього Договору відповідачка також погодилась з усіма додатками та невід'ємними частинами Договору в цілому. Таким чином, відсотки за користування кредитними коштами були нараховані відповідно до умов договору, з якими відповідачка ознайомилась перед укладанням договору. Також позивач звертає особливу увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контррозрахунок заборгованості. Отже, на його думку, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків.
Крім того, позивач вказує, що відповідачка помилково відносить відсотки за користування кредитом до штрафних санкцій. Адже відповідно до заборгованості позивачем та первісним кредитором не нараховано ані штрафів, ані пені, ані неустойки. Оскільки нараховані відсотки не є пенею, діючим законодавством не передбачено обов'язку щодо їх зменшення.
25.09.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові письмові пояснення в яких вказує, що жодних мір відповідальності за неналежне виконання умов договору, в тому числі штрафів, пені, неустойки, до відповідача застосовано не було, а нарахування відсотків здійснювалось лише протягом строку користування кредитом в межах передбаченого договором строку кредитування за процентною ставкою, встановленою відповідно до вимог діючого законодавства.
30.09.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення (на відповідь на відзив), в якому остання вказує, що нарахування відсотків у розмірі 365 % річних (1% на день) несправедливими та такими, що не підлягають задоволенню. Вважає, що позивач має право нараховувати відсотки на кредит у межах суми кредиту, що становить 4000 грн, відтак зазначає, що вимоги понад 8000 грн є незаконними.
У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що між ТОВ «Еко Фін» та відповідачкою був укладений договір про споживчий кредит/кредитний договір № 40695108 від 06.08.2024.
Згідно з пунктом 2.1 цього Договору Товариство приймає на себе зобов'язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов'язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.
Кредит надається в загальному розмірі 4000 грн. Строк користування кредитними коштами складає 730 (днів), який починається з 06.08.2024 та закінчується 05.08.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.
Дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 19.08.2024 (рекомендована дата платежу).
Поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 05.08.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).
Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних ( Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Пункт 3.2.2.2. цього договору передбачає дострокове повернення кредиту за ініціативою Товариства.
Відповідачкою договір підписаний одноразовим ідентифікатором NTg4Y2Nk .
Згідно довідки-підтвердження ТОВ «ПрофітГід» грошові кошти в сумі 4000 грн. перераховано на картковий рахунок НОМЕР_2 .
Факт перерахування відповідачці кредитних коштів за договором підтверджується також випискою про рух коштів, з якої вбачається, що 06.08.2024 відповідачці було перераховано 4000 грн на платіжну картку та згідно цієї виписки встановлено, що загальна заборгованість відповідачки станом на 08.07.2025 становить 16320 грн, з якої 4000 грн заборгованості за тілом кредиту, а 12320 грн заборгованості за відсотками.
19.08.2024 між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладений додатковий договір про пролонгацію № 1/40695108.
03.09.2024 між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладений додатковий договір про пролонгацію № 2/40695108.
08.07.2025 було укладено договір № 08-07/25, відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 40695108.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору №08-07/25 про відступлення прав вимоги від 08.07.2025 відповідачка має заборгованість за кредитним договором у сумі 16320 грн, з якої 4000 грн заборгованості за тілом кредиту, 12320 грн заборгованості за відсотками.
Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов'язань, відповідальності за порушення зобов'язання, а також питання, пов'язані з кредитом та переходом права вимоги.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Щодо форми укладеного договору суд вважає за доцільне звернути увагу, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У ході розгляду справи встановлено, що спірний кредитний договір укладений в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір відповідачка підписала шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, подавши заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого отримала на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-повідомлення, який використала для підтвердження підписання кредитного договору.
Відтак суд робить висновок, що кредитний договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину: без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між його сторонами не міг бути укладений.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20
Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
За змістом частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи, що відповідачка умови договору не виконує, кредитні кошти не повертає, позивач скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту.
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1082 даного Кодексу боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Відтак навіть за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від позивача, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідачка згідно укладеного договору отримала у користування кредитні кошти, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів та комісії своєчасно та у повному обсязі не повернула, чим порушила взяті на себе зобов'язання.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником виконання зобов'язань, факт набуття ним права грошової вимоги до відповідача за спірним договором, а на відповідача - обов'язок довести належне виконання договірних зобов'язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «Еко Фін» та відповідачкою, факт передання відповідачці кредитних коштів, а також факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 .
При цьому відповідачка у поданому до суду відзиві на позов не заперечувала факту отримання кредиту, у зв'язку з чим визнала позовні вимоги в частині стягнення з неї 4000 грн тіла кредиту.
Також у ході розгляду справи встановлено, що відповідачка не сплачувала грошових коштів у рахунок погашення кредиту в повному обсязі, чим допустила прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Заперечення відповідачки щодо надмірної суми нарахованих відсотків суд оцінює критично, оскільки заперечуючи проти розміру відсотків, нарахованих позивачем, ОСОБА_1 власного контррозрахунку зазначених сум не подала, її заперечення зводяться до того, що на думку відповідачки такі вимоги є несправедливими та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
У ході розгляду справи суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості, за наслідком чого встановлено, що при нарахуванні відсотків позивач не порушив вимог законодавства України про захист прав споживачів, відсотки нараховані у відповідності до умов договору, які відповідачка прийняла, підписавши договір. Відтак підстави не погоджуватись з наданим позивачем розрахунком відсотків за користування кредитним коштами відсутні.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про правомірність, обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення.
Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір за подачу позову в сумі 2 422,40 грн.
Відтак враховуючи задоволення позову, позивачу за рахунок відповідачки підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2025, укладеного Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» з ТОВ «Факторинг партнерс», заявка на надання юридичної допомоги № 102 від 09.07.2025, витяг з Акту № 14 про надання юридичної допомоги від 21.07.2025.
Згідно фактичного розрахунку сума судових витрат на професійну правничу допомогу в межах договору №02-07/2024 від 02.07.2025 склала 9000,00 грн.
Судом врахований висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу, відповідачкою не подана.
При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що такі витрати підтверджені належними доказами та клопотання про їх зменшення не подано іншою стороною. Відсутні передбачені статтею 137 ЦПК України підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а відтак з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу, що становить 9000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 353-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», вул. Гедройца Єжи, буд. 6, офіс 521 м. Київ, ЄДРПОУ 42640371 заборгованість за кредитним договором № 40695108 від 06.08.2024 у розмірі 16560 грн; 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору; 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», вул. Гедройца Єжи, буд. 6, офіс 521 м. Київ, ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Ю. О. Зеря