Справа № 591/8846/25
Провадження № 2-а/591/501/25
Іменем України
01 жовтня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 в особі представника Маховика Романа Васильовича
до відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ,
до відповідача 2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
установив:
04.08.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшов адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому представник позивача просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №Х-06/25-185 від 26.06.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . До позову також додане клопотання про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06.08.2025 клопотання представника позивача задоволено та поновлено позивачу строк для звернення до суду; відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи по суті постановлено розпочати з 05.09.2025; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Перший відповідач відзиву на позов не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
02.09.2025 від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, вимоги позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає необґрунтованими, а оскаржувану постанову законною та правомірною, оскільки позивач дійсно протягом законодавчо встановленого періоду не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Інших заяв по суті справи, пояснень, заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Як зазначено у позові, 27.07.2025 позивач засобами поштового зв'язку отримав постанову № Х 06/25-185 від 26.06.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з постановою від 26.06.2025 про накладення адміністративного стягнення №Х06/25-185 16.06.2025 о 23 годині 17 хвилин у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи згідно висновку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.08.2022 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за станом здоров'я до військової служби, до 05.06.2025 включно не виконав обов'язку щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, що є порушенням вимог пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487. В діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП. Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, а також обставини, передбачені частиною 2 статті 33 та статтями 34 і 35 КУпАП, зокрема матеріальних збитків не завдано. На підставі викладеного, керуючись статтею 235 КУпАП, постановив гр. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Відповідно до супровідного листа від 30.06.2025 за вих. № 8/1088-13 постанову направлено позивачеві за адресою: АДРЕСА_1 .
Доказів того, чи була відправлена оскаржувана постанова на адресу відповідача рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення чи будь-яким іншим засобом з тим, щоб можливо було встановити дату її отримання позивачем, матеріали справи не містять.
Відтак з огляду на заперечення позивача щодо своєчасного отримання ним оскаржуваної постанови, у суду відсутні підстави вважати, що оскаржувана постанова була ним отримана раніше аніж вказав сам позивач, тобто 27.07.2025.
На підтвердження неправомірності винесення оскаржуваної постанови представник позивача посилається на те, що у провину позивачеві поставлено порушення частини третьої статті 210 КУпАП, але фактично зазначено опис обставин за фабулою частини першої статті 210-1 КУпАП, при цьому у протоколі про адміністративне правопорушення відсутня обов'язкова кваліфікаційна ознака - вчинення адміністративного правопорушення в умовах особливого періоду. Крім того як вказує представник позивача, оскаржувана постанова не містить прийнятого у справі рішення, оскільки згідно постанови позивач визнаний винним «у вчиненні штрафу», що є юридично нікчемним.
Другий відповідач у поданому відзиві вважає оскаржувану постанову правомірною, оскільки у діях позивача у зв'язку з невиконанням ним обов'язку щодо проходження повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
У той же час у суду відсутні підстави вважати оскаржувану постанову правомірною та законною з огляду на наступне.
В оскаржуваній постанові вказано, що позивач будучи згідно висновку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.08.2022 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за станом здоров'я до військової служби, до 05.06.2025 включно не виконав обов'язку щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, що є порушенням вимог пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.
Також у постанові вказано, що такими своїм діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу за змістом статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно з частинами першою, другою статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою про накладення адміністративного стягнення № Х 06/25-185 від 26.06.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Як вже зазначалось вище, постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 , будучи згідно висновку ВЛК від 03.08.2022 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за станом здоров'я до військової служби, до 05.06.2025 включно не виконав обов'язку щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив пункт 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», підпункт 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Однак на думку суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковник ОСОБА_2 не мав визнавати позивача винним саме за частиною третьою статті 210 КУпАП, оскільки наведена в ній диспозиція не відповідає фактичним обставинам справи.
Так згідно з частинами першою, третьою статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин першої, третьої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
Так вказаною нормою Закону визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Тобто вказана норма закону передбачає обов'язок особи самостійно звернутись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Також в оскаржуваній постанові зазначено про порушення позивачем вимог підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який передбачає, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Слід зазначити, що у даному випадку законодавство пов'язує обов'язок проходження медичного огляду з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік.
Доказів того, що ОСОБА_1 отримав відповідне направлення на ВЛК матеріали справи не містять.
Крім того як вбачається з викладеної у постанові фабули правопорушення, відсутні відомості про те, що адміністративне правопорушення вчинене позивачем в умовах особливого періоду, що є кваліфікуючою ознакою, яка впливає на правильність кваліфікації дій особи.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Згідно з положеннями статей 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Згідно з абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Враховуючи вказане вище, суд зазначає, що дії позивача щодо не проходження медичного огляду у порядку, визначеному пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» мали бути кваліфіковані першим відповідачем за статтею 210-1 КУпАП як за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відтак вказане вище свідчить, що оскаржувана постанова містить невірну кваліфікацію дій позивача, зокрема й щодо не зазначення про вчинення правопорушення в умовах особливого періоду, не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, зібрані під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа дійшла висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою 210 КУпАП.
Більш того у порушення вимог статті 283 КУпАП резолютивна частина постанови не містить відомостей про нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення та прийняте у справі рішення, натомість вказано: «Гр. ОСОБА_1 визнаний винний у вчиненні штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень».
Відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак у поданому до суду відзиві на позов другий відповідач хоча і надав відомості про необхідність проходження позивачем повторного медичного огляду, водночас не довів правомірності кваліфікації таких дій позивача саме як порушення позивачем правил військового обліку, а не порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто не спростував однієї з підстав оскарження постанови позивачем щодо невірної кваліфікації діяння. Тим більш у відзиві на позов другий відповідач наголошував на тому, що ОСОБА_1 порушив саме законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Перший відповідач відзиву на позов не подав, що суд розцінює як визнання позову відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України.
За змістом статті 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені у ході розгляду обставини, беручи до уваги задекларовані законодавством принципи верховенства права та тлумачення усіх можливих сумнівів на користь особи, враховуючи, що саме на суб'єктів владних повноважень покладений обов'язок доведення правомірності прийнятих ними рішень, суд вважає доводи позовної заяви обґрунтованими, вимоги позивача правомірними, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв'язку із задоволенням позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72, 77, 139, 241-246, 262, 286, 295, 297 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Маховика Романа Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № Х 06/25-185 від 26.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 17000 грн за частиною третьою статті 210 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Ю.О. Зеря