ЄУН: 336/203/25
Провадження №: 2/336/1348/2025
01 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю: секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Луньової Л.В., представника відповідача - адвоката Мідяного Є.О., представника третьої особи Пермякової А.С. (через підсистему ВКЗ), розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського (Запорізького) району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради, Комунальний заклад «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької міської ради», про повернення малолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, треті особи: Служба у справах дітей Оріхівської райдержадміністрації Запорізької області, Комунальний заклад «Карапчівська СЗОШ -інтернат» Чернівецької області - про повернення малолітньої дитини, в якому зазначав, що він є батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини - ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно сина згідно рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12.12.2017 року (справа № 323/2760/17). Позивач також вказав, що він самостійно виховував сина, проживав з ним в своєму будинку АДРЕСА_1 . Проте 01.10.2020 року рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області (справа № 323/307/20) від 01.10.2020 року (за позовом виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області до нього про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів) постановлено відібрати малолітнього ОСОБА_2 у його батька - ОСОБА_1 без позбавлення його батьківських прав та передати дитину органу опіки та піклування для подальшого влаштування. Після цього дитину було влаштовано до КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», а після повномасштабного вторгнення РФ до України цей заклад був евакуйований і дитина зараз перебуває у КЗ «Карапчівська СЗОШ-інтернат» Чернівецької області. Посилаючись на те, що після відібрання сина його поведінка змінилася на краще, він не вживає алкоголь, а також на те, що він постійно відвідував сина, спілкувався з ним, а після початку війни спілкувався лише по телефону, що син сумує за ним та хоче проживати разом з батьком, позивач просив суд винести рішення про повернення малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батькові - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі, підготовче судове засідання призначено на 28.02.2025 року.
13.02.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що позивач навіть не знає, що дитину перевели у 2021 році з Оріхівського закладу до КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів», не знає і про те, що інтернат був евакуйований за кордон, а потім повернуто до України і не вказав правильну назву закладу, в якому зараз перебуває дитина. Крім того позивач не надав суду доказів зміни його поведінки та його ставлення до виховання сина, тобто, на думку представника відповідача, нічого не змінилося з часу відібрання дитини. Також у відзиві вказано, що у разі повернення дитини батьку необхідно керуватися питаннями безпеки дитини - з огляду на те, що смт Комишуваська територіальна громада (де проживає позивач) з 18.07.2023 року відноситься до території можливих бойових дій, а перед цим була територією активних бойових дій та наразі перебуває під чисельними обстрілами армією РФ. Виходячи з викладеного, посилаючись на відсутність доказів того, що відпали причини, які перешкоджали належному вихованню дитини позивачем, у відзиві представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
18.02.2025 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 замість зазначеного в первісному позові в якості третьої особи Комунального закладу «Карапчівська СЗОШ-інтернат» Чернівецької області замінив цю третю особу на іншу: Комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради, який знаходиться у с. Карапчів Чернівецької області. Також в уточненій позовній заяві позивач вказує на те, що обставини, які були причиною для відібрання у нього у 2020 році дитини, більше не існують, всі докази ним надано, а тому є підстави для повернення йому сина згідно положень ч. 3 ст. 170 СК України.
Одночасно з уточненою позовною заявою ОСОБА_1 надав суду клопотання про допит малолітнього свідка - його сина ОСОБА_2 (в режимі відеозв'язку з Комунальним закладом.
18.02.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач не погодився з доводами представника відповідача та вказав причини та підстави щодо невизнання цих доводів.
28.02.2025 року підготовче судове засідання було відкладено на 17.04.2025 року - у зв'язку з необхідністю залучення третьої особи.
17.04.2025 року ухвалою, постановленою у підготовчому судовому засіданні, постановлено прийняти уточнену позовну заяву; виключити з переліку третіх осіб у справі службу у справах дітей Оріхівської райдержадміністрації Запорізької області та Комунальний заклад «Карапчівська СЗОШ-інтернат» Чернівецької області. Залучити до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради, який тимчасово розташований за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Карапчів. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.05.2025 року.
06.05.2025 року в судовому засіданні заслухано вступне слово сторін, досліджено письмові докази. З метою надання додаткових доказів та повторного виклику третьої особи оголошено перерву в судовому засіданні, судове засідання призначено на 11.06.2025 року.
11.06.2025 року судове засідання не відбулося у зв'язку з зайнятістю судді в іншій справі. Розгляд справи відкладено на 23.07.2025 року.
23.07.2025 року розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступна дата судового засідання 25.09.20265 року.
08.09.2025 року від представника позивача - адвоката Луньової Л.В. надійшло клопотання про заміну третьої особи на КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької міської ради», оскільки на теперішній час неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 переведено саме до цього дитячого закладу, який знаходиться за адресою: 78000, м. Тлумач Івано-Франківської області, вул. Грушевського, 12.
09.09.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову залучено Комунальний заклад «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької міської ради», ЄДРПОУ 25214831, який тимчасово знаходиться за адресою: 78000, Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Грушевського, 12 та зобов'язано третю особу забезпечити участь в судовому засіданні 25 вересня 2025 року в режимі відеоконференції.
25.09.2025 року в судове засідання представник третьої особи - Комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради не з'явився, про причину неявки суд не повідомив
В цьому судовому засіданні були заслухано думку дитини, пояснення представника третьої особи - Комунальний заклад «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької міської ради». Після судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення судового рішення відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено до 01.10.2025 року.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом про повернення раніше відібраної дитини та, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 170 СК України, а саме на те, що відпали причини, які перешкоджали належному вихованню ним дитини, просив суд повернути йому малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що при ухваленні рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 01.10.2020 року (справа №323/307/20) згідно з яким у нього відібрали малолітнього сина, основною підставою було те, що він залишав епізодично дитину вдома саму, оскільки того часу мали місце випадки зловживання ним спиртними напоями. Натепер він не вживає алкоголь, веде нормальний образ життя. Він інвалід 3-ї групи (загальне захворювання ЦНС), а тому отримує пенсію та соціальну гуманітарну допомогу.
Також позивач пояснив суду, що він не переривав зв'язку з сином, регулярно йому телефонував, брав участь в його вихованні, син виявляє бажання повернутися до батька. До того ж позивач вважає, що в будь-якому разі сину краще бути разом з батьком, аніж у дитячому закладі. Позивач вважає, що твердження представника відповідача стосовно того, що недостатньо доказів про те, що відпали причини, які перешкоджали належному вихованню ним дитини, спростовуються наданими ним письмовими доказами та поясненнями представника 3-ї особи. Стосовно доводів відповідача, що у смт Комишуваха дитині буде небезпечно, пояснив, що в разі задоволення позову він з сином може проживати не в такому небезпечному місці, як смт Комишуваха. Також показав, що він придбав ноутбук для навчання дитини, встановив обладнання для доступу до мережі Інтернет, і як тільки дитина повернеться додому, за його одним телефонним дзвінком відразу буде забезпечений доступ до Інтернету. В разі погіршення військової ситуації, він разом із дитиною евакуюється із смт Комишуваха.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 заперечував, вважаючи що позивачем не надано доказів щодо нормального способу його життя та стосовно того, що позивач зможе утримувати дитину, забезпечити належний рівень життя та навчання. Також представник відповідача вказав, що позивач не зможе надати необхідні та безпечні умови для проживання малолітнього ОСОБА_2 .
Представник третьої особи - Комунального закладу «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької міської ради», взявши участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, суду пояснила, що батько дитини завжди із сином на зв'язку, малолітній ОСОБА_2 дуже сумує за батьком. Проте представник закладу вважає, що в разі повернення дитини батьку через деякий час доведеться знову вилучати дитину із родини
ОСОБА_4 пояснив, що батько йому завжди телефонує, не рідше ніж раз на тиждень. Навіть коли він із дитячим закладом виїжджав за кордон, батько підтримував із ним спілкування. Дуже хоче повернутися до батька, за яким сумує.
Фактичні обставини справи підтверджуються письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні:
-копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 ;
-копією рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12.12.2017 року (справа № 323/2760/17) щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-копією рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 01.10.2020 року (справа № 323/307/20), згідно з яким у позивача ОСОБА_1 відібрали малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-копією Довідки МСЕК (серія 12 ААГ № 826656) від 01.08.2024 року щодо встановлення 3-ї групи інвалідності ОСОБА_1 :
-довідкою щодо місця реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- копією медичного висновку про стан здоров'я, згідно з яким позивач може здійснювати догляд за сином (а.с. 21);
-характеристикою за місцем проживання, з якої вбачається, що матеріали на адміністративну комісію при виконкомі Комишуваської селищної ради та скарги від мешканців на гр. ОСОБА_1 не надходили і що ОСОБА_1 учасник бойових дій в Афганістані;
-актом обстеження умов проживання гр. ОСОБА_1 , з якого видно, що ОСОБА_1 проживає у власному будинку (3 житлові кімнати, кухня, санвузол), санітарно-гігієнічні умови не порушено, повітряний та світловий режим витримані. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є окрема кімната з окремим спальним місцем, є місце для навчання. ОСОБА_1 - особа з інвалідністю 3-ї групи, мешкає за кошти пенсії та соціальної гуманітарної допомоги;
-витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», в якому вказано, що стосовно ОСОБА_1 відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні;
-копією посвідчення (серія НОМЕР_2 ) від 28.01.2010 р. з якої видно, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій;
-копією виписки АТ «Ощадбанк» по картковому рахунку ОСОБА_5 з якої видно, що він щомісяця отримує соціальну виплату в розмірі 3000 грн. та додаткові виплати соціального фонду;
-характеристикою учня 3 класу КЗ ««Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (за підписом в. о. директора ОСОБА_6 ). Зі змісту характеристики вбачається, що ОСОБА_7 має дуже тісний і теплий зв'язок зі своїм батьком. Вони регулярно спілкуються, діляться новинами та обговорюють різні події з життя хлопчика. Батько завжди цікавиться його здоров'ям, успіхами в навчанні та загальним самопочуттям, що створює для ОСОБА_7 відчуття підтримки й турботи. Кожна розмова з батьком приносить хлопчикові радість, він відчуває себе зрозумілим і потрібним. Завдяки цьому ОСОБА_7 все більше усвідомлює важливість для нього цього зв'язку і висловлює щире бажання жити разом із батьком, прагнучи більше часу проводити разом (а. с. 81).
Відповідно до статей 76,81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У контексті віку дитини при її опитуванні ВС у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Також, у постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з'являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові КЦС ВС від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17-ц; постанові КЦС ВС від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17; постанові КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 761/15172/17-ц.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
Також у згаданій справі та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100 ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.
Відповідно до частини першої статті 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
За правилом частини першої статті 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Згідно з частиною третьою статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.
Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.
Таких підстав судом не встановлено.
Також суд відхиляє аргументи відзиву про те, що «позивач навіть не знає, що дитину перевели у 2021 році з Оріхівського закладу до КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів», не знає і про те, що інтернат був евакуйований за кордон, а потім повернуто до України і не вказав правильну назву закладу, в якому зараз перебуває дитина», з огляду на таке.
Як зазначила представник позивача, вона не зазначила у позові ту обставину, що діти були евакуювані за кордон, оскільки така обставина не мала значення - на момент складання позовної заяви, діти вже перебували на заході України. Позивач указав, що йому завжди було відомо, що дитина була спочатку в КЗ « «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей ЗМР», а потім переведена до КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів». Щодо неправильного зазначення у позові відповідача КЗ «Карапчівська СЗОШ-інтернат» замість КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів», позивача, як батька дитини, ніхто не повідомив про те, що саме КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів» разом із вихованцями фізично перебуває на території КЗ «Карапчівська СЗОШ-інтернат» у с. Карапчів Глибоцького району Чернівецької області, а не діти переведені до цього закладу. Такі доводи позивача суд вважає слушними, адже в ході розгляду справи встановлено, що дитину неодноразово переводили з одного закладу в інший.
Отже аргументи відповідача суд вважає надуманими та відхиляє за безпідставністю.
Враховуючи, що обставини, які стали підставою для відібрання дитини у позивача ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав, на даний час відсутні, водночас беручи до уваги відсутність інших, передбачених ст. 170 СК України підстав для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини батьку, зважаючи на викладене в характеристиці учня ОСОБА_2 посилання на його щире бажання проживати разом з батьком, що підтверджено дитиною в судовому засіданні особисто та поясненнями представника третьої особи, суд вважає, що в ході розгляду справи встановлені підстави для повернення малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання батькові - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При ухваленні рішення суд також враховує позицію батька, який зобов'язався у разі оголошення евакуації з смт Комишуваха залишити вказаний населений пункт разом із дитиною.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради, Комунальний заклад «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької міської ради», про повернення малолітньої дитини - задовольнити.
Повернути малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання батькові - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , (зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 ); РНОКПП НОМЕР_1 .
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання даного рішення.
Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , (зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 ); РНОКПП НОМЕР_1 ; тел. НОМЕР_3 ;
Відповідач: виконавчий комітет Комишуваської селищної ради Оріхівського (Запорізького) району Запорізької області, знаходиться за адресою: 70530, Запорізька область, Запорізький район, смт Комишуваха, вул. Богдана Хмельницького, буд. 49; ЄДРПОУ 04353913; тел. 061-41-60-270.
Треті особи:
-Комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І - ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради, ЄДРПОУ 20510312, який тимчасово розташований за адресою: 60420, Чернівецька область, Глибоцький район, с. Карапчів;
-Комунальний заклад «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької міської ради», ЄДРПОУ 25214831, який тимчасово знаходиться за адресою: 78000, Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Грушевського, 12.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є.С. Боєв
01.10.25