30.09.2025 Справа №469/1573/24
2/469/279/25
25 вересня 2025 року селище Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Тавлуй В. В.,
за участю секретаря судового засідання Рогозевич С. О.
учасники справи:
представник позивача адвокат Євтодьєв А. О. - не з'явився,
відповідач ОСОБА_1 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач 20 листопада 2024 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 59595,23 грн., яка виникла у відповідача за кредитним договором №501141439 від 14.05.2019 року, укладеним в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» між відповідачем та Акціонерним товариством “Альфа Банк», посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу.
Свої вимоги обгрунтував тим, що 14.05.2019 року між АТ “Альфа Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №501141439, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» надав позичальнику кредит у сумі 40250,00 грн., строк кредиту 48 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 20,99 %. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «АЛЬФА-БАНК» викопав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 40250,00 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.09.2021 року загальний розмір заборгованості становив 59595,23 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 34113,91 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 25481,32 грн.
20.09.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором 501141439 від 14.05.2019 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за ОСОБА_1 станом на 20.09.2021 року обліковується заборгованість в розмірі 59595,23 грн.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 22 вересня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.45).
У судове засідання представник позивача Євтодьєв А. О. не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовну заяву підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.75).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у наданій суду заяві від 19.09.2025 року просив суд розглянути справу без його участі за наявними матеріалами (а.с.78).
У надісланому на адресу суду Відзиві на позовну заяву від 19.01.2025 року (а.с.52-57), відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вважає їх необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи і чинному законодавстві.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом сума заборгованості становить 59 595,23 грн., яка складається з заборгованостей: за кредитом - 34113, 91 грн.; по відсотках - 10830, 32 грн.; по комісії - 14651,00 грн.
Крім цього, з розрахунку заборгованості за кредитом станом на 20.09.2021 року та виписки по рахункам за Кредитним договором №501141439 від 14.05.2019 року за період з 14.05.2019 року по 14.09.2021 року вбачається, що Відповідачем на погашення заборгованості за кредитом здійснено сплати грошових коштів у загальному розмірі 20802,00 грн., з яких Кредитодавцем було проведено оплату у розмірах та в рахунок погашення: 6136,09 грн. (тіло кредиту); 6615,91 грн. (відсотки за користування кредитом); 8050,00 грн. (комісія за обслуговування кредиту).
Загальний розмір заборгованості по кредитному Договору за цими складовими, на думку відповідача, становить 44 994,23 грн.
А отже, за підрахунком Відповідача загальна непогашена заборгованість за Кредитним договором №501141439 від 14.05.2019 року становить 36894,23 грн. (44994,23 грн./загальний розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками / - 8050,00 грн. грн. /кошти сплачені Відповідачем та неправомірно зараховані Кредитодавцем в рахунок сплати комісій за обслуговування кредиту/).
Витрати за надання правової допомоги у розмірі 9200,00 грн. вважає неспівмірними із складністю справи.
Посилаючись на наведені обставини, відповідач просив суд, в задоволені позовної заяви відмовити повністю.
Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду заявах по суті справи, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу без присутності учасників справи.
З матеріалів справи судом встановлено, що 14.05.2019 року між АТ “Альфа Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №501141439 відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» надав позичальнику кредит у сумі 40 250,00 грн. строк кредиту 48 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 20,99 %. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами (а.с.5, 5 на зв., 6).
Відповідач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту та погодився з ним, що підтверджується його підписом (а.с.6 на зв.-7).
Видача кредитних коштів відповідачу та часткове повернення коштів за кредитом підтверджені випискою з особового рахунку відповідача за період з 14 травня 2019 року по 20 вересня 2021 року (а.с.22-34), та не заперечується відповідачем.
20 вересня 2021 року між АТ “Альфа-Банк» та ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №3, за умовами якого АТ “Альфа-Банк» відступило ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» прийняло належні АТ “Альфа-Банк» права вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку №1-1 до договору (а.с.9-13).
Відповідно до виписки з додатку до договору факторингу №3 від 20 вересня 2021 року, ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №501141439 від 14.05.2019 року в сумі 59595,23 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 34113,91 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 25 481,32 грн. (а.с.16).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №501141439 від 14.05.2019 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 20.09.2021 року становить 59595,23 грн. (а.с.35), з яких:
-34 113,91 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
-10 830,32 грн. - заборгованість за відсотками;
-14 651,00 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Долучені до матеріалів справи письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів, а також невиконання відповідачем умов кредитного договору.
Разом з тим, доказів того, що сторонами були погоджені інші умови видачі кредиту, крім зазначених у Оферті на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, у тому числі вказані у розділі V Оферти Додаток № 4 до договору та Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк" позивачем не надано, а тому суд доходить до висновку про безпідставність нарахування позивачем до сплати відповідачеві, відповідно до розрахунку заборгованості та витягу з особового рахунку, комісії за розрахунково-касове обслуговування.
Суд також зважає на те, що докази надання відповідачеві таких послуг у матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з цим, суд вважає безпідставним нарахування відповідачу заборгованості за комісією у сумі 14651,00 грн., а тому вказану суму слід виключити з загальної суми заборгованості за кредитним договором.
Доводи відповідача, щодо того, що загальна сума заборгованості за Кредитним договором №501141439 від 14.05.2019 року становить 36894,23 грн., оскільки позивачем неправомірно зараховані сплачені відповідачем кошти в сумі 8050,00 грн. в рахунок сплати комісій за обслуговування кредиту, суд не враховує при ухваленні рішення у справі, зважаючи на те, що власного контррозрахунку заборгованості відповідачем не надано.
У зв'язку з цим, зазначена відповідачем заборгованість у розмірі 36894,23 грн., не може бути взята судом до уваги, оскільки відповідачем не визначені складові елементи вказаної заборгованості, які підлягають встановленню судом при розгляді справи, а саме: конкретний розмір заборгованості за тілом кредиту та конкретний розмір заборгованості по відсотках за користуванням кредиту.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 3 ст.141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У контексті з правовими позиціями ВС та сталої практики ЄСПЛ варто зазначити, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
З урахуванням конкретних обставин справи, яка не є складною, взявши до уваги, що подання позову відбулась позивачем, а не його представником, та що розгляд справи проведений за відсутності учасників справи, суд дійшов до висновку про зменшення суми витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., оскільки саме ці витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (адреса: 03035, м.Київ, пл.Солом'янська, 2, ЄДРПОУ 40340222), заборгованість за Кредитним договором №501141439 від 14.05.2019 року, укладеним між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , визначену станом на 20.09.2021 року, у розмірі 44 944 (сорок чотири тисячі дев'ятсот сорок чотири) гривні 23 копійки, в тому числі:
-34 113,91 грн. заборгованості за тілом кредиту;
-10 830,32 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом;
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На підставі ст.ст.133, 137 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» 2283,71 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 вересня 2025 року.
Суддя: