Справа № 135/1223/25
Провадження № 2/135/556/25
Іменем України
30.09.2025 Ладижинський міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,
з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рябоконя В.О.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягуваних аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягуваних аліментів. В позові зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року у справі №135/729/16-ц. Від зареєстрованого шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 12.10.2017 року у справі №135/1067/17 стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн, від дня пред'явлення позову до суду, а саме від 21.09.2017 року та до досягнення дитиною повноліття. Позивач вказує, що аліменти у розмірі 1 000 грн щомісячно, зовсім незначна сума, тому, з огляду на те, що дитина росте і збільшуються потреби на належне забезпечення її життя та розвитку, тому коштів на утримання дитини катастрофічно не вистачає. Сума стягуваних аліментів з відповідача на утримання доньки на даний час є неактуальною, занадто малою, в зв'язку з підвищенням цін на продукти та проживання.
Тому просила змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, присуджені рішенням суду, та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Рябокінь В.О. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав. При цьому вказав, що добровільно надає кошти дитині, з якою постійно проводить час та яку в цей час забезпечує.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року, визначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Це підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 30.07.2013 виданого повторно.
З копії свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 виданого повторно вбачається, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 позивачу замість прізвища « ОСОБА_5 » було змінено прізвище на « ОСОБА_6 ».
14.04.2016 рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області у цивільній справі №135/729/16-ц шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 за її згодою повернуто дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
12.10.2017 рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області у цивільній справі №135/1067/17 вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, у розмірі 1 000 грн від дня пред'явлення позову до суду, а саме від 21.09.2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
Сторони спільно не проживають. Дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року по справі № 6-143 цс13, та є обов'язковою для застосування.
Окрім цього, після винесення Верховним Судом України вказаного рішення, внесено зміни до ч. 3 ст. 181 СК України, відповідно до змісту яких за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином, саме одержувач аліментів наділений правом на звернення до суду із вимогою про зміну способу стягнення аліментів. При цьому, положення ч. 3 ст. 181 СК України в редакції з 08.07.2017 року не пов'язують право особи, яка звертається до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів з обов'язком надання доказів про наявність підстав для зміни розміру аліментів, оскільки таке право одержувачу аліментів гарантовано вказаною нормою СК України.
З системного аналізу вищевказаних правових норм слідує висновок, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі). Оскільки закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
Суд вважає, що виходячи із вимог частини 1 статті 192 СК України, у системному зв'язку положенням ч. 2 статті 182 СК України, розмір аліментів, які стягуються із відповідача підлягає зміні, оскільки утримання неповнолітньої дитини у її віці потребує від батьків додаткових зусиль та матеріальних витрат, а з урахуванням зростання цін на споживчі товари і послуги, інфляції тощо, визначений у 2017 році розмір аліментів в сумі 1000 грн. дитину, не є на даний час достатнім розміром для задоволення розумних потреб дитини, зокрема, для належного лікування, забезпечення повноцінного харчування, одягу, навчання та розвитку дитини. Зважаючи, зокрема, на те, що батько дитини має можливість забезпечити утримання дитини в частці від своїх доходів.
Визначаючи розмір аліментів, суд виходить із того, що аліменти - кошти на утримання дитини. Розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо - прожитковий мінімум і встановлюється законом про бюджет кожного року.
Згідно з положеннями ст.183 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 СК України, враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, матеріальне становище платника аліментів, стан здоров?я та матеріальне становище матері дитини, і приходить до висновку, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, має можливість працювати, зобов'язаний утримувати власну дитину і спроможний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу). Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача слід змінити шляхом визначення їх розміру в частці від доходу відповідача, та стягувати з відповідача ОСОБА_2 щомісячно 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивач звільнена від його сплати.
Таким чином, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн. в дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 180 - 184, 185, 192 СК України, ст. ст. 12, 81, 89, 258-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначених за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 12.10.2017, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітню дитину ОСОБА_3 .
Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на неповнолітню дитину ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн 20 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя