Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1622/25
Номер провадження: 2/511/796/25
03 вересня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Бобровська І. В.,
секретаря судового засідання: Кіндракевич В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Короткий зміст позову.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №00-9723666 від 15.04.2024 року у розмірі 32098,50 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив про те, що 15.04.2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАКС КРЕДИТ" (далі - Первісний кредитор, Кредитодавець) та відповідач уклали Кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ». Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті Кредитодавця, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані.
Відповідно до умов Кредитного договору, Позичальник зобов'язався сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 650 грн., позичальнику перерахована сума в розмірі 6500,00 грн.
На виконання умов Кредитного договору, 15.04.2024 року Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 . Таким чином Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.
Всупереч умов Кредитного договору від 15.04.2024 року відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі -32 098,50 грн., яка складається з: 7 150,00 грн. - заборгованості за тілом та 24 948,50 грн. - заборгованості за відсотками.
21.10.2024 року між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС відповідно до умов якого Позивачеві відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №00-9723666 від 15.04.2024 року.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024 року від ТОВ «ФК «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «ЕЙС»» перейшло право вимоги до Відповідача за Кредитним договором №00-9723666 від 15.04.2024 року.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС»» наділено правом грошової вимоги до відповідача в розмірі 32 098,50 грн., яка складається з: 7 150,00 грн. - заборгованості за тілом та 24 948,50 грн. - заборгованості за відсотками.
У ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.06.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) та за клопотанням представника позивача витребувано докази.
29.07.2025 року через канцелярію суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребуванні докази.
Позиції сторін у судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, відповідно до якої не заперечує проти проведення розгляду справи за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Диспозиція частини восьмої статті 178 ЦПК України визначає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України проводить розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу звукозаписувальною технікою.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
15.04.2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАКС КРЕДИТ" (далі - Первісний кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору 41880 відповідача 15.04.2024 року о 23:27:13 год. Оскільки Відповідач погодився з умовами, запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, Первісний кредитор сформував та надав Відповідачу оферту щодо укладення Кредитного договору. Отже, Кредитний договір підписано Відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора 41880, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту Позичальником, Кредитодавець наклав на Кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані дії підтверджуються положеннями Кредитного договору, а також Довідкою про ідентифікацію
Відповідно до п. 1.2 Договору сума ліміту кредитної лінії складає 6500,00 грн., відповідно до п. 1.3 строк дії кредитної лінії 360 днів. Відповідно до п. 1.5.1. стандартна процентна ставка складає 2.47% від суми Кредиту за кожний день користування кредитом. Орієнтована реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою становить 111959,28% (п.1.8)
Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав належним чином, зокрема перерахував грошові кошти в сумі 6500,00 грн. відповідачу, що підтверджується витребуваної з АТ «ПРИВАТБАНК» інформацією (випискою з рахунку).
Разом з цим, ОСОБА_1 порушив свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 32 098,50 грн., яка складається з: 7 150,00 грн. - заборгованості за тілом та 24 948,50 грн. - заборгованості за відсотками.
21.10.2024 року між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС відповідно до умов якого Позивачеві відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №00-9723666 від 15.04.2024 року.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024 року від ТОВ «ФК «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до Відповідача за Кредитним договором №00-9723666 від 15.04.2024 року.
Таким чином дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору і позивач доводить в суді, що має місце неналежне виконання зобов'язань боржником.
Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд, дослідивши надані по справі докази, давши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої обов'язки за Кредитним договором № 00-9723666 від 15.04.2024 року та надало відповідачу кредит в розмірі 6500,00 грн.
21.10.2024 року між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС відповідно до умов якого Позивачеві відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №00-9723666 від 15.04.2024 року, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання не виконав, позивач має підстави для захисту свого права в суді.
До ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» відповідно до укладеного договору відступлення прав вимог № 21102024-МК/ЕЙС перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № №00-9723666 від 15.04.2024 у розмірі 32 098,50 грн., яка складається з 7 150,00 грн. - заборгованості за тілом та 24 948,50 грн. - заборгованості за відсотками.
Даний розрахунок боргу, а також його наявність відповідачем не спростовано.
Також, судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні. Зокрема, згідно платіжної інструкції № 11119 від 20.05.2025 року, позивачем було сплачено 2422,40 гривень судового збору ( при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), який підлягає стягненню з відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року; додаткову Угоду №8 до Договору про надання правничої допомоги 07/04/25-02 від 07.04.2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги 07/04/25-02 від 07.04.2025 року.
Клопотань про зменшення витрат на адресу суду не надходило.
Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18 роз'яснив, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власною ініціативою.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Відтак, враховуючи, що позивач підтвердив, понесені витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені та підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності розподілу витрат у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України
Висновки суду.
Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку що з відповідача має бути стягнуто 32098,50 грн. за кредитним договором № 00-9723666 від 15.04.2024 року, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 81, 141, 178, 200, 259, 263-265, 280 - 284, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 00-9723666 від 15.04.2024 у розмірі 32 098,50 грн., яка складається з 7 150,00 грн. заборгованості за тілом та 24 948,50 грн. заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.
Відповідно до статті 283 ЦПК України направити відповідачу копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Учасники справи:
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя І. В. Бобровська