Справа № 638/714/25
Провадження № 2/638/2792/25
Іменем України
29 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
секретаря Суслової К.В.,
представника позивача Леснікової Г.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та відібрання неповнолітньої дитини від батька без позбавлення його батьківських прав,
встановив:
Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та відібрання неповнолітньої дитини від батька без позбавлення його батьківських прав.
Позов обґрунтований тим, що на обліку в Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як дитина позбавлена батьківського піклування перебуває неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (наказ № 123 від 03.11.2023).
Підставою для взяття ОСОБА_3 на облік став факт виявлення дитини, яка залишилась без батьківського піклування. Батьками дитини записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Місце проживання родини ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Батьки неповнолітньої перебувають у шлюбі.
Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування надійшли до Служби у справах дітей по Шевченківському району ДССД ХМР у липні 2023, оскільки надійшла заява від ОСОБА_6 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_2 . Заявниця повідомила що в її сім?ї понад два місяці проживає неповнолітня ОСОБА_3 , яка є подругою доньки.
Мати дитини, ОСОБА_1 , покинула доньку у травні 2023, пішла з дому і не підтримувала ніяких стосунків з дитиною, не допомагала їй матеріально. Батька дитини, ОСОБА_2 , було заарештовано, оскільки він самовільно залишив місце служби у період воєнного стану.
Неповнолітня ОСОБА_3 залишилась сама без батьківської підтримки, тому заявниця запропонувала дитині пожити в своїй сім?ї.
Наказом Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 05.07.2023 № 15 неповнолітню ОСОБА_3 тимчасово влаштовано в родину ОСОБА_6 .
Також ОСОБА_6 звернулась до Харківського районного Управління поліції № 3 Головного Управління Національної поліції в Харківській області щодо встановлення місця перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатами проведеної роботи місця проживання ОСОБА_1 було встановлено, остання забов?язалась піклуватись про свою неповнолітню доньку.
11 жовтня 2023 неповнолітня ОСОБА_3 звернулась до Харківського районного Управління поліції № 3 Головного Управління Національної поліції в Харківській області із заявою про встановлення місця проживання її матері, оскільки остання близько місяця тому залишила доньку одну, пішла з дому і не підтримує ніяких стосунків з нею. Правоохоронними органами, після з?ясування обставин та встановлення факту перебування неповнолітньої без батьківського піклування, 11 жовтня 2023 було складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. Неповнолітню ОСОБА_3 було влаштовано до комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня».
ОСОБА_1 більше не проявляла інтересу до долі своєї неповнолітньої доньки. Вона не забрала ОСОБА_3 із закладу охорони здоров'я, про що 25.10.2023 складено акт закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров?я.
Батька неповнолітньої, ОСОБА_2 , згідно з вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 14.08.2023 було засуджено до покарання у вигляді п?яти років позбавлення волі.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 14.11.2023 № 560 неповнолітній ОСОБА_3 наданий статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
У листопаді 2023 до Служби у справах дітей по Шевченківському району ДССД ХМР звернувся ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , брат неповнолітньої ОСОБА_3 , який виявив бажання відправлення опікуватись долею сестри. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 14.11.2023 № 563 над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено піклування ОСОБА_9 . Неповнолітню передано в сім?ю піклувальника.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 залишилась без батьківського піклування, в інтересах неповнолітньої Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради було заявлено до Дзержинського районного суду м. Харкова позовну заяву про позбавлення
ОСОБА_1 батьківських прав відносно доньки. Заочним рішенням суду від 10.07.2024 (справа № 638/5758/24, провадження № 2/638/3679/24) у задоволенні позовних вимог Департаменту служб у справах дітей відмовлено, посилаючись на відсутність достатніх доказів ухилення матері від виконання батьківських обов?язків та надання їй часу змінити своє ставлення до виховання дитини.
Натомість, з часу ухвалення рішення, ОСОБА_1 , не змінила свого ставлення до виконання батьківських обов?язків, вона жодного разу не поцікавилась долею доньки, не виявила інтересу до її життя. Дитина не спілкується з матір?ю, оскільки остання або не має телефону, або не має бажання спілкуватись з донькою.
Піклувальник ОСОБА_3 , ОСОБА_9 повідомив, що упродовж усього часу проживання неповнолітньої разом з ним, мати жодного разу не навідала доньку, не поцікавилась її життям та здоров?ям. Мати нічого не знає про життя ОСОБА_3 , про її навчання, стан здоров?я та розвиток.
Своє байдуже ставлення до долі неповнолітньої ОСОБА_3 мати, ОСОБА_1 , підтвердила нотаріальною заявою від 11.11.2024 якою відмовилась від виховання дитини та надала згоду на позбавлення батьківських прав. З викладених підстав вбачається, що ОСОБА_1 нехтує своїми батьківськими обов?язками щодо виховання та матеріального утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати відсторонилась від утримання дитини, не цікавиться її розвитком, не піклується про майбутнє.
На думку позивача, дані обставини свідчать про нехтування матір?ю потреб неповнолітньої ОСОБА_3 на сімейне виховання та материнську турботу і любов, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Батько ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , який відбував покарання в Державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», відповідно до Ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.06.2024 (справа № 646/6418/24, провадження № 1-в/646/264/2024) умовно - достроково звільнений від відбування основного покарання для проходження військової служби за контрактом та переданий під адміністративний нагляд із встановленням обмежень, а саме: заборони перебувати поза межами місця дислокації військової частини, з якою укладено контракт та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром; заборони виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі дислокації військової частини та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром.
Враховуючи вимоги пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаної із захистом прав дитини» ОСОБА_2 , після звільнення з місць позбавлення волі, мав звернутись із заявою до органу опіки і піклування про повернення йому на виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_2 був звільнений з установи виконання покарань 19.06.2024 відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.06.2024, у зв?язку із проходженням військової служби за контрактом. Вибув за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , після чого прослідував до військової частини на військову службу.
З часу вибуття з ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» ОСОБА_2 не повідомив органи опіки і піклування про своє звільнення, та про вирішення подальшої долі своєї неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 .
Позивач вважає, що ОСОБА_2 , який звільнений від відбування покарання умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом і до якого застосований адміністративний нагляд, не може проживати разом з донькою, займатись її вихованням та здійснювати догляд за неповнолітньою. Між батьками ОСОБА_3 відсутня домовленість щодо участі кожного з них у вихованні та утриманні неповнолітньої дитини.
Враховуючи те, що мати ОСОБА_3 відмовляється від виховання доньки, проживає окремо, не підтримує стосунків і не спілкується з нею, а обставини умовно-дострокового звільнення її батька та проходження ним військової служби за контрактом, також не надають йому можливості проживати та виховувати неповнолітню, є підставою для відібрання від нього дитини без позбавлення батьківських прав.
У зв'язку з чим, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області просить позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; відібрати неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення його батьківських прав.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2025 року відкрито провадження у справі у загальному порядку та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року витребувано від Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , а також відібрання ОСОБА_3 від батька, ОСОБА_2 , без позбавлення його батьківських прав.
25 квітня 2025 року вищевказаний висновок надійшов до суду.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25.04.2025, змінено найменування місцевих загальних судів, зокрема Дзержинський районний суд м. Харкова змінено на Шевченківський районний суд м. Харкова. Зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 травня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.
У судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримала та просила задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не вказали.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29 липня 2008 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 07 жовтня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 659. Дружині присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_2 .
Відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 14.08.2023, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину за ч. 5 ст. 407 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 11.10.2023, інспектором СЮП ВП ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ст. лейтенантом Діденко В.В. було виявлено дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , без догляду та піклування батьків. Зі слів дитини, мати покинула її близько місяця тому, а батько перебуває у місцях позбавлення волі.
Згідно з актом закладу охорони здоров'я органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я від 25 жовтня 2023 року КНП ХОР "Обласна клінічна лікарня", у присутності працівника ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, представника Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, було виявлено покинуту дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дитина поступила до закладу охорони здоров'я 11.10.2023.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 560 від 14.11.2023 "Про надання, втрату дітьми статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування", ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 563 від 14.11.2023 "Про встановлення, припинення опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, призначення фізичних осіб їх опікунами, піклувальниками", над ОСОБА_3 встановлено піклування та призначено піклувальником ОСОБА_9 .
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.06.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було звільнено умовно-достроково від відбування покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 14.08.2023, як особу, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом, та встановлено на нього адміністративний нагляд строком на 12 місяців із встановленням відповідних обов'язків.
Згідно з листом ДУ "Диканівська виправна колонія №12" № 1/12-5920 від 03.12.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був звільнений з установи 19.06.2024 року, у зв'язку з проходженням військової служби за контрактом.
Відповідно до висновку про стан здоров'я, фізичний і розумовий розвиток дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є здоровою, інвалідності не має.
Згідно з характеристикою здобувача освіти Державного начального закладу «Слобожанський регіональний центр професійної освіти» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 № 987 від 25.11.2024, ОСОБА_3 навчається. в Державному навчальному закладі «Слобожанський регіональний центр професійної освіти» з 01.09.2023 по сьогоднішній час за професією: «Кухар. Кондитер». Навчається добре, має навчальні досягнення середнього рівня, домашні завдання виконує постійно, цікавиться обраною спеціальністю, не має пропусків занять без поважних причин.
Має добрі здібності до навчання та пізнавальної діяльності, добрий рівень розвитку та інтелектуальних здібностей. Завжди виконує доручені завдання, з відповідальністю ставиться до роботи, приймає активну участь в суспльному житті центру. Емоційний стан дитини врівноважений, дотримується правил поведінки в колективі, вислуховує справедливу критику, наполеглива у виправлені своїх недоліків, орієнтується в життєвій ситуаціях.
Має адекватний рівень самооцінки.
Піклувальник ОСОБА_9 приймає участь у вихованні та навчанні ОСОБА_3 .
Відповідно до наказу Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради № 90 від 05.07.2023 "Про взяття на облік дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 " взято на облік неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з підстави проживання в сім?ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов?язків з виховання дитини.
Згідно акту обстеження умов проживання, складеного комісією Служби у справах дітей Шевченківського району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 05.07.2023 з метою обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання задовільні, будинок обладнаний необхідними меблями та побутовою технікою. Чисто, світло, затишно. Для дитини відведено окрему кімнату, в наявності окреме спальне місце, полиці та шафа для зберігання речей та одягу. Письмовий стіл, комп'ютерна техніка, смартфон. Дитина забезпечена всіма необхідними відповідно до віку та сезону. За адресою проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Також в матеріалах справи міститься рапорт ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, за фактом того, що до них звернулася ОСОБА_6 , яка просить прийняти міри, щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . В ході опрацювання матеріалу співробітниками СЮП встановлено, що у ОСОБА_1 є неповнолітня донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка з 25.05.2023 по теперішній час мешкає в родині своєї подруги за адресою: АДРЕСА_2 , через те, що її мати пішла з дому і не повернулась. Також у дівчинки є батько, який ОСОБА_2 , якого з весни 2023 року було мобілізовано до ЗСУ. 25.05.2023 року гр. ОСОБА_2 приїхав додому нібито у відпустку, а 03.07.2023 року до нього додому завітали співробітники військової прокуратури та забрали його. За час, який гр. ОСОБА_2 провів вдома, життям доньки не цікавився. Наразі гр. ОСОБА_6 має бажання щодо вирішення питання стосовно оформлення опіки над н/л ОСОБА_14 .
Згідно листа начальнику служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Гладченко Н.І. № 11874/119-60/01.2023 від 12.10.2023, встановлено, що в ході опрацювання звернення згідно акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про, підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, неповнолітню ОСОБА_3 було поміщено ДО КНП ХОР «ОДКЛ».
Відповідно до нотаріально завіреної заяви № 6123 від 11.11.2024, ОСОБА_1 дає свою згоду на позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_3 , з правовими наслідками ознайомлена.
Також згідно відповіді директора КНП «міська дитяча поліклініка № 14» Харківської міської ради № 444 від 28.08.2023, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мешкає за адресою АДРЕСА_1 , перебуває на обліку фахівців поліклініки з народження.
ОСОБА_3 перебуває під диспансерним наглядом лікаря-педіатра поліклініки з приводу гострого гломерулонефріту з листопада 2019 року.
До вересня 2021 р. у поліклініку з питань стану здоров?я дитини звертались мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 .
На протязі 2023р. ОСОБА_3 зверталась до лікарів поліклініки без супроводу дорослих.
29.08.2023 р. при активному патронажі за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , вдома знаходилась дівчинка одна.
Батьки дотримувались медичних рекомендацій лікарів частково.
Про взаємовідносини в сім?ї не відомо.
Випадків звернень до поліклініки з приводу жорстокого, доводження в сім?ї батьків або родичів не було.
Відповідно до листа Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради № 690/0/848-23 від 20.07.2023, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради та не отримує ніяких видів соціальних допомог.
Згідно з висновком оцінки потреб сім'ї, ОСОБА_9 є дієздатним. За результатами оцінювання потреб з'ясовано, що СЖО наявні, основні ознаки та чинники, що спричиняють СЖО - батько відбуває покарання, місцезнаходження матері невідоме. Вплив факторів сім'ї та середовища - негативний. Тривалість існування проблем - до 1 місяця.
Наказом Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради № 15 від 05.07.2023 «Про тимчасове влаштування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до родини ОСОБА_6 » ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тимчасово влаштовано до сім?ї ОСОБА_6 .
Згідно з актом про факт передачі дитини від Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 було передано ОСОБА_9 .
Заявою від 05.07.2023 № Ч-1-124/10-23/23 до начальника Служби у справах дітей по Шевченківського району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 просить тимчасово влаштувати її у родину ОСОБА_6 , у зв'язку з тим, що мати пішла з дому, а батько з березня 2023 року перебуває на військовій службі у ЗСУ. Дитина залишилася в квартирі сама, мати приходить рідко, приблизно раз на два тижні.
Заявою від 05.07.2023 № П-1-122/10-23/23 до начальника Служби у справах дітей по Шевченківського району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_6 просить влаштувати на тимчасове проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до її родини.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , з березня 2023 року дитина, ОСОБА_3 проживала одна, оскільки батько пішов служити, а вона проживала окремо зі співмешканцем. З березня 2023 року не дзвонила дитині, шукала роботу. Зобов'язалась до 07.08.2023 налагодити стосунки з дочкою, щоб повернути у свою родину.
Наказом Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 23 від 25.10.2023 «Про тимчасове влаштування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до родини ОСОБА_9 » ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тимчасово влаштовано до сім?ї ОСОБА_9 .
Згідно з актом обстеження умов проживання від 04.12.2024 за адресою: АДРЕСА_4 , квартира має задовільні умови проживання, облаштована необхідними меблями, та необхідними пристроями. У дитини окрема кімната, в якій є диван, шафа для одягу, облаштовано місце для навчання. В квартирі проживають ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 .
Також у матеріалах справи міститься висновок Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради №190 від 23.04.2025 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відібрання неповнолітньої від батька, ОСОБА_2 , без позбавлення його батьківських прав, в якому зазначено наступне.
ОСОБА_1 нехтує своїми батьківськими обов?язками щодо виховання та матеріального утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати відсторонилась від утримання дитини, не цікавиться її розвитком, не піклується про майбутнє. Дані обставини свідчать про нехтування матір?ю потреб неповнолітньої ОСОБА_3 на сімейне виховання та материнську турботу і любов, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Батько ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , який відбував покарання в Державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», відповідно до Ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.06.2024 умовно - достроково звільнений від відбування основного покарання для проходження військової служби за контрактом та переданий під адміністративний нагляд із встановленням обмежень, а саме: заборони перебувати поза межами місця дислокації військової частини, з якою укладено контракт та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром; заборони виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі дислокації військової частини та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром.
Враховуючи вимоги пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаної із захистом прав дитини» ОСОБА_2 , після звільнення з місць позбавлення волі, мав звернутись із заявою до органу опіки і піклування про повернення йому на виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно довідки від 03.12.2024 № 1/12-5920 наданої на запит служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей адміністрацією ДУ «Диканівська виправна колонія (№l2)» ОСОБА_2 був звільнений з установи 19.06.2024 відповідно до Ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.06.2024, У зв?язку із проходженням військової служби за контрактом. Вибув за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , після чого прослідував до військової частини на військову службу.
З часу вибуття з ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» ОСОБА_2 не повідомив органи опіки і піклування ані про своє звільнення, ані про вирішення подальшої долі своєї неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 , який звільнений від відбування покарання умовно- достроково для проходження військової служби контрактом і до якого застосований адміністративний нагляд, не може проживати разом з донькою, займатись її вихованням та здійснювати догляд за неповнолітньою. Між батьками ОСОБА_3 відсутня домовленість щодо участі кожного з них у вихованні та утриманні неповнолітньої дитини. Враховуючи, що мати ОСОБА_3 відмовляється від виховання доньки, проживає окремо, не підтримує стосунків і не спілкується з нею, а обставини умовно-дострокового звільнення її батька та проходження ним військової служби за контрактом, також не надають йому можливості проживати та виховувати неповнолітню, є підставою: для відібрання від нього дитини без позбавлення батьківських прав.
Таким чином з?ясовано, що мати, ОСОБА_1 , свідомо ухиляється від виховання неповнолітньої доньки, нехтує своїми обов?язками, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. ОСОБА_2 , батько, у зв'язку з умовно - достроковим звільненням, проходженням військової служби за контрактом та перебуванням під адміністративним наглядом, також неспроможний забезпечити належне виконання своїх обов?язків відносно дитини, що може бути підставою для застосування передбачених національним законом заходів впливу, а саме відібрання ОСОБА_3 без позбавлення його батьківських прав.
Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відібрання неповнолітньої від батька, ОСОБА_2 , без позбавлення його батьківських прав, додатково було розглянуто на Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради (далі-Комісія).
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 19, 164 Сімейного кодексу України та рекомендацією Комісії, діючи в інтересах дитини, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відібрання неповнолітньої від батька, ОСОБА_2 , без позбавлення його батьківських прав.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Суд не приймає до уваги висновок Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради №190 від 23.04.2025 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відібрання неповнолітньої від батька, ОСОБА_2 , без позбавлення його батьківських прав, оскільки він має рекомендаційний характер та такий висновок має бути оцінений у сукупності з іншими доказам і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.
При цьому вказаний висновок складений без участі відповідача, не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, Департаментом служб у справах дітей не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Суд також не приймає до уваги нотаріально посвідчену заяву відповідача про визнання позову в повному обсязі, оскільки задоволення заявлених Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради позовних вимог в повному обсязі суперечило б вимогам закону, що регулюють спірні правовідносини.
В постанові КЦС ВС від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 Верховний Суд зазначив, що "заяви відповідачки, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини". Також ВС наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 березня 2025 року по справі № 336/1230/23, від 25 лютого 2025 року по справі № 562/635/24, від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.
Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо. Та обставина, що відповідач виїхала за кордон та проживає окремо, не є безумовним свідченням небажання матері дітей приймати участь у їхньому утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням матір'ю своїми обов'язками.
Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення.
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.
Щодо відібрання неповнолітньої дитини від батька без позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 2) жорстоко поводяться з дитиною; 3) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 4) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України).
Основні підстави для відібрання дитини зазначені у ч. 1ст. 164 СК України.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, провадження №14-327цс18.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 зі змінами, схваленими резолюцією № 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27.02.1991, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до ч. 2ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
Підставою відібрання дітей без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім'ї небезпечної для дитини обстановки: її життя, здоров'я і морального виховання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16.07. 2015 у справі «Мамчур проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення ЄСПЛ від 18.12. 2008 у справі «Савіни проти України).
Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Звертаючись в суд з позовом, орган опіки та піклування посилався на те, що відповідач наразі проходить військову службу за контрактом та перебуває під адміністративним наглядом, у зв'язку з чим неспроможний забезпечити належне виконання своїх обов'язків відносно дитини.
Аналізуючи надані позивачем документи, суд вважає, що до позовної заяви не додано належних доказів на підтвердження свідомого та злісного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Суду не надані належні та допустимі докази про наявність випадків, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, які дають право на відібрання дітей від ОСОБА_2 , не позбавляючи цого батьківських прав.
Суд також не погоджується з висновком Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради №190 від 23.04.2025 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відібрання неповнолітньої від батька, ОСОБА_2 , оскільки такий висновок суперечить інтересам дитини.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі ст.141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою в позові в повному обсязі судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
вирішив:
У задоволенні позовних вимог Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та відібрання неповнолітньої дитини від батька без позбавлення його батьківських прав - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.О. Агапов