Справа № 638/16878/24
Провадження № 2/638/1393/25
30 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Заварзи Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шевченко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 622079 від 02.06.2021 у розмірі 53198 грн 00 коп., із яких заборгованість за тілом кредиту 24055 грн 04 коп., заборгованість за відсотками 29142 грн 96 коп., позивач також просить стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 гривень.
Позовна заява мотивована тим, що 02.06.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 622079. Відповідно до умов вказаного договору товариство надало позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок кредит у розмірі 26000 грн. Однак відповідач не виконав умови кредитного договору і його заборгованість за договором становить 53198 грн 00 коп., з яких: 24055 грн 04 коп. заборгованість за тілом кредиту; 29142 грн 96 коп. заборгованість за відсотками; 00,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами; 0,00 грн. заборгованість за пенею. Також позивач вказує, що 28.08.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 2808-23, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до позичальників, у тому числі до відповідача.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначає, що первісним кредитором та позивачем невірно розраховано суму позовних вимог. Вказує, що сума кредиту складає 32500 грн, з яких 6500 грн відповідно до п 2.1 договору були зараховані первісному кредитору як сплата процентів за перший день користування кредитом. Стверджує, що щомісячний платіж за кредитом має складати 2283.52 грн, тобто на 572 грн менше, а загальна кількість нарахованих до сплати процентів 28804 грн 53 коп. Відповідач також заперечує щодо суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач надав суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідно до п. 1.3 сума кредиту (загальний розмір) складає 32500,00 грн, кошти кредиту надавалися первісним кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування:
- у розмірі 26000,00 гривень на користь НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК», код банку 339500, договір N? 622079 від 02.06.2021, ОСОБА_1 (3551602555)» або за реквізитами поточного рахунку Споживача та /або за реквізитами платіжної картки, дані яких (-го, - ої) Споживач надав Товариству в будь-який спосіб;
- у розмірі 6500,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов'язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 Договору.
Позивач зазначив, що відповідно до п. 1.4 строк кредиту - 730 днів, з кінцевим терміном повернення 02.06.2023 (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку. Водночас при поданні позову до суду в позовній заяві представник позивача просив суд, розглянути справу за відсутності свого представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, надав суду заяву, у якій просив справу розглядати за відсутності відповідача та його представника.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідач не заперечує, того факту, що 02.06.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 622079 (далі - договір споживчого кредиту), на підставі якого на його картковий рахунок було перераховано кошти у сумі 26000,00 грн.
Позивач відповідно до відповіді на відзив не заперечує, що на виконання умов договору споживчого кредиту перерахував на картковий рахунок відповідача 26000,00 грн.
Водночас судом встановлено, що відповідно до п. 1.3 договору споживчого кредиту сума кредиту (загальний розмір) складає 32500,00 грн. Тип кредиту - кредит. А відповідно до розділу 5 Паспорту споживчого кредиту та додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 622079 від 02.06.2021, у якому було визначено порядок повернення кредиту, який було підписано сторонами, проценти за кредитом нараховувалися на суму кредиту у розмірі 32500,00 грн.
Пунктом 2.1 договору споживчого кредиту передбачено наступне:
"Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування:
- у розмірі 26000,00 гривень на користь НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК», код банку 339500, договір № 622079 від 02.06.2021, ОСОБА_1 (3551602555)» або за реквізитами поточного рахунку Споживача та /або за реквізитами платіжної картки, дані яких (-го, - ої) Споживач надав Товариству в будь-який спосіб;
- у розмірі 6500,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов?язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 Договору".
Відповідно до п. 2.2 договору споживчого кредиту сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладення цього Договору.
Відповідно до п. 2.4 договору споживчого кредиту кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту в порядку передбаченому п. 2.1 Договору.
Пунктом 5.1 договору споживчого кредиту встановлено, що сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів. А пунктом 1.4 передбачено, що детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього Договору (далі - Графік платежів).
Суд, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, доходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на момент укладення договору споживчого кредиту) передбачено, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, суть договору споживчого кредитування полягає у тому, що споживачу надаються грошові кошти на придбання товарів (робіт, послуг).
Надання грошових коштів споживачу передбачає те, що після їх отримання він може їх вільно використовувати та розпоряджатися такими коштами на власний розсуд.
Позивач та відповідач визнають, що за договором споживчого кредиту ОСОБА_1 отримав 26000,00 грн на платіжну карку.
Водночас судом встановлено, що відповідно до п. 1.3 договору споживчого кредиту сума кредиту (загальний розмір) складає 32500,00 грн, а проценти за кредитом нараховувалися на суму кредиту у розмірі 32500,00 грн.
Пунктом 2.1 договору споживчого кредиту передбачено наступне: «Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування:…».
Відповідно до п. 2.2 договору споживчого кредиту сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладення цього Договору.
Однак первісний кредитор своїх зобов'язань за договором споживчого кредиту не виконав та перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 26000,00 грн, замість 32500,00 грн як це передбачено у п. 1.3 договору, при цьому первісний кредитор нараховував проценти на суму 32500,00 грн.
Пункт 2.1 договору споживчого кредиту також передбачає, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 6500,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов?язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5 Договору.
Позивач не надає суду будь-яких доказів перерахування у безготівковій формі грошових коштів у сумі 6500,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов?язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом.
Пунктом 3.5 договору споживчого кредиту встановлено, що з метою оплати процентів за перший день користування кредитом, споживач доручає Товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу.
Це прямо суперечить п. 2.1 договору, відповідно до якого кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 6500,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов?язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5 Договору
Отже, первісний кредитор фактично надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 26000,00 грн, при цьому у додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 622079 від 02.06.2021, який відповідно до п. пунктом 1.4 містить графіку платежів, проценти за кредитом нараховувалися на суму кредиту у розмірі 32500,00 грн.
Фактично первісний кредитор надав відповідачу у користування грошові кошти у сумі 26000,00 грн, при цьому відсотки нараховував на суму кредиту у розмірі 32500,00 грн.
Позивач не надав суду будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 отримав у своє розпорядження грошові кошти у сумі 32500,00 грн, більше того суд навіть не знає чи взагалі первісний кредитор 02.06.2021 мав у своєму розпорядженні грошову суму у розмірі 32500,00 грн, яку міг би надати споживачу. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що грошові кошти у сумі 6500,00 гривень у безготівковій формі перераховувалися на користь Товариства з метою виконання зобов?язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, як це передбачено п. 2.1 договору.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на момент укладення договору споживчого кредиту) у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
Відповідно до п. 1.4 договору споживчого кредиту у додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 622079 від 02.06.2021, міститься графік платежів. Відповідно до вказаного додатку, який оцінюється судом у сукупності із паспортом споживчого кредиту, проценти за кредитом нараховувалися на суму кредиту у розмірі 32500,00 грн, хоча фактично первісний кредитор в результаті суперечливих умов договору надав споживачу кредит у сумі 26000,00 грн.
Отже, фактично договір споживчого кредиту № 622079 від 02.06.2021 не містить графіку платежів, який би відповідав умовам кредитного договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на момент укладення договору споживчого кредиту) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Умови п. 3.5 договору про надання споживчого кредиту № 622079 від 02.06.2021, відповідно до яких споживач доручає Товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу, обмежують права споживача на отримання грошових коштів на придбання товарів (робіт, послуг), а, отже, є нікчемними.
Відповідно договір про споживчий кредит № 622079 від 02.06.2021 було укладено з порушенням вимог частини першої цієї статті, оскільки він не містить графіку платежів, який би відповідав умовам кредитного договору.
Отже, договір про надання споживчого кредиту № 622079 від 02.06.2021 є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав за договором про надання споживчого кредиту № 622079 від 02.06.2021 26000,00 грн, при цьому відповідно до розрахунку заборгованості за договором споживчого кредиту наданому позивачем ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перерахував на користь первісного кредитора грошові кошти у сумі 11420,00 грн. Отже, ОСОБА_1 має повернути 14580,00 грн, які він одержав на підставі договору про надання споживчого кредиту № 622079 від 02.06.2021 та не повернув.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним у зв'язку з розглядом даної справи, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у відзиві вказує, що, враховуючи складність справи, розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним.
Суд встановив, що відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" щодо стягнення кредитної заборгованості, правова допомога надана позивачу полягала у правовому аналізі обставин спірних правовідносин та наданні правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів позивача; складанні позовної заяви; та формуванні додатків.
Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, який фактично полягав у складанні позовної заяви, та ціну позову - справа є малозначною, суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вважає, що співмірним із складністю справи та розміром витрат на оплату послуг адвоката є витрати у сумі 3000 грн.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 53198 грн 00 коп., суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково у сумі кредиту 14580,00 грн, тобто 27 % від заявлених позовних вимог.
Отже, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,6 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 810,00 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 1, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 23.04.2021), суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 622079 про надання споживчого кредиту у сумі 14580,00 грн (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят грн 00 коп.) гривень, в іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у сумі 605,60 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 810,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112.
Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2025 року.
Суддя Т.В. Заварза