Справа №759/16391/25
Провадження №2/522/9218/25
30 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси - Косіцина В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
22 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, у якій позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 724 596,00 гривень.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Предметом спору є стягнення грошових коштів за попереднім договором, за яким сторони домовилися укласти договір-купівлі продажу об'єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яка територіально знаходиться в межах Приморського району міста Одеси.
За таких обставин, суд вважає, що справа належить до територіальної юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси.
У позовній заяві позивач просить звільнити її від сплати судового збору. Зазначене мотивовано тим, що вона не має постійного місця роботи, згідно відомостей з ДРРП, у позивачки відсутнє будь-яке майно, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми доходів, за період з січня 2023 рок по березень 2025 року у позивачки немає постійних доходів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Із системного аналізу ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що єдиною підставою для зменшення розміру судового збору є врахування судом майнового стану сторони, і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.12ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підтвердження того, що у позивачки відсутнє постійне місце роботи до позовної заяви було долучено копію трудової книжки.
Відсутність у позивачки офіційного доходу підтверджується витягом з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 14.05.2025 року.
Так, згідно наданої позивачкою довідки з ДРРП від 29.05.2025 року №429214036, відомості про зареєстровані за ОСОБА_1 об'єкти нерухомого майна - відсутні.
За таких обставин, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 ЦПК України. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Суд, дослідивши, що позовну заяву подано із додержанням вимог, передбачених статтями 175 та 177 Цивільного процесуального кодексу України, переконавшись у тому, що підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови в відкритті провадження у справі відсутні та вона дійсно підсудна Приморському районному суду м. Одеси, вважає можливим відкрити провадження по справі. Окрім того, суд дійшов до висновку, що справа може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченим ЦПК України у порядку : 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Суд звертає увагу на те, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні, однак дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов до висновку, що справа може бути розглянута у порядку спрощеного провадження.
Враховуючи зміст позовної заяви та додатків до неї, а також категорію справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відкриття провадження в порядку загального позовного провадження.
У позовній заяві позивачка просить витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Войстрік Олени Василівни належним чином засвідчену копію спадкової справи №17/2019, номер у спадковому реєстрі - 64535074.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (п. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов'язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.
Суд також роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ч. 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Таким чином, з метою всебічного, повного встановлення усіх обставин справи та ухвалення законного і обгрунтованого рішення у справі, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів.
Керуючись ст. ст. 13, 27, 28, 175, 178, 187, 189-196 ЦПК України, суд, -
Прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Встановити, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження.
Призначити проведення підготовчого судового засідання на 04 листопада 2025 року на 11 год. 00 хв. у залі суду № 224 у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33.
Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задовольнити.
Витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Войстрік Олени Василівни належним чином засвідчену копію спадкової справи №17/2019, номер у спадковому реєстрі - 64535074.
З метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду витребувати з Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянкою України - ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 за останні п'ять років по день надання відповіді.
Копію ухвали до виконання направити на адресу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Войстрік Олени Василівни, 03057, м.Київ, вул. Сім'ї Бродських, буд. 31-33, прим. 406, електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України - 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26, електронна адреса - adpsu@dpsu.gov.ua.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. Відповідач зобов'язаний згідно з ч. 4 ст. 178 ЦПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копію відзиву та доданих до нього документів надіслати (надати) іншим учасникам справи
Роз'яснити, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред'явити зустрічний позов.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву відповідача для подання відповіді на відзив у відповідності до вимог статті 179 Цивільного процесуального кодексу України.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь у відповідності до вимог статті 180 Цивільного процесуального кодексу України.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://pm.od.court.gov.ua/sud1522/.
Копію ухвали направити учасникам справи, а відповідачеві направити також копію позову з додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.
Суддя Косіцина В.В.