Справа № 522/11600/25-Е
Провадження № 2/522/6059/25
17 вересня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Зелінська К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ГУ ПФУ) протягом тривалого часу (з 2023 року по травень 2025 року) вчиняло повторні, неправомірні дії та бездіяльність щодо нарахування та виплати їй пенсії у разі втрати годувальника, а також щодо невиплати належних її померлому чоловікові сум пенсії.
Цей факт систематичного порушення прав Позивача одинадцять разів був підтверджений рішеннями Одеського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили (справи № 420/2685/23, № 420/12286/23, № 420/12623/23, № 420/8545/23, № 420/23491/23, № 420/32669/23, № 420/28399/23, № 420/8071/24, № 420/11308/24, № 420/618/25, № 420/6733/25).
Позивач зазначає, що внаслідок цих тривалих, протиправних дій ГУ ПФУ (які включали неврахування довідок про грошове забезпечення, нездійснення перерахунків, протиправне обмеження пенсії максимальним розміром та невиплату боргу по пенсії померлого чоловіка, а також припинення щомісячної доплати 2000 грн.), вона, як особа з інвалідністю I групи "А" та вдова, яка переживала душевні страждання після смерті чоловіка, зазнала моральної шкоди. Ця шкода полягала у душевних стражданнях, стані постійного напруження та стресу, розчарування та незручностей, викликаних необхідністю одинадцять разів звертатися до суду для захисту своїх прав проти одного і того ж відповідача, що негативно вплинуло на її здоров'я та комфортні умови проживання.
Позивач вимагає стягнення коштів за рахунок Державного бюджету України, оскільки загальна заборгованість перед нею становить 374930,70 грн. і досі не виплачена, а попереднім рішенням суду вже було стягнуто 5000 грн. моральної шкоди, що не зупинило подальших протиправних дій відповідача.
Ухвалою суду від 28.05.2025 року провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
12.06.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги відповідачем не визнані в повному обсязі, просили відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.07.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання призначене на 17.09.2025 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за відсутності сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю I групи «А» та отримує пенсію у разі втрати годувальника після смерті чоловіка, полковника запасу.
Протягом 2023?2025 років ОСОБА_1 зіткнулася із тривалими та повторюваними випадками неправомірних дій та бездіяльності з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що стосувалися нарахування та виплати їй пенсії.
Факт незаконного зменшення розміру пенсії, нездійснення перерахунків та протиправного обмеження пенсії максимальним розміром, а також невиплати належних померлому чоловікові сум, був одинадцять разів підтверджений рішеннями Одеського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили (зокрема, у справах № 420/2685/23, № 420/12286/23, № 420/12623/23, № 420/8545/23 та інші).
Суд констатує, що, незважаючи на наявність попереднього рішення Одеського апеляційного суду від 24.01.2025 про стягнення 5000 грн. моральної шкоди, ГУ ПФУ продовжувало порушувати права Позивачки, чим створило заборгованість у розмірі 374930,70 гривень, яка станом на 27.05.2025 залишається невиплаченою.
З огляду на тривалий характер порушень, необхідність багаторазового судового захисту, а також статус Позивачки як особи з інвалідністю I групи «А», суд вважає доведеним факт спричинення їй моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, стані постійного напруження та стресу, викликаних систематичним порушенням її конституційного права на соціальний захист та невиконанням остаточних судових рішень з боку органу державної влади, що відповідно до статей 56 Конституції України та 1173 ЦК України є підставою для стягнення відшкодування з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ст.16 ЦК України).
Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За положеннями статті 129-1 Конституції України обов'язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Як роз'яснивПленум ВерховногоСуду Україниу п.п.3,9постанови №4від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Частиною першою ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що позивачка має право на грошове відшкодування моральної шкоди. Порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечать їх головним конституційним обов'язкам, відтак, викликає у позивачки негативні емоції. В даному випадку моральна шкода не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення.
З врахуванням характеру та обсягу моральних страждань позивачки, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 10000 грн, що, на думку суду, відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості. А тому вимоги позивачки в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати залишаються за державою.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 10000,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 29.09.2025 року.
Суддя А.В. Науменко
17.09.25