Справа № 383/301/25
Номер провадження 2/522/7501/25
30 вересня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Запольської А.М.,
сторони в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
04.03.2025 до Бобринецького районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У своїй позовній заяві позивач просить суд розірвати шлюб із відповідачем у зв'язку з непорозуміннями, відсутністю у сторін спільних інтересів, різними поглядами на сімейне життя, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Спільних дітей сторони не мають.
17.03.2025 ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу передано за підсудністю до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
30.06.2025 ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
26.08.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутності відповідача та представника відповідача, а також визнання позовних вимог.
12.09.2025 до суду від представника відповідача надійшли заява про залишення без розгляду його заяви про визнання позову, а також клопотання про надання подружжю строку на примирення терміном у шість місяців. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідачка бажає зберегти сім'ю, оскільки сторони протягом усього часу підтримують зв'язок, тому проти задоволення позову заперечує, розірвати шлюб не згодна. У зв'язку з чим, просить суд задовольнити клопотання про надання подружжю строку для примирення.
17.09.2025 від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він заперечує проти задоволення клопотання про надання подружжю строку на примирення, оскільки відновлювати з відповідачкою сімейні відносини позивач не планує і прагне, щоб цей шлюб якнайшвидше був розірваний судом.
30.09.2025 від представника відповідача надійшла заява про розгляд його клопотання про надання строку для примирення подружжю без його участі, клопотання підтримує та просить його задовольнити.
КЦС ВС у постанові від 08.03.2023 у справі № 127/16963/22-ц зазначив наступне: «…У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що "примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, надаючи строк для примирення подружжя та зупиняючи розгляд справи на 6 місяців, не звернув уваги на те, що закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.
Оскільки суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому, вирішуючи клопотання відповідачки про надання строку на примирення, суд апеляційної інстанції повинен був оцінити: строк, який сплинув із моменту пред'явлення позову про розірвання та ухвалення оскаржуваного судового рішення (4 місяці); причини неподання відповідачкою клопотання про надання строку на примирення в суді першої інстанції; вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін.
З наданих судам матеріалів, ОСОБА_1 перебуває у зоні бойових дій, а тому, зупиняючи провадження у справі з метою надання строку на примирення, суд апеляційної інстанції не оцінив, наскільки реальною є можливість примирення сторін, у тому числі з урахуванням заперечень сторони позивача, який у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 висловив свою категоричну позицію щодо наявності підстав для розірвання шлюбу та неможливість збереження сім'ї.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що до свого відзиву ОСОБА_1 подав копію позовної заяви ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. У цій позовній заяві, поданій у серпні 2022 року до суду, ОСОБА_2 визнає, що сімейне життя між сторонами у справі не склалося, вони тривалий час не проживають разом, спільного побуту не ведуть.
Між сторонами існують різні спори, які перебували на вирішені суду та органу опіки та піклування.
За наявності між сторонами невирішених спорів надання строку для примирення не відповідає меті цього інституту - сприяння примиренню подружжя, оскільки надає одній зі сторін можливості зловживати процесуальними правами.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що зупинення судом апеляційної інстанції провадження у справі на 6 місяців з метою надання сторонам строку на примирення належно не обґрунтовано, не наведено оцінки співмірності та дієвості застосованого судом заходу для примирення подружжя з урахуванням обставин цієї справи у співвідношенні з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справ…»
Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. При цьому, суд звертає увагу, що поняття «моральні засади суспільства» діючим законодавством не визначено, а тому при вирішення питання чи не буде надання часу на примирення суперечити моральним засадам суспільства суд застосовує положення ст. 24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу.
Враховуючи категоричну незгоду позивача на надання строку на примирення подружжя, а також те, що з моменту звернення до суду з даним позовом ще у березні 2025 року вже пройшло шість місяців і подружжя так і не дійшло згоди на примирення, суд не вбачає підстав для надання строку для примирення подружжя. При цьому суд також враховує те, що у сторін немає спільних дітей, а позивач у запереченнях на клопотання про надання строку для примирення подружжя зазначає про те, що має нові стосунки. З огляду на наведене, у задоволенні клопотання представника відповідача про надання шестимісячного строку для примирення подружжя слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами доводи та заперечення щодо підстав для визначення подружжю строку для примирення, суд приходить до наступних висновків.
В силу ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Статтею 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ст. 24 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що шлюб між сторонами зареєстровано 08.04.2022 Дубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), що підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 08.04.2022, Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 98.
Від даного шлюбу у подружжя дітей немає.
Судом встановлено, що сімейні відносини припинені остаточно. Збереження родини стало неможливим, шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що у відповідності зі ст. 112 СК України є підставою для розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Приписами ч. 3 ст. 115 СК України встановлено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 квітня 2022 року Дубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 98.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) 968,96 грн витрат по сплаті судового збору.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 30.09.2025.
Суддя І.А. Павлик