адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
25.09.2025 Справа № 917/1166/25
за позовною заявою Полтавської міської ради в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, вул.Соборності, 36, м.Полтава, 36000
до Приватного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат", вул. Ливарна, 8, м.Полтава, 36034
про стягнення грошових коштів
Суддя Кльопов І.Г. Секретар Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи: Полтавська міська рада в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" про стягнення 3 876 229,75грн безпідставно збережених коштів
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.06.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 12.08.2025.
08.08.2025 за вхід. № 10411 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує, вважає, що позивачем позовні вимоги заявлено у завищеному розмірі та заявляє про сплив строку позовної давності.
28.08.2025 за вхід № 11133 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 557 957,55грн. суми боргу.
Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки вищевказана заява позивача узгоджується з положеннями ст.46 ГПК України, суд вважає за необхідне прийняти відповідну заяву до розгляду
28.08.2025 за вхід.№11130 від Полтавської міської ради надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає доводи відповідача, викладені у відзиві, необгрунтованими та безпідставними.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.09.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 25.09.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
На підставі договору оренди землі від 04.09.2020 року (далі - Договір від 04.09.2020) орендодавець - Полтавська міська рада надала, а орендар - Приватне акціонерне товариство «Полтавський домобудівельний комбінат» прийняло в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування промислових будівель, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул. Ливарна, 8.
Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів оренди землі вчинено запис № 336-П від 02.10.2020 року.
Відповідно до п. 2.1 Договору від 04.09.2020 в оренду передавалась земельна ділянка площею 62667 кв.м, згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є додатком до договору. Кадастровий номер 5310136400:13:002:0101.
В п. 5.1 Договору сторони визначили, що орендна плата за користування земельною ділянкою згідно з умовами даного договору - 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 691 035,28 грн на рік. Нарахування орендної плати за землю починається з 05 вересня 2020 року.
Згідно із п. 5.3 Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі щомісяця у розмірі 1/12 частини річної суми орендної плати, визначеної у пункті п. 5.1даного договору, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду (який дорівнює календарному місяцю) шляхом перерахування грошових коштів до місцевого бюджету м. Полтави.
Свої обов'язки за Договором 04.09.2020 Полтавська міська рада виконала та передала земельну ділянку 5310136400:13:002:0101 в оренду Приватному акціонерному товариству «Полтавський домобудівельний комбінат» що не заперечується відповідачем.
Позивач зазначає, що разом із тим, в порушення умов Договору оренди землі від 04.09.2020 року Приватне акціонерне товариство «Полтавський домобудівельний комбінат» не здійснювало оплату орендної плати.
Відповідно до проведеного розрахунку заборгованість по орендній платі ПрАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» становить 3 557 957,55 грн:
Вказані обставини стали підставою для звернення Полтавської міської ради в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру до суду із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Полтавський домобудівельний комбінат» заборгованості за договором оренди землі від 04.09.2020 у сумі 3 557 957,55грн.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Принцип платного використання землі передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 13, ч.ч. 1,2 ст.21, ст.22 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Орендна плата справляється у грошовій формі.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань порушує право Позивача визначене ст.ст. 13, 12 Закону України «Про оренду землі», а саме на своєчасне отримання орендної плати у встановленому розмірі.
Згідно ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати.
Згідно із статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Абзацом 1 п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Податковим кодексом України, зокрема, встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14).
Відповідно до ч. 1, 4 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
В ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
За таких обставин відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати за землю.
Отже, загальна сума орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача складає 3 557 957,551 грн., що є предметом спору ( розрахунок додається).
Відповідач доказів погашення заборгованості зі сплати орендної плати у повному обсязі, або доказів правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо такої несплати суду не надав.
Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає таке.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідач зазначає, що щодо частини заявлених позовних вимог сплинув строк позовної давності.
Суд відхиляє доводи відповідача, оскільки згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, якою встановлено з 12.03.2020 р. на усій території України карантин.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р.
Поряд з цим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З огляду на викладене, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану в Україні, суд дійшов до висновку, що строк звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості позивачем не пропущено.
Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу суд виходив із наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В позовній заяві позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи: 20 000 грн. за послуги правової допомоги адвоката.
На підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копії Договору про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва № 2 від 20.01.2025, рахунок № 26/05 від 26.05.2025, розрахунок суми гонорару за Договором про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва № 2 від 20.01.2025, Акт від 26.05.2025 про надані послуги до Договору про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва № 2 від 20.01.2025, Ордер на надання правничої допомоги № 1090006 від 06.06.2025
Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв'язку з розглядом справи № 917/1166/25 і які підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про повернення позивачу надлишково сплаченого судового збору.
Так, при зверненні з даним позовом про стягнення 3 876 229,75грн. відповідно до платіжної інструкції № 135 від 28.05.2025 Департаментом земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради сплачено судовий збір в сумі 58 143,45грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання даної позовної заяви судовий збір складав 46 514,76грн.
Також, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог. Позивач заявив до стягнення з відповідача суму боргу у розмірі 3 557 957,55грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, враховуючи вищевикладене, судовий збір у розмірі 15 447,95грн. підлягає поверненню Полтавській міській раді з Державного бюджету України, судовий збір у розмірі 42 695,50грн. покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" (вул. Ливарна, 8, м.Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 01270581) на користь Полтавської міської ради (36000, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Соборності, будинок, 36, код ЄДРПОУ 24388285) заборгованість за договором оренди землі від 04.09.2020 в сумі 3 557 957,55 грн.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полтавський домобудівельний комбінат» (вул. Ливарна, 8, м.Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 01270581) на користь Полтавської міської ради (36000, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Соборності, будинок, 36, код ЄДРПОУ 24388285 на рахунок: р/р UA368201720344280017000047091 Держказначейська служба України м. Київ) понесені судові витрати 42 695,50грн.
4. Повернути Полтавській міській раді (36000, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Соборності, будинок, 36, код ЄДРПОУ 24388285) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір згідно платіжної інструкції № 135 від 28.05.2025 в сумі 15 447,95 грн.
Видати накази з набранням рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 29.09.2025
Суддя Кльопов І.Г.