Справа № 202/950/25
Провадження № 2-др/202/51/25
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі:
судді Доценко С.І.,
за участі секретаря Тарасової К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра заяву представника ОСББ «Щербина-25» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №202/950/25 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щербини -25» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по внескам та обов'язковим платежам співвласників,-
Представник ОСББ «Щербина-25» Патика Андрій Володимирович звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСББ «Щербина-25» витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., оскільки при винесенні рішення ця вимога судом не була врахована.
Ухвалою суду від 23.05.2025 року заяву представника ОСББ «Щербина-25» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №202/950/25 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щербини -25» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по внескам та обов'язковим платежам співвласників було залишено без руху, надавши представнику ОСББ «Щербини - 25» строк 10 (десять) днів з дня отримання ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
26.05.2025 представник ОСББ «Щербини - 25» усунув зазначені в ухвалі недоліки.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 133ЦПКУкраїни передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови).Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).
У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на адвоката надано: договір №01/24 про надання професійної правничої допомоги від. 11.12.2024 року, рахунок №1 від 11.12.2024 року на суму 4000,00 грн., платіжну інструкцію №1625 на суму 4 000 грн., з призначення платежу: оплата за дог. №01/24 від 11.12.2024 року за складання та подачу позовної заяви про стягнення заборгованості.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
Отже, відповідно до Рахунку №1 було встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правових послуг становить 4 000 грн. Ця сума охоплює оплату за складання та подачу позовної заяви про стягнення заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Так, суд вважає, що встановлення гонорару адвоката має базуватися на принципах розумності та обґрунтованості.
Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності, тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача, відповідача та третю особу. Справа розглянута без участі сторін. Відповідачем безспірно сплачено всю суму заборгованості в добровільному порядку після відкриття провадження по справі.
Тому, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, дійшов висновку, що заявлений гонорар адвоката не відповідає принципу розумності співмірності та пропорційності, а тому гонорар в 4 000,00 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.
Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням складності справи, суд вважає суму в розмірі 2000,00 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.
За таких обставин заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню з обох відповідачів в рівних частках.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 141, 259, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСББ «Щербина-25» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №202/950/25 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щербини -25» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по внескам та обов'язковим платежам співвласників - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСББ «Щербина-25»,( код ЄДРПОУ 40516476, адреса: м. Дніпро, вул. Миколи Міхновського, 25) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСББ «Щербина-25», ( код ЄДРПОУ 40516476, адреса: м. Дніпро, вул. Миколи Міхновського, 25), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень).
У задоволенні решти вимог про судові витрати відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 01.10.2025 року.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".
Суддя С. І. Доценко