Справа № 202/5773/25
Провадження № 2/202/3554/2025
01 жовтня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Коваленко К.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, на утримання матері дитини та додаткових витрат, -
10 червня 2025 року ОСОБА_4 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини з інвалідністю та на утримання позивача, відповідно до якої просила суд: стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , 1992 року народження, аліменти на її користь - ОСОБА_4 на утримання дитини з інвалідністю ОСОБА_5 , 2017 року народження, у розмірі 30% від усіх видів доходу щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову, до досягнення дитиною повноліття або припинення інвалідності; стягнути з відповідача аліменти на її користь - ОСОБА_4 , як матері дитини з інвалідністю, яка проживає з нею і перебуває під її доглядом, у розмірі мінімальної заробітної плати (на 01.05.2025 року - розмір мінімальної заробітної плати становить 8000 грн.) щомісячно, до моменту коли у неї буде змога працевлаштуватись або припинити необхідність у догляді. Витрати по справі просила покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що вона з відповідачем перебувала в шлюбі з 06 червня 2015 року. Шлюб розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року. В шлюбі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина має інвалідність та потребує постійного догляду, регулярного лікування, спеціального харчування та супроводу. Після розірвання шлюбу дитина проживає з позивачем. Позивач не працює та здійснює постійний догляд за дитиною інвалідністю. Відповідач матеріальної допомоги на утримання не надає, витрати не компенсує, участі в забезпеченні дитини не бере. Також вона не отримує від нього жодної допомоги на своє утримання, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П.
В порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, 11 червня 2025 року суддею сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , на який надано відповідь № 1469342 від 11.06.2025.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 червня 2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху у зв'язку із наявністю її недоліків та позивачу було надано строк для їх усунення.
25 червня 2025 року на виконання ухвали судді від 16 червня 2025 року позивачем через канцелярію суду були усунуті недоліки позовної заяви, шляхом подання позовної заяви з додатками.
Ухвалою судді від 30 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
17.07.2025 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» продано заяву про зменшення позовних вимог та доповнення позовних вимог новими, яка прийнята судом.
В обґрунтування яких позивач вказала, що відповідач ОСОБА_2 постійно працює поліцейським патрульної поліції в Управлінні патрульної поліції у м.Дніпро Департаменту патрульної поліції та отримує заробітну плату/грошове забезпечення у середньому розмірі 35000 грн. на місяць. Відомості про розмір отриманого доходу відповідача знаходяться в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Витяг з щорічної декларації за 2024 рік додано. Вказала, що щорічна декларація у повному обсязі знаходиться в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Хронічними захворюваннями відповідач ОСОБА_2 не страждає. Інвалідом не являється. Має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання малолітнього сина. Аліменти на утримання інших неповнолітніх дітей відповідач ОСОБА_2 не сплачує. Непрацездатних батьків на утриманні не має.
Позивачка ОСОБА_4 вважає за можливе просити суд стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання малітнього сина у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Вказала, що згідно з індивідуальною програмою реабілітації дитини - інваліда №2005 від 29.10.2024 має другий ступінь обмеження життєдіяльності, потребує відновної терапії, санаторно-курортного лікування у супроводі законного представника, амбулаторної/стаціонарної психіатричної допомоги, амбулаторного/стаціонарного медичного спостереження, психолого педагогічної реабілітації у реабілітаційних центрах України (консультування, психолого-педагогічної діагностики, патронажу, психологічної та педагогічної корекції - логопед, дефектолог).
На виконання програми реабілітації позивачка влаштувала ОСОБА_6 в корекційний реабілітаційний центр «Планета дитинства», який ОСОБА_7 відвідує з 01.11.2022 року на платній основі. Позивачка щомісячно сплачує 8000 грн. З листопада 2023 року на постійній основі ОСОБА_7 відвідує заняття з нейросенсорики 2 рази на тиждень. Вартість занять складає 3200 грн. щомісячно, які сплачує позивачка ОСОБА_4 .
Відповідно до відповіді КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8» ДМР (код ЄДРПОУ 37899778) від 14.07.2025 за №139/3/03 ОСОБА_7 перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря, декларацію з яким уклала позивачка ОСОБА_4 .
Вказала, що дитина ОСОБА_7 потребує регулярного амбулаторного та стаціонарного лікування за медичними показами, постійного медикаментозного лікування, а саме постійного прийому препарату Заронтин по 250 мг 2 рази на добу, який ОСОБА_7 за державний кошт не отримує. Препарат ОСОБА_8 не продається в Україні в звичайних аптеках. Вартість зазначеного препарату в мережі інтернет складає 2999 грн. флакон 200 мл. ОСОБА_7 потребує 10 мл в день, оскільки 250 мг дорівнює 5 мл, про що зазначено в інструкції до препарату. Таким чином, на два місяці лікування необхідно три флакону препарату. Вартість препарату Заронтин на місяць складає 3550 грн., які сплачує позивачка ОСОБА_4 . Позивачка ОСОБА_4 замовляє по два флакони одночасно, за що у червні 2025 сплатила 4730 грн. ціна препарату прив'язана до курсу євро. Розрахунок:4730 : 2= 2365 грн. - вартість одного флакону. 2365х 3 (шт.) : 2 (місяці) = 3547,5 =3550 грн. Перелічені обставини є особливими, оскільки пов'язані з хворобливим станом здоров'я дитини, підтримкою його життєдіяльності, що потребує додаткових витрат.
Додаткові витрати щомісячно складають 14750 грн., відповідно 1/2 частина витрат складає 7375 грн. щомісячно. Розрахунок: 8000+3200+3550= 14750 : 2= 7375 грн.
Позивачка ОСОБА_4 вважає за можливе просити суд стягнути на її користь на утримання хворої дитини - ОСОБА_6 - з відповідача ОСОБА_2 додаткові витрати у розмірі 7375 грн. щомісячно до 22.07.2035.
Також, позивачка ОСОБА_4 у зв'язку з необхідністю постійного догляду за дитиною інвалідом не має можливості працевлаштуватися, оскільки за станом здоров'я син ОСОБА_7 потребує постійного стороннього догляду. Позивачка ОСОБА_4 проживає з сином ОСОБА_9 , який визнаний з 13.09.2022 дитиною з інвалідністю. Позивачка ОСОБА_4 постійно опікується сином, який не може обходитися без постійного стороннього догляду. Відповідно до вимог ст.88 СК України вона має право на утримання, яке відповідач ОСОБА_2 має можливість їй надавати, та вважає за необхідне просити суд стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини доходу щомісячно протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею.
Просила суд: стягнути на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Миколаїв Миколаївської області, на утримання дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, від дня подання позову до досягнення дитиною повнолітнього віку; стягнути на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Миколаїв Миколаївської області, на утримання дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додаткові витрати у розмірі у розмірі 7375 грн. щомісячно, починаючи від дня звернення з позовом до 22.07.2035 року; стягнути на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Миколаїв Миколаївської області, на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів його доходу щомісячно, починаючи від дня звернення з позовом та протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
02.09.2025 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , через систему «Електронний суд», надали пояснення по справі. Вказали, що відповідач заперечує проти твердження позивачки, що він не надає допомогу на утримання сина. Щодо стягнення аліментів на дитину, відповідач просить суд врахувати, що їх спільний з позивачкою син, за їх обопільною домовленістю проживає у кожного з них за графіком 2 дні з мамою, 2 дні з татом. У серпні 2025 року відповідач вивозив сина на спільний відпочинок на море. Також, відповідач, надавав готівкові кошти на утримання сина та оплату секцій сина безпосередньо позивачці. Сторони спільно піклуються про утримання сина, відповідач, так само, як і позивачка купує медичні препарати, якими потребує лікування син, в тому числі препарат «Заронтин», який приймає дитина, коли знаходиться в нього.
Вказали, що відповідач звертається до лікарів з приводу лікування сина, отримує консультації фахових спеціалістів, оплачує прийоми лікарів, ліки, обстеження, займається лікуванням сина, коли той хворіє.
Щодо лікування препаратом «Цереброкурін», просить суд взяти до уваги, що у висновку лікаря - невролога, який наданий позивачкою, лікування цим препаратом не зазначено, лише продовжено курс лікування препаратом «Заронтин».
Позивачка самостійно склала протокол лікування сина, без призначення лікарів, що підтверджується скріншотом переписки її з відповідачем, після чого відкрила збір на своїй сторінці в соціальній мережі Інстаграм (скріншоти переписки та підтвердження збору додано).
Відповідач не погоджувався на лікування сина цим препаратом, отримав консультацію лікаря невролога, який не підтвердив ефективність лікування препаратом «Цереброкурін» за діагнозами, які встановлені сину сторін.
Також, відповідач, коли син проживає в нього, водить його на масаж з 23 березня 2025 року по теперішній час, що підтверджується довідкою, виданою масажистом Тетяною Бандурою від 01.07.2025 р.
Відповідач водить сина на фізкультурно - оздоровчі послуги у спортивний комплекс «Метеор».
Додатково відповідач водить сина на АВА терапію, 2-3 рази на тиждень з січня 2025 року.
З приводу відвідування сином сторін РЦ «Планета дитинства», зауважили, що довідкою, виданою ОСОБА_2 керівницею даного реабілітаційного центру, підтверджується, що дитина - ОСОБА_5 , відвідує даний заклад 5 днів на тиждень з 9:00 до 17:00. Відповідач звернув увагу суду на те, що не позивачка сама обрала даний реабілітаційний центр, з ним його відвідування сином не узгоджувала, як і оплату. З вересня 2025 року син сторін ОСОБА_10 має розпочати навчання у школі. Вищезазначені факти та документи підтверджують, що син сторін проживає рівнозначний час як з батьком, так і з матір'ю, обидві сторони несуть рівні витрати на утримання сина, кожен з них займається з дитиною, купує харчування, одяг, ліки, водить до лікарів у разі потреби, як і на додаткові розвиваючі та спортивні заняття.
Такий графік проживання та відвідування сином навчальних та розвиваючих закладів їх спільним сином дає можливість позивачці працювати. Тож оскільки відповідач приймає участь в утриманні сина, несе рівні з позивачкою витрати на його утримання, він категорично заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини та позивачки та додаткових витрат.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з наведених в позовній заяві підстав та просила суд позов задовольнити. Спростувала доводи відповідача, щодо домовленості проживання дитини 2 дні з матір'ю та 2 дні з батьком. Вказала, що відповідачем така домовленість жодним чином не підтверджено.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. Вказали, що між сторонами досягнуто домовленість, що їх малолітній син проживає у кожного з них за графіком 2 дні з мамою, 2 дні з татом. Після подачі позивачкою в червні 2025 року позову до суду вона перестала давати дитину відповідачу. Отже син сторін проживає рівнозначний час як з батьком, так і з матір'ю, обидві сторони несуть рівні витрати на утримання сина, кожен з них займається з дитиною, купує харчування, одяг, ліки, водить до лікарів у разі потреби, як і на додаткові розвиваючі та спортивні заняття.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду судом встановлено, що 06 червня 2015 року позивачка ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований Кіровським відділом державної РАЦС реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Актовий запис № 286.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року у справі №202/21837/23, провадження №2/202/2589/2024 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, позовні вимоги позивача задоволено та шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало чинності 22.03.2024 року.
Від спільного життя сторони мають дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 (а.с.27).
Згідно з Довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №2898 від 09 червня 2025 року, виданої на підставі заяви ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_11 - уповноважений власник, донька - ОСОБА_4 ; онук - ОСОБА_5 (а.с.13).
Згідно з медичним висновком №176 про дитину-інваліда віком до 18 років від 13.09.2022 дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнаний дитиною-інвалідом до 22.07.2035 року, оскільки має захворювання: атиповий аутизм F 84.1. Дитина проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29).
Законним представником ОСОБА_6 є його мати - позивачка ОСОБА_4 , про що зазначено у посвідченні, виданому Лівобережним управлінням соціального захисту населення (а.с.64).
Відповідно до частини 2 статті 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до принципу 7 Декларації прав дитини якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини 1, статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд критично відноситься до твердження відповідача про те, що між сторонами було досягнуто домовленість, що їх малолітній син проживає у кожного з батьків за графіком 2 дні з мамою, 2 дні з татом, оскільки представником позивача заперечувалася така домовленість. Та як зазначав відповідач з червня 2025 року позивачка переслала виконувати таку домовленість, однак він не звертався до Органи опіки та піклування з питання визначення місця проживання дитини чи часу зустрічі з дитиною. Отже жодним належним доказом відповідачем не підтверджено домовленість між сторонами, а із врахуванням обставин справи, а саме те, що малолітній ОСОБА_10 зареєстрований разом з позивачем, та як встановлено в судовому засіданні, проживає з нею, тому з урахування приписів ст. 182 СК України, дійшов висновку, що для забезпечення гармонійного розвитку дитини та забезпечення її потреб, вважає за доцільне визначити розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, від дня подання позову до суду до досягнення дитиною повнолітнього віку.
Щодо заявлених позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів його доходу щомісячно, починаючи від дня звернення з позовом та протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , то суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дитиною-інвалідом до 22.07.2035.
Відповідно до Довідки Лівобережного управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської рали №950 від 07.07.2025, ОСОБА_4 , перебуває на обліку в Лівобережному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради по Індустріальному району та відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та на дітей з інвалідністю» отримувала допомогу на дітей з інвалідністю на сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.01.2025 по 30.06.2025 по 2361,00 грн. щомісячно.
Відповідач ОСОБА_2 працює поліцейським патрульної поліції в Управлінні патрульної поліції у м.Дніпро Департаменту патрульної поліції та отримує заробітну плату/грошове забезпечення у середньому розмірі 35000 грн. на місяць. Відомості про розмір отриманого доходу знаходяться в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Витяг з щорічної декларації за 2024 рік ( \а.с. 53)
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_4 , серія НОМЕР_3 , остання звільнена з ПРАТ «МЕТИЗ ІНВЕСТ» за ст.38 КЗпП України за власним бажанням для догляду за дитиною до досягнення нею 14 річного віку з 19.07.2021 року.
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , з серпня 2021 року доходу не має (а.с. 55-56).
Положеннями частин восьмої-дев'ятої статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст.88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.
Отже, враховуючи, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з позивачем, за станом здоров'я потребує домашнього догляду, є дитиною-інвалідом до 22.07.2035 року, що підтверджується відповідними медичними документами, а також враховуючи, що відповідач є здоровим та працездатним, відповідачка не працює, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів щомісячно у розмірі 1/6 частки його доходу на утриманні позивача з дня до звернення з позовом та протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого задовольняє позовні вимоги у цій частині позову.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат у розмірі 7375 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до 22.07.2035 року.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стверджуючи ці положення, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлюють обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року увагу судів звернуто на те, щодо передбаченої ст.185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда №2005 від 29.10.2024 дитина має другий ступінь обмеження життєдіяльності, потребує відновної терапії, санаторно-курортного лікування у супроводі законного представника, амбулаторної/стаціонарної психіатричної допомоги, амбулаторного/стаціонарного медичного спостереження, психолого педагогічної реабілітації у реабілітаційних центрах України (консультування, психолого-педагогічної діагностики, патронажу, психологічної та педагогічної корекції - логопед, дефектолог).
Відповідно до наданих позивачем доказів, ОСОБА_7 відвідує з 01.11.2022 року на платній основі корекційний реабілітаційний центр «Планета дитинства», щомісячна оплата 8000 грн. ( а.с.63).
З листопада 2023 року на постійній основі ОСОБА_7 відвідує заняття з нейросенсорики 2 рази на тиждень. Вартість занять складає 3200 грн. щомісячно (а.с.62).
Відповідно до відповіді КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8» ДМР (код ЄДРПОУ 37899778) від 14.07.2025 за №139/3/03 ОСОБА_7 перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря, декларацію з яким уклала позивачка ОСОБА_4 . Дитина ОСОБА_7 потребує регулярного амбулаторного та стаціонарного лікування за медичними показами, постійного медикаментозного лікування, а саме постійного прийому препарату Заронтин по 250 мг 2 рази на добу, який ОСОБА_7 за державний кошт не отримує. Вартість зазначеного препарату в мережі інтернет складає 2999 грн. флакон 200 мл. та на два місяці лікування необхідно три флакону препарату.
Вартість препарату Заронтин на місяць складає 3550 грн.
Додаткові витрати щомісячно складають 14750 грн., відповідно 1/2 частина витрат складає 7375 грн. щомісячно. Розрахунок: 8000+3200+3550= 14750 : 2= 7375.
Відповідач не заперечував той факт, що їх малолітній син відвідує корекційний реабілітаційний центр «Планета дитинства» та відвідує заняття з нейросенсорики, однак зауважив, що позивачка сама обрала реабілітаційний центр, з ним його відвідування сином не узгоджувала, як і оплату, тому заперечував щодо стягнення з нього половини додаткових витрат .
Також, вказав, що він водить сина на фізкультурно-оздоровчі послуги у спортивний комплекс «Метеор» та водить сина на АВА терапію, 2-3 рази в тиждень з січня 2025 року та несе також аналогічні додаткові витрати на утримання дитини. Однак суд критично відноситься до наданих відповідачем доказів щодо понесених ним витрат, оскільки в період з березня по квітень 2025 року було лише 4 відвідування спортивного комплексу «Метеор» (дитячий разовий квиток 300 грн.), а проведення масажу дитині та АВА терапія не підтверджена належним чином.
Відповідач не заперечував про те, що лікарняний препарат «Заронтин» використовується на лікуванні дитини 3 флакони на 2 місяці, однак вказав, що він також купує цей препарат та надає його дитині.
Суд доходить висновку про те, що медичні документи містять ім'я дитини та перелік проведених аналізів і призначених ліків, що підтверджує необхідність їх придбання препарату «Заронтин». Витрати на лікування не є профілактичними, а безпосередньо є необхідними для постійного медикаментозного лікування.
Верховний Суд зауважує, що до таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на якусь хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні особою, яка пред'явила такий позов (постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №501/5060/15-ц, від 14 січня 2019 року у справі №751/4312/16-ц).
Таким чином, заперечення відповідача щодо необґрунтованості витрат на відвідування реабілітаційного центру, відвідування занять з нейросенсорики та придбання препарату «Заронтин» є безпідставними, оскільки медичні послуги та ліки, придбані позивачем, є необхідними для здоров'я дитини і підтверджені відповідними медичними документами.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, відповідач офіційно працевлаштований, а відтак зобов'язаний брати участь у таких витратах, та малолітній син проживає з позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача половини понесених нею додаткових витрат на дитину, пов'язаних із реабілітацією придбання медичного препарату у розмірі 7375,00 грн., у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання в частині розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Таким чином, враховуючи, що позивач є звільненою від сплати судового збору при зверненні до суду із даним позовом, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3633,60 гривень ( за три вимоги майнового характеру 1211,20 грн. х3) .
Керуючись статтями 9,48, 51 Конституції України, статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 5 Закону України «Про судовий збір», пунктами 15-17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», статтями 1-2, 7, 13, 15, 18, 141, 155, 157, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України та статтями 4, 10-13, 19, 43, 76-81, 81, 89, 95-96, 141, 258-259, 263-265 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, на утримання матері дитини та додаткових витрат - задовольнити.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 10.06.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на її утримання, як особи що здійснює догляд за дитиною інвалідом у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з 10.06.2025 року та протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), на утримання дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додаткові витрати у розмірі у розмірі 7375,00 грн. щомісячно, починаючи з 10.06.2025 року до 22.07.2035 року.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три ) гривні 60 копійок.
Рішення підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.П. Слюсар