Справа № 202/5955/25
Провадження № 2-а/202/57/2025
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У червні 2025 року позивач в особі свого представника - адвоката Хорошилова І.С. звернувся з адміністративним позовом про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 0882 від 03.06.2024 року, якою його було притягнуто до адміністративноі? відповідальності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що про винесену постанову та притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався 04.06.2025 року, отримавши в додатку «Дія» копію постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки про надходження на и?ого адресу повістки не знав, не отримував від поштового відділення жодних повідомлень.
Також вважає, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення: про час і місце розгляду справи не був повідомлений, його було позбавлено права надати пояснення та скористатися правовою допомогою.
Відповідно до свідоцтва про хворобу від 15.11.2024 року він виключении? з віи?ськового обліку за станом здоров?я.
Крім того, відповідно до ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо і?і? не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Водночас у даному випадку постанову було винесено 03.06.2024, а виконавче провадження відкрито 17.04.2025 року.
За цих підстав просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 0882 від 03.06.2024 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 червня 2025 року позивачу поновлений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
До початку розгляду справи представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 був поданий відзив на позов, в якому позов ОСОБА_1 не визнав.
Вважає, що адміністративнии? позов є необґрунтованим, оскільки 29.05.2024 року позивача, якии? є віи?ськовозобов'язаним запасу та перебуває на віи?ськовому обліку в Індустріальному раи?онному у місті ІНФОРМАЦІЯ_3 , органами Національноі? поліціі? під час виконання звернення, поданого в порядку ст. 259 КУпАП, було супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , як особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.
Того ж дня, тобто 29.05.2024 року, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка діяла в межах своі?х повноважень та відповідно до норм чинного законодавства, стосовно позивача був складений протокол № 0882 від 29.05.2024 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, оскільки ним було проігноровано виклик на 08:30 год. 19.03.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою У/299, яку було вручено позивачу під особистий підпис 16.03.2024.
Оскільки вимогу повістки позивач не виконав, у зазначении? час і день до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, про причини неявки не повідомив, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону Украі?ни «Про мобілізаціи?ну підготовку та мобілізацію» під час діі? правового режиму воєнного стану та оголошеної мобілізаціі?, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про мобілізаціи?ну підготовку та мобілізацію в особливии? період.
Позивачу було надано для ознаи?омлення розписку У/299 про одержання ним 16.03.2024 року повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 08:30 год. 19.03.2024 року.
Ознаи?омившись із розпискою та протоколом, позивач надав пояснення, в яких зазначив, що не знав, коли и?ому було потрібно прибути до ТЦК.
Від підпису про ознаи?омлення зі змістом протоколу, підтвердженням доведення и?ого прав та інформаціі? про час, дату та місце розгляду справи позивач відмовився.
У зв'язку з викладеним уповноваженою особою Індустріального раи?онного у місті ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу у присутності двох понятих було зачитано в голос зміст протоколу, роз'яснено и?ого права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституціі? Украі?ни, ст. 268 КУпАП, а також оголошено час, дату та місце розгляду справи.
Відповіднии? примірник протоколу з копіями долучених до нього письмових доказів позивач отримав, про що свідчить підпис позивача у відповідніи? графі.
В позовніи? заяві позивач вводить суд в оману, повідомляючи про відсутність у нього інформаціі? щодо часу, дати та місця розгляду справи, що підтверджується и?ого підписом у протоколі про отримання відповідного примірника протоколу, в якому зазначено час, дату та місце розгляду справи.
До початку розгляду справи від позивача жодних клопотань, у тому числі щодо відкладення розгляду, не надходило.
03.06.2024 року начальником Індустріального раи?онного у місті ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 ?негою ОСОБА_3 ?ловичем о 12:30 год. розглянуто зазначену справу про адміністративне правопорушення, на розгляд якої позивач не з'явився.
За результатом розгляду адміністративноі? справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до норм чинного матеріального та процесуального законодавства винесено постанову № 0882 від 03.06.2024 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Отже, посилаючись на законність та обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності, просив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
В судове засідання, призначене на 30 вересня 2025 року, сторони не з?явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином шляхом отримання представником позивача та відповідачем судової повістки про виклик в електронному кабінеті.
Згідно з частиною 3 статті 269 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 4 та 5 статті 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом установлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_4 № 0882 від 03 червня 2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Відповідно до цієї постанови військовозобов?язаному запасу ОСОБА_1 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 16.03.2024 року було вручено під особистий підпис повістку із зазначенням дати та часу, а саме 08:30 19.03.2024, якою його зобов?язано з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 за визначеною адресою, вимоги якої останнім грубо проігноровано, оскільки військовозобов?язаний запасу ОСОБА_1 у визначений час і дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з?явився, доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою не надав, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги абз. 5 ч. 3 ст. 1, ст. 39 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», тобто допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210-1 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що вищевказані положення закону відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності були дотримані.
Так, оцінюючи обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд ураховує, що відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжений.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 3 статті 22 вказаного Закону визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зокрема, згідно з частиною 2 статті 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Заперечуючи проти адміністративного позову ОСОБА_1 , відповідач надав суду копію розписки, відповідно до якої повістку про виклик на 08:30 19.03.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначенням його адреси позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , особисто отримав 16.03.2024 року, що підтверджується його підписом у розписці.
Також відповідачем було надано копію рапорту старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім?я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , копію звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до відділення поліції від 10.04.2024 щодо доставлення ОСОБА_1 як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідачем надано копію протоколу № 0882 про адміністративне правопорушення від 29.05.2024, складеного старшим офіцером відділення військового обліку та бронювання сержантів та солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 210-1 КУпАП, в якому викладено суть адміністративного правопорушення та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год. 30 хв. 03 червня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому в протоколі про адміністративне правопорушення містяться власноручні пояснення ОСОБА_1 по суті правопорушення, а також його власноручний підпис про отримання другого примірнику зазначеного протоколу.
Суд бере до уваги, що відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення.
Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.
При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
В контексті правопорушення, передбаченого 210-1 КУпАП, поведінка особи (в даному випадку - позивача) набуває протиправного характеру після нез'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, визначений у врученій повістці.
Завершення цього строку не звільняє позивача від обов'язку з'явитися до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 для вирішення питання щодо його призову на військову службу. Відтак його подальше нез'явлення без поважних причин свідчить про триваюче порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію.
Отже, в даному випадку вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер, а тому строки притягнення його до адміністративної відповідальності необхідно обчислювати саме з моменту виявлення такого правопорушення.
Згідно з матеріалами справи факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, було виявлено відповідачем 10.04.2024, при цьому таке правопорушення тривало до 29.05.2024, аж поки його не було доставлено співробітником поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де того ж дня стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення.
Твердження позивача про те, що він не отримував повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19.03.2024, спростовуються його власноручною розпискою від 16.03.2024.
Суд вважає безпідставними твердження позивача про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема його прав, передбачених статтею 268 КУпАП, оскільки позивача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується його підписом про отриманням другого примірнику протоколу від 29.05.2024, в якому ним були надані особисті пояснення по суті правопорушення.
Той факт, що позивач, будучи належним чином повідомленим, не з?явився для участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, в тому числі не забезпечив участь свого захисника, жодним чином не свідчить про порушення його прав відповідачем.
Крім того, доводи позивача про те, що згідно зі свідоцтвом про хворобу, виданим за результатами проведеного ВЛК 15.11.2024 медичного огляду, він визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, не можуть бути прийняті судовим до уваги, оскільки це не звільняло його від обов'язку з'явитися за викликом 19.03.2024 та не спростовує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем законно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Посилання в адміністративному позові на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення звернута до виконання після закінчення встановленого законом строку, суд вважає необґрунтованим та таким, що не впливає на чинність та законність такої постанови.
Суд звертає увагу, що хоча статтею 303 КУпАП і визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, що кореспондується з приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Водночас Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 2129-IX, який набрав чинності 26.03.2022, розділ ХІІІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено пунктом 10-2, згідно з яким, крім іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Отже, позивачем не надано належних доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення чи порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, позовні вимоги є недоведеними.
В даному випадку відповідач, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами та Конституцією України.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст. 243-246, 250, 271, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності № 0882 від 03.06.2024 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його чи складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 01 жовтня 2025 року.
Суддя Наталія Марченко