23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/1889/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Юрчук О. В. (у порядку самопредставництва),
відповідача - Сухої Ю. О. (адвокат),
третьої особи - не з'явилися,
прокуратури - Цимбалістого Т. О. (за посвідченням),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Зодіак" на рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2025 (суддя Рим Т. Я.) і постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 (головуючий - Зварич О. В., судді Малех І. Б., Панова І. Ю.) у справі
за позовом керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Зодіак",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Управління майном спільної власності Львівської обласної ради,
про усунення перешкод у праві користування та розпорядження захисною спорудою та скасування державної реєстрації права власності .
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 29.07.2024 керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Львівської обласної ради (далі - Львівська облрада, Облрада, позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Зодіак" (далі - ТОВ "ТВК "Зодіак", Товариство, відповідач) про:
1) усунення перешкод у здійсненні Львівською облрадою права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 51431 площею 60,4 м2 (далі - ПРУ № 51431, спірна споруда, спірний об'єкт), що розташоване в будівлі абразивного цеху (реєстраційний номер майна: 18926999 в Державному реєстрі речових прав) за адресою: Львівська обл, Львівський р-н, смт Щирець, вул. Загородки, 17з, шляхом її повернення на користь держави в особі Облради до обласної комунальної власності з незаконного володіння ТОВ "ТВК "Зодіак";
2) скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства на об'єкт нерухомості (реєстраційний номер майна: 18926999) - абразивний цех літ. "3-1" площею 360,7 м2, що за адресою: Львівська обл, Львівський р-н, смт Щирець, вул. Загородки, 17з, із одночасним припиненням права приватної власності на приміщення ПРУ № 51431 згідно з технічним паспортом на захисну споруду, виготовленим 04.12.2015 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП "БТІ"), посилаючись на положення статей 182, 317, 319, 326, 328, 345, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 32 Кодексу цивільного захисту України, статей 5, 15, 27 Закону України від 04.03.1992 № 2163-ХII "Про майна державних підприємств", чинного до 06.03.2018 (далі - Закон України № 2163-ХII), пункту 20 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92 (чинного на час приватизації цілісного майнового комплексу Щирецького виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм" у 1994 році) (далі - Декрет № 26-92).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що відповідач неправомірно зайняв спірну споруду, що розташована в будівлі абразивного цеху за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, смт Щирець, вул. Загородки, 17з, оскільки ПРУ № 51431 було незаконно відчужено з комунальної власності в 1994 році (всупереч законодавчій забороні) та не може перебувати в приватній власності ТОВ "ТВК "Зодіак".
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю з тих підстав, що:
1) приміщення ПРУ № 51431 на час приватизації було складовою абразивного цеху Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" (далі - Щирецьке ВТП "Ритм") і відчуження цього укриття станом на 1994 рік порушувало вимоги частин 2, 3 статті 5 Закону України № 2163-ХII (в чинній на той час редакції) та Декрету № 26-92;
2) на час приватизації спірна споруда на балансі Щирецького ВТП "Ритм" окремо не обліковувалася та з вартості цілісного майнового комплексу як об'єкт, що не підлягає приватизації, виключена не було;
3) на час приватизації ані відділ приватизації Фонду комунального майна Львівської облради (розпочинав процедуру приватизації), ані Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (завершувало приватизацію) не виявили ПРУ № 51431 у складі відчужуваного майна та порушень процедури приватизації не встановили;
4) ТОВ "ТВК "Зодіак" не знало і не могло знати того, що підвал, набутий ним за договором купівлі-продажу в 2006 році в складі будівлі, є протирадіаційним укриттям, тому набуття ним у власність спірного об'єкта є добросовісним, а порушення, допущені органами влади при приватизації майна в 1994 році, не можуть бути підставою для повернення цього майна від добросовісного набувача, яким є відповідач, оскільки внаслідок непропорційного втручання в право на мирне володіння майном на Товариство буде покладено індивідуальний надмірний тягар, що не відповідає статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2025 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
5. Постанова мотивована обґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що:
1) статтею 5 Закону України № 2163-ХII (в чинній на той час редакції) та Декретом № 26-92, які були чинними в період приватизації цілісного майнового комплексу Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" у 1994 році, було встановлено законодавчу заборону на приватизацію протирадіаційного укриття, тому ПРУ № 51431, яке розміщене в будівлі абразивного цеху за адресою: Львівська обл, Львівський р-н, смт Щирець, вул. Загородки, 17з, було передано відповідачу з порушенням норм законодавства, а держава була позбавлена права користування та розпорядження спірним майном, що є підставою для задоволення негаторного позову прокурора шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям і повернення його до обласної комунальної власності;
2) зважаючи на протиправність набуття відповідачем у власність протирадіаційного укриття, наявні підстави для задоволення похідної позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства на об'єкт нерухомості (реєстраційний номер майна: 18926999) - абразивний цех літ. "3-1" площею 360,7 м2, розташований за адресою: Львівська обл, Львівський р-н, смт Щирець, вул. Загородки, 17з, із одночасним припиненням права приватної власності на приміщення ПРУ № 51431.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ТВК "Зодіак" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 05.05.2025 повністю, а мотивувальну частину рішення від 31.01.2025 змінити, зокрема, з урахуванням того, що належним способом захисту прав Облради є, не негаторний позов, а віндикаційний позов, задоволення якого є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тоді як скасування державної реєстрації права власності не є ефективним способом захисту порушених прав позивача. При цьому резолютивну частину рішення суду першої інстанції Товариство просить залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень статей 3, 387, 388 ЦК України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у подібних правовідносинах (в контексті того, що добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункти 6.43- 6.45), в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 308/8629/19 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19;
2) суди не врахували висновку щодо застосування норм статті 388 ЦК України та частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах (в контексті того, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень), сформульованого в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 в справі № 367/2022/15-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункт 38);
3) суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування положень статті 388 ЦК України (в контексті того, що витребування як належний спосіб захисту не може бути застосовано щодо всього майна (земельної ділянки), яке набуто відповідачем, оскільки така вимога може розглядатися тільки щодо спірного об'єкта (тієї частини земельної ділянки, що накладається)), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 128/680/21, унаслідок чого Львівською облрадою обрано неефективний спосіб захисту, адже скасування державної реєстрації на весь абразивний цех не поновить нібито порушених прав позивача;
4) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування норм статей 387, 391 ЦК України (в контексті розмежування негаторного та віндикаційного позовів), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18;
5) суд апеляційної інстанції не врахував викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 84, 86) висновку про те, що належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення права. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна;
6) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування норм статей 261, 267 ЦК України у подібних правовідносинах (щодо наслідків спливу позовної давності за віндикаційним позовом), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16;
7) на теперішній час відсутній висновок щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах;
8) апеляційний суд не дослідив зібрані в справі докази, зокрема технічний паспорт на захисну споруду, складений ОКП "БТІ" 04.12.2015, тобто значно пізніше як періоду приватизації ПРУ № 51431 (1994 рік), так і дати набуття права власності відповідачем (2006 рік).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
8. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Львівська облрада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Управління майном спільної власності Львівської обласної ради не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТВК "Зодіак" на рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі № 914/1889/24 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.07.2025.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2025 зупинено касаційне провадження у справі № 914/1889/24 до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом у складі у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду судових рішень у справі № 918/938/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.09.2025 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТВК "Зодіак" на рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі № 914/1889/24 та призначено її до розгляду на 23.09.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів від 06.12.1993 № 339 "Про приватизацію об'єктів обласної комунальної власності" затверджено список об'єктів комунальної власності Львівської обласної ради народних депутатів, що підлягають приватизації в 1993- 1994 рр.
До затвердженого переліку включено цілісний майновий комплекс Виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм" (підприємство місцевої промисловості), який підлягав приватизації на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 №57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду".
11. Розпорядженням Фонду комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів від 28.02.1994 № 21 оформлено рішення про приватизацію цілісного майнового комплексу Виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм" шляхом викупу товариством покупців Щирецького ВТП "Ритм".
Як убачається з наказу Фонду комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів від 26.02.1994 № 23 та відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв Щирецького ВТП "Ритм" станом на 01.03.1994, до складу цілісного майнового комплексу Щирецького виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм" увійшла будівля абразивного цеху.
Наказом від 30.03.1994 № 39 Фонд комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів затвердив акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Щирецького ВТП "Ритм" та доручив заступнику голови Фонду комунального майна укласти договір купівлі-продажу.
12. Ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів від 29.05.1994 № 388 реорганізовано Фонд комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів шляхом передачі відділу приватизації Фонду комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів до складу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.
13. 13.07.1994 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (продавець) та товариством покупців Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" (покупець) укладено договір № 040/94 купівлі-продажу державного майна Щирецького ВТП "Ритм", за умовами якого продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Щирецького виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм".
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області передало покупцю майно Щирецького ВТП "Ритм", що підтверджується актом від 28.09.1994 № 068.
Матеріали справи містять копію свідоцтва про право власності від 28.09.1994 за реєстраційним номером 109.
14. Рішенням виконавчого комітету Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області від 24.03.2005 № 24 доручено Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки оформити свідоцтво про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Щирецький абразивний завод" (далі - ТОВ "Щирецький абразивний завод") на будівлю абразивного цеху площею 360,7 м2.
25.12.2006 між ТОВ "Щирецький абразивний завод" (продавець) та ТОВ "ТВК "Зодіак" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1497, за умовами якого 19/20 часток будівель та споруд загальною площею 3970,9 м2, які розташовані за адресою: вул. Загородки, 17, смт Щирець Пустомитівського району Львівської області, Товариство зобов'язалося прийняти у власність.
Згідно з актом від 25.12.2006 об'єкт купівлі-продажу передано ТзОВ "ТВК "Зодіак" та зареєстроване за відповідачем, що підтверджується відомостями з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.01.2007 № 13237220.
15. Рішенням виконавчого комітету Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області від 27.04.2007 № 74 "Про дозвіл на присвоєння поштової адреси та на виготовлення права власності на нерухоме майно, яке належить ТзОВ "Торгово-виробнича компанія "Зодіак" в смт. Щирець по вулиці Загородки, 17" присвоєно поштову адресу приміщенню абразивного цеху та вбиральні на вул. Загородки, 17з, доручено Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки оформити свідоцтво про право власності на приміщення абразивного цеху літ. З-1 площею 360,7 м2 та вбиральню літ. Р-1 площею 4,8 м2 на вул. Загородки, 17з, та доручено ОКП "БТІ" провести державну реєстрацію права власності відповідно до цього рішення.
16. Матеріали справи містять копію паспорта ПРУ № 51431, в якому вказано, що протирадіаційне укриття за адресою: смт Щирець, вул. Загородки, 17, ємність 50 осіб, вбудоване в будинок, перебуває в експлуатації з 1979 року.
Відповідно до облікової картки та паспорта захисної споруди цивільного захисту від 22.02.2019, оформлених Товариством, спірна споруда розташована за адресою: смт Щирець, вул. Загородки, 17, місткість 50 осіб, вбудована в будівлю (А-1), загальна площа спірного об'єкта 60,4 м2, введено в експлуатацію в 1979 році.
Державна реєстрація права власності ТОВ "ТВК "Зодіак" на ПРУ № 51431 (реєстраційний номер майна 10319011) підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.07.2024 № 387411296.
Позиція Верховного Суду
17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
18. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
19. Тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Зі змісту пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
20. Проте, відповідач у поданій касаційній скарзі взагалі не обґрунтував відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування певних норм матеріального чи процесуального права.
Наведеним повністю спростовується безпредметне посилання скаржника на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
21. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про задоволення негаторного позову та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування положень статей 387, 388, 391 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що належним способом захисту прав територіальної громади як власника захисної споруди цивільного захисту є вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 128/680/21, з огляду на нижченаведене.
22. Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено та відповідачем не спростовується той факт, що оформлене договором купівлі-продажу державного майна Щирецького ВТП "Ритм" від 13.07.1994 № 040/94 первісне відчуження захисної споруди цивільного захисту (ПРУ № 51431) за результатами її приватизації відбулося з порушенням імперативних положень частини 3 статті 5 Закон України № 2163-ХII та пункту 20 Декрету № 26-92), оскільки чинне на той час законодавство виключало можливість приватизації (відчуження) об'єктів, якими є протирадіаційні споруди, у приватну власність.
23. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
24. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (аналогічний висновок викладено в пункті 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
25. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
26. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
27. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що належним способом захисту прав власника є віндикаційний позов, оскільки його задоволення є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а скасування державної реєстрації права власності не є ефективним способом захисту порушених прав позивача. При цьому рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387- 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212- 1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).
28. Разом з тим у пунктах 39, 40, 42, 44- 49 постанови судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 918/938/23 (предмет позову - визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна в частині та повернення протирадіаційного укриття в комунальну власність), до закінчення касаційного перегляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі (№ 914/1889/24), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин відчуження захисної споруди цивільного захисту:
"39. Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів захисту.
40. Виходячи з викладеного особа, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, який при цьому є захисною спорудою, за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта; натомість держава або територіальна громада, за якими не зареєстроване право власності на такий об'єкт, не є його володільцем. Тому в цьому разі права держави або територіальної громади, які вважають себе власниками такого об'єкта, не можуть захищатися негаторним позовом, оскільки це є позов володіючого власника до неволодіючого невласника. Отже, належному способу захисту у таких випадках відповідає позовна вимога про витребування об'єкта нерухомого майна з чужого володіння в порядку віндикації.
42. У цій справі Відповідач є особою, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, та за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта. Натомість територіальна громада, за якою не зареєстроване право власності на такий об'єкт, не є його володільцем. Договірні відносини між Міською радою і Товариством щодо спірного майна відсутні, адже останнє набуло спірне майно від власника, який його придбав, шляхом внесення до статутного капіталу створеного ним товариства. Звідси належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості.
44. У справі, що переглядається, Прокурор просить повернути на користь Здолбунівської об'єднаної територіальної громади частину нерухомого майна площею 150 кв.м, що знаходиться в приміщенні підвального поверху Будинку побуту, що розташований за адресою: вул. Шкільна, 30а, м. Здолбунів, Рівненської області, як наслідок недійсності договору.
45. Водночас, як вказано вище, належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від Відповідача, з якою Прокурор у цій справі не звертався.
46. Повернення майна в порядку реституції також має наслідком повернення нерухомого майна позивачу та державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, оскільки, за наявності судового рішення про визнання недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав (наприклад договору купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав відповідача на нежитлові приміщення), це призведе до вчинення у Державному реєстрі прав дій, що забезпечать відновлення реєстраційного підтвердження володіння відповідним майном позивача.
47. Проте, у спірних правовідносинах цієї справи, а саме зміни власника об'єкта нерухомості шляхом внесення відповідного майна власником, який його придбав, до статутного капіталу створеного ним товариства, належному способу захисту прав відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від Відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, якої (як вже зазначено) Прокурором не заявлено.
48. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).
49. Звідси, оскільки звертаючись до суду з позовом у цій справі, Прокурор обрав неналежний спосіб захисту, апеляційний господарський суд правильно відмовив у задоволенні такого позову, але з неправильних мотивів. Водночас, так як суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги, а у справі, що переглядається, в позові слід відмовити з огляду на неналежний спосіб захисту, питання застосування позовної давності у цій справі судова палата не розглядає".
29. При цьому судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в зазначеній постанові відступила від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, від 27.11.2024 у справі № 922/221/24, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, від 16.01.2025 у справі № 922/660/24, від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 11.02.2025 у справі № 918/1358/23 щодо правової кваліфікації вимоги про повернення нерухомого майна, яке є захисною спорудою, як такої, що опосередковує негаторний позов.
30. За таких обставин колегія суддів вважає, що в цій справі Товариство є особою, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, та за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта. Натомість Львівська облрада, яка представляє інтереси територіальних громад області та за якою не зареєстровано право власності на спірну споруду, не є його володільцем. Договірні відносини між Облрадою і Товариством щодо спірного майна (ПРУ № 51431) відсутні, адже відповідач у 2006 році придбав спірний об'єкт від власника, який, в свою чергу, в 1994 році набув спірну споруду в процесі приватизації державного майна. Відтак, належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості.
31. Адже Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 75), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
32. Як наслідок, покладений в основу оскаржуваної постанови висновок апеляційного суду щодо задоволення вимоги негаторного позову (про усунення перешкод у здійсненні Львівською облрадою права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту, розташованою в будівлі абразивного цеху за адресою: Львівська обл, Львівський р-н, смт Щирець, вул. Загородки, 17з, шляхом її повернення на користь Облради до обласної комунальної власності) не відповідає правовому висновку, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 128/680/21, а тому постанову від 05.05.2025 у цій частині позову необхідно скасувати.
33. Водночас, з наведених вище мотивів колегія суддів убачає підстави для зміни мотивувальної частини рішення від 31.01.2025, позаяк суд першої інстанції передчасно відмовив у задоволенні позову в зв'язку з його пред'явленням до Товариства як добросовісного набувача, вилучення в якого спірної споруди призведе до непропорційного втручання в право відповідача на мирне володіння майном із покладенням на Товариство індивідуального надмірного тягара, оскільки Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову з інших підстав.
34. При цьому суд касаційної інстанції не бере до уваги передчасні доводи скаржника-1 про неврахування апеляційним судом: 1) висновку щодо застосування положень статей 3, 387, 388 ЦК України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції в подібних правовідносинах (в контексті того, що добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункти 6.43- 6.45), в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 308/8629/19 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19; 2) висновку щодо застосування норм статті 388 ЦК України та частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах (в контексті достовірності вміщених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), на які покладається добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього), сформульованого в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 в справі № 367/2022/15-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункт 38); 3) висновку щодо застосування норм статей 261, 267 ЦК України в подібних правовідносинах (щодо наслідків спливу позовної давності за віндикаційним позовом), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин,
Щодо скасування державної реєстрації приватної власності Товариства на об'єкт нерухомості - абразивний цех літ. "3-1" у цілому (площею 360,7 м2), до складу якого входить приміщення ПРУ № 51431 площею 60,4 м2
35. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника в частині неврахування апеляційним судом: 1) висновку щодо застосування положень статті 388 ЦК України (в контексті того, що витребування як належний спосіб захисту не може бути застосовано щодо всього майна (земельної ділянки), яке набуто відповідачем, оскільки така вимога може розглядатися тільки щодо спірного об'єкта (тієї частини земельної ділянки, що накладається)), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 128/680/21, унаслідок чого Львівською облрадою обрано неефективний спосіб захисту, адже скасування державної реєстрації на весь абразивний цех не поновить нібито порушених прав позивача; 2) висновку про те, що належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення права, тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 84, 86), з огляду на таке.
36. Відповідно до абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 22.07.2023, тобто на час звернення з позовом) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини 7 статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.
37. Таким чином, зазначеною нормою закону допускаються такі окремі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, які не є негаторним позовом, а саме: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав, тоді як правовими наслідками застосування таких способів захисту є припинення речового права, зареєстрованого за останнім набувачем на підставі скасованого судом незаконного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, та подальше повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, тобто на користь попереднього набувача речового права, якщо останній звісно раніше реєстрував за собою відповідне речове право (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23).
38. Крім того, в пункті 125 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 сформульовано загальний висновок про те, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору.
Ураховуючи зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зауважує, що скасування державної реєстрації приватної власності Товариства на об'єкт нерухомості в цілому - абразивний цех літ. "3-1" площею 360,7 м2, до складу якого входить спірне приміщення ПРУ № 51431 площею 60,4 м2, і подальше повернення сторін у попередній стан призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на спірну споруду, яка є лише незначною частиною земельної ділянки належної Товариству будівлі виробничого цеху, яка (будівля) навіть не є спірною і правомірність набуття якої у власність ТОВ "ТВК "Зодіак" не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.
39. Крім того, апеляційним судом помилково не враховано усталений висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення права, тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 84, 86)).
40. Наведеним повністю спростовується висновок суду апеляційної інстанції щодо задоволення вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства на об'єкт нерухомості - абразивний цех літ. "3-1" площею 360,7 м2 із одночасним припиненням права приватної власності на приміщення ПРУ № 51431 (площею 60,4 м2), що входить до складу будівлі цеху, як похідної позовної вимоги від негаторного позову.
41. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч усталеному висновку щодо застосування положень статей 387, 388, 391 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що належним способом захисту прав територіальної громади як власника захисної споруди цивільного захисту є вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, а не негаторний позов), викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 128/680/21.
42. Отже, з огляду на те, що прокурором заявлено та апеляційним судом задоволено негаторний позов, тоді як належним способом захисту прав неналежного способу захисту прав територіальних громад Львівської області в особі Облради в спірних правовідносинах є позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстровано право власності на спірну споруду, то суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов загалом правильного висновку про відмову в задоволенні позову, однак помилився при викладенні мотивів ухваленого рішення від 31.01.2025, у зв'язку з чим касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову - скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, не беручи до уваги передчасний висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог, заявлених до добросовісного набувача, оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
43. З наведених раніше мотивів колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи Львівської облради та заступника керівника Львівської обласної прокуратури, викладені у відзивах на касаційну скаргу.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України
44. Ураховуючи необхідність відмови суду першої інстанції в задоволенні позову саме з мотивів обрання прокурором неналежного способу захисту прав позивача, колегія суддів наразі не надає правової оцінки передчасним доводам скаржника в частині обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, зокрема, щодо відсутності дослідження апеляційним судом такого доказу, як технічний паспорт на захисну споруду, складений ОКП "БТІ" 04.12.2015.
45. Адже обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
48. Відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
49. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного суду, дійшов загалом правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
50. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч висновкам щодо застосування положень статей 387, 388, 391 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що належним способом захисту прав територіальної громади як власника захисної споруди цивільного захисту є вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості), викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 128/680/21.
51. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені в касаційній скарзі доводи відповідача спростовують висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову, а також отримали підтвердження в частині помилкових мотивів відмови місцевого господарського суду в задоволенні позову, в зв'язку з чим касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, рішення суду першої інстанції - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а саме відмовити в задоволенні позову саме з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту прав позивача, а не в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, заявлених до добросовісного набувача.
При цьому резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2025 у цій справі слід залишити в силі.
Розподіл судових витрат
52. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню із залишенням в силі резолютивної частини рішення суду першої інстанції (щодо відмови в задоволенні двох позовних вимог немайнового характеру (про усунення перешкод у здійсненні Львівською облрадою права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту; скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства на об'єкт нерухомості)), яке (рішення) змінюється лише в мотивувальній частині, то Верховний Суд, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат у виді судового збору в сумі 9689,60 грн, сплаченого відповідачем за подання касаційної скарги, шляхом покладання на Львівську обласну прокуратуру обов'язку з відшкодування витрат скаржника в зазначеній сумі, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Зодіак" задовольнити.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі № 914/1889/24 скасувати.
Рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2025 у справі № 914/1889/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
У решті (щодо відмови в задоволенні позову) рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2025 у цій справі залишити в силі.
Стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Зодіак" 9689 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн 60 коп. витрат зі сплати судового збору, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Наказ доручити видати Господарському суду Львівської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай