30 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 2-2328/11
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 (судді: Желік М. Б. - головуючий, Орищин Г. В., Галушко Н. А.)
за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Приватні інвестиції"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпромтехсервіс",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Кредобанк",
про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,
1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
1.1. У квітні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (наразі - Акціонерне товариство "Кредобанк", далі - АТ "Кредобанк", ПАТ "Кредобанк", банк) звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт" (далі - ТОВ "БК "Львіввікнопласт") і ОСОБА_2 як солідарних боржників про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.05.2008 № 125, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (ВАТ "Кредобанк") (кредитодавцем) та ТОВ "БК "Львіввікнопласт" (позичальником), станом на 31.03.2010 в розмірі 349 459,76 доларів США, що еквівалентно 2 769 468,60 грн (за курсом НБУ станом на 31.03.2010: 1 долар США - 7,925 грн), та 3300 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28.05.2008, укладеним з ОСОБА_2 (іпотекодавцем), а саме на навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами "Б-2", загальною площею 2483,1 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 13440341, які належали на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2007, продавши це нерухоме майно з прилюдних торгів.
1.2. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.03.2015 замінено позивача правонаступником на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції").
1.3. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.05.2017 замінено первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрпромтехсервіс" (далі - ТОВ "Юрпромтехсервіс").
1.4. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.07.2019 позов задоволено.
1.5. Постановою Львівського апеляційного суду від 18.05.2021 рішення Галицького районного суду м. Львова від 22.07.2019 скасовано, провадження у справі за позовом ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" до ТОВ "БК "Львіввікнопласт", ТОВ "Юрпромтехсервіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. Роз'яснено позивачеві - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" право на звернення до суду з таким позовом в порядку господарського судочинства, а також роз'яснено про наявність права протягом десяти днів із дня отримання постанови звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
1.6. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22.07.2021 справу № 2-2328/11 за позовом ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" до ТОВ "БК "Львіввікнопласт", ТОВ "Юрпромтехсервіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено до Господарського суду Львівської області за встановленою юрисдикцією.
1.7. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, позовні вимоги задоволено.
1.8. Згідно з постановою Верховного Суду від 09.04.2024 касаційну скаргу ТОВ "Юрпромтехсервіс" задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2023 у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
1.9. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 позовні вимоги задоволено повністю.
1.10. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у цій справі скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.
1.11. Постановою Верховного Суду від 20.05.2025 касаційну скаргу ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" задоволено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 2-2328/11 скасовано, а рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у цій справі залишено в силі. Здійснено розподіл судових витрат.
1.12. ОСОБА_1 через свого представника адвоката Винниченко М. П. 06.06.2025 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив його звільнити (відстрочити) від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, поновити строк для апеляційного оскарження, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі № 2-2328/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, стягнути з позивача на користь скаржника судові витрати в попередній сумі 30 000 грн.
1.13. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено апелянту строк протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 80 958,70 грн або належних доказів на підтвердження наявності обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про судовий збір" (довідка про доходи фізичної особи за попередній рік, видана органом Державної податкової служби України, інформація з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків, довідка Пенсійного фонду України форми ОК-5 з відомостями про дохід за попередній календарний рік тощо) або для зазначення підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених у статті 5 Закону України "Про судовий збір", а також для приведення апеляційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України в частині зазначення у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 доставлено 13.06.2025 о 13:32 до електронного кабінету адвоката Винниченка М. П., який є представником ОСОБА_1 на підставі ордеру від 05.06.2025 серії ВС № 1319595, виданого Адвокатським бюро "Винниченко та партнери", та який подавав апеляційну скаргу від імені ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд".
1.14. 24.06.2025 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Винниченко М. П. подав клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду, у якому, зокрема, просив звільнити від сплати судового збору апелянта, враховуючи фінансовий стан, на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір", та зважаючи, що розмір судового збору в сумі 80 958,70 грн перевищує 5 відсотків розміру річного доходу апелянта та становить вагому частину його річного прибутку, ОСОБА_1 не має фінансової змоги здійснити таку оплату або ж відстрочити, розстрочити, зменшити судовий збір щодо апелянта до ухвалення постанови у цій справі. Також скаржник продовжити процесуальний строк на усунення недоліків на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 і долучити уточнену апеляційну скаргу з уточненими обґрунтуваннями.
До клопотання було долучено докази на підтвердження розміру доходів ОСОБА_1 - квитанції № 1, № 2 про реєстрацію податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи- підприємця за 2024 рік від 10.02.2025, податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи- підприємця від 13.01.2025 за 2024 рік, відповідно до якої обсяг доходу за звітний період становить 216 000,00 грн., а також довідку Пенсійного фонду України форми ОК-5, відповідно до якої за 2024 рік сума заробітку за нарахування пенсії становить 93 300,00 грн.
Також 24.06.2025 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 через представника - адвоката Винниченко М. П. подав уточнену апеляційну скаргу на рішення Господарського суд Львівської області від 14.10.2024 у справі № 2-2328/11 (на виконання вимог ухвали суду).
1.15. ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" 25.06.2025 подало суду заперечення на клопотання (заяву), у яких просило відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочення, розстрочення, зменшення судового збору до ухвалення постанови у цій справі.
Також 25.06.2025 ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" подало суду заяву про заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
1.16. Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 06.06.2025 (вх. № 01-05/1743/24 від 06.06.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у справі № 2-2328/11 повернуто скаржникові без розгляду.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що у частині 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України імперативно закріплений процесуальний строк на усунення недоліків заяви (скарги), що становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви (скарги) без руху. При цьому, зазначений строк є строком, встановленим законом, відповідно не може бути продовженим судом відповідно до частини 2 статті 119 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його максимальна (гранична) межа визначена законом - Господарським процесуальним кодексом України, а може бути поновленим судом лише за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи.
Оскільки, як установив суд апеляційної інстанції, останнім днем на усунення недоліків апеляційної скарги є 23.06.2025, тоді як клопотання про усунення недоліків та уточнену апеляційну скаргу подано через підсистему "Електронний суд" 24.06.2025, тобто з пропуском строку, встановленого судом, а наданий апеляційним господарським судом в ухвалі від 11.06.2025 про залишення апеляційної скарги без руху максимальний десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги не може бути продовжений, то підстав для задоволення клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у наведеному випадку немає. Водночас суд акцентував, що апелянт не порушує питання про поновлення строку на усунення недоліків апеляційної скарги одночасно з поданням відповідного клопотання. Неусунення скаржником у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги, про які зазначено в ухвалі про залишення такої скарги без руху, за змістом положень процесуального законодавства є підставою для повернення апеляційної скарги заявникові.
2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
2.1. Не погоджуючись із ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, стягнути з позивача на свою користь витрати на правову допомогу в попередній сумі 30 000,00 грн в апеляційному господарському суді та 20 000,00 грн в касаційній інстанції.
Зокрема, скаржник вважає оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції незаконною, необґрунтованою і такою, що порушує право скаржника на судовий захист. Також він посилається на незаконність рішення Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 у цій справі, вважає, що суд не врахував усіх обставин справи та судової практики у подібних спорах щодо звернення стягнення на предмет іпотеки; наголошує, що його - ОСОБА_1 не було залучено до участі у справі хоча він є сином і правонаступником ОСОБА_2 після смерті останнього; ОСОБА_1 має намір захищати честь, гідність і ділову репутацію померлого батька з метою у тому числі усунення ризиків для нього як спадкоємця щодо негативних наслідків стосовно вирішення судом питань щодо відчуження батьком спірного предмету іпотеки.
2.2. ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" у відзиві на касаційну скаргу проти її доводів заперечило, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції без змін. Водночас товариство вважало безпідставним та необґрунтованим стягнення з позивача заявлених адвокатських витрат та неправомірним оскарження скаржником в касаційній інстанції рішення суду першої інстанції, з огляду на положення пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної у справі ухвали.
3.2. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
3.3. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги без розгляду.
3.4. Перевіряючи правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної у справі ухвали, Верховний Суд виходить із такого.
3.5. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
У статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28.03.2006).
Отже, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, у наведеному випадку - вимог Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
У статті 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Тобто положеннями статей 174, 260 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху для забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом апеляційної інстанції до розгляду.
3.6. Як уже зазначалося, 06.06.2025 ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням місцевого господарського суду від 14.10.2024, звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції на таке судове рішення.
В ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 встановлено строк на усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня вручення ухвали.
Суд апеляційної інстанції установив, з урахуванням дати отримання вказаного процесуального документа, що останнім днем на усунення недоліків апеляційної скарги є 23.06.2025.
Також апеляційний господарський суд установив, що клопотання про усунення недоліків та уточнену апеляційну скаргу подано через підсистему "Електронний суд" 24.06.2025, тобто з пропуском строку, встановленого судом. У клопотанні про усунення недоліків апелянт просив продовжити процесуальний строк на усунення на виконання ухали від 11.06.2025 про залишення апеляційної скарги без руху.
3.7. Верховний Суд звертає увагу, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд зазначає, що в частині 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України імперативно закріплений процесуальний строк на усунення недоліків заяви (скарги), що становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви (скарги) без руху.
Зазначений строк є строком, встановленим законом, та не може бути продовжений судом відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його максимальна (гранична) межа визначена Господарського процесуального кодексу України. Втім, суд може поновити цей строк за заявою учасника, якщо визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи.
Подібні сталі висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 08.02.2023 у справі № 908/2087/21, від 05.10.2023 у справі № 907/20/23, від 29.02.2024 у справі № 914/2450/22 (914/2413/23), від 21.10.2024 у справі № 923/1188/21, які були враховані судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження/про повернення апеляційної скарги, а також у постановах Верховного Суду від 07.04.2025 у справі № 910/7746/20, від 16.05.2025 у справі № 914/2506/24.
3.8. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції констатував, що оскільки строк на усунення недоліків апеляційної скарги встановлений законом, його максимальна (гранична) межа становить десять днів, що відповідає строку, встановленому ухвалою від 11.06.2025, то він не може бути продовжений судом відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України; водночас такий строк не може бути поновлений судом за відсутності відповідної заяви учасника справи, який пропустив його (тобто з власної ініціативи суду). У справі, що переглядається, правом на подання такої заяви ОСОБА_1 не скористався (апелянт не порушував перед судом питання про поновлення строку на усунення недоліків апеляційної скарги у спосіб подання відповідного клопотання із наведенням причин його пропуску). За висновками суду апеляційної інстанції, неусунення скаржником у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги, про які зазначено в ухвалі про залишення такої скарги без руху, є підставою для повернення апеляційної скарги на підставі положень частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
3.9. Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та зважаючи на встановлені обставини та наведену судову практику, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги скаржникові, діяв відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом, а доводи касаційної скарги цього не спростовують та ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм процесуального законодавства.
3.10. Верховний Суд звертає увагу, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не є абсолютним та підлягає державному регулюванню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Застосування судом апеляційної інстанції правових наслідків у разі недотримання скаржником норм Господарського процесуального кодексу України (у наведеному випадку повернення апеляційної скарги через неусунення скаржником її недоліків у визначені строки) не може розцінюватися як прояв судом надмірного формалізму та порушення прав скаржника на судовий захист, тому відповідні доводи скаржника Судом відхиляються.
3.11. Водночас, враховуючи положення процесуального закону та межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів суду касаційної скарги не бере до уваги та не надає оцінки доводам касаційної скарги, які стосуються перегляду рішення суду першої інстанції по суті та порушення прав ОСОБА_1 цим судовим рішенням.
4. Висновки Верховного Суду
4.1. Ураховуючи те, що доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм права при постановленні оскарженої у справі ухвали не знайшли підтвердження, підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
4.2. Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
4.3. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).
4.4. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
4.5. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. Розподіл судових витрат
5.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 2-2328/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак