23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/1218/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Даруга В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 (судді: Владимиренко С. В. - головуючий, Демидова А. М., Ходаківська І. П.) у справі
за позовом Міністерства юстиції України
до Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Комуністичної партії України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів,- Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Ніта",
про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,
1. Короткий зміст судових рішень
1.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 позов задоволено повністю. Визнано недійсним укладений 17.06.2015 між відповідачами у справі договір дарування нерухомого майна 27/100 часток нежитлового приміщення будівлі літ. "А-4" 3-го поверху, а саме кімнати №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, загальною площею 120,9 м2; офісні нежитлові приміщення 4-го поверху загальною площею 208,1 м2; нежитлові приміщення 3-го поверху, а саме кімнати з № 14 по № 18 загальною площею 99,2 м2 офісне приміщення кімнати № 17 площею 15,1 м2; нежитлові приміщення, а саме приміщення першого поверху з № 1 до № 16 загальною площею 242,5 м2, частина приміщень загального користування першого поверху, а саме сходи № І, ІІ площею 27,84 м2, коридор № 18 площею 8,28 м2; приміщення п/підвалу: з № 16 до № 20 та коридор № 3 загальною площею 139,6 м2 та частина приміщень загального користування п/підвалу № 1, 2 загальною площею 7,77 м2, сходи № І, ІІ площею 14,98 м2, розташовані за адресою: вул. Дашковича Остафія, буд. 20, м. Черкаси, Черкаська обл., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 23877271101, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. та зареєстрований за № НАН678129, НАН678130. Скасовано державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (далі - Благодійна організація) на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Дашковича Остафія, буд. 20, м. Черкаси, Черкаська обл., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 23877271101. Стягнуто з відповідачів на користь позивача 5 368,00 грн витрат на сплату судового збору.
1.2. Вказане рішення місцевого господарського суду було оскаржено до суду апеляційної інстанції Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Ніта" (далі - ПП "НВП "Ніта") як особою, що не була залучена до участі у справі, проте таке рішення безпосередньо стосується її прав та інтересів. У поданій апеляційній скарзі апелянт просив скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; визначив попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн за підготовку та подання апеляційної скарги, участь адвоката у судових засіданнях - 1500,00 грн за одне судове засіданні та гонорар.
1.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 залучено до участі у справі ПП "НВП "Ніта" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
1.4. Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу ПП "НВП "Ніта" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 у цій справі задоволено частково. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 у справі № 925/1218/23 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права власності Благодійної організації на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Дашковича Остафія, буд. 20, м. Черкаси, Черкаська обл., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 23877271101. В решті позовних вимог відмовлено.
1.5. ПП "НВП "Ніта" 17.06.2025 подало до Північного апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просило ухвалити додаткове рішення у справі і стягнути з Міністерства юстиції України судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 500,00 грн.
На обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення та підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу ПП "НВП "Ніта" подало до Північного апеляційного господарського суду копії договору про надання правової допомоги від 03.10.2023 № 03/01-01, додаткової угоди від 01.04.2025 № 2, рахунків за надані послуги від 17.04.2025 № 1, від 16.06.2025 № 2, платіжних інструкцій від 17.04.2025 № 2228, від 17.06.2025 № 2256, актів прийому-передачі послуг (виконаних робіт) від 17.04.2025 № 4, від 16.06.2025 № 5.
1.6. Міністерство юстиції України подало заперечення на вказану заяву про ухвалення додаткового рішення.
1.7. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 заяву ПП "НВП "Ніта" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ПП "НВП "Ніта" 6500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Розподіляючи вказані витрати, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення суду першої інстанції у цій справі про задоволення позову скасовано апеляційним господарським судом з підстави незалучення ПП "НВП "Ніта" до участі у справі, при цьому таке рішення впливає на права та обов'язки вказаного підприємства, оскільки рішенням було вирішено питання про майно, яке належить ПП "НВП "Ніта" на праві приватної власності; ПП "НВП "Ніта" (третьою особою) понесено у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача, однак лише у сумі 6500,00 грн як доведені та обґрунтовані.
2. Короткий зміст касаційної скарги
2.1. Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ПП "НВП "Ніта" про стягнення з Міністерства юстиції України 6500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цієї справи у суді апеляційної інстанції відмовити у повному обсязі.
Скаржник вважає оскаржену додаткову постанову незаконною, оскільки судом апеляційної інстанції, на його думку, застосовано положення пункту 12 частини 3 статті 2, статей 41, 45, 126, 129, 236 та 282 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 07.02.2024 у справі № 904/1377/22, від 11.03.2025 у справі № 260/4202/24, від 19.10.2023 у справі № 924/544/22; наголошує на відсутності підстав для покладення виключно на позивача адвокатських витрат, понесених у суді апеляційної інстанції третьою особою у справі. Зокрема, за доводами скаржника, немає підстав вважати, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі № 925/1218/23 прийнята відповідно до вимог апеляційної скарги третьої особи, адже її часткове задоволення не призвело до відновлення права, яке апелянт вважав порушеним.
2.2. Від відповідачів і третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.
3.2. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді; ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Правила розподілу судових витрат відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано таким чином: судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 цієї статті); інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 цієї статті).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 вказаної статті).
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, чи заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина 13 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, постанова Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/113719).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 907/947/22, норми процесуального закону (статті 2, 123, 129 Господарського процесуального кодексу України) визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75- 79 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Як установив суд апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи, звертаючись до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ПП "НВП "Ніта" заявило вимоги про стягнення таких витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у загальній сумі 24 500,00 грн, визначивши суб'єкта для їх відшкодування - Міністерство юстиції України. На підтвердження понесених витрат у заявленій сумі надало договір про надання правової допомоги від 03.10.2023 № 03/01-01, додаткову угоду від 01.04.2025 № 2, рахунки за надані послуги від 17.04.2025 № 1, від 16.06.2025 № 2, платіжні інструкції від 17.04.2025 № 2228, від 17.06.2025 № 2256, акти прийому-передачі послуг (виконаних робіт) від 17.04.2025 № 4, від 16.06.2025 № 5.
Розглядаючи заяву позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.10.2023 між Адвокатським об'єднанням "Юртерра" (виконавцем) і ПП "НВП "Ніта" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 03/10-01, за умовами якого виконавець надає усіма законними методами та способами правову допомогу в усіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Згідно з пунктом 1.2 цього договору факти надання послуг в цілому або окремо оформлюється актом про надання послуг, який підписується сторонами.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.4 вказаного договору винагорода виконавця за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту здійснюється у формі гонорару, який формується як з фіксованого розміру так і погодинної оплати. Фіксований розмір винагороди підлягає оплаті в залежності від досягнення мети договору та не залежить від погодинної оплати. Погодинна оплата здійснюється, виходячи з часу витраченого виконавцем на виконання цього договору та не залежить від фіксованого розміру.
Дія договору припиняється його належним виконанням (пункт 5.1 договору).
У додатковій угоді від 01.04.2025 № 2 до договору сторони погодили, що за підготовку апеляційної скарги клієнт сплачує виконавцеві 20 000,00 грн, а за участь у судовому засіданні - 1500,00 грн за кожне судове засідання.
На виконання умов договору про надання правової допомоги сторони склали акти прийому-передачі послуг (виконання робіт) від 17.0.2025 № 4, від 16.06.2025 № 5 на підтвердження надання виконавцем послуг (виконання робіт), а саме підготовка та подання апеляційної скарги у справі № 925/1218/23 та участь у судових засіданнях (13.05.2025, 27.05.2025, 16.06.2025).
Адвокат Шкварко В. В. представляла інтереси ПП "НВП "Ніта" у Північному апеляційному господарському суді на підставі ордера на надання правничої допомоги від 10.04.2025 серії СА № 118664.
3.4. Дослідивши заяву ПП "НВП "Ніта" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з апеляційним переглядом справи, зважаючи на положення норм процесуального законодавства, те, що рішення суду першої інстанції у цій справі про задоволення позову було скасовано апеляційним господарським судом за наслідками розгляду апеляційної скарги ПП "НВП "Ніта" з підстави незалучення цього підприємства до участі у справі, хоча таке рішення впливає на його права та обов'язки, оскільки місцевим господарським судом було вирішено питання про майно, яке належить ПП "НВП "Ніта" на праві приватної власності, беручи до уваги визначені законом критерії відшкодування адвокатських витрат, а також конкретні фактичні обставини справи, доводи, викладені у заяві про відшкодування адвокатських витрат і запереченнях позивача щодо такої заяви, а також докази, надані третьою особою на підтвердження таких витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність покладення на позивача у наведеному випадку витрат на професійну правничу допомогу лише у сумі 6500 грн (5000,00 грн витрат за підготовку та подання апеляційної скарги, 1500,00 грн витрат за участь у судовому засіданні у приміщенні суду) як доведених та обґрунтованих. При цьому суд апеляційної інстанції визнав завищеною та не співвмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт решту суми заявлених витрат за підготовку та подання апеляційної скарги та врахував, що представник ПП "НВП "Ніта" Шкварко В. В. лише 27.05.2025 безпосередньо брала участь у судовому засіданні, позаяк явка сторін була визнана судом обов'язковою.
3.5. Верховний Суд звертає увагу на те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності, та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
3.6. Посилання скаржника на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у перелічених ним постановах Верховного Суду не можуть бути підставою для скасування оскарженої у справі додаткової постанови, позаяк окремі зацитовані скаржником фрагменти тексту мотивувальних частин постанов суду касаційної інстанції, зокрема, у справах № 922/445/19, № 904/1377/22 стосуються загальних вказівок про застосування норм процесуального права, зокрема принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а також умов та підстав відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які між іншим були враховані апеляційним господарським судом під час ухвалення додаткової постанови у справі; водночас такі висновки суду є універсальними і мають застосовуватись з урахуванням конкретних обставин справи, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.
Водночас у справі № 260/4202/24 Верховний Суд висловлювався щодо застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України, які взагалі незастосовні у господарському судочинстві.
У справі № 924/544/22 перед Судом постало питання чи наділена третя особа правом розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу). Зокрема, висновки Суду стосувалися застосування норм права саме у контексті можливості/неможливості взагалі відшкодування третій особі, яка не є стороною спору у розумінні статті 45 Господарського процесуального кодексу України, витрат на професійну правничу допомогу, та Судом було констатовано, що механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному частиною 13 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
У цій справі, що розглядається, питання неможливості компенсації як такої третій особі понесених нею витрат за рахунок іншої сторони не на користь якої ухвалено судове рішення не виникало; суд апеляційної інстанції, відповідно до встановлених процесуальним законом загальних підстав відшкодування судових витрат, керуючись, зокрема, положеннями статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, урахувавши позицію третьої особи по суті заявлених позовних вимог, результат розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги ПП "НВП "Ніта" (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та котра позов не підтримувала) на рішення місцевого господарського суду про задоволення позову, та доведені фактичні обставини понесення вказаною третьою особою витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 6500,00 грн, дійшов висновку про покладення таких витрат третьої особи на позивача у справі.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди скаржника зі здійсненим судом апеляційної інстанції розподілом судових витрат та до необхідності повної відмови у задоволенні заяви третьої особи про відшкодування їй витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за рахунок скаржника, однак, зважаючи на викладене, відхиляються судом.
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4. Висновки Верховного Суду та розподіл судових витрат
4.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
4.2. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткова постанова апеляційного господарського суду - без змін.
4.3. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно, судом касаційної інстанції не розподіляється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі № 925/1218/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак