23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 918/1226/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокуратури - Цимбалістого Т. О.,
відповідачів (товариства) - Іванова І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 (Павлюк І. Ю. - головуючий, Розізнана І. В., Грязнов В. В.) у справі
за позовом заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація"
про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання повернути майно,
1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову
1.1. У грудні 2024 року заступник керівника Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - Рівненська облрада) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - РВ ФДМУ), Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (далі - ТДВ "Рівнефармація") про усунення перешкод власнику - Рівненській облраді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом зобов'язання ТДВ "Рівнефармація" повернути Рівненській облраді протирадіаційне укриття № 67793 площею 36 м2, розташоване в підвальному приміщенні будинку № 3 на вул. Б. Хмельницького в м. Рівному.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами незаконної, всупереч законодавчих заборон, приватизації спірної захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 67793, оскільки такі споруди були віднесені до об'єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, а тому не могли відчужуватися із державної чи комунальної власності у приватну.
1.3. Відповідачі у відзивах на позов заперечили проти його задоволення, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
1.4. ТДВ "Рівнефармація" подало заяву про застосування позовної давності до заявлених прокурором вимог.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.03.2025 позов задоволено. Усунуто перешкоди власнику - Рівненській облраді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом зобов'язання ТДВ "Рівнефармація" повернути Рівненській облраді протирадіаційне укриття № 67793 площею 36 м2, розташоване в підвальному приміщенні будинку № 3 на вул. Б. Хмельницького в м. Рівному. Здійснено розподіл судових витрат.
Місцевий господарський суд виходив із того, що станом на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було чітко встановлено заборону на приватизацію протирадіаційних укриттів, водночас законодавчі перешкоди у реалізації можливості приватизації (відчуження) спірного майна у приватну власність, про які сторони знали чи повинні були знати, ставить під сумнів їх добросовісність. Суд також вказав, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення в період воєнного часу є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами власника нерухомого майна; у наведеному випадку прокурором заявлено негаторний позов, який міг бути поданий доти, поки існує відповідне правопорушення, а тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності немає.
2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2025 у цій справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що поданий прокурором позов є негаторним і може бути пред'явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Водночас апеляційний господарський суд зазначив про суперечливість заявленої до повернення площі спірного об'єкта та його невідповідність вимогам, що висуваються для об'єктів цивільного захисту, зважаючи на висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 17.02.2025 № 250210/2_ЮШ, тому дійшов висновку, що таке майно не відноситься до протирадіаційного укриття та існує ризик, що судове рішення стосовно повернення спірного об'єкта неможливо виконати примусово або є ймовірність неправильного його виконання.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції у справі, перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у цій справі та залишити в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2025.
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме положення статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статті 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 32 Кодексу цивільного захисту України, Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, та порушив норми процесуального права, а саме статті 79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, у результаті чого зроблено помилкові висновки про відмову у позові.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, по-перше, неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, від 11.02.2025 у справі №918/1358/23 щодо застосування статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статті 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 32 Кодексу цивільного захисту України щодо заборони приватизації протирадіаційних укриттів; а, по-друге, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 15, 16, 18 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, пункту 1 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 щодо того, що облікова документація на захисну споруду цивільного захисту не є підтвердженням статусу об'єкта як протирадіаційного укриття та що висновок експерта може бути тим документом, що визначає приналежність чи навпаки неприналежність об'єкта до захисних споруд цивільного захисту.
Зокрема, за доводами прокурора, суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив клопотання відповідача та долучив до матеріалів справи висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 17.02.2025 № 250210/2_ЮШ, адже відповідач не довів наявність обставин, що об'єктивно були непереборними, не залежали від його волевиявлення і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що завадили своєчасно подати такий доказ до суду; стверджує про те, що спірний об'єкт є протирадіаційним укриттям тоді як відповідач не надав жодних відомостей чи будь-яких інших належних, достовірних та допустимих в розумінні статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України доказів зняття спірного об'єкта цивільного захисту як безпідставно облікованого у фонді захисних споруд та притягнення за такі дії винних осіб.
3.2. Від Рівненської облради та РВ ФДМУ надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.
3.3. ТДВ "Рівнефармація" у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з її доводами, просить залишити без змін оскаржену постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.
3.4. Від ТДВ "Рівнефармація" надійшли пояснення у справі.
3.5. Від Рівненської окружної прокуратури надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення у справі.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, на виконання Державної програми приватизації та Указу Президента України від 30.12.1994 № 827 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", Рівненською облрадою 25.02.1995 прийнято рішення № 25, яким затверджено переліки об'єктів, що перебувають у комунальній власності області і підлягають приватизації згідно з додатками.
Зокрема, одним із додатків такого рішення затверджено "Перелік підприємств комунальної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.1994" (далі - Перелік), до якого віднесено Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація".
Крім того, радою було вирішено передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - РВ ФДМУ) в управління об'єкти комунальної власності області, включені до даних переліків.
У подальшому на підставі наказу РВ ФДМУ від 21.03.1995 № 88 було проведено інвентаризацію та здійснено оцінку вартості майнового комплексу "Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація". Зокрема, інвентаризацією відповідно до документу "Відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв за станом на 1 січня 1995 року" закріплено, що до складу цілісного майнового комплексу Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація", окрім іншого, входила будівля аптеки № 70, розташована за адресою: вул. Б. Хмельницького, 3, м. Рівне.
Результати проведеної інвентаризації та оцінка вартості майнового комплексу "Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація", затверджено наказом РВ ФДМУ від 28.04.1995 № 244, яким також було затверджено статут утвореного Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" (далі - ВАТ "Рівнефармація").
У пункті 1.1 статуту закріплено, що ВАТ "Рівнефармація" засноване на частині майна Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" РВ ФДМУ шляхом перетворення об'єкта, що перебував у державній власності у ВАТ відповідно до Указу Президента України "Про заходи забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів від 26.11.1994 за № 699/94".
Крім того, відповідно до пункту 3.3 статуту ВАТ "Рівнефармація" є правонаступником майнових прав і обов'язків Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" в частині державного майна, що увійшло до статуту товариства.
РВ ФДМУ 30.04.1999 видало наказ № 334 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", яким передано у власність товариства майно згідно з доданим переліком.
Відповідно до "Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Рівнефармація" м. Рівне, майдан Незалежності, 3", що є додатком до наказу РВ ФДМУ, ВАТ "Рівнефармація" під порядковим номером 14 було передано будівлю аптеки № 70, розташовану на вул. Б. Хмельницького, 3, інвентаризаційний номер "39145".
Згідно з обліковими картками протирадіаційного укриття № 67793 на вул. Б. Хмельницького, 3, в м. Рівному вбудована захисна споруда (протирадіаційне укриття).
Одна із облікових карток оформлена та завірена відтиском печатки Аптечного управління Рівненського обласного виконавчого комітету УРСР.
Так, в пункті 1 облікової картки сховища "Адреса" вказано адресу останнього, а саме: "г. Ровно, ул. Артема, 3" (сучасна назва - вул. Б. Хмельницького).
Власником протирадіаційного укриття № 67793 ("2. Кому належить") зазначено: "аптеке № 70, Минздрав УССР".
У розділі "Технічна характеристика" облікової картки протирадіаційного укриття № 67793 вказано, що дата введення в експлуатацію 1984 рік, площа - 36 м2, місткість - 50 чоловік, а також зазначено, що укриття вбудоване в будівлю.
Також відповідно до облікової картки на протирадіаційне укриття № 67793 захисна споруда використовувалася для укриття працівників аптеки № 70.
У подальшому утвореним в процесі приватизації Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" новоствореним ВАТ "Рівнефармація" було переоформлено облікову картку протирадіаційного укриття № 67793 та завірено відтиском печатки ВАТ "Рівнефармація".
В пункті 1 нової облікової картки протирадіаційного укриття "Адреса" вказано: "Рівненська обл., м. Рівне, бульвар Б. Хмельницького, 3". Власником протирадіаційного укриття № 67793 ("Кому належить") зазначено "ВАТ "Рівнефармація". Дата введення в експлуатацію протирадіаційного укриття 1984 рік.
ВАТ "Рівнефармація" у розділ "Технічна характеристика" облікової картки були внесені зміни щодо площі та об'єму протирадіаційного укриття № 67793. Зокрема вказано, що його площа становить 48 м2 та 80 м3 (проти 36 м2 та 79,2 м3, відповідно). Інші відомості залишилися незмінними.
Після зміни у 2022 році форми господарського товариства з ВАТ на ТДВ облікову картку протирадіаційного укриття № 67793 було знову переоформлено та завірено відтиском печатки ТДВ "Рівнефармація", що є правонаступником ВАТ "Рівнефармація", відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Власником протирадіаційного укриття № 67793 у обліковій картці 2022 року зазначено: "приватна, ТДВ "Рівнефармація".
Інформація щодо місця розташування в будівлі та технічних характеристик протирадіаційного укриття (щодо площі, місткості), яка зазначена у обліковій картці протирадіаційного укриття 2022 року, аналогічна змісту облікової картки протирадіаційного укриття завіреної відтиском печатки ВАТ "Рівнефармація".
За наявності розбіжностей у розділі "Технічна характеристика" облікових карток протирадіаційного укриття № 67793, зокрема щодо його площі та об'єму, Рівненською окружною прокуратурою до Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації скеровано лист № 50-56-4553вих-23 про надання інформації щодо зазначених розбіжностей.
За інформацією Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (лист від 03.08.2022 № 62 05-3537/62 06/2) у електронному обліку захисних споруд, звіреному з документальним обліком, який веде Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації, за адресою: вул. Б. Хмельницького, 3, м. Рівне, обліковано протирадіаційне укриття № 67793, балансоутримувач -ТДВ "Рівнефармація".
Департаментом цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації надано відповідь (лист від 06.06.2023 № вих-2261/03-07/23), де зазначалося, що відповідно до реквізитів облікової картки захисної споруди цивільного укриття № обл-67793, протирадіаційне укриття обліковано як таке, що має площу 36 м2 та об'єм 79,2 м3 (№ інв-1979/709-ДСК) і перебуває у віданні аптеки № 70.
4.3. Посилаючись на обставини незаконної приватизації спірної захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття, прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Рівненської облради до РВ ФДМУ і ТДВ "Рівнефармація" про усунення перешкод власникові - Рівненській облраді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом зобов'язання ТДВ "Рівнефармація" повернути позивачеві протирадіаційне укриття № 67793 площею 36 м2, розташоване в підвальному приміщенні будинку № 3 на вул. Б. Хмельницького в м. Рівному.
4.4. Рішенням суду першої інстанції позов прокурора було задоволено.
4.5. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду, поклавши в основу постанови висновки про невідповідність спірного об'єкта вимогам, що висуваються для об'єктів цивільного захисту, та суперечливість заявленої до повернення площі такого об'єкта, що, за висновком суду, може призвести до неможливості виконання судового рішення чи його неправильного виконання. Разом із тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що поданий прокурором позов є негаторним і може бути пред'явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.
4.6. Згідно з положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд, переглянувши оскаржену у справі постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 , від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
У постанові від 29.05.2025 у справі № 918/938/23 (надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 25.08.2025, зареєстрована 26.08.2025, забезпечено надання загального доступу 27.08.2025) у спорі, що виник у подібних до цієї справи № 918/1226/24, що розглядається, правовідносинах стосовно повернення протирадіаційних укриттів з приватної у комунальну власність Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, звернув увагу, зокрема, на таке.
"35. Судова палата зауважує, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
36. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
37. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
38. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
39. Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів захисту.
40. Виходячи з викладеного особа, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, який при цьому є захисною спорудою, за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта; натомість держава або територіальна громада, за якими не зареєстроване право власності на такий об'єкт, не є його володільцем. Тому в цьому разі права держави або територіальної громади, які вважають себе власниками такого об'єкта, не можуть захищатися негаторним позовом, оскільки це є позов володіючого власника до неволодіючого невласника. Отже, належному способу захисту у таких випадках відповідає позовна вимога про витребування об'єкта нерухомого майна з чужого володіння в порядку віндикації.
41. При цьому рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11. 2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21, пункт 38)).
42. У цій справі Відповідач є особою, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, та за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта. Натомість територіальна громада, за якою не зареєстроване право власності на такий об'єкт, не є його володільцем. Договірні відносини між Міською радою і Товариством щодо спірного майна відсутні, адже останнє набуло спірне майно від власника, який його придбав, шляхом внесення до статутного капіталу створеного ним товариства. Звідси належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості.
43. Враховуючи наведене, судова палата відступає від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, від 27.11.2024 у справі № 922/221/24, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, від 16.01.2025 у справі № 922/660/24, від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24 та від 11.02.2025 у справі № 918/1358/23 щодо правової кваліфікації вимоги про повернення нерухомого майна, яке є захисною спорудою, як такої, що опосередковує негаторний позов. Підстав же для відступу від висновків, викладених у постанові від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22 судова колегія не вбачає."
Отже, у вказаній постанові викладено висновки щодо віндикаційного позову як належного способу захисту права власності держави або територіальної громади на захисну споруду (протирадіаціне укриття), володільцем якої за принципом реєстраційного підтвердження володіння є приватна особа. У справі, в якій подано касаційну скаргу, такою особою є ТДВ "Рівнефармація".
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
4.7. Як уже зазначалося і це установили суди, прокурор у цій справі, що розглядається, звернувся з негаторним позовом про усунення перешкод Рівненській облраді (позивачеві) як власникові у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом зобов'язання ТДВ "Рівнефармація" повернути Рівненській облраді спірне протирадіаційне укриття.
За обставинами цієї справи, в якій подано касаційну скаргу, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від товариства - відповідача (віндикаційний позов), з якою прокурор у цій справі не звертався.
Скасовуючи рішення суду про задоволення позову та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд наведеного не врахував, водночас, оскільки, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обрав неналежний спосіб захисту, то суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні такого позову, хоча й з неправильних мотивів.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).
4.8. З огляду на те, що обрання прокурором неналежного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то висновки судів попередніх інстанцій та, відповідно, аргументи скаржника, які стосуються суті спору, а також відповідні доводи учасників справи, викладені ними у відзиві на касаційну скаргу, поясненнях у справі, що не стосуються мотивів, наведених у цій постанові, не беруться Верховним Судом до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. За наведеного, колегія суддів також відхиляє посилання прокурора на необхідність формування висновку щодо питання застосування вказаних прокурором у касаційній скарзі норм права.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. За змістом пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
5.2. Відповідно до частини 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
5.3. Враховуючи наведені положення процесуального законодавства та висновки, наведені у постанові суду касаційної інстанції у цій справі, Верховний Суд вважає, що подана прокурором касаційна скарга підлягає задоволенню частково, мотивувальна частина оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - зміні, із залишенням без змін у решті постанови апеляційного господарського суду.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 918/1226/24 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 918/1226/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак