01 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/973/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі - ТДВ «Узинський цукровий комбінат», скаржник, комбінат)
на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025
у справі за позовом Приватного підприємства «Еверест»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»
про стягнення 6 012 477,67 грн,
Комбінат 24.09.2025 через Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 та ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі №911/973/24 повністю, а в задоволенні заяви Приватного підприємства «Еверест» (далі - ПП «Еверест») про забезпечення позову відмовити повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 у справі №911/973/24 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т.М. (доповідачка), судді Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Київської області від 18.06.2025, залишена без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 04.09.2025, у справі №911/973/24, якою заяву ПП «Еверест» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та знаходяться і обліковуються на банківських рахунках в межах суми позову 5 702 846,02 грн. Боржником за цією ухвалою є: ТДВ «Узинський цукровий комбінат». Стягувачем за цією ухвалою є: ПП «Еверест». В іншій частині заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовив.
Отже, постановою Північно апеляційного господарського суду від 04.09.2025 переглянута ухвала Господарського суду Київської області від 18.06.2024 про забезпечення позову у справі №911/973/24.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову.
Отже, ухвала Господарського суду Київської області від 18.06.2025, переглянута в апеляційному порядку, належить до судового рішення, яке може оскаржуватися в касаційному порядку, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Тож, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
У поданій касаційній скарзі ТДВ «Узинський цукровий комбінат» з посиланням на пункт 3 частини першої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суд апеляційної інстанції у розгляді справи не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/2730/21 щодо обов'язку суду оцінювати докази і обставини справи з огляду на їх вірогідність. Судом не враховано те, що обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному і матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи (статті 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України), тоді як необхідність з'ясування фактичних обставин справи судом має здійснюватися з застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, а саме (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України).
При поданні касаційної скарги на судові рішення, ухвалені за результатом забезпечення позову, скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
Наразі скаржник не зазначає підстави касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження (ухвала місцевого суду). А наведені підстави касаційного оскарження є підставою касаційного оскарження для судового рішення, передбаченого пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових актів.
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
Наслідком неусунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закон України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпункту 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлено в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року визначений у розмірі 3 028,00 грн.
У поданій касаційній скарзі ТДВ «Узинський цукровий комбінат» просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2024 переглянуту Північним апеляційним господарським судом постановою від 04.09.2025 у справі №911/973/24.
Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги предмет касаційної скарги ТДВ «Узинський цукровий комбінат» (оскарження ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів) при поданні касаційної скарги в електронній формі через Електронний суд, зважаючи на понижуючий коефіцієнт 0,8, мало сплатити судовий збір, у розмірі 2 422,40 грн.
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідний доказ й не зазначено скаржником у додатках до касаційної скарги.
Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами, що містяться на сайті Верховного Суду, щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.
Наслідком неусунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
З огляду на викладене, касаційна скарга ТДВ «Узинський цукровий комбінат» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження, передбаченої у відповідному абзаці частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
документа на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів в розмірі 2 422,40 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті Судова влада України та є актуальними на час вчинення дії.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України з огляду на зазначене вище.
Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі №911/973/24 - залишити без руху.
2. Надати Товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подання до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документів про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова