18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 вересня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1208/24(925/1492/24)
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., за участю:
помічника (за дорученням судді) - Пастухової О.С.,
представників сторін: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
позивача, розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТАВ», арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранссервіс 2018»,
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину,
1.Позиції сторін, процесуальні дії суду та сторін.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.11.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватав», призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.
Розпорядник майна ТОВ «ВАТАВ», арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович, звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Агротранссервіс 2018» про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 26.11.2021 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання ТОВ «Агротранссервіс 2018» повернути ТОВ «ВАТАВ» нерухоме майно, що було продано за договором купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 26.11.2021.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.12.2024, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі і вирішено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
26.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника
ТОВ «Агротранссервіс 2018» надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд залишити позовну заяву без руху з зобов'язанням надати докази щодо наявності (реєстрації) у ТОВ «ВАТАВ» електронного кабінету в ЄСІТС, розгляд справи у судовому засіданні здійснити з повідомленням (викликом) сторін, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.02.2025, зокрема, залишено позовну заяву без руху; запропоновано ТОВ «ВАТАВ» усунути недоліки, встановлені у цій ухвалі суду, протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали та надати суду докази щодо наявності у ТОВ «ВАТАВ» електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.04.2025 продовжено розгляд справи №925/1208/24(925/1492/24); справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.07.2025 розгляд справи відкладено на 09.09.2025.
Позивач у позовній заяві на обґрунтування заявлених вимог пояснив,
що 26.11.2021 між ТОВ «Ватав» (код 36773338) та ТОВ «Агротранссервіс 2018» (код 42337960) було укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.А., зареєстрований в реєстрі за
№ 3964, згідно якого продавець (ТОВ «ВАТАВ») зобов'язується передати у власність, а покупець (ТОВ «Агротранссервіс 2018») зобов'язується прийняти у власність комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 1606,0 кв.м., продаж нежитлової будівлі вчиняється за суму 100 000,00 грн, які отримані продавцем від покупця до оформлення договору,
що вказаний правочин вчинено через 10 днів після видачі Господарським судом Черкаської області наказів на примусове виконання рішення у справі №925/150/21 та за 3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство
ТОВ «Ватав» №925/1208/24,
що продаж майна здійснено за ціною нижчою від балансової вартості майна,
що вчинення ТОВ «Ватав» правочину з відчуження належного йому майна мало на меті унеможливити задоволення вимоги кредиторів, за рахунок цього майна.
11.02.2025 через систему «Електронний суд» від розпорядника майна
ТОВ «Ватав», арбітражного керуючого Демчана О.І., надійшла заява про часткову зміну предмету позову, якою позивач, з метою забезпечення застосування ефективного способу захисту, просив змінити вимогу про скасування рішення державного реєстратора на вимогу про зобов'язання ТОВ «Агротранссервіс 2018» повернути ТОВ «ВАТАВ» нерухоме майно.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовної заяви заперечив, зазначивши,
що відсутністьу ТОВ «Ватав» зареєстрованого електронного кабінету унеможливлює прийняття до розгляду позовної заяви розпорядника майна,
що копія договору, долучена до позову, є недопустимим доказом, оскільки позивачем не зазначено джерел отримання такої копії,
що позовну заяву подано передчасно, оспорюваний правочин не має ознак фраудаторності, оскільки відповідачем погашено заборгованість ТОВ «Ватав» перед ТОВ «ФК «Віва Капітал».
Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 09.09.2025, обов'язковою не визнавалася.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Щодо права розпорядника майна на звернення із позовною заявою в інтересах боржника.
Частиною 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що розпорядник майна, крім іншого, зобов'язаний вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; проводити інвентаризацію майна боржника та визначати його вартість.
Відповідно до ч.9 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.
Добросовісний боржник має прагнути до задоволення вимог своїх кредиторів, для чого, зокрема, вчиняти дії, спрямовані на стягнення боргів від власних боржників, повернення майна, яке неправомірно перебуває в їх володінні. Оскільки такі дії спрямовані на поповнення майна боржника, то вони вчиняються на захист саме його прав. Водночас, з огляду на можливі дефекти волі боржника у цьому відношенні законодавством передбачено вчинення таких дій, в тому числі, хоч і від імені боржника, але незалежно від його волі чи навіть всупереч їй, оскільки кредитори боржника мають похідний інтерес у вчиненні таких дій.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні майна на користь боржника, а не на користь кредиторів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 72), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс, пункт 34)).
За висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 78)) похідний інтерес кредитора у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, може реалізовуватися і в межах процедур банкрутства боржника. Так, відповідно до частини першої статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, продає майно банкрута. Отже, ліквідатор вправі і зобов'язаний вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму. Для цього ліквідатор може або звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема, щодо відшкодування завданих банкруту збитків), з вимогою про сплату коштів, або продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими статтею 82 КУзПБ. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном - грошовими коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.
Водночас і у процедурі розпорядження майном арбітражний керуючий має повноваження звертатися до господарського суду з позовами щодо визнання недійсними правочинів (частина дев'ята статті 44 КУзПБ).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 154) сформулювала висновок, згідно з яким у разі, якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).
Виходячи з викладеного, частину дев'яту статті 44 КУзПБ слід розуміти таким чином, що розпорядник майном вправі звертатися до господарського суду з вимогами щодо визнання недійсними правочинів, поєднуючи їх з вимогами про стягнення коштів або про витребування майна з володіння відповідача. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 по справі №910/15043/21 (910/13122/22).
При цьому розпорядник майна не має ані власного права, яке стосується правочину боржника чи майна, ані власного інтересу у визнанні правочину недійсним і витребуванні майна (у тому числі похідного). Отже, розпорядник майна у судовому процесі діє як законний процесуальний представник боржника. При цьому за аналогією закону слід застосовувати відповідні положення статей 55, 57 ГПК України. Так, у разі відкриття провадження за таким позовом боржник набуває статусу позивача, але зменшення розміру позовних вимог, зміна предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, відмова від апеляційної або касаційної скарги можлива лише за письмовою згодою розпорядника майна; якщо боржник не підтримує заявлених позовних вимог, то це не є підставою для залишення подання без розгляду; відмова боржника від позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє розпорядника майна права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20, пункт 93).
Судом встановлено, що боржником особисто не вживались дії щодо повернення незаконно відчуженого майна, позовна заява подана розпорядником майна з метою повернення у власність боржника нерухомого майна, в силу положень ч.9 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна боржника має право на подання даного позову.
2.Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд установив наступні обставини.
26.11.2021 між ТОВ «Ватав» (продавець) та ТОВ «Агротранссервіс 2018» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 3964.
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти у власність комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 1606,0 кв.м., що складається з: виробничого цеху «А», побутового цеху «А-1», підстанції «Б», прохідна «В», під'їздні залізничні колії «Г», огорожа 1, ворота з хвірткою 2, ворота 3, комплекс очищення, сушіння та зберігання зерна 4, що знаходиться на вулиці Козачанській (Карла Маркса) за № 32 (тридцять два) в місті Звенигородка, Звенигородського району Черкаської області та розташований на земельній ділянці розміром 1, 6763 га, яка перебуває в комунальній власності та має кадастровий номер 7121210100:01:002:0723.
Згідно п. 1.6. договору підписання цього договору підтверджує передачу покупцю нерухомого майна, яке є предметом цього договору, а також технічну документацію на нього.
Відповідно до п. 2.1. договору продаж нежитлової будівлі вчиняється за суму 100 000,00 грн, які отримані продавцем від покупця до оформлення договору.
Згідно п. 2.3. договору балансова вартість майна згідно довідки від 25.11.2021 № 15 становить - 325 738,00 грн.
При цьому, 15.07.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль», найменування якого змінено на АТ «Райффайзен Банк», та ТОВ «Ватав» укладено кредитний договір №011/21444/00596192 за умовами якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1 500 000,00 грн, а Позичальник зобов'язався повернути Кредитору суму Кредиту у строк до 15 липня 2020 року, сплатити проценти за користуванням кредиту, а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором.
Рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/150/21 від 18.05.2021 стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Ватав» та ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» 686732 грн. 20 коп. заборгованості по кредиту, 431 грн. 97 коп. пені, 5153 грн. 73 коп. судових витрат; відмовлено в частині вимог про стягнення 203070 грн. 68 коп. заборгованості за відсотками та 27 грн. 15 коп. пені нарахованої за відсотками.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 скасовано вищевказане рішення в частині відмови у стягненні 203 070 грн. 68 коп. заборгованості за відсотками та 27 грн. 15 коп. пені, нарахованої за відсотками та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто солідарно з ТОВ «Ватав» та ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» 203 070 грн. 68 коп. заборгованості за відсотками та 27 грн. 15 коп. пені, нарахованої за відсотками; 1 523 грн. 24 коп. судового збору за подання позовної заяви та 2 284 грн. 86 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
16.11.2021 Господарським судом Черкаської області видано накази про примусове виконання рішення у справі № 925/150/21.
Провадження у справі № 925/1208/24 про банкрутство ТОВ «Ватав» було відкрите 12.11.2024.
Таким чином, відчуження вказаної нерухомості від боржника до
ТОВ «Агротранссервіс 2018» відбулося через 10 днів після видачі Господарським судом Черкаської області наказів на примусове виконання рішення у справі
№925/150/21 та менше ніж за 3 роки до відкриття у справі про банкрутство
ТОВ «Ватав» № 925/1208/24 за ціною нижчою від балансової вартості майна.
24.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» (кредитор), ТОВ «ВАТАВ» (боржник) та ТОВ «Агротранссервіс 2018» (третя сторона) укладено договір про врегулювання грошових зобов'язань за кредитним договором №19-3ЮО від 24.12.2019 б/н від 24.11.2021.
Відповідно до п.3 цього договору сторони домовилися застосувати наступний варіант врегулювання заборгованості боржника за кредитним договором:
3.1 Третя сторона до 25.11.2021 зобов'язана укласти договір поруки з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором з урахуванням рішень Господарського суду Черкаської області від 28.07.2021 та 27.08.2021 по справі №925/594/21.
3.2. Не пізніше 26.11.2021 Третя сторона зобов'язана здійснити погашення заборгованості в сумі 3 335 532,33 грн на користь кредитора. Зобов'язання вважаються виконаними Третьою особою на користь кредитора в день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора. З цієї дати вважається, що до Третьої особи переходять всі права за Кредитним договором з урахуванням рішень Господарського суду Черкаської області від 28.07.2021 та 27.08.2021 по справі №925/594/21.
3.3. Виконання Третьою особою умов п. 3.1, та п. 3.2. відбувається за умови укладення між Боржником та Третьою особою в термін до 27.11.2021 договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: комплексу будівель та споруд, загальною площею 1606,0 кв.м., який знаходиться у Черкаській області, Звенигородський район, м. Звенигородка, вул. Козачанська.
32. При цьому, ціна договору купівлі-продажу буде дорівнювати різниці між сумою заборгованості за кредитним Договором, яку сплатить Третя особа на користь КРЕДИТОРА за ринковою вартістю нерухомого майна та становить
100 000,00 (сто тисяч) гривень.
3.4. Сторони погодилися, що після виконання боржником умов передбачених п. 3.3. цього Договору (укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна) Третя особа, як кредитор втрачає право зворотної вимоги до боржника. При цьому, сторони погодилися з тим, що в разі будь-яких судових спорів щодо укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, третя особа набуває всіх прав кредитора до боржника за кредитним договором, в тому числі прав первісного іпотекодержателя з наступного дня, коли вона дізналася про наявність такого судового спору.
В той же час, умови договору купівлі-продажу не містять жодних посилань ані на договір поруки №1903/ЮО П1 від 25.11.2021, ані на договір про врегулювання грошових зобов'язань від 24.11.2021, в останньому будь-яка згадка щодо його спрямування на погашення заборгованості ТОВ «Ватав» перед будь-якими третіми особами відсутня.
До того ж договір про врегулювання грошових зобов'язань за кредитним договором №19-3ЮО від 24.12.2019 б/н від 24.11.2021 було укладено у період, коли у боржника уже була заборгованість також перед іншими кредиторами, зокрема, АТ «Райффайзен Банк».
Відповідно до відомостей з ДРРП 26.11.2021 іпотека ТОВ «ФК «Віва Капітал» була припинена (відсутність станом на дату відчуження будь-яких обтяжень спірного майна, в тому числі іпотек, викладена в оскаржуваному договорі та перевірена нотаріусом).
3.При вирішенні спору судом застосовано положення Кодексу України з процедур банкрутства та наступні норми законодавства.
Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:
ч.1-3 ст.42. Суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник уклав договір із заінтересованою особою;
боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
абз.2 ч.3 ст. 64. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
п.6 ч.1 ст.3. Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
ч.1,2,3,6 ст.13. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
ст.203. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
ч.1,3 ст.215. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Разом із загальними підставами визнання недійсними правочинів, перелічених вище, існують також спеціальні підстави, в тому числі в межах справи про банкрутство, передбачені положеннями ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.
ч.4 ст.334. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
ч.3 ст.46. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
ч.1,3 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
ст.76. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
ч.1 ст.77. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
ст.78. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
ст.79. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Правові висновки Верховного Суду
Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 903/877/20 (903/932/23):
« 43. Правочини боржника, які вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
44. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
45. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
46. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування:
1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів;
2)охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб;
3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
47. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.
48. Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
49. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.».
У постанові від 16.06.2022 у справі № 905/813/20 Верховний Суд дійшов висновку, що для цілей правового регулювання правовідносин у сфері банкрутства, унеможливлення зловживань зі сторони боржника та захисту інтересів кредиторів, дії боржника (за відсутності укладення договору у спрощений спосіб - у такому разі предметом оспорення є сам правочин), що мають юридичним наслідком зменшення майнових активів боржника(незалежно від кваліфікації такого юридичного факту) можуть оспорюватися та визнаватися недійсними на підставі положень статті 42 КУзПБ, адже є тим способом захисту, який дозволяє з максимальною ефективністю забезпечити відновлення порушених прав внаслідок вчинення боржником дій із використанням права на шкоду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20:
« 10.34. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі №904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
10.35. Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19):
Фраудаторний правочин - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 по справі № 904/5693/20 (904/4523/21).
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 по справі
№910/16579/20 щодо визнання недійсними правочинів, вчинених з метою умисного порушення пропорційності задоволення вимог кредиторів боржника, дійшла наступних висновків:
« 10.40.Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.».
4.Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд прийшов до таких висновків.
Передумовою спору є укладення сторонами договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 3964.
Причиною виникнення спору є укладення цього договору боржником менше ніж за 3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ватав», у період, коли у боржника уже була наявна заборгованість перед ініціюючим кредитором - АТ «Райффайзен Банк», за результатами чого із власності боржника за ціною, очевидно меншою за ринкову та балансову, відповідне нерухоме майно вибуло із власності боржника.
Заява позивача про часткову зміну предмету позову надійшла до суду 11.12.2024, тобто раніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі, у зв'язку із чим позовна заява розглянута з урахуванням відповідної зміни.
Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо ненадання позивачем оригіналу оспорюваного договору, оскільки:
в матеріалах справи наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №406623816 від 04.12.2024, відповідно до якої право власності на спірне майно зареєстровано 26.11.2021,
як вбачається з наданих позивачем пояснень, копія оспорюваного договору отримана позивачем із реєстраційної справи відповідного нерухомого майна засобами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
відповідно до ч.2 ст.12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії,
а тому суд, беручи до уваги відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вважає надану позивачем копію оспорюваного договору такою, що відповідає оригіналу документа, на підставі якого здійснювалась перереєстрація спірного майна на користь відповідача.
Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо передчасного подання позовної заяви, оскільки:
відповідно до тексту оспорюваного договору продаж майна вчинено за ціною, меншою за вказану в договорі балансову вартість, та, як вбачається із додатково наданих відповідачем документів - значно нижчою за ринкову вартість такого майна, визначену за результатами проведення незалежної оцінки, а також наявні докази вчинення такого правочину для уникнення сплати боргу, що є самостійною підставою для визнання такого правочину недійсним,
проведення інвентаризації активів та зобов'язань боржника або остаточне формування реєстру вимог кредиторів не впливає на наявність підстав для визнання такого правочину недійсним з огляду на його фраудаторність.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що оспорюваний правочин укладений з метою виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 28.07.2021 та 27.08.2021 по справі №925/594/21 та договору про врегулювання заборгованості за кредитним договором №19-3/ЮО від 24.12.2019, оскільки:
умови договору купівлі-продажу не містять жодних посилань ані на договір поруки №1903/ЮО П1 від 25.11.2021, ані на договір про врегулювання грошових зобов'язань від 24.11.2021,
відповідачем не доведено наявності правового зв'язку між оспорюваним договором та виконанням зобов'язань ТОВ «Ватав» за вказаними судовими рішеннями, а договір про врегулювання грошових зобов'язань вчинений без урахування наявності у ТОВ «Ватав» на момент його вчинення заборгованості переді іншими кредиторами та має ознаки спрямованості на порушення пропорційності задоволення вимог кредиторів боржника.
Із встановлених в ході розгляду справи обставин вбачається, що оспорюваний договір укладено менше ніж за 3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ватав». На підставі оспорюваного договору боржник у період, коли у нього уже була наявна заборгованість перед кредиторами, відчужив на користь третьої особи цінне нерухоме майно, за результатами чого втратив можливість погасити вже наявні кредиторські вимоги за рахунок такого майна.
Крім того судом встановлено, що у період укладення договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 26.11.2021, посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 3964, ринкова вартість відчужуваного майна становила 3 435 533,00 грн, балансова вартість майна становила 325 738,00 грн, в той же час продаж майна здійснено за 100 000,00 грн, без зазначення у договорі будь-яких обставин, що свідчили б про спрямування різниці між ринковою вартістю майна та визначеною в договорі ціною на погашення вимог боржника, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що на підставі оспорюваного правочину боржник здійснив відчуження майна за цінами, нижчими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог розпорядника майна ТОВ «ВАТАВ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 26.11.2021, посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 3964.
Враховуючи положення ст. 216 ЦК України та ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, беручи до уваги викладені в заяві позивача про часткову зміну предмету позову обставини, з огляду на визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 26.11.2021, посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 3964, суд дійшов висновку про необхідність застосування наслідків недійсності правочину та задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ТОВ «Агротранссервіс 2018» повернути ТОВ «Ватав» нерухоме майно, що було продано за договором купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 26.11.2021.
Суд погоджується із доводами позивача, що з огляду на визнання недійсним оспорюваного правочину з підстав, встановлених
ст. 42 КУзПБ, застосування наслідків недійсності такого правочину у вигляді зобов'язання ТОВ «Агротранссервіс 2018» повернути боржнику відчужене нерухоме майно є належним способом захисту порушених прав ТОВ «Ватав».
Доводи відповідача щодо необхідності відмови позивачу у задоволенні позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та були відхилені судом з підстав, викладених вище.
За подання позовної заяви при зверненні до суду розпорядником майна
ТОВ «Ватав», арбітражним керуючим Демчаном О.І., сплачено судовий збір у розмірі 7 267,20 грн, який відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати недійсними договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 26.11.2021, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватав» (код 36773338) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранссервіс 2018» (код 42337960), посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 3964.
3.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранссервіс 2018» (20501, Черкаська область, Звенигородський район, селище міського типу Катеринопіль(з), вул.Черкаська, будинок 19, код ЄДРПОУ 42337960) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ватав» (20202, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Козачанська, будинок 32, код ЄДРПОУ 36773338) нерухоме майно, що було продано за договором купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 26.11.2021.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранссервіс 2018» (20501, Черкаська область, Звенигородський район, селище міського типу Катеринопіль(з), вул.Черкаська, будинок 19, код ЄДРПОУ 42337960) на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (01033, м. Київ, вул. Жилянська, оф. 293, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 7 267,20 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.10.2025.
Суддя С.С. Боровик