адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
30.09.2025 Справа № 917/519/25
м. Полтава
Суддя Солодюк О.В., розглянувши матеріали
за позовною заявою Акціонерного товариства по газопостачанню "Оператор Газорозподільної Системи "Лубнигаз" вул. Л. Толстого, 87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37503
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава вул. Сінна, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36039
про стягнення 12 629,84 грн.
без виклику сторін
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" до Квартирно - експлуатаційного відділу міста Полтава про стягнення 11 336,85 грн - пені, 1 292,99 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
11.04.2025 (вхід. № 4858) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи. В відзиві відповідач посилається на те, що він вчинив усі можливі заходи для своєчасної оплати послуг. Квартирно - експлуатаційний відділ м. Полтава є органом військового управління в системі Збройних Сил України, має самостійний баланс та печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та є юридичною особою. Він здійснює свою діяльність на підставі "Положення про організацію квартирно - експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України", введеного в дію наказом Міністерства оборони України №488 від 03.07.2013 року.
Відповідач являється складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкований ІНФОРМАЦІЯ_1 та фінансується за рахунок бюджетних коштів по програмах Міністерства оборони України по загальному та спеціальному фондам. Все майно Заявника є загальнодержавною власністю та надано йому на праві оперативного управління. Відповідач посилається на те, що фінансування від Міністерства оборони України на сплату послуг надходять на початку місяця за фактично спожиті послуги та не завжди у повному обсязі. Листи про недофінансування та наявну заборгованість надсилаються до Міністерства оборони України. Тобто, сплата по рахункам відбувається по мірі надходження фінансування. Оплата штрафних санкцій та пені коштами, передбаченими для оплати газопостачання та розподілу газу неможлива, оскільки усі оплати відбуваються виключно за кодом призначення (КЕКВ 2274). У Державному бюджеті для Міністерства оборони України не передбачені витрати на сплату штрафних санкцій, тому оплата штрафних санкцій у вигляді пені та трьох відсотків річних не є доцільною, оскільки її оплата є нецільовим використанням бюджетних коштів.
Крім того, відповідач зазначає, що завдані йому збитки - це безпосередня шкода державі в особі Міністерства оборони України, оскільки стягнення податкових коштів у вигляді пені та трьох відсотків річних завдається шкода інтересам держави.
Внаслідок військової агресії (війни) російської федерації проти України, введено воєнний стан в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану України". Наразі всі кошти Міністерства оборони України, за які в тому числі фінансується КЕВ м. Полтава, виділяються виключно для підтримання обороноздатності нашої країни.
Відповідач є розпорядником державних коштів 4 ступеню, тобто кошти, які Міністерству оборони довелося б виділити на сплату пені та трьох відсотків річних у даній справі, можуть бути розподілені розпорядникам вищого ступеню, де вони можуть бути більш необхідними.
Отже, відповідач просить суд врахувати те, що у нього відсутня заборгованість за Типовим договором розподілу природного газу шляхом підписання заяви - приєднання № 16-Л-Б та просить відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо нарахування штрафних санкцій, а саме пені та трьох відсотків річних, повністю, або зменшити їх розмір до 75%.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
15.02.2016 року між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» (далі за текстом - Оператор ГРМ, Позивач) та Квартино - експлуатаційним відділом міста Полтава (далі за текстом - Споживач, Відповідач) було укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 16-Л-Б (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 6.1 Типового договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно з положеннями пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператора ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
У відповідності до абзацу 1 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
При цьому, відповідно до п. 5.3. Типового договору за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м.куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Відповідно до Постанови НКРЕКП від 22.12.2021 року № 2757 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Лубнигаз" установлено з 01січня 2022 тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,99 грн. за 1м3на місяць (без урахування ПДВ).
Абзацом 2 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що з 01 січня 2022 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до п. 2.1. Типового договору за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
На виконання умов зазначеного Типового договору, Позивач надав Відповідачу рахунок на оплату (розподіл газу) № 326 від 27 грудня 2023 року (за січень 2024) на суму 42 288,71 грн., термін оплати якого 01.01.2024 року. Фактично оплатив рахунок 15.03.2024;
рахунком на оплату (розподіл газу) № 327 від 19.01.2024 року (за лютий 2024) на суму
42 288,71 грн., термін оплати якого 01.02.2024 року. Фактично оплатив рахунок 15.03.2024;
рахунком на оплату (розподіл газу) № 328 від 16.02.2024 року (за березень 2024) на суму 42 288,66 грн., термін оплати якого 01.03.2024 року. Фактично оплатив рахунок 15.03.2024;
рахунком на оплату (розподіл газу) № 669 від 21.03.2024 року (за квітень 2024) на суму 42 288,71 грн., термін оплати якого 01.04.2024 року. Фактично оплатив рахунок 27.04.2024;
рахунком на оплату (розподіл газу) № 670 від 19.04.2024 року (за травень 2024) на суму 42 288,71 грн., термін оплати якого 01.05.2024 року. Фактично оплатив рахунок 27.04.2024;
рахунком на оплату (розподіл газу) № 671 від 20.05.2024 року (за червень 2024) на суму 42 288,66 грн., термін оплати якого 01.06.2024 року. Фактично оплатив рахунок 27.04.2024;
рахунком на оплату (розподіл газу) № 2645 від 21.06.2024 року (за липень 2024) на суму 42 288,71 грн., термін оплати якого 01.07.2024 року. Фактично оплатив рахунок 27.07.2024;
рахунком на оплату (розподіл газу) № 2646 від 19.07.2024 року (за серпень 2024) на суму 42 288,71 грн., термін оплати якого 01.08.2024 року. Фактично оплатив рахунок 16.10.2024;
рахунком на оплату (розподіл газу) № 2647 від 16.08.2024 року (вересень 2024) на суму 42 288,66 грн., термін оплати якого 01.09.2024 року. Фактично оплатив рахунок 16.10.2024;
рахунком на оплату (розподіл газу) № 2428 від 19.09.2024 року (жовтень 2024) на суму 42 288,71 грн., термін оплати якого 01.10.2024 року. Фактично оплатив рахунок 15.11.2024;
рахунком на оплату (розподіл газу) № 2642 від 18.10.2024 року (листопад 2024) на суму 42 288,71 грн., термін оплати якого 01.11.2024 року. Фактично оплатив рахунок 15.11.2024.
Тобто, відповідач оплату за розподіл природного газу здійснив повністю, але з порушенням строку, встановленого п. 6.6. Договору, чим порушив умови господарського зобов'язання.
Позивач зазначає, що оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо розрахунку за послугу з розподілу природного газу, тому він зобов'язаний сплатити на користь Оператора ГРМ пеню в сумі 11 336,85 грн. та 3% річних в сумі 1 292,99 грн.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 5 статті 16 Цивільного кодексу України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати послуги з розподілу природного газу.
Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як встановлено судом, 15.02.2016 між АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» та Квартирно - експлуатаційним відділом міста Полтава було укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 16-Л-Б.
Отже, між сторонами виникли правовідносини з розподілу природного газу за вказаним Договором.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 6.1. Типового договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами пункту 8.2 договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, сума пені становить 11 336, 85 грн.
Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені статтею 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
Враховуючи, що відповідач являється складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкований ІНФОРМАЦІЯ_1 та фінансується за рахунок бюджетних коштів по програмах Міністерства оборони України по загальному та спеціальному фондам, майно заявника є загальнодержавною власністю та надано йому на праві оперативного управління, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що становить 5 668,43 грн.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 5 668,43 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.
Щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних.
Суд зазначає, що 3% річних, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.
Отже, норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
З огляду на зазначене, 3% річних не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Здійснивши перевірку, наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 1 292,99 грн. 3% річних, суд дійшов висновку, що заявлена вимога є правомірною, обґрунтованою і підлягає задоволенню в повному обсязі.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам, надано сторонам можливість обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
При цьому суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (вул. Сінна, будинок 36, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 08377170) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, будинок 87, м. Лубни, Полтавська область, 37503, код ЄДРПОУ 05524713) 5 668,43 грн пені, 1 292,99 грн 3% річних та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
2. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 30.09.2025
Суддя Солодюк О.В.