"25" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2900/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Петренко С.В.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМ ФОРС" про стягнення 81052,61 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Зміст позовних вимог Позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (надалі - ТОВ "INTER CARS UKRAINE", Позивач) використовуючи підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у липні 2025 року звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМ ФОРС" (надалі - ТОВ "БІМ ФОРС", Відповідач).
У позовній заяві Позивач просить:
Стягнути з ТОВ "БІМ ФОРС" 81052,61 грн заборгованості, з яких 61332,68 грн основного боргу, 5242,68 грн 15% річних, 10512,14 грн пені та 3965,11 грн інфляційних нарахувань. Окрім того, просить стягнути 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Обґрунтування позовних вимог:
Фактичними підставами звернення із позовом до суду ТОВ "INTER CARS UKRAINE" визначено порушення ТОВ "БІМ ФОРС" взятих на себе за укладеним 29.05.2024 договором поставки № 1172109 зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати отриманого за видатковою накладною від 24.12.2024 № UAUO2_240055591 товару, загальною вартістю 61332,68 грн.
Зазначає, що у відповідності до умов договору та приписів статей 526,530,625,692 ЦК України має право вимагати стягнення вартості отриманого, проте не сплаченого ТОВ "БІМ ФОРС" товару, у той же час, умовами договору погоджено збільшення розміру процентів річних до 15.
Обґрунтування позиції Відповідача:
ТОВ "БІМ ФОРС" право на представлення відзиву як і інших клопотань/заяв з процесуальних питань до Господарського суду Одеської області не реалізовано у зв'язку з чим, у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Процесуальні питання вирішені судом:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 позовній заяві ТОВ "INTER CARS UKRAINE" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2900/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "INTER CARS UKRAINE" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2900/25, у відповідності до частини 5 статті 12 ГПК України справа є малозначною у зв'язку із чим постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 28 серпня 2025 року.
В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований як у ТОВ "INTER CARS UKRAINE", так і у ТОВ "БІМ ФОРС" (Код ЄДРПОУ 43519155) електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 30.07.2025 до електронних кабінетів ТОВ "INTER CARS UKRAINE" та ТОВ "БІМ ФОРС" підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 відкладено розгляд справи на 25 вересня 2025 року.
Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 28.08.2025 до електронних кабінетів ТОВ "INTER CARS UKRAINE" та ТОВ "БІМ ФОРС" підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 25 вересня 2025 року.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника ТОВ "INTER CARS UKRAINE" у призначених судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.
У призначене на 25.09.2025 судове засідання представник ТОВ "БІМ ФОРС" не з'явився, підстав відсутності представника у призначених засіданнях останнім не повідомлено.
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронного кабінету ТОВ "БІМ ФОРС" підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останній належним чином повідомлений про судове провадження та призначенні засідання, відтак неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи.
В процесі розгляду справи представник ТОВ "INTER CARS UKRAINE" підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
25 вересня 2025 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом:
29 травня 2024 року між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" (Постачальник) та ТОВ "БІМ ФОРС" (Покупець) укладено договір поставки № 1172109 (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що на умовах Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність та у встановлені строки замовлені ним запасні частини, мастильні матеріали, технічні рідини, аксесуари, інші супутні товари для транспортних засобів тощо (товар) окремими партіями, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його. Асортимент (номенклатура), ціна та кількість товару остаточно погоджуються сторонами у накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину Договору.
Ціна Договору складається із сумарної ціни партій товару, поставлених на підставі Договору (пункт 1.2).
Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не є предметом спору у суді, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (пункт 1.3).
Договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31 грудня 2024 року. Якщо жодна із сторін за два тижні до цього терміну письмово не підтвердить намір припинити Договір, то Договір продовжує діяти на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року (пункт 2.1).
Кожна сторона має право розірвати Договір достроково з власної ініціативи за умови письмового попередження іншої сторони не пізніше ніж за два тижні до бажаної дати розірвання. У такому разі Договір вважатиметься розірваним із спливом двох тижнів з дня отримання стороною відповідного повідомлення від сторони-ініціатора (пункт 2.2).
Ціна одиниці виміру товару, що вказана в реєстрі цін Постачальника, є ринковою. Вартість товару вказується в національній валюті України у рахунку на оплату та видатковій накладній та відповідає рівню звичайних цін (пункт 4.1).
Покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує товар на вказаних у рахунку/накладній умовах шляхом:
попередньої оплати - відповідно до рахунка Постачальника (але не пізніше терміну, зазначеного в рахунку) (пункт 5.1.1)
товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 3 календарних днів з дати поставки товару. У разі збільшення курсу євро до гривні на міжбанківському валютному ринку України понад 2 % за день Постачальник може скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, про що негайно повідомляє Покупця через картку покупця. Покупець не сплачує Постачальнику процентів за користування товарним кредитом протягом встановленого строку відстрочення платежу (пункт 5.1.2).
При поставці на умовах відстрочення платежу загальна сума всіх неоплачених поставлених партій товару (кредитний ліміт) не може перевищувати 20 000 (двадцять тисяч) гривень з ПДВ (пункт 5.2).
Указана у п. 5.1.2 Договору кількість днів відстрочення та/або вказаний у п. 5.2 Договору кредитний ліміт можуть бути змінені Постачальником залежно від кількості/вартості придбаних Покупцем товарів у Постачальника; частоти/регулярності замовлень; наявності/відсутності випадків виникнення простроченої заборгованості Покупця перед Постачальником тощо. У всіх випадках актуальний строк оплати відображається в картці покупця та вказується у рахунку та/або видатковій накладній. Для акційних товарів кількість днів відстрочення встановлюється виключно рахунком/видатковою накладною (пункт 5.3).
При здійсненні безготівкових розрахунків Покупець зобов'язаний вказувати у призначенні платежу свій код клієнта, що встановлюється для нього Постачальником та зазначається у наданих Постачальником рахунках/видаткових накладних. Кошти, що надійшли від Покупця, Постачальник має право зараховувати в першу чергу на погашення тих грошових зобов'язань Покупця, які за хронологією виникли у часі раніше, незалежно від зазначеного Покупцем призначення платежу (пункт 5.4).
Днем оплати товару вважається день зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 5.5).
Постачальник поставляє товар окремими партіями в строк до 5 (п'яти) робочих днів від наступного дня після попередньої оплати відповідної партії товару або від дня підтвердження замовлення на умовах: ЕХW (франко завод) будь-якої філії Постачальника або СРТ (перевезення оплачене до) Покупця в м. Одеса відповідно до правил Інкотермс 2020. Конкретні умови поставки кожної партії товару вказуються у видатковій накладній (пункт 6.1).
Строки і порядок поставки товару, якого немає на складах Постачальника, обумовлюються сторонами як цільова поставка у кожному конкретному випадку окремо за умови повної передоплати такого товару. При замовленні такого товару його ціна може бути визначена Постачальником окрім національної валюти також у її еквіваленті в іноземній валюті (долар США/Євро) (пункт 6.2).
Сторони можуть додатково погодити, вказавши у накладній, інші ніж вказані у пп. 5.1 та 6.1 Договору строки оплати та умови поставки товару (пункт 6.3).
Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем відповідно до видаткової накладної під час отримання ним товару. Заперечення Покупця щодо невідповідності номенклатури та/або кількості поставленого товару приймаються виключно під час приймання товару, в іншому випадку товар вважається таким, що відповідає замовленню та накладній. Датою поставки товару є дата видаткової накладної (пункт 8.1).
Усі ризики, пов'язані із зберіганням, транспортуванням, пошкодженням чи знищенням товару, переходять від Постачальника до Покупця з моменту, який визначається згідно з обраною сторонами для кожної партії товару умовою поставки правилами Інкотермс 2020. Перехід права власності відбувається при підписанні видаткової накладної обома сторонами (пункт 8.2).
Постачальник протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту поставки обмінює або приймає товар належної якості у разі його повернення Покупцем за умови наданій останнім накладної про повернення товару із зазначенням номеру і дати накладної Постачальника, за якою цей товар був поставлений, та реєстрації Покупцем розрахунку коригування до податкової накладної (для платників ПДВ) в Єдиному реєстрі податкових накладних. Днем повернення товару вважається дата накладної на повернення Постачальника (пункт 9.1).
За порушення умов Договору сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством України. Винна Сторона в повному обсязі відшкодовує потерпілій стороні завдані та документально підтверджені збитки (пункт 10.1).
Покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою Постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) у розмірі 15% річних від простроченої суми, - за кожен день прострочення (пункт 10.3).
Сторони намагатимуться вирішити спори шляхом переговорів, а при неможливості досягнення домовленості спори підлягають вирішенню у судах України відповідно до чинного законодавства. При цьому сторони погоджують, що застосування будь-яких заходів досудового врегулювання спору є їх правом, а не обов'язком (пункт 10.5).
Накладні, за якими поставляється товар за Договором, а також додатки, додаткові угоди до Договору, що підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємною частиною Договору. Зміни та доповнення до Договору мають бути оформлені у письмовій формі за погодженням сторін (пункт 11.1).
Представлена копія Договору містить проставлені представниками підписи та скріплена печатками контрагентів.
24 грудня 2024 року між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" як Постачальником та ТОВ "БІМ ФОРС" як Покупцем підписано накладну № UAUO2_240055591, за якою загальна вартість поставленого першим та отриманого другим товару становить 61332,68 грн з ПДВ. Накладна містить умови про оплату до 27 грудня 2024 року.
Відповідно до представленого ТОВ "INTER CARS UKRAINE" розрахунку заборгованості за ТОВ "БІМ ФОРС" обліковується 81052,61 грн заборгованості, з яких 61332,68 грн основного боргу, 5242,68 грн 15% річних, 10512,14 грн пені та 3965,11 грн інфляційних нарахувань (зазначені нарахування здійснено упродовж 28.12.2024 - 24.07.2025).
Ключове питання, яке постало перед судом у цій справі:
Предметом позову у справі є матеріально-правова вимога ТОВ "INTER CARS UKRAINE" до ТОВ "БІМ ФОРС" про стягнення, як стверджує перший, 61332,68 грн вартості поставленого та неоплаченого другим товару в межах виконання господарських взаємовідносин на підставі укладеного Договору, разом із нарахованими штрафними санкціями.
Відтак суду необхідно встановити наявність договірних взаємовідносин між сторонами у справі, перелік прав та обов'язків кожної із них, а також встановити чи було порушення права однієї із сторін договору внаслідок дій (бездіяльності) іншої особи.
Джерела права, які підлягають застосуванню при ухваленні судового рішення:
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно ж до статті 175 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В свою чергу, вимоги встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 174 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договорів та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин), в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 693 ЦК України).
Відповідно ж приписів статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (частина 1). Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 2). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (частина 5).
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У відповідності до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частина 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Окрім того, частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Приписами статті 230 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договорів та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Як зазначалось, погодженими умовами Договору у пункті 10.3 передбачено, що Покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою Постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) у розмірі 15% річних від простроченої суми, - за кожен день прострочення.
Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із посиланням на норми права, які застосував/не застосував суд, та мотиви їх застосування/не застосування:
Судом встановлено, що також не заперечується та не ставиться під сумнів учасниками справи, факт укладення 29.05.2024 між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" як Постачальником та ТОВ "БІМ ФОРС" як Покупцем дослідженого Договору поставки № 1172109, умовами якого передбачено, що Постачальником взято на себе зобов'язання поставити Покупцю погоджений товар, Покупцем відповідно взято на себе зобов'язання із оплати вартості прийнятого товару.
При цьому, укладений Договір підлягає нормативно-правовому регулюванню, передбаченому у Главах 52 та 54 ЦК України.
Судом не встановлено підстав нікчемності укладеного правочину, так само жодною із сторін не заявлено вимогу про визнання Договору недійсними, відтак в силу приписів статті 204 ЦК України укладений між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" та ТОВ "БІМ ФОРС" Договір є правомірними.
Як зазначалось, частиною 1 статті 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Із представлених до матеріалів справи та досліджених судом доказів вбачається, що після укладення Договору 24.12.2024 між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" та ТОВ "БІМ ФОРС" підписано видаткову накладну № UAUO2_240055591, за якою загальна вартість поставленого першим та отриманого другим товару становить 61332,68 грн з ПДВ.
Накладна окремо містить умову про оплату до 27 грудня 2024 року.
В процесі розгляду справи ані ТОВ "INTER CARS UKRAINE", ані ТОВ "БІМ ФОРС" не ставило під сумнів як факт підписання дослідженої накладної, так і факт поставки/отримання зазначеного у накладній товару. Окрім того, накладна підписана без заперечень та/або зауважень.
Враховуючи наведене, господарський суд доходить до висновку, що ТОВ "INTER CARS UKRAINE" доведено факт виконання взятих на себе за умовами Договору обов'язків та поставку (передачу) ТОВ "БІМ ФОРС" товару загальною вартістю 61332,68 грн з ПДВ.
Відповідно до погоджених у пункті 5.1.2 Договору умов покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує товар на вказаних у рахунку/накладній умовах шляхом товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 3 календарних днів з дати поставки товару. У разі збільшення курсу євро до гривні на міжбанківському валютному ринку України понад 2 % за день Постачальник може скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, про що негайно повідомляє Покупця через картку покупця. Покупець не сплачує Постачальнику процентів за користування товарним кредитом протягом встановленого строку відстрочення платежу (пункт 5.1.2).
При цьому пункт 5.3 укладеного Договору передбачає право сторін обопільно змінити строк оплати товару, встановлений зокрема пунктом 5.1.
Як зазначалось вище, підписана 24.12.2024 накладна № UAUO2_240055591 містить умову про оплату до 27 грудня 2024 року.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, ТОВ "БІМ ФОРС" як Покупцем в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,712 ЦК України, статей 193 та 265 ГК України та умов Договору своєчасно та остаточно вартість отриманого товару не сплатило, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 692 та частини 1 статті 712 ЦК України, пунктів 5.1.2, 6.3 Договору та погоджений дослідженою накладною № UAUO2_240055591 строк виконання зобов'язання у розмірі 61332,68 грн настав, іншого Відповідачем суду не доведено як і не представлено доказів своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого товару.
Перший день прострочення після погодженого накладеною від 24.12.2024 № UAUO2_240055591 строку оплати - 28 грудня 2025 року.
Як зазначалось, приписами статті 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (частина 1). Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 2). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (частина 5).
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Окрім того, положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Погодженими умовами Договору у пункті 10.3 передбачено, що Покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою Постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) у розмірі 15% річних від простроченої суми, - за кожен день прострочення.
Разом із наведеним частина 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши представлений ТОВ "INTER CARS UKRAINE" розрахунок заявлених до стягнення 5242,68 грн 15% річних, 10512,14 грн пені та 3965,11 грн інфляційних нарахувань на суму 61332,68 грн впродовж 24.12.2024-24.07.2025, господарський суд частково не погоджується із заявленими до стягнення сумами та здійснивши за допомогою інформаційно-правової системи "Прецедент" перерахунок, в межах заявлених сум та визначених строків, встановив наявність у ТОВ "INTER CARS UKRAINE" права вимагати стягнення з ТОВ "БІМ ФОРС" 5242,41 грн 15% річних, 10512,14 грн пені та 3834,51 грн інфляційних нарахувань, нарахованих на суму 61332,68 грн впродовж 24.12.2024-24.07.2025.
У той же час, господарський суд доходить до висновку, що стягнення з ТОВ "БІМ ФОРС" 5242,41 грн 15% річних, 10512,14 грн пені унеможливлюється наступним.
За змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Так, за наслідками розгляду справи № 911/2269/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:
" …. - розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;
- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання;
- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником;
- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер;
- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;
- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…. ".
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.
Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі № 902/417/18, зокрема, з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Як вже зазначалося, погодженими умовами Договору у пункті 10.3 передбачено, що Покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою Постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) у розмірі 15% річних від простроченої суми, - за кожен день прострочення.
З огляду на те, що річний розмір відсотків, який сторонами погоджений у договорі, фактично становить 15 % річних, господарський суд вважає, що у даному випадку суд має право з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у зазначеній постанові, а також вищевикладених висновків щодо наявності обґрунтованих підстав для зменшення пені, зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних
Відтак, приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності ТОВ "INTER CARS UKRAINE", та/або доказів настання негативних наслідків та понесення останнім збитків саме в результаті порушення ТОВ "БІМ ФОРС" умов Договору, те, що сукупний розмір заявлених процентів річних та пені складає майже 1/4 від основного боргу, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності господарський суд реалізуючи дискреційні повноваження зменшує належні до стягнення суми 15% річних до 1053,52 грн, а пені - 5256,07 грн.
Наведене цілком відповідає висновкам, викладеним у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Висновок чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку:
Спираючись на викладене вище, господарський суд доходить до висновку про доведення ТОВ "INTER CARS UKRAINE" факту порушення ТОВ "БІМ ФОРС" взятих на себе за укладеним Договором як Покупцем зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого товару, що наділяє першого як Постачальника правом звернення до суду із позовом про стягнення несвоєчасно оплаченої вартості товару (61332,68 грн) разом із нарахованими 5242,41 грн 15% річних, 10512,14 грн пені та 3834,51 грн інфляційних нарахувань.
При цьому, суд реалізуючи наявні дискреційні повноваження зменшує належні до стягнення суми 15% річних до 1053,52 грн, а пені - 5256,07 грн.
Висновок про те, яке судове рішення слід ухвалити за результатом розгляду справи:
Заявлені ТОВ "INTER CARS UKRAINE" позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з ТОВ "БІМ ФОРС" 61332,68 грн основного боргу, 1053,52 грн 15% річних, 5256,07 грн пені та 3834,51 грн інфляційних нарахувань.
Висновок про те, як слід здійснити розподіл судових витрат:
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2025 рік" …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн…
Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір" визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Звертаючись із позовом ТОВ "INTER CARS UKRAINE" використовуючи підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у відповідності до підпункту 1 пункт 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" сплачено до Державного бюджету України 3028,00 грн (не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), у той же час, у відповідності до частини 3 статті 4 вказаного Закону мало сплати 2422,40 грн, відтак має право на звернення із клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру неустойки та процентів річних.
Відтак, стягненню з ТОВ "БІМ ФОРС" на користь ТОВ "INTER CARS UKRAINE" підлягає 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМ ФОРС" про стягнення 81052,61 грн заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМ ФОРС" (67663, Одеська обл., Біляївський р-н, сільрада Усатівська, 8 км Автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса, Код ЄДРПОУ 43519155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (29025, м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, буд. 8/9, Код ЄДРПОУ 30865632) 61332/шістдесят одну тисячу триста тридцять дві/грн 68 коп. основного боргу, 1053/одну тисячу п'ятдесят три/грн 52 коп. 15% річних, 5256/п'ять тисяч двісті п'ятдесят шість/грн 07 коп. пені, 3834/три тисячі вісімсот тридцять чотири/грн 51 коп. інфляційних нарахувань та 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 30 вересня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут