65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"30" вересня 2025 р. Справа № 916/3952/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» (вх. № 2-1525/25 від 26.09.2025) про забезпечення позову, у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» (67571, Одеська обл., Одеський р-н, село Фонтанка, вул. Незалежності, буд. 13; код ЄДРПОУ 38534281),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101; код ЄДРПОУ 38721941),
про стягнення 1767831,86 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» про стягнення суми заборгованості за договорами поставки у розмірі 1767831,86 грн, яка складається з несплаченої суми за поставлений товар у розмірі 1448482,35 грн, суми 3% річних у розмірі 24868,08 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 40942,04 грн та суми пені у розмірі 253539,39 грн сума пені.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 справу № 916/3952/25 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Разом із позовною заявою до Господарського суду Одеської області товариством з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом:
- Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101; код ЄДРПОУ 38721941), які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово- кредитних установах України, зокрема на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК", IBAN НОМЕР_2 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" у межах суми 1767831,86 грн;
- Накласти арешт на інше рухоме та/або нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101; код ЄДРПОУ 38721941) у межах суми 1767831,86 грн, лише в межах різниці між 1767 831,86 грн та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що 24.06.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» та товариством з обмеженою відповідальністю ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» було укладено Договір поставки №КГ2406-2515, відповідно до якого постачальник у період з 28.06.2024 по 04.07.2024 передав, а покупець прийняв у власність Товар в заліковій вазі 2139,53 тон на загальну вартість 15404617,31 грн. Проте, покупець за поставлений товар розрахувався частково, лише у розмірі 14141969,06 грн. У зв'язку з чим у покупця виникла заборгованість перед постачальником в розмірі 1262648,25 грн.
В подальшому, 09.07.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» та товариством з обмеженою відповідальністю “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» було укладено Договір поставки №КГ2407-0907, відповідно до якого постачальник у період з 09.07.2024 по 14.07.2024 передав, а покупець прийняв у власність Товар в заліковій вазі 509,58 тон на загальну вартість 3872809,93 грн. Проте, покупець за поставлений товар розрахувався частково, лише у розмірі 3744958,59 грн. У зв'язку з чим у покупця виникла заборгованість перед постачальником в розмірі 127851,34 грн.
Також, 12.07.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» та товариством з обмеженою відповідальністю “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» було укладено Договір поставки № КГ2407-1207, відповідно до якого постачальник у період з 12.07.2024 по 16.07.2024 передав, а покупець прийняв у власність Товар в заліковій вазі 528,06 тон на загальну вартість 4066064,44 грн. Проте, покупець за поставлений товар розрахувався частково, лише у розмірі 3980855,80 грн. У зв'язку з чим у покупця виникла заборгованість перед постачальником в розмірі 57982,76 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» перед ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» за договорами поставки становить 1767831,86 грн.
Заявник зазначає, що ТОВ “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» відмовляється виконувати вимоги щодо сплати заборгованості на суму 1767831,86 грн, що є значною сумою та факт її несплати покупцем негативно впливає на фінансовий стан постачальника, погіршує його матеріальне становище та ускладнює господарську діяльність.
Заявник вважає, що поведінка покупця свідчить про його небажання виконувати свої обов'язки за договорами поставки зі сплати за поставлений товар в повному обсязі, у зв'язку з чим заявник вважає, що існує реальна загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду в майбутньому.
Також на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) заявник повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні.
Дослідивши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.05.2023 по справі № 916/3710/22, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
Суд також враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, щодо того, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Предметом позову товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» вказано вимогу майнового характеру про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» грошових коштів у розмірі 1767831,86 грн, які виникли в результаті порушення відповідачем мов договорів поставки.
Суд враховує, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Верховний Суд в постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 відзначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 дійшов висновку, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Отже, виконання в майбутньому судового рішення, у разі задоволення позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого заявлені вимоги майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення у разі задоволення позову, тобто, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язано з предметом позову.
При цьому суд зазначає, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти та майно ТОВ “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» в межах суми позовних вимог забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним.
Судом також враховано правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, згідно з яким за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми спору доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
При цьому в вище зазначеній постанові Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за результатом розгляду касаційної скарги, виклала резолютивну частину такими чином, що заходи забезпечення позову були вжиті шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належить відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить відповідачу, у межах суми позову.
В свою чергу наявність доказів на підтвердження наявності у ТОВ “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» рухомого та/або нерухомого майна на праві власності не змінює вказаний висновок, оскільки питання визначення майна належить до повноважень виконавця при виконанні ухвали про забезпечення позову.
Верховний Суд в постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 зазначив, що саме відповідач повинен довести недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, а, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
Однак, наразі відсутні докази, які свідчать, що застосований судом захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно в межах позовних вимог, утруднює або блокує господарську діяльність відповідача та відповідно порушує права третіх осіб.
З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню заяву ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» про забезпечення позову.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Суд також зазначає, що обраний заявником захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності ТОВ “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА».
Відповідно до частин 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків товариства з обмеженою відповідальністю “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА», у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана юридична особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» (вх. № 2-1525/25 від 26.09.2025) про забезпечення позову у справі № 916/3952/25 задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101; код ЄДРПОУ 38721941), які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах України, зокрема на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», IBAN НОМЕР_2 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» у межах суми 1767831,86 грн.
3. Накласти арешт на інше рухоме та/або нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101; код ЄДРПОУ 38721941) у межах суми 1767831,86 грн, лише в межах різниці між 1767831,86 грн та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
4. Стягувачем за цією ухвалою є - товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “РАНЧО-АГРО» (67571, Одеська обл., Одеський р-н, село Фонтанка, вул. Незалежності, буд. 13; код ЄДРПОУ 38534281).
5. Боржником за цією ухвалою є - товариство з обмеженою відповідальністю “ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101; код ЄДРПОУ 38721941).
Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Відповідно до приписів ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала набрала законної сили 30.09.2025.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 30.09.2025.
Суддя Нікітенко Сергій Валерійович