79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
22.09.2025 Справа № 914/1076/25
За позовом: ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший на Патона», м. Львів
за участі третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Львів,
за участі третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , м. Львів
за участі третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , м. Львів,
про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_5 - представник;
від третьої особи 1, 2, 3: не з'явились.
ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Львівської області із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший на Патона» про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «Перший на Патона» від 07.02.2020, 30.07.2020, 26.11.2023 в частині встановлення (затвердження) розміру платежу на утримання нежитлових приміщень.
Ухвалою суду від 08.04.2025 відкрито провадження у справі № 914/1076/25 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 05.05.2025.
Ухвалою суду від 05.05.2025 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та підготовче судове засідання відкладено на 02.06.2025.
Підготовче судове засідання, яке було призначене на 02.06.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді П.Т. Манюка у короткотерміновій відпустці, відтак підготовче судове засідання призначено на 12.06.2025. Ухвалою суду від 12.06.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 04.08.2025.
Ухвалою суду від 04.08.2025 розгляд справи по суті відкладено на 18.08.2025.
09.08.2025 року позивачем подано до суду уточнення позовних вимог щодо правильного зазначення порядкого номера питання порядку денного загальних зборів ОСББ «Перший на Патона» від 26.11.2023. Позивачем 16.08.2025 подані додаткові заперечення щодо доводів відповідача та клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 18.08.2025, зважаючи на неявку та клопотання представника позивача, розгляд справи по суті відкладено на 22.09.2025.
У судове засідання 22.09.2025 представник позивача повторно не з'явився, 22.09.2025 через систему Електронний суд подав клопотання про відкладення розгляду справи та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання 22.09.2025 представник відповідача з'явився, заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях.
У судове засідання 22.09.2025 представники третіх осіб не з'явились, у письмових поясненнях просили розглядати справу без їхньої участі.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 22.09.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся в Господарський суд Львівської області із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший на Патона» (надалі відповідач) про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «Перший на Патона» від 07.02.2020, 30.07.2020, 26.11.2023 в частині встановлення (затвердження) розміру платежу на утримання нежитлових приміщень.
В обгрунтування позовних вимог, позивач вказує, що він є власником нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 164, 1 кв.м. та загальною площею 348, 1 кв.м.
Вказаний будинок, де знаходяться нежитлові приміщення позивача, перебуває в управлінні ОСББ «Перший на Патона». Рішеннями загальних зборів ОСББ «Перший на Патона» від 07.02.2020, 30.07.2020, 26.11.2023 здійснено підвищення розміру платежу (внеску) на утримання житлових та нежитлових приміщень будинку.
На думку позивача, необхідність підвищення (встановлення різних ставок) внесків у таких розмірах на управління та обслуговування будинку для житлових/нежитлових приміщень, які використовуються в комерційних цілях жодним чином не обґрунтована в оскаржуваних рішеннях.
Окрім цього, позивач зазначає, що оскаржувані рішення, оформлені протоколами, суперечать приписам ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», пункту 9 частини першої ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», оскільки, норми закону вказують на те, що частка співвласника не залежить від виду нерухомого майна, належного цій особі, а тільки від площі цього майна.
Також, на думку позивача, вказані рішення мають явно дискримінаційний характер і не можуть бути визнані справедливими, з огляду на що позивач звернувся із позовною заявою про скасування пунктів рішень загальних зборів відповідача від 07.02.2020, 30.07.2020, 26.11.2023, котрі встановлюють розмір внесків на управління та обслуговування будинку в частині нежитлових приміщень будинку.
У додаткових поясненнях від 16.08.2025 позивач вказує про порушення принципів рівності співвласників і пропорційності тягарів на утримання майна, сутнісної необгрунтованості розрахунків тарифів, порушення процедури прийняття рішень, зловживання відповідачем монопольним становищем.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечує позовні вимоги у повному обсязі, з огляду на те, що оспорювані рішення були прийнято більшістю голосів учасників загальних зборів ОСББ.
Відповідачем до матеріалів справи було долучено обгрунтування розмірів внесків на утримання будинку та прибудинкової території, яке стало підставою для підняття тарифів для власників квартир та нежитлових приміщень.
Також, відповідач вказує, що інші 3 власники нежитлових приміщень, які знаходяться у вказаному будинку, управління та обслуговування яким здійнює вказане ОСББ, не заперечують щодо підняття тарифів та здійнюють всі оплати, оскільки не ввважають різницю у тарифах для власників житлових та нежитлових приміщень дискримінаційною.
Позиція третіх осіб.
Треті особи на адресу суду надали письмові пояснення, у яких заперечили позовні вимоги, оскільки вважають, що розмір внесків є справедливим та однаковим для всіх власників нежитлових приміщень в будинку № 2 по вулиці Патона у м. Львові, а умови про встановлення розміру внесків на утримання будинку не містять будь-яких ознак дискримінації, нерівності чи зловживань.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників учасників справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимоги слід відмовити повністю, виходячи із таких мотивів.
Згідно з положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Предметом регулювання Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі Закон № 417-VIII) є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до визначень, які наявні в Законі № 417-VIII, а саме в статті 1 вказаного Закону, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Тож в силу наведених вище визначень та відповідно до поняття, наведеного у статті 380 ЦК України, багатоквартирний будинок є житловим будинком, будівлею капітального типу, спорудженою з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, призначеною для постійного в ній проживання. Співвідношення площі житлових приміщень (квартир) у багатоквартирному будинку та площі нежитлових приміщень у ньому зумовлене особливостями розміщення нежитлових приміщень у житловому будинку, тобто за загальним правилом є об'єктивним фактором.
За змістом статей 1, 9 Закону № 417-VІІІ, управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
За частинами першою-третьою статті 12 Закону № 417-VIII, витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Як встановлено судом, 07.02.2020 відбулись загальні збори ОСББ «Перший на Патона», які були оформлені протоколом № 5. На розгляд зборів, зокрема, було винесено питання про встановлення тарифу для житлових та нежитлових приміщень (п. 2 протоколу). Зборами було прийнято рішення, зокрема, встановити та затвердити з 01.02.2020 розмір платежу на утримання житлових приміщень в сумі 4, 80 грн за 1 м.кв, та нежитлових приміщень в сумі 5, 80 грн за 1 м.кв.
В подальшому, 30.07.2020, відбулись загальні збори ОСББ «Перший на Патона», що підтверджується протоколом № 7 долученным до матеріалів справи. Загальними зборами було прийнято рішення (п. 4 протоколу), зокрема, встановити з 01.08.2020 розмір платежу на утримання житлових приміщень в сумі 6, 22 грн за 1 м.кв, та нежитлових приміщень в розмірі 7, 50 грн за 1 м.кв.
Також, 26.11.2023 відбулись загальні збори ОСББ «Перший на Патона», що підтверджується протоколом № 12. За наслідком проведених зборів (п. 2 протоколу) було прийнято рішення про підняття внесків у розмірі 10, 00 грн за 1 м.кв. для квартир та 20, 00 грн за 1 м.кв для нежитлових (комерційних) приміщень, з 01.12.2023 року.
Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону № 417-VIII. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 417-VIII, до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (частина шоста статті 10 Закону № 417-VIII).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (надалі Закон № 2866-III), відповідно до статті 1 якого об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2866-III, основною метою створення об'єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. А згідно з частиною четвертою статті 4 цього Закону, діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Загальні збори співвласників є вищим органом управління об'єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону № 2866-III).
Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 року у справі № 904/1711/22 зазначив, що суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.
Судом встановлено що оскаржувані рішення загальних зборів ОСББ були підтримані більшістю співвласників, що вбачається з доданих до вказаних рішень додатків з поіменним голосуванням. Зі змісту вказаних рішень вбачається, що будь-яких дискримінаційних положень відносно позивача вони не містять.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.12.2019 у справі № 910/6471/18 зазначила, що за відсутності відповідного нормативного застереження щодо встановлення однакового розміру внесків для власників квартир та нежитлових приміщень, рішення загальних зборів ОСББ «Микільсько-Слобідська, 2Б» від 1 жовтня 2017 року не можна вважати прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, відповідно у задоволенні позову в частині його скасування слід відмовити (п. 7.36 постанови).
Суд не погоджується з аргументами позивача, що оскаржувані рішення мають явно дискримінаційний характер і не можуть бути визнані справедливими, з огляду на наступне.
Покликаючись на положення Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», позивач не повідомляє, в чому саме полягають обмеження у визнанні, реалізації або користуванні позивачем своїм правами і свободами, що є обов'язковими ознаками дискримінації згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону.
Позивач покликається на те, що частка житлових приміщень у будинку становить 80 %, а нежитлових - 20 %. В контексті цього вказує на необхідність дотримання ч. 2 ст. 7 Закону № 417-VIII та ч. 1 ст. 20 Закону № 2866-III, якими передбачено, що співвласник несе зобов'язання щодо утримання спільного майна в межах своєї частки в цьому майні.
При цьому, ч. 1 ст. 20 Закону № 2866-III передбачає, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Судом встановлено, що вказане положення відповідачем дотримане, оскільки нарахування щомісячних внесків позивачу здійснюється згідно із загальною площею належних йому нежитлових приміщень.
Чинним законодавством не передбачено заборони встановлення різних тарифів для квартир і нежитлових приміщень, у зв'язку з чим загальні збори ОСББ вільні у встановлення таких тарифів на власний розсуд. Вказане підтверджується позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 грудня 2019 року по справі № 910/6471/18.
Варто зауважити, що права та обов'язки співвласника (тобто власника квартир та/або нежитлових приміщень) врегульовані статтями 14 та 15 Закону № 2866-III.
Водночас статті 16-18 Закону № 2866-III окремо визначають права та обов'язки об'єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи в силу положень статті 92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи. Так, об'єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за статтею 21 Закону № 2866-III належать до коштів об'єднання, та зобов'язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна. Об'єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.
Статтею 20 Закону № 2866-III врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення. Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку.
Статтею 13 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включають в себе: прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території; санітарно-технічне обслуговування; обслуговування внутрішньобудинкових мереж; утримання ліфтів; освітлення місць загального користування; поточний ремонт; вивезення побутових відходів тощо.
Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869, тариф на ці послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого вказаною постановою Кабінету Міністрів України. Перелік послуг за кожним будинком погоджується у договорі на надання цих послуг, який укладається між споживачами та підприємством, організацією тощо, які надають ці послуги.
Отже, законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком.
При цьому суд виходить з того, що при прийнятті спірних рішень про розподіл витрат на управління будинком та розмежування розміру внесків в залежності від виду нерухомого майна, належного співвласникам (житлове чи нежитлове), у кошторисі можуть були враховані різні режими функціонування, навантаження на 1 кв. м таких приміщень (житлових чи нежитлових, що використовуються з комерційною метою), різний обсяг необхідності витрат на обслуговування такого нежитлового приміщення та прибудинкової території (навантаження на внутрішньобудинкові мережі, кількість відвідувачів, обсяг відходів, проїзд машин, місце паркування тощо).
Відповідно до статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Однак, матеріалами справи не доведено, що по відношенню до позивача оспорюваними рішеннями загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перший на Патона» були здійснені будь-які обмеження, а іншим власникам житлових чи нежитлових приміщень надані несправедливі переваги за рахунок позивача.
Суд звертає увагу, що до матеріалів справи не долучено доказів на обґрунтування того, що розмір визначених для позивача та третіх осіб платежів як власників нежитлових приміщень, є явно несправедливим чи надмірним.
Додатково суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 року у справі № 761/26815/17 прийшов до висновку, що розмежування розміру внесків залежно від виду об'єкту нерухомого майна (квартира або нежитлове приміщення) допускається.
Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до положень частини 9 статті 10 Закону № 2866-III, частини 2 статті 12 Закону № 417-VIII та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
За змістом статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація- це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Разом із тим не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
Також суд звертається до позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 753/10763/17 у якій вказано, що стаття 20 Закону № 2866-III ставить у залежність розмір коштів, які сплачуються співвласником на утримання будинку та прибудинкової території, до загальної площі приміщення, яке перебуває у нього у власності, та не містить імперативної норми про встановлення однакового розміру внеску для власників квартир та нежитлових приміщень. Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників, що узгоджується з положеннями частини дев'ятої статті 10 Закону № 2866-III.
Варто зауважити, що затверджені уповноваженими органами тарифи на житлово-комунальні послуги, зокрема, електроенергію відрізняються для власників квартир та нежитлових приміщень, які використовуються з комерційною метою, що, однак, не може свідчити про прояви дискримінації щодо останніх.
Додаткові пояснення позивача, викладені в заяві від 16.08.2025, щодо порушення принципів рівності співвласників і пропорційності тягарів на утримання майна, сутнісної необгрунтованості розрахунків тарифів, порушення процедури прийняття рішень, зловживання монопольним становищем, вказаних висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, за відсутності відповідного нормативного застереження щодо встановлення однакового розміру внесків для власників квартир та нежитлових приміщень, рішення загальних зборів ОСББ "Перший на Патона" не можна вважати прийнятими з порушеннями норм чинного законодавства, відповідно у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
З урахуванням викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки у відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях, представником відповідача заявлено вимогу про стягнення з позивача 55 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, та що докази вказаних витрат будуть надані суду не пізніше 5 днів з дня ухвалення судового рішення, суд встановлює відповідачеві п'ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. У той же час позивач, до дати судового засідання з їх розгляду, наділений правом надати суду свої заперечення щодо вказаних вимог відповідача.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Встановити відповідачу п'ятиденний строк, з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат на правничу допомогу.
3. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 01 жовтня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.