про залишення позовної заяви без руху
29.09.2025 р. Справа № 914/2845/25
Суддя господарського суду Львівської області Бургарт Т.І., розглянувши позовну заяву
заступника керівника Львівської обласної прокуратури Давидова Дениса Олександровича (адреса: 79005, Львівська область, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ: 02910031);
в інтересах держави в особі позивача Яворівської міської ради Львівської області (81000, Україна, Львівська обл., Яворівський р-н, місто Яворів, вулиця Львівська, будинок, 15; ЄДРПОУ 33213539);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Заозерне» (81131, Україна, Львівська обл., Львівський р-н, село Солонка, вулиця Лугова, будинок, 1А; ЄДРПОУ 42566450);
про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -
Заступник керівника Львівської обласної прокуратури (далі також прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі позивача Яворівської міської ради Львівської області (далі також позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Заозерне» (далі також відповідач, ТзОВ “Заозерне») про витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Предметом заявленого прокурором позову у межах даної справи є вимога про витребування в порядку віндикації у відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 4625884500:08:000:0057, площею 2,3862 га у комунальну власність Яворівської територіальної громади в особі Яворівської міської ради.
Перевіривши позовну заяву на предмет відповідності вимогам закону, суддя встановив наявність підстав для залишення позовної заяви без руху у зв'язку з недотриманням позивачем вимог частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за приписами частини 6 статті 164 ГПК України (в редакції Закону №4292-ІХ) у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Разом з цим, в порушення вказаних вимог закону, прокурором при зверненні з позовом не додано доказів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, як і експертно-грошової оцінки земельної ділянки, чинної станом на дату подання позовної заяви.
І. Щодо внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
В поданій позовній заяві прокурор посилається на недобросовісність дій відповідача як на підставу для витребування майна, у зв'язку з чим вважає, що вимоги частини 6 статті 164 ГПК України не підлягають застосуванню, оскільки поширюють свою дію виключно на вимоги про витребування майна у добросовісного набувача.
Однак, суд зазначає, що обставини добросовісності набуття майна відповідачем не можуть бути оцінені на стадії прийняття позовної заяви з огляду на таке.
Застосування інституту віндикації (статті 387- 388 ЦК України) передбачає можливість витребування майна як у добросовісного, так і недобросовісного набувача.
Саме факт добросовісності набувача має вирішальне значення для питання допустимості втручання в його право власності та забезпечення балансу інтересів сторін.
З огляду на положення частини 5 статті 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Зазначена норма закріплює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи, яка реалізує своє суб'єктивне право. Ця презумпція може бути спростована виключно на підставі обставин, установлених судом у відповідному процесуальному порядку.
У контексті положень Господарського процесуального кодексу України спростування зазначеної презумпції можливе лише на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки саме на цій стадії суд здійснює дослідження поданих сторонами доказів, встановлює юридично значимі обставини та дає правову оцінку діям сторін у межах реалізації ними своїх прав.
Відтак питання добросовісності чи недобросовісності набувача майна повинно вирішуватись судом лише з урахуванням досліджених у межах конкретної справи доказів, що унеможливлює встановлення відповідних обставин на етапі відкриття провадження у справі.
Вказане відповідає також загальним засадам господарського судочинства, зокрема принципам змагальності сторін та рівності учасників процесу перед законом і судом, передбаченим статтями 7 та 13 ГПК України.
З огляду на викладене, суд вважає помилковим посилання прокурора на те, що вимоги частини 6 статті 164 ГПК України нібито не застосовуються у даному випадку, оскільки відповідач є недобросовісним набувачем.
Така кваліфікація може бути здійснена лише на стадії розгляду справи по суті, після оцінки судом належних доказів. До цього моменту діє презумпція добросовісності набувача відповідно до частини 5 статті 12 ЦК України.
Чинне законодавство і усталена судова практика не допускають відкриття провадження у справах про витребування майна без дотримання цієї процесуальної вимоги, незалежно від правової позиції позивача або формулювання ним підстав позову, а сам суд позбавлений права звільняти позивача від виконання цієї вимоги.
Враховуючи наведене, слід також підкреслити, що суд позбавлений права самостійно змінювати або розширювати позовні вимоги позивача.
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи лише у межах позовних вимог, заявлених особою, і на підставі наданих доказів, не вправі втручатися у формулювання предмета спору чи замінювати спосіб захисту. Зокрема, частина друга статті 237 цього Кодексу забороняє суду виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення. У цій справі прокурор обрав спосіб захисту, що передбачає внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду відповідно до частини шостої статті 164 ГПК України. Суд, як орган правосуддя, не має повноважень змінити спосіб захисту за позивача або звільнити його від виконання імперативних процесуальних вимог.
Отже, обов'язок прокурора внести на депозит суду суму вартості спірного майна залишається безумовним і підлягає контролю судом на стадії прийняття позовної заяви до розгляду.
Суд звертає увагу, що Східний апеляційний господарський суд у постанові від 24 червня 2025 року у справі №?922/2555/21 погодився з висновками суду першої інстанції та підтвердив, що добросовісність набувача підлягає оцінці саме під час розгляду справи по суті, з урахуванням презумпції добросовісності, яка може бути спростована виключно на підставі встановлених судом обставин у передбаченому процесуальному порядку.
У тій самій постанові наголошено, що суд зобов'язаний забезпечити дотримання балансу прав та інтересів сторін спору, а з огляду на вимоги Закону №?4292-IX - це неможливо без дотримання процесуальних гарантій відповідача як потенційно добросовісного набувача, зокрема щодо його права на компенсацію вартості майна, яке прокурор просить витребувати з його власності.
Таким чином, враховуючи, що за результатами розгляду справи може бути прийняте рішення про витребування майна у набувача, який потенційно є добросовісним, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим залишення позовної заяви без руху з покладенням на позивача обов'язку внести на депозитний рахунок суду вартість спірного майна, оціненого відповідно до закону на момент подання позову. Такий процесуальний підхід відповідає приписам Закону №?4292-IX.
До схожих висновків прийшов Південно-Західний апеляційний господарський суд у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 916/1282/25 та від 16 червня 2025 року у справі № 906/233/25; Східний апеляційний господарський суд у постанові від 29 липня 2025 року у справі № 922/3562/21 тощо.
З огляду на це, внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду є необхідною процесуальною умовою для забезпечення балансу прав сторін, гарантованого Законом №?4292-IX, та можливості ухвалення рішення про витребування майна у добросовісного набувача. У разі невнесення такої суми суд буде позбавлений можливості задовольнити відповідну вимогу позову, навіть за наявності підстав для її задоволення.
Дані обставини кореспондуються з ухвалами про залишення позовних заяв без руху, винесеними низкою господарських судів, зокрема: Господарським судом Львівської області від 10 вересня 2025 року у справі № 914/2777/25; Господарським судом Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року у справі № 904/4878/25; від 01 вересня 2025 року у справі № 904/3425/25; Господарським судом Харківської області від 20 серпня 2025 року у справі № 911/1118/24; Господарським судом Чернігівської області від 23 червня 2025 року у справі № 927/633/25; Господарським судом Київської області від 26 травня 2025 року у справі № 911/2395/24 та від 25 червня 2025 року у справі № 911/2071/24; Господарським судом Чернігівської області від 11 червня 2025 року у справі № 927/575/25 та іншими.
ІІ. Щодо експертно-грошової оцінки земельної ділянки.
Законодавством чітко передбачено, що вартість спірного майна при зверненні з віндикаційним позовом визначається шляхом проведення його оцінки в порядку, передбаченому законом, і така оцінка повинна бути чинною станом на момент подання позовної заяви.
Однак, судом встановлено, що прокурор, усупереч положенням частини 6 статті 164 ГПК України, при зверненні з позовом не долучив документи, які підтверджують вартість спірного майна, а саме - експертно-грошову оцінку земельної ділянки, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви. Натомість, прокурором долучено до матеріалів справи витяг № НВ-9973468822025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, згідно з яким нормативна оцінка спірної земельної ділянки становить 3' 652' 560,33 грн. Дата формування витягу - 08 серпня 2025 року.
Водночас нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що здійснюється на основі встановлених державою нормативів, має іншу правову природу, механізм визначення та призначення, не є і не може замінювати експертну грошову оцінку, яка базується на індивідуальному дослідженні конкретного об'єкта нерухомості з урахуванням його фактичних характеристик і ринкових умов.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність», експертна грошова оцінка - це визначення вартості майна, що проводиться суб'єктом оціночної діяльності на підставі оцінювальних методик, затверджених законодавством, з урахуванням реального стану речей, стану ринку, місцезнаходження майна та інших характеристик.
Нормативна грошова оцінка, натомість, є типово-статистичним показником, застосовуваним для цілей оподаткування, землеустрою та державного контролю, і здійснюється за методологією, встановленою Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 24 грудня 2014 року № 1147).
У контексті процесуального забезпечення позовів про витребування майна саме експертна грошова оцінка, чинна на дату подання позову, відповідає критеріям достовірності, індивідуалізації та відповідності ринковим умовам, що є необхідним для належного визначення розміру коштів, які мають бути внесені на депозитний рахунок суду відповідно до частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, долучення до матеріалів справи виключно витягу з нормативної грошової оцінки, не може вважатися належним доказом вартості спірного майна, що відповідає вимогам процесуального законодавства.
Така оцінка не містить індивідуального аналізу конкретної земельної ділянки і не відображає її фактичної ринкової вартості на момент подання позову, а тому не забезпечує дотримання принципу пропорційності захисту прав сторін, який є конституційно гарантованим.
Більше того, із зазначеного витягу неможливо встановити, чи відповідає зазначена сума хоча б актуальній нормативній грошовій оцінці земельної ділянки саме на дату подання позову. У витягу вказано лише дату його формування, без зазначення дати, станом на яку розраховано вартість, що унеможливлює перевірку цього доказу.
Натомість, експертна грошова оцінка вартості майна - це фахова, об'єктивна оцінка вартості конкретного майна на певну дату, яку проводить сертифікований оцінювач або експертна організація. Вона базується на актуальних ринкових умовах, характеристиках майна, його місцезнаходженні, технічному стані, а також інших факторах.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 15 Закону України «Про оцінку земель», підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду.
З огляду на викладене, прокурору слід надати суду матеріали експертно-грошової оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви.
Суд зауважує, що перевірка судом на стадії прийняття позовної заяви виконання позивачем вимог закону щодо внесення на депозитний рахунок суми вартості спірного майна можлива не інакше, як на підставі чинної на момент звернення з позовом до суду оцінки цього майна, здійсненої в порядку, передбаченому законом. Відтак, не долученння до матеріалів справи експертно-грошової оцінки земельної ділянки перешкоджає належному процесуальному розгляду справи та наданні судом оцінки тим обставинам, що підлягають перевірці при відкритті провадження у справі. Крім того, від достовірності та своєчасності такої оцінки безпосередньо залежить правильність визначення розміру судового збору, сплата якого є обов'язковою умовою для відкриття провадження в справі.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відтак прокурору необхідно, з урахуванням експертно-грошової оцінки земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, здійснити оплату судового збору, відповідно до вартості спірного майна, а також надати суду належні докази такої оплати.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суддя дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням прокурору строку для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного, керуючись частиною 1, 2 статті 174 та статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя,-
Позовну заяву залишити без руху.
Надати прокурору строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- долучення до матеріалів справи експертно-грошової оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви;
- долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна;
- здійснення доплати судового збору, відповідно до вартості спірного майна з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки спірного майна), здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, а також надання суду належних доказів такої оплати.
У випадку, якщо прокурор не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Бургарт Т.І.