вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2337/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»
до Громадської організації «Білоцерківське районне товариство бджолярів»
про стягнення 9 718, 18 грн
Без виклику учасників справи;
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Громадської організації «Білоцерківське районне товариство бджолярів» про стягнення 9 718, 18 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на постачання та споживання теплової енергії № 1575 від 01.10.2009 в частині здійснення оплати за поставлену теплову енергію за період жовтень 2024 - квітень 2025 року. У зв'язку із цим позивачем подано даний позов про стягнення з відповідача 9 233, 01 грн основного боргу, 108, 40 грн 3 % річних та 376, 77 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2025 було відкрито провадження у справі № 911/2337/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого «Електронного» кабінету ЄСІТС, Громадська організація «Білоцерківське районне товариство бджолярів» як станом на дату відкриття провадження у справі, так і станом на дату розгляду даної справи не має зареєстрованого «Електронного кабінету» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.07.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Ярослава Мудрого, буд.44, м. Біла Церква, Київська обл.,09107.
Однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 22.09.2025 із відміткою працівника поштової установи на довідці про причини повернення/досилання (Ф.20) «за закінченням терміну зберігання».
З огляду на зазначене, судом було повторно направлено ухвалу суду про відкриття провадження по справі адресу-місцезнаходження відповідача із позначкою «Судова повістка», проте поштове відправлення також повернулось на адресу Господарського суду Київської області із зазначеною причиною повернення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується відомостями з офіційного вебпорталу АТ «Укрпошта».
Наразі суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з пп. 3-5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Поштові картки, листи з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (п. 8 та п. 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 101, 102 Правил надання послуг поштового зв'язку, уразі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пп. 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати». Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно. Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.
Виходячи з аналізу положень ст. 120, 242 ГПК України, пунктів 8, 15, 83, 101, 102 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти або відомостей про зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі Електронного суду, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий документ повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.07.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
01.10.2009 між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Громадською організацією «Білоцерківське районне товариство бджолярів» (далі - споживач, відповідач) укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 1575 (далі - договір), предметом якого є надання споживачеві теплової енергії у вигляді опалення.
Відповідно до п. 1.2 договору, теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.
Згідно з розділом 2 договору, теплопостачальна організація передає споживачу теплову енергію згідно даних, зазначених у додатку, який є невід'ємною частиною даного договору. Теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію у вигляді опалення - протягом опалювального сезону, початок та закінчення якого визначаються відповідними розпорядженням Білоцерківського міськвиконкому.
За змістом п. 2.2 договору, теплопостачальна організація передає споживачу теплову енергію на межі балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності. Схема наведена у додатку № 2, який є невід'ємною частиною даного договору.
У пункті 2.3 договору визначено, що приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень, акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку обох сторін.
У випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови у підписанні споживачем акта приймання-передачі теплової енергії, акта звірки взаємних розрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений п. 2.3 даного договору, то дані документи вважаються погодженими та є підставою для проведення розрахунків між сторонами (п. 2.4 договору).
За змістом підп. 3.2.17 п. 3.2 договору, споживач зобов'язаний до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим повернути на адресу теплопостачальної організації підписаний акт приймання-передачі теплової енергії. У разі відсутності обґрунтованих заперечень у письмовій формі, акти приймання-передачі вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків.
Відповідно до п. 5.1 договору, облік спожитої теплової енергії проводиться по приладам обліку, атестованих в органах Держстандарту України, або розрахунковим методом, враховуючи визначену фактичну величину опалювальної площі (додаток № 6), кількість споживачів, технічні характеристики обладнання та устаткування, за нормативами, затвердженими Білоцерківським міськвиконкомом та керуючись Будівельними нормами і правилами
Згідно з п. 5.4 договору, при відсутності засобів обліку розрахунок проводиться розрахунковим шляхом із застосуванням чинних норм. Додаток № 7; 8.
Відповідно до п. 5.7 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
За змістом пп. 6.1-6.3 договору, розрахунки за теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами. При наявності засобів обліку щомісячно 15 числа направляється представник споживача до теплопостачальної організації для оформлення акта про використану теплову енергію згідно з додатком № 9. Оплата здійснюється через установи банків, касу теплопостачальної організації. Оплата може здійснюватися як в готівковій формі, так і в безготівковій формі. Допускаються інші форми проведення розрахунків, що не суперечать чинному законодавству.
Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 6.4 договору).
Пунктом 6.5 договору передбачено, що при наявності заборгованості за попередні періоди, проведена споживачем оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше, незалежно від призначення платежу.
Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 (одного) року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх.
Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами про розірвання договору в прядку, передбаченому п. 10.1 договору, суд дійшов висновку, що договір щороку продовжувався на кожний наступний календарний рік. Також станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, договір в судовому порядку не розірваний, не визнаний недійсним, не припинений.
Отже, як станом на дату звернення позивачем до суду, так і станом на дату розгляду даної справи, договір є чинним та обов'язковим для сторін.
Доказів відмови від послуг теплопостачальної організації та відключення відповідних мереж шляхом повідомлення споживачем про свій намір теплопостачальну організацію в порядку підп. 3.1.7 п. 3.1 договору до суду не надано.
Додатком № 1 до договору є «Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії», за умовами якого постачання теплової енергії за договором здійснюється в офіс, площею 19,5 кв. м, розташований за адресою: Я. Мудрого, 44; теплові навантаження опалення: 0,0014 Гкал/год; ГВП відсутнє.
Також в матеріалах справи наявний додаток № 2 до договору, яким є «Схема розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між теплопостачальною організацією і споживачем».
Звертаючись до суду із даним позовом стверджує, що на виконання умов договору у період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 9 233, 01 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії актів приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за жовтень 2024 року на суму 297, 68 грн, за листопад 2024 на суму 1 504, 64 грн, за грудень 2024 року на суму 1 720, 06 грн, за січень 2025 на суму 1 745, 29 грн, за лютий 2025 року на суму 2 040, 21 грн, за березень 2025 року на суму 1 301, 79 грн та за квітень 2025 року на суму 623, 34 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні копії актів про використану теплову енергію за період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року по приладам обліку у вигляді опалення, підігрітої води, пари споживачем за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 44 за період з 22.10.2024 по 31.10.2024, за період з 01.11.2024 по 30.11.2024, за період з 01.12.2024 по 31.12.2024, за період з 01.01.2025 по 31.01.2025, за період з 01.02.2025 по 28.02.2025, за період 01.03.2025 по 31.03.2025, за період з 01.04.2025 по 15.04.2025, а також актами приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за жовтень 2024 року на суму 297, 68 грн, за листопад 2024 на суму 1 504, 64 грн, за грудень 2024 року на суму 1 720, 06 грн, за січень 2025 на суму 1 745, 29 грн, за лютий 2025 року на суму 2 040, 21 грн, за березень 2025 року на суму 1 301, 79 грн та за квітень 2025 року на суму 623, 34 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату наданих послуг за період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року, а саме: № 1575 за жовтень 2024 року на суму 297, 68 грн, № 1575 за листопад 2024 на суму 1 504, 64 грн, № 1575 за грудень 2024 року на суму 1 720, 06 грн, № 1575 за січень 2025 на суму 1 745, 29 грн, № 1575 за лютий 2025 року на суму 2 040, 21 грн, № 1575 за березень 2025 року на суму 1 301, 79 грн, № 1575/25/04 за квітень 2025 року на суму 623, 34 грн.
Суд встановив, що зазначені вище акти приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії з боку відповідача не підписані. З приводу цього суд зазначає наступне.
Як було зазначено судом вище, у п. 2.3 договору визначено, що приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін.
Споживач зобов'язаний протягом 3 робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень, акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку обох сторін.
У випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови у підписанні споживачем акта приймання-передачі теплової енергії, акта звірки взаємних розрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений п. 2.3 даного договору, то дані документи вважаються погодженими та є підставою для проведення розрахунків між сторонами (п. 2.4 договору).
Крім того, за змістом підп. 3.2.17 п. 3.2 договору, споживач зобов'язаний до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим повернути на адресу теплопостачальної організації підписаний акт приймання-передачі теплової енергії. У разі відсутності обґрунтованих заперечень у письмовій формі, акти приймання-передачі вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу пакети розрахункових документів, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами відправлених листів від 11.11.2024 (за жовтень 2024 року), від 09.12.2024 (за листопад 2024 року), від 08.01.2025 (за грудень 204 року), від 07.02.2025 (за січень 2025 року), від 10.03.2025 (за лютий 2025 року), від 04.04.2025 (за березень 2025 року) та від 08.05.2025 (за квітень 2025 року) із відмітками АТ «Укрпошта» на них.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, всупереч пп. 2.3, 2.4 та підп. 3.2.17 п. 3.2 договору, відповідач підписані акти приймання-передачі позивачу у строк, встановлений договором, не повернув, вмотивованої відмови від підписання актів не направив, заперечень щодо якості та повноти наданих позивачем послуг не висловив.
Також, дослідивши долучені позивачем до матеріалів справи копії актів про використану теплову енергію по приладам обліку у вигляді опалення, підігрітої води, пари споживачем за адресою вул. Я. Мудрого, 44 за відповідні періоди, судом встановлено, що останні містять відомості про спожиті відповідачем обсяги теплової енергії, які відповідають зазначеним в актах приймання-передачі обсягам спожитої відповідачем теплової енергії.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 6 за № 254 від 01.07.2025, яким повідомлено про наявність центрального опалення у нежитловому приміщенні за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 44, м. Біла Церква, що перебуває у користуванні БЦ районного товариства бджолярів за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року (копія листа наявна в матеріалах справи).
З урахуванням усього зазначеного вище, суд дійшов висновку, що послуги з постачання теплової енергії за спірний період були надані позивачем належним чином, та прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, а надані позивачем акти приймання-передачі вважаються погодженими відповідачем в силу пп. 2.3, 2.4 та підп. 3.2.17 п. 3.2 договору і є підставою для проведення розрахунків відповідно до умов договору.
Проте, як зазначив позивач, відповідач в порушення договірних зобов'язань, свій обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії за період жовтень 2024 - квітень 2025 року не виконав, оплати на рахунок позивача не надходило, внаслідок чого станом на дату звернення до суду із даним позовом за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 9 233, 01 грн.
З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 9 233, 01 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача у зв'язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання 108, 40 грн 3 % річних та 376, 77 грн інфляційних втрат.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір на постачання та споживання теплової енергії № 1575 від 01.10.2009 та усі додатки до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Дослідивши зміст укладено між сторонами правочину, господарський суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою договір є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
За приписами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
З огляду на зміст норми ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, зокрема з постачання теплової енергії, підпадають під регулювання наведеного Закону, з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання теплової енергії.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», основним з обов'язків виконавця є забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Частинами 4-7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат. Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, визначено, що облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Суд встановив вище, що позивач на виконання умов договору у період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 9 233, 01 грн, що підтверджується актами приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за спірний період на загальну суму 9 233, 01 грн, актами про використану теплову енергію за період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року по приладам обліку у вигляді опалення, підігрітої води, пари споживачем за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 44, а також листом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 6 за № 254 від 01.07.2025, яким повідомлено про наявність центрального опалення у нежитловому приміщенні за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 44, м. Біла Церква, що перебуває у користуванні БЦ районного товариства бджолярів за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року.
Суд встановив вище, що позивач направляв відповідачу пакети розрахункових документів, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами відправлених листів від 11.11.2024 (за жовтень 2024 року), від 09.12.2024 (за листопад 2024 року), від 08.01.2025 (за грудень 204 року), від 07.02.2025 (за січень 2025 року), від 10.03.2025 (за лютий 2025 року), від 04.04.2025 (за березень 2025 року) та від 08.05.2025 (за квітень 2025 року) із відмітками АТ «Укрпошта» на них.
Проте, відповідач, всупереч пп. 2.3, 2.4 та підп. 3.2.17 п. 3.2 договору, підписані акти приймання-передачі позивачу у строк, встановлений договором, не повернув, вмотивованої відмови від підписання актів не направив, заперечень щодо якості та повноти наданих позивачем послуг не висловив.
З урахуванням усього зазначеного вище, суд дійшов висновку, що послуги з постачання теплової енергії за спірний період були надані позивачем належним чином та прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, а надані позивачем акти приймання-передачі вважаються погодженими відповідачем в силу пп. 2.3, 2.4 та підп. 3.2.17 п. 3.2 договору і є підставою для проведення розрахунків відповідно до умов договору.
Отже, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем умов договору та споживання відповідачем у спірному періоді поставленої позивачем теплової енергії на загальну суму 9 233, 01 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором.
За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом було встановлено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 6.4 договору).
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов п. 6.4 договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії за період жовтень 2024 - квітень 2025 року є таким, що настав.
Проте, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за спірний період на загальну суму 9 233, 01 грн, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором в загальному розмірі 9 233, 01 грн. Протилежного суду не доведено. Доказів оплати до суду не надано.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період жовтень 2024 - квітень 2025 року, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9 233, 01 грн основного боргу обґрунтовані, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем нараховано на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та заявлено до стягнення з відповідача 108, 40 грн 3 % річних та 376, 77 грн інфляційних втрат, що розраховані за період від дати виникнення заборгованості за відповідним періодом до 10.07.2025.
Наразі, дослідивши розрахунок позивача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, прострочення з оплати наданих послуг за жовтень 2024 року почалось з 16.11.2024, за листопад 2024 року почалось 17.12.2024 (останній день сплати (15-й день) припадає на неділю - 15.12.2024, тому кінцевим терміном сплати є перший за ним робочий день - 16.12.2024); за грудень 204 року почалось 16.01.2025; за січень 2025 року почалось 18.02.2025 (останній день сплати (15-й день) припадає на суботу - 15.02.2025, тому кінцевим терміном сплати є перший за ним робочий день - 17.02.2025); за лютий 2025 року почалось 18.03.2025 (останній день сплати (15-й день) припадає на суботу - 15.03.2025, тому кінцевим терміном сплати є перший за ним робочий день - 17.03.2025); за березень 2025 року почалось 16.04.2025; за квітень 2025 року почалось 16.05.2025.
Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних витрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також встановлених судом дат прострочення по сплаті грошового зобов'язання, в межах розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 107, 95 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 376, 77 грн.
Суд наголошує на тому, що відповідач відзиву на позов не подав, заявлені до стягнення суми не спростував, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат не оспорив, контррозрахунку до суду не подав.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 027, 86 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Громадської організації «Білоцерківське районне товариство бджолярів» (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд. 44, м. Біла Церква, Київська обл., 09107; код ЄДРПОУ 23568275) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (місцезнаходження: вул. Мережна, буд. 3, м. Біла Церква, Київська обл., 09100; код ЄДРПОУ 04654336) 9 233, 01 грн основного боргу, 107, 95 грн 3 % річних, 376, 77 грн інфляційних втрат та 3 027, 86 грн судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 01.10.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко