ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 911/2582/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ"
про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі
за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ"
про стягнення 11 113 497,02 грн.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ" про стягнення 11 113 497,02 грн. заборгованості зі сплати пайових внесків щодо створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/2582/18 позов задоволено повністю.
26.02.2020 на виконання вищевказаного рішення суду видано накази.
07.09.2020 судом видано дублікати виконавчих документів.
05.09.2025 представник відповідача звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 11.09.2025 заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню призначено до розгляду в судове засідання на 30.09.2025.
17.09.2025 арбітражний керуючий Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ" подав заяву про передачу матеріалів справи до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/8475/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ".
Судом відмовлено в задоволенні даного клопотання, оскільки ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає вирішення спорів стороною яких є боржник в межах справи про банкрутство, а не поданих заяв в порядку розділу V ГПК України.
23.09.2025 позивач подав пояснення на заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та просив відмовити в її задоволенні.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Статтею 18 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегулювано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах.
Згідно частин 1, 3 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Відповідно частини 1 статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 по справі №55/15479/15-ц було наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 ГПК України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 ГПК України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
Отже, дослідженню, в даному випадку, підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Процесуальним законодавством передбачено підстави, за якими наказ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Відповідно до приписів частини 1 статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 202 ГК України).
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).
При цьому, відповідачем не надано доказів відсутності у нього обов'язку повністю чи частково, відсутні також докази добровільного виконання боржником свого обов'язку.
Крім того, суд зазначає, що під час розгляду справи № 911/2582/18 судом досліджувались обставини щодо наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" перед Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області за договором про пайову участь №77 від 31.08.2016, однак відповідач не заперечував проти наявності заборгованості за вказаним договором. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №911/2582/18 набрало законної сили, а отже, в силу приписів статей 18, 326 ГПК України є обов'язковим до виконання на всій території України.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N11-рп/2012).
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява N3236/03, п. 43).
Крім того, посилання заявника на встановлені обставини під час розгляду справи № 911/3337/21 є безпідставними, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ" до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання недійсним договору № 77 про пайову участь у створенні інфраструктури сіл Петропавліська-Борщагівка та Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.08.2016 відмовлено.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, наказ суду від 26.02.2020 не було видано помилково, обов'язок боржника станом на його видачу не відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
З огляду на викладене, враховуючи, що фактично і юридично обов'язок боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест"), покладений на нього зазначеним рішенням суду, яке примусово виконується, не виконаний і не припинений у передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" порядку, відсутні підстави для задоволення заяви боржника про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню відповідно до вимог ст. 328 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні зави Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі 911/2582/18 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 01.10.2025
Суддя О.М.Ярмак