ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2025Справа №910/5205/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехвод Груп»
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача фізична особа-підприємець Ковтун Олександр Олександрович
про визнання недійсним та скасування розпорядження від 06.03.2025 №60/37-рп/к,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехвод Груп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача фізична особа-підприємець Ковтун Олександр Олександрович про визнання недійсним та скасування розпорядження Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 21602826) від 06.03.2025 №60/37-рп/к «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач використав власні дискреційні повноваження свавільно та не надав доказів, на підставі яких у нього виникла підозра у вчиненні антиконкурентних дій, спотворення закупівлі, а позивач в свою чергу діяв в межах процедур та в порядку, прямо дозволеному Антимонопольним комітетом і не спотворював результатів торгів, сприяв досягненню принципу максимальної економії, ефективності та пропорційність, а також не допускав факту економічно необґрунтованого підвищення цін, у зв'язку із чим розпорядження Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 21602826) від 06.03.2025 №60/37-рп/к «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання на 21.05.2025.
Через систему "Електронний суд" 15.05.2025 надійшов відзив Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що спірне розпорядження було прийнято в межах норм діючого законодавства, дане розпорядження не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер.
Через систему "Електронний суд" 19.05.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехвод Груп» надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 21.05.2025 відкладено підготовче засідання на 23.07.2025.
Через систему "Електронний суд" 06.06.2025 від Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Через систему "Електронний суд" 21.07.2025 від фізичної особи-підприємця Ковтуна Олександра Олександровича надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 задоволено заяву фізичної особи-підприємця Ковтуна Олександра Олександровича від 21.07.2025 про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача фізичну особу-підприємця Ковтуна Олександра Олександровича та відкладено підготовче засідання на 20.08.2025.
Через систему "Електронний суд" 19.08.2025 від третьої особи фізичної особи-підприємця Ковтуна Олександра Олександровича надійшли письмові пояснення.
Протокольною ухвалою суду від 20.08.2025 закінчено підготовче засідання та призначено судовий розгляд справи на 24.09.2025.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в позові в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
24.09.2025 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
06.03.2025 Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято розпорядження №60/37-рп/к «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким постановлено:
1. Розпочати розгляд справи за ознаками вчинення позивачем та фізичною особою-підприємцем Ковтуном Олександром Олександровичем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі у тендерних процедурах закупівель, які проводилися приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» за допомогою електронної системи «Прозоро»: - «ДК 021:2015:39370000-6 - Водопровідне обладнання (запасні частини до електролізних установок)», ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2023-06-07-016199- а); - «ДК 021:2015:39370000-6 - Водопровідне обладнання (водопровідне обладнання)», ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2023-06-12-013605-а).
2. Доручити збирання та аналіз доказів у справі П'ятому відділу досліджень та розслідувань Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
У цьому ж розпорядженні зазначено, що воно може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Позивач не погоджуючись з вказаним розпорядженням Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, звернувся до Господарського суду міста Києва на підставі ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з позовом про визнання недійсним та скасування розпорядження №60/37-рп/к від 06.03.2025 з підстав порушення та неправильного застосування відповідачем норм матеріального та процесуального права, в межах процесуальних строків.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Так, частина 2 стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України).
Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України).
У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах (п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України).
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом (ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України).
Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. За згодою Голови Антимонопольного комітету України до складу адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть входити посадові особи Антимонопольного комітету України. Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення або його заступник. Діяльність адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України координує голова відповідного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України. Формою роботи Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України є їх засідання (ч. 3, 4, 6, 7 ст. 121 Закону України "Про Антимонопольний комітет України).
Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій (ч. 5 ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження, серед яких: проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням Голови чи органів Антимонопольного комітету України - розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам (п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має права і виконує обов'язки в межах компетенції, визначеної цим Законом, іншими актами законодавства, Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, що затверджується Антимонопольним комітетом України, здійснює керівництво діяльністю територіального відділення, забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії (ч. 3 ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Розпорядженням Антимонопольного комітету України №32-р від 23.02.2001 затверджено Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Положення).
Відповідно до п. 2 ч. 3 Положення у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділення має такі повноваження, серед інших: приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Територіальне відділення Комітету очолює голова відділення, який призначається та звільняється Головою Комітету (пункт 6 Положення).
Голова відділення, особа, яка виконує його обов'язки, зокрема, спрямовує діяльність відділення, створює та очолює адміністративні колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, забезпечує їх діяльність (пункт 7 Положення).
Антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частина 2 стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 стаття 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України (абзац 4 частина 1 стаття 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи (частина 1, 2 стаття 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі (частина 1 стаття 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Розпорядженням Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України №90/299 від 06.05.1994, затверджено Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок).
Розпорядження про початок справи або про відмову в розгляді справи на підставі статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підвідомчої адміністративній колегії територіального відділення Комітету, приймає адміністративна колегія територіального відділення Комітету (пункт 9 розділ VI Порядку).
Розгляд справи розпочинається відповідно до статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Органи Комітету розглядають справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у строки, передбачені частиною першою статті 371 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункт 1 розділ VIІ Порядку).
Судом встановлено, що оскаржуваним розпорядженням №60/37-рп/к від 06.03.2025 вирішено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення позивачем та фізичною особою-підприємцем Ковтуном Олександром Олександровичем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі у тендерних процедурах закупівель, які проводилися приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» за допомогою електронної системи «Прозоро»: «ДК 021:2015:39370000-6 - Водопровідне обладнання (запасні частини до електролізних установок)», ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2023-06-07-016199- а); «ДК 021:2015:39370000-6 - Водопровідне обладнання (водопровідне обладнання)», ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2023-06-12-013605-а).
При цьому, зі змісту спірного розпорядження №60/37-рп/к від 06.03.2025 вбачається його відповідність вищевказаним нормам діючого законодавства.
Суд зазначає, що спірним розпорядженням відповідачем не встановлено фактів порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а лише виявлено ознаки відповідних порушень. Прийняття спірного розпорядження є процедурним моментом для проведення дослідження органом АМК України, за результатом чого може бути прийнято рішення як про встановлення факту порушення, так і протилежне рішення, що є виключною компетенцією відповідача у справі.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: (1) неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; (2) недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; (3) невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; (4) заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; (5) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач не врахував, що оскаржуючи розпорядження про початок розгляду справи, він фактично вказує про висновки, які можуть бути зроблені в майбутньому органом АМК України за наслідками розгляду справи та прийняття рішення.
Проте, як вже вказувалось, відповідно до норм діючого законодавства, наведеного судом вище, вчинення будь-якого порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпорядженням про початок розгляду справи АМК України (його територіальним відділенням) не встановлюється, а є процедурним моментом для проведення дослідження АМК України (його територіальними відділеннями).
Вирішуючи спір про визнання недійсним та скасування розпорядження, суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження. При цьому, саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України (його територіальним відділенням) такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
Видання розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер і не може порушувати прав позивача, оскільки застосування будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51-54 Закону України "Про захист економічної конкуренції", таке розпорядження не передбачає.
Наведене вище узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, що викладені у постановах від 26.06.2018 у справі № 922/3600/17, від 29.05.2018 у справі № 910/13968/17, від 23.05.2018 у справі № 910/14682/17, від 27.02.2020 у справі № 922/2695/19, від 18.01.2022 у справі № 910/17572/20.
Суд зазначає, що прийняття Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України розпорядження №60/37-рп/к від 06.03.2025 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки початок розгляду АМК України справи про захист економічної конкуренції не свідчить про подальше прийняття рішення про визнання дій позивача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах докази, суд дійшов висновку, що під час прийняття розпорядження №60/37-рп/к від 06.03.2025 Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України діяла у межах своїх повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом, а відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехвод Груп» до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування розпорядження від 06.03.2025 №60/37-рп/к.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехвод Груп» до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача фізичної особи-підприємця Ковтуна Олександра Олександровича про визнання недійсним та скасування розпорядження від 06.03.2025 №60/37-рп/к - відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 01.10.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна