ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.09.2025Справа № 910/12915/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний блюз" до ОСОБА_1 про стягнення 613 475,40 грн., за участю представників: позивача - Подоляко Н.П., відповідача - ОСОБА_10,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 613 475,40 грн. збитків на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 89, 224, 225 Господарського кодексу України та Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи Головою правління ОСББ "Лазурний Блюз", нараховував та виплачував собі у період з січня 2017 року до моменту переобрання складу правління (до 12.12.2019 року) щомісячну винагороду (посадовий оклад) у необґрунтованому розмірі, чим завдав збитки ОСББ "Лазурний Блюз", які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.11.2024 року.
У судовому засіданні 20.11.2024 року судом оголошено перерву у справі на 11.12.2024 року.
26.11.2024 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
03.12.2024 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
10.12.2024 року відповідачем до суду подано клопотання про витребування доказів у позивача.
11.12.2024 року позивачем до суду подано заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів у позивача.
У судовому засіданні 11.12.2024 року судом оголошено перерву у справі на 27.01.2025 року.
24.01.2025 року відповідачем до суду подано додаткові пояснення до клопотання відповідача про витребування доказів у позивача.
27.01.2025 року позивачем до суду подано клопотання про поновлення строку на клопотання про витребування доказів у ДПС України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 року клопотання про витребування доказів позивача задоволено, клопотання про витребування доказів відповідача задоволено та відкладено підготовче засідання у справі на 03.03.2025 року.
21.02.2025 року від ДПС України на виконання вимог ухвали про витребування доказів до суду надано відповідну витребувану інформацію.
03.03.2025 року позивачем до суду подано документи на виконання вимог ухвали про витребування доказів.
У судовому засіданні 26.03.2025 року судом оголошено перерву у справі на 30.04.2025 року.
30.04.2025 року позивачем до суду подано документи на виконання вимог ухвали про витребування доказів.
У судовому засіданні 30.04.2025 року судом оголошено перерву у справі на 14.05.2025 року.
14.05.2025 року відповідачем до суду подано клопотання про витребування доказів у позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 року клопотання про витребування доказів відповідача задоволено та відкладено підготовче засідання у справі на 21.05.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 року викликано представників сторін на 12.06.2025 року у зв'язку з тим, що судове засідання 21.05.2025 року не відбулось.
11.06.2025 року позивачем до суду подано документи на виконання вимог ухвали про витребування доказів.
12.06.2025 року позивачем до суду подано клопотання про визнання доказів недостовірними, неналежними, недопустимими та виключення доказів з матеріалів справи.
12.06.2025 року позивачем до суду подано заяву про залишення без розгляду клопотання позивача про визнання доказів недостовірними, неналежними, недопустимими та виключення доказів з матеріалів справи.
У судовому засіданні 12.06.2025 року суд ухвалив задовольнити клопотання позивача про залишення без розгляду клопотання про визнання доказів недостовірними, неналежними, недопустимими та виключення доказів з матеріалів справи та залишити його без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2025 року.
У судовому засіданні 16.07.2025 року судом оголошено перерву у справі на 04.08.2025 року.
У судовому засіданні 04.08.2025 року судом оголошено перерву у справі на 15.09.2025 року.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 613 475,40 грн. збитків у вигляді нарахованої та виплаченої відповідачу протягом січня 2017 року - грудня 2019 року заробітної плати, премій, утримань з цієї заробітної плати та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як голові правління без рішення загальних зборів ОСББ "Лазурний Блюз" щодо визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління ОСББ "Лазурний Блюз" в спірний період в порушення приписів частини 9 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту ОСББ "Лазурний Блюз".
При цьому, позивач посилається на статті 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 89, 224, 225 Господарського кодексу України. та.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (відповідач) є власником квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Загальних зборів ОСББ "Лазурний Блюз" (позивач) від 23.12.2015 року обрано членами правління позивача, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 .
Наказом № 1-01-2016 від 05.01.2016 року голова правління - ОСОБА_8 затвердив штатний розпис ОСББ "Лазурний Блюз" та ввів його в дію починаючи з 05.01.2016 року, за яким встановлено місячний фонд заробітної плати об'єднання у розмірі 71 468,00 грн., а також посадові оклади за наступними посадами, а саме: член правління - 12 500,00 грн., бухгалтер - 10 000,00 грн., керуючий будинком - 7 500,00 грн., головний інженер - 8 100,00 грн., паспортист - 1 378,00 грн., комендант - 5 000,00 грн., сантехнік - 4 400,00 грн., двірник - 3 420,00 грн., прибиральниця - 2 250,00 грн.
Рішенням Правління ОСББ "Лазурний Блюз" ОСОБА_1 обрано Головою правління ОСББ "Лазурний Блюз", відповідно до протоколу засідання Правління ОСББ "Лазурний Блюз" від 26.05.2016 року.
На підставі наказу № 06-06/2016-2 відповідач приступив до виконання обов'язків голови правління починаючи з 07.06.2016 року.
У відповідності до запису від 03.01.2017 року трудової книжки відповідача, останнього прийнято на роботу головою правління ОСББ "Лазурний Блюз", наказ № 1-0000000035 від 03.01.2017 року.
Наказом № 01-01-2017 від 01.01.2017 року відповідач затвердив новий штатний розпис ОСББ "Лазурний Блюз" та ввів його в дію починаючи з 01.01.2017 року, за яким встановлено місячний фонд заробітної плати об'єднання у розмірі 94 100,00 грн., а також посадові оклади за наступними посадами, а саме: член правління - 12 500,00 грн., бухгалтер - 12 500,00 грн., керуючий будинком - 10 000,00 грн., головний інженер - 10 000,00 грн., паспортист - 3 200,00 грн., сантехнік - 5 500,00 грн., електрик - 5 500,00 грн., двірник - 4 000,00 грн., підсобний працівник - 3 500,00 грн., прибиральниця - 5 000,00 грн.
Наказом № 01-01-2018 від 01.01.2018 року відповідач затвердив новий штатний розпис ОСББ "Лазурний Блюз" та ввів його в дію починаючи з 01.01.2018 року, за яким встановлено місячний фонд заробітної плати об'єднання у розмірі 118 800,00 грн., а також посадові оклади за наступними посадами, а саме: голова правління - 17 000,00 грн., бухгалтер - 15 000,00 грн., керуючий будинком - 15 000,00 грн., головний інженер - 12 000,00 грн., адміністратор-діловод - 3 800,00 грн., сантехнік - 8 000,00 грн., двірник - 6 500,00 грн., підсобний працівник - 5 000,00 грн., прибиральниця - 6 000,00 грн.
Наказом № 01-03-2019 від 01.03.2019 року відповідач затвердив новий штатний розпис ОСББ "Лазурний Блюз" та ввів його в дію починаючи з 01.03.2019 року, за яким встановлено місячний фонд заробітної плати об'єднання у розмірі 144 700,00 грн., а також посадові оклади за наступними посадами, а саме: голова правління - 20 000,00 грн., бухгалтер - 18 500,00 грн., керуючий будинком - 18 500,00 грн., головний інженер - 13 500,00 грн., діловод - 4 200,00 грн., сантехнік - 8 000,00 грн., двірник - 7 000,00 грн., підсобний працівник - 5 000,00 грн., електрик - 8 000,00 грн., прибиральниця - 7 000,00 грн.
Наказом № 06/12-2019 від 06.12.2019 року відповідачем надано премію наступним співробітникам ОСББ "Лазурний Блюз", а саме голові правління - ОСОБА_1 в розмірі місячного посадового окладу, бухгалтеру - ОСОБА_9 в розмірі місячного посадового окладу.
Згідно з наданими ДПС України відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів за період з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2019 року на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 року у справі № 910/12915/24 ОСОБА_1 виплачену суму доходу в розмірі 150 945,55 грн. 2017 рік, суму доходу в розмірі 203 458,21 грн. за 2018 рік та суму доходу в розмірі 259 071,64 грн. за 2019 рік, що в загальному складає суму доходу в розмірі 613 475,40 грн.
За приписами частини 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, мас право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свою порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все необхідно з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінко, 2) збитки, 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.
Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушень, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може буди підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Отже, позивач повинен довести факт заподіяння збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, в свою чергу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
При цьому необхідно відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільною кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільною кодексу України).
Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 24.07.2018 року у справі № 916/2408/17.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди, так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Таким чином, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України господарському суду необхідно встановити такі факти:
- неправомірність особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач не був уповноважений на такі дії);
- наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права; у правовідносинах, що розглядаються, шкода це фактично міра відповідальності);
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди);
- вина завдавача шкоди (за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від її вини).
Такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 12.11.2019 року у справі № 914/2436/18.
В силу положень частини 1, 3 та 4 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між юридичною особою та його посадовою особою (зокрема, керівником), протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені юридичної особи, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Такий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 04.12.2018 року у справі № 910/21493/17.
Таким чином, при застосуванні наведеної норми потрібно оцінювати не лише формальну сторону дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів тощо, адже навіть коли посадова особа формально виконали всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах юридичної особи.
Аналогічна позиція міститься з постанові Верховного Суду від 03.02.2022 року у справі № 911/507/21.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного буднику для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання га використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об єднання.
Органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання (частина перша статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
За змістом частини 17, 18 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам.
Згідно з абзацом частини 9 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів співвласників віднесено, зокрема, питання щодо матеріального та іншого заохочення голови та членів правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Приписами частини 12 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" унормовано, що до компетенції правління відноситься розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису.
У відповідності до пункту 2.1 Статуту ОСББ "Лазурний Блюз" метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до пункту 11.1 цього Типового статуту, та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Згідно з пунктом 4.1 Статуту ОСББ "Лазурний Блюз" органами управління об'єднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія об'єднання.
ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків голови правління ОСББ "Лазурний Блюз" на підставі рішення Правління від 26.05.2016 року та наказу № 06-06/2016-2, про що здійснено запис в трудовій книжці відповідача від 03.01.2017 року.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
ОСОБА_1 , виконуючи обов'язки голови правління в період січня 2017 року - грудня 2019 року, нараховував заробітну плату працівникам ОСББ "Лазурний Блюз" відповідно до затвердженого штатного розпису та наказів, а також збільшував фонд заробітної плати всім працівникам ОСББ "Лазурний Блюз".
Статтею 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
За змістом статті 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, враховуючи положення Статуту ОСББ "Лазурний Блюз", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про оплату праці" та положення Конституції України позивачем не надано суду жодного рішення загальних зборів ОСББ "Лазурний Блюз", де визначено що голова правління виконує обов'язки на громадських засадах, тобто безоплатно.
Тому доводи позивача про те, що відповідач протиправно здійснював нарахування собі щомісячної винагороди, як матеріального та іншого заохочення без рішень загальних зборів всупереч положенням статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 отримував саме заробітну плату відповідно до положень Закону України "Про оплату праці".
Доказів того, що ОСОБА_1 не виконував своїх обов'язків в період січня 2017 року - грудня 2019 року або виконував з перевищенням повноважень або виконував неналежно та недобросовісно без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, з прийняттям очевидно необачних чи марнотратних рішень позивач суду не надав.
Суду також позивачем не надано доказів того, що під час зайняття посади голови правління ОСББ "Лазурний Блюз", відповідач вчиняв будь-які шахрайські дії, здійснював нецільове використання грошових коштів, привласнював, здійснював дії щодо розтрати майна співвласників або заволодів ним шляхом зловживання службовим становищем, підробки документі чи використовував їх для безпідставного збагачення тощо. Доказів звернення з відповідними заявами до правоохоронних органів представниками ОСББ "Лазурний Блюз", встановлення відповідних обставин судом в межах кримінального судочинства господарському суду не надано.
Також позивачем не надано доказів того, що дії ОСОБА_1 при виконання повноважень голови правління ОСББ "Лазурний Блюз" були недобросовісними, нерозумними та вчиненими не в інтересах юридичної особи.
Таким чином, позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача, як посадової особи при здійсненні ним повноважень голови правління ОСББ "Лазурний Блюз" за період січня 2017 року - грудня 2019 року.
Також позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не довів факту заподіяння збитків, спричинених отриманням відповідачем заробітної плати за виконання обов'язків голови правління, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, і вини боржника.
Таким чином, позивач не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення, а тому правові підстави для відшкодування збитків відсутні.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу задоволення позовних вимог, і тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Отже, права позивача за захистом яких він звернувся до суду відповідачем не порушено, а тому в позові слід відмовити.
Інші доводи, на які посилався позивач, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.09.2025.
Суддя С.О. Чебикіна