Рішення від 30.09.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

іменем України

30.09.2025р. Справа №905/169/25 (226/1951/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Кравець А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», -

представники учасників справи не з?явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду від 14.08.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу № 226/1951/24 для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; постановлено справу № 905/169/25 (226/1951/24) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання; встановлено учасникам справи строк для вчинення дій процесуального характеру та вирішені інші процедурні питання.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений шляхом розміщення на офіційному сайті Господарського суду Донецької області офіційного веб-портала Судова влада України відповідних оголошень, представник позивача - телефонограмою, відповідач - шляхом доставки процесуальних рішень суду в зареєстрований електронний кабінет відповідача в системі "Електронний суд".

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

З огляду на приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, позивач та відповідач вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, останній неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. Більше того, позивач має цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.

У судовому засіданні 30.09.2025 сторони участі не приймали.

Позивач предмет чи підставу позову не змінював, додаткових доказів не подавав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він працював з 29.10.2018 по 03.08.2020 на підприємстві відповідача, був звільнений згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, проте відповідач-роботодавець на порушення ст. 116 КЗпП України не виплатив йому всіх сум, що належать йому від підприємства. Рішенням Димитровського районного суду Донецької області від 21.05.2024 у справі № 226/994/24 (провадження № 2/226/290/2024) було стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2019 року по серпень 2020 року після утримання податків та інших обов?язкових платежів в сумі 83006,46 грн. Дане судове рішення було виконано відповідачем 17.07.2024. Посилаючись на положення ст. 117 КЗпП України, позивач просить суд стягнути з відповідача за цим позовом середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.04.2024 по 17.07.2024 у розмірі 58378,45 грн., із розрахунку: середньоденна заробітна плата позивача 898,13 грн. * 65 робочих днів.

Відповідач в поданому відзиві не погоджується із заявленими вимогами, посилаючись на те, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку є за своєю суттю санкцією у трудових відносинах і не входить до структури заробітної плати, просить врахувати майнові інтереси відповідача та зменшити розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні позивача, оскільки покладення на відповідача обов?язку з виплати середнього заробітку перетвориться на непосильний тягар та ще більше погіршить і без того тяжкий фінансовий стан відповідача. Також за текстом відзиву відповідач зазначає, що середній заробіток позивача за останні 2 місяці роботи складає 898,21 грн., що підтверджується відповідною довідкою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин також не встановлено. Відтак відсутні підстави для залишення позову без розгляду згідно спеціальної норми частини 4 статті 7 КУзПБ.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, заяви по суті спору є сформованими, визначений процесуальним законом строк розгляду справи спливає, тому суд вважає можливим розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як встановлено та не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 29.10.2018 по 03.08.2020 працював у ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», був звільнений згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 21.05.2024 у справі № 226/994/24 (провадження № 2/226/290/2024) позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2019 року по серпень 2020 року після утримання податків та інших обов'язкових платежів в сумі 83006 (вісімдесят три тисячі шість) грн 46 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

У зазначеному рішенні міським судом встановлено, що на порушення ч. 1 ст. 47, ст. 116 КЗпП України ТОВ «Краснолиманське» повний розрахунок з позивачем станом на дату ухвалення судового рішення не було проведено, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі після утримання податків та інших обов?язкових платежів в сумі 83006,45 грн. за період зазначений в довідці відповідача, а саме з листопада 2019 року по серпень 2020 року.

Таке рішення сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили, про що також свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені Димитровським міським судом Донецької області у рішенні від 21.05.2024 у справі № 226/994/24, мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.

З наданих до матеріалів справи доказів встановлено, що заборгованість у сумі 83006,46 грн. сплачена позивачеві в повному обсязі 17.07.2024 у примусовому порядку у виконавчому провадженні.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 18.04.2024 по 17.07.2024) в сумі 58378,45 грн.

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні визначена ст. 117 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012).

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 вирішено в аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 559/321/16-ц (провадження №14-367цс18) встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.

Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до частини першої статті 9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватися лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.

Як свідчать матеріали цієї справи, до Димитровського міського суду Донецької області з вимогами до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що розглядається господарським судом в межах справи про банкрутство, позивач звернувся 28.07.2024 (через 9 днів з дня примусового виконання судового рішення у справі № 226/994/24), тобто з дотриманням встановленого законом тримісячного строку.

Суд бере до уваги, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку у поданому ним клопотанні (документ сформований в системі “Електронний суд» 15.08.2024), середній заробіток позивача за 1 робочий день становить 898,13 грн., а кількість днів затримки розрахунку складає 65 р.д., у зв?язку з чим за підрахунком позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 58378,45 грн. (898,13 грн. х 65 р.д.).

В свою чергу, з наявної в матеріалах справи довідки ТОВ "Краснолиманське" про розрахунок середньоденної заробітної плати від 26.08.2025, що надана відповідачем в системі "Елетронний суд" 26.08.2025 разом із відзивом на вимогу суду, середньоденний заробіток ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), таб.№ 25669, на дату звільнення - 03.08.2020 складає 898,21 грн.

За правилами пункту 2 розділу II Порядку №100, при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, врахуванню підлягають виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. 3 п. 4 Порядку).

Наданий відповідачем-роботодавцем розрахунок середньоденного заробітку відповідає нормам чинного законодавства, позивачем не оспорюються дані, вказані відповідачем у довідці від 26.08.2025, доказів на їх спростування до матеріалів справи не надано.

Виходячи з даних про середній заробіток позивача на дату звільнення, що надані відповідачем-роботодавцем, за підрахунком суду середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні за заявлений період 18.04.2024-17.07.2024 складає 58383,65 грн. (898,21 грн. х 65 р.д.). Згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у заявленій позивачем сумі, а саме 58378,45 грн.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру середнього заробітку, пред'явленого до стягнення позивачем, оскільки відповідачем не підтверджено жодним доказом аргументів, викладених у клопотанні.

??Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у пред'явленому до стягнення розмірі.

Сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у сумі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 58378,45 грн. та судовий збір в сумі 968,96 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 01.10.2025.

Суддя Н.В. Величко