пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
24 вересня 2025 року Справа № 903/748/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку “Львів»
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВП-Будмонтаж»
2) ОСОБА_1
про солідарне стягнення 442975,50 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача-1: н/з;
від відповідача-2: н/з;
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Суть спору: 24.07.2025 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку “Львів» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВП-Будмонтаж», ОСОБА_1 про солідарне стягнення 442975,50 грн, з них 430971,02 грн основного боргу, 12004,48 грн заборгованості по відсотках.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору № 266/В/2024 від 22.03.2024 в частині повернення кредитних коштів. Також позивач вказує, що обов'язок повернути вказану заборгованість виник і в поручителя - ОСОБА_1 (відповідача-2) в силу договору поруки № 226/В/2024/Р-1 від 22.03.2024, яким забезпечувалось повернення кредиту.
Ухвалою суду від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.08.2025; запропоновано відповідачам надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; позивачу - відповідь на відзив.
Ухвалу суду від 27.08.2025 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача-1, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул.Святого Володимира,3, м.Нововолинськ, Волинська область, 45400.
05.08.2025 поштовий конверт за ідентифікатором № 0610270903250 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв'язку ф.20 “адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалу суду від 27.08.2025 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача-2, яка відповідає відомостям із ЄДДР: вул.Вільної України,4, с-ще Іваничі, Володимирський район, Волинська область, 45300.
06.08.2025 поштовий конверт за ідентифікатором № 0610270903242 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв'язку ф.20 “адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, постановив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті та повідомив сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 24.09.2025. Крім того, здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВП-Будмонтаж» та ОСОБА_1 про дату та час судового засідання.
Сторони в судове засідання 24.09.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
установив:
22.03.2024 між АТ АКБ «Львів» як позикодавцем (надалі-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВП-БУДМОНТАЖ» як позичальником (надалі-позичальник) укладено кредитний договір №266/В/2024, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику Кредит в розмірі 600 000,00 гривень, із процентною ставкою 25 % річних, з кінцевою датою повернення - 21.03.2027 (надалі - кредитний договір).
Прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 600 000,00 гривень, що підтверджується копією меморіального ордера №1121601 від 22.03.2024.
Відповідно до пункту 2.1.6 кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно графіку погашення кредиту оформленого додатком №1 до цього Договору, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з умовами пункту 2.3-2.5 договору підставою здійснення банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку є заявка на видачу кредиту, платіжне доручення або будь-який інший адресований банку документ позичальника, який містить усі необхідні для здійснення переказу реквізити, підписаний уповноваженими особами. Сторони домовились, що підписання позичальником цього договору є одночасно ініціативою позичальника на отримання кредиту, а тому видача кредитних коштів банком може відбуватися без додаткових заяв, доручень чи інших документів. Кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).
Згідно п.2.7 кредитного договору - банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.
Згідно п.4.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього договору.
Відповідно до п.5.1, п.5.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.
Згідно п. 5.8 кредитного договору банк у випадках передбачених п.2.7 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Пунктом 5.9 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.
З метою забезпечення виконання вимог за кредитним договором №226/В/2024 від 22.03.2024р. між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №226/В/2024/Р-1 відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором(далі - договір поруки).
Поручитель, шляхом підписання договору поруки, надав свою згоду на зміну основного зобов'язання, без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань позичальника, пов'язані зі збільшенням ліміту кредитування, збільшення розміру відсотків за користування кредитом, збільшення терміну кредитування та інших (п. 1.6 договору поруки).
Згідно п.1.4 договору поруки поручитель несе з позичальником солідарну відповідальність за належне виконання позичальником основного зобов'язання перед кредитором.
Кредитор вправі вимагати виконання основного зобов'язання частково або в повному обсязі, на свій розсуд, як від позичальника та поручителя, так і від будь-кого з них окремо (п.2.3 договору поруки).
Згідно з п.2.8 договору поруки поручитель зобов'язаний здійснити погашення суми простроченого основного зобов'язання не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надсилання йому вимоги кредитора. При цьому, вимога кредитора вважається такою, що отримана поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим чи цінним листом на поштову адресу поручителя, або на електронну адресу, зазначені в цьому договорі, або повідомлені поручителем додатково, або вручена йому особисто.
На підставі п.5.9 кредитного договору, зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВП-Будмонтаж» зобов'язань з повернення кредиту, зі сплати процентів за користування кредитом позивач надіслав останньому лист-вимогу №4599/0-05 від 26.06.2025.
У листі №4599/0-05 від 26.06.2025 позивач просив відповідача-1 впродовж 10-ти робочих днів з дня отримання вимоги повністю погасити заборгованість, яка станом на 26.06.2025 становила - 430 971, 02 грн. Доказами направлення вимог є список згрупованих відправлень та опис вкладення у цінний лист та викопіювання з трекінгу «Укрпошта». Слід врахувати, що остання повернулась до банку за закінченням терміну зберігання та залишилась без належного реагування відповідача-1.
Також на виконання п. 2.8 договору поруки від 22.03.2024 №266/В/2024/Р-1 на адресу поручителя ОСОБА_1 було надіслано лист-вимогу №4600/0-05 від 26.06.2025, в якому позивач просив відповідача-2 впродовж 10-ти робочих днів з дня отримання вимоги повністю погасити заборгованість, яка станом на 26.06.2025 становила - 430 971, 02 грн. Доказами направлення вимог є список згрупованих відправлень та опис вкладення у цінний лист та викопіювання з трекінгу «Укрпошта». Доказів надання відповіді на вимогу або погашення заборгованості суду не надано.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВП-Будмонтаж» взяті на себе згідно кредитного договору №266/В/2024 від 22.03.2024 зобов'язання в частині своєчасного повернення банку одержаних кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом не виконали, суму кредиту не оплатили.
Суд встановив, що станом на 16.07.2025 за позичальником перед банком виникла заборгованість в розмірі 442 975, 50 грн, з них 430 971, 02 грн заборгованості по основному боргу та 12 004, 48 грн заборгованості по відсоткам.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України ).
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України)
Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Положеннями ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1055 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд встановив, що в даному випадку відносини між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВП-Будмонтаж» носять договірний характер, укладений між ними кредитний договір, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд встановив, що взяті на себе у відповідності до умов кредитного договору №266/В/2024 від 22.03.2024, зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування (у порядку та строки, визначені договором) відповідач-1 не виконав.
Згідно наведених позивачем у позовній заяві даних, долучених до матеріалів справи розрахунків, документів в їх обґрунтування, заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВП-Будмонтаж» складає 430 971, 02 грн основного боргу та 12 004, 48 грн заборгованості по відсоткам.
Суд встановив, що суми, котрі входять до ціни позову, зокрема, прострочена заборгованість по основному кредиту та заборгованість по відсотках відповідають фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства, укладеного договору, підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не були спростовані чи заперечені, а відтак підлягають до стягнення на користь позивача в судовому порядку.
Водночас, як вже зазначив суд, з метою забезпечення виконання вимог за Кредитним договором №226/В/2024 від 22.03.2024р. між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №226/В/2024/Р-1 відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором.
Поручитель, шляхом підписання договору поруки, надав свою згоду на зміну основного зобов'язання, без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань позичальника, пов'язані зі збільшенням ліміту кредитування, збільшення розміру відсотків за користування кредитом, збільшення терміну кредитування та інших (п. 1.6. Договору поруки).
Згідно п.1.4 договору поруки поручитель несе з позичальником солідарну відповідальність за належне виконання позичальником основного зобов'язання перед кредитором.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Кредитор вправі вимагати виконання основного зобов'язання частково або в повному обсязі, на свій розсуд, як від позичальника та поручителя, так і від будь-кого з них окремо (п.2.3 договору поруки).
Матеріалами справи підтверджується факт виконання кредитною установою-позивачем положень умов договору поруки в частині направлення письмової вимоги поручителю щодо невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором та необхідності вжиття останніми заходів, спрямованих на погашення кредитної заборгованості, сплату відповідних відсотків. Доказів надання відповіді на вимогу або погашення заборгованості суду не надано.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).
Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України при наявності солідарного зобов'язання боржників, кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому, як повністю, так і в частині боргу.
З огляду на викладені обставини, вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 442 975, 50 грн, з них 430 971, 02 грн основного боргу та 12 004, 48 грн заборгованості по відсоткам є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.
За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти порівну на відповідачів.
Відповідно до ч. 5 ст. 327 ГПК України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВП-Будмонтаж» (вул. Святого Володимира, 3, м. Нововолинськ, Волинська область, 45400, код ЄДРПОУ 42203966) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (вул. Сербська, 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 442 975, 50 грн (чотириста сорок дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 50 коп.), з них 430 971, 02 грн (чотириста тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна гривня 02 коп.) основного боргу, 12 004, 48 грн. (дванадцять тисяч чотири гривні 48 коп.) заборгованості по відсотках.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВП-Будмонтаж» (вул. Святого Володимира, 3, м. Нововолинськ, Волинська область, 45400, код ЄДРПОУ 42203966) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (вул. Сербська, 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 3322, 31 грн (три тисячі триста двадцять дві гривні 32 коп.) витрат зі сплати судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (вул. Сербська, 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 3322, 32 грн (три тисячі триста двадцять дві гривні 32 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 30.09.2025
Суддя А. С. Вороняк