вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Cправа № 902/826/25
за позовом: Вінницького обласного навчально-методичного центру галузі культури, мистецтв та туризму (вул. Ботанічна, 13а, м. Вінниця, 21010)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, Вінницька обл., 21001)
про стягнення 8 318,40 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
Представники сторін не з'явились
19.06.2025 Вінницький обласний навчально-методичний центр галузі культури, мистецтв та туризму звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 8 318,40 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.06.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 24.06.2025 відкрито провадження у справі 902/826/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.08.2025.
На визначену дату в судове засідання з'явились представник позивача та були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.06.2025.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 26.08.2025 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 23.09.2025.
На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
На визначену дату судом в судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 07.07.2025, при цьому ухвала про відкриття провадження у справі доставлена відповідачу до Електронного кабінету ЄСІТС, про що в матеріалах справи містяться відповідна довідки.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
18.01.2024 між ТОВ «Армерія Ойл» та Вінницьким обласним навчально - методичним центром галузі культури, мистецтв та туризму було укладено договір №254 про постачання покупцю товару - бензину А-95.
Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар. Найменування Товару: Бензин А-95; одиниця вимірювання: літр; кількість: згідно накладних на товар (п. 1.2.,1.3., 1.4. договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч - картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Розділом 3 між сторонами було погоджено, що ціна 1 літра Товару визначається у накладній на Товар. Загальна сума договору становить 49 000,00 грн.
Пунктами 4.1.,4.2., 4.3.,4.4. договору між сторонами було погоджено, що оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку- фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки. Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити. При ненадходженні оплати у термін, вказаний в п.4.1. Договору, Постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за Товар на розрахунковий рахунок Постачальника з наступним переоформленням відповідної видаткової накладної. У разі відмови Покупця отримати товар за новими цінами, Постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок Покупця, а Договір з такої дати вважається розірваним. Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику Покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, шо скріплена підписом керівника Покупця та печаткою Покупця та при наявності в нього паспорту.
Між сторонами договору було погоджено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Місце поставки (передачі) товарів: Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч- картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС Вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці. Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір діє до 31.12.2024 (п. 10.1., 10.2. договору).
19.08.2024 між ТОВ «Армерія ОЙЛ» та Вінницьким обласним навчально - методичним центром галузі культури, мистецтв та туризму (надалі Позивач) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №254 від 18.01.2024, згідно якої були внесені зміни та доповнено п. 3.2 договору та зменшено загальну суму договору на 1 450,00 грн.
05.12.2025 р. між Відповідачем та Позивачем було укладено Додаткову угоду №2 до Договору № 254 від 05.12 .2024 року, згідно якої були внесені зміни та доповнено п. 3.2 Договору та зменшено загальну суму Договору на 185,35 грн.
Судом встановлено, що на виконання вимог п. 4.2 та 6.1 договору позивач перерахував на рахунки відповідача кошти за товар на загальну суму 47 864, 65 грн, що підтверджується видатковими накладними №0001/0000225 від 19.02.2024 на суму 4 800,00 грн , №0001/0000343 від 12.03.2024 на суму 4 800,00 грн, №0001/0000577 від 01.05.2024 на суму 5 100,00 грн, №0001/0000997 від 05.08.2024 на суму 5 350,00 грн, №0001/0001137 від 11.09.2024 на суму 6 758,70 грн, №0001/0001191 від 01.10.2024 на суму 7 018,65 грн, №0001/0001309 від 01.11.2024 р. на суму 7 018,65 грн, та видатковою накладною №0001/0001408 від 02.12.2024 на суму 7 018,65 грн.
За доводами позивача починаючи із другої половини січня 2025 відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по передачі Покупцю товару - бензину А 95 по пред'явленим скретч-картках, оскільки на АЗС, на яких здійснює відпуск товару ТОВ «Армерія ОЙЛ», неможливо отримати придбаний товар - бензин А95 через його відсутність, внаслідок чого позивачем залишаються неотриманими ще 160 л бензину А - 95 на суму 8 318,40 грн.
12.02.2025 позивачем направлялися листи відповідачу ТОВ «Армерія ОЙЛ» та на адресу власника підприємства Ковальчука С.С. з вимогою виконання взятих на себе згідно договору зобов'язань, які залишились без відповіді.
03.03.2025 відповідачу було направлено претензію щодо неналежного виконання взятих на себе за договором поставки зобов'язань, яка була отримана відповідачем 18.03.2025 та яка залишена без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 8 318,40 грн.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні спору суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. З'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження N 12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження N 61-18064св18).
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано положеннями ЦК України та ГК України.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Положеннями пункту 9 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 передбачено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Згідно пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Судом встановлено, що предметом договору є поставка товару - бензину А-95 шляхом його відпуску на АЗС при пред'явленні уповноваженою особою покупця виданих постачальником скретч-карток (талонів).
Водночас скретч - картка (талон) за змістом договору та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред'явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначеної у талоні.
Таким чином, підписані між сторонами видаткові накладні підтверджують обставину передачі відповідачем позивачу скретч - карток на зазначену у накладній кількість бензину А-95.
Разом з тим, зобов'язання постачальника з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску позивачу пального на підставі скретч - карток на АЗС постачальника.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково.
Судом установлено, що залишок непоставленого відповідачем товару становить 160 л бензину А - 95 на суму 8 318,40 грн.
Докази спливу строку дії скретч - карток у матеріалах справи відсутні.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із вимогою виконання умов укладеного договору.
Відповіді на вимогу, доказів відпуску відповідачем позивачу пального за скретч-картками, повернення грошових коштів за непоставлений товар матеріали справи не містять, водночас до позовної заяви додано копії непогашених (неотоварених) скретч - карток відповідного номіналу.
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
У зв'язку із невиконанням вимоги, на підставі частини 2 статті 693 ЦК України позивач звернувся до відповідача із позовом про повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередньої оплати) у розмірі 8 318,40 грн.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки бензину А-95, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної поставки оплаченого покупцем товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 8 318,40 грн.
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором № № 254 від 18.01.2024 сумі 8 318,40 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 8 318,40 грн попередньої оплати (вартості недоотриманого оплаченого товару).
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн покладаються на відповідача, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, код ЄДРПОУ 44618933) на користь Вінницького обласного навчально-методичного центру галузі культури, мистецтв та туризму (вул. Ботанічна, 13а, м. Вінниця, 21010, код ЄДРПОУ 38055428) 8 318,40 грн попередньої оплати та 3 028,00 грн судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 01 жовтня 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи