вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р. Cправа № 902/1176/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02232)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамедов Транссервіс" (вул. Новікова, 12, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницька обл., 21000)
про стягнення 126134,53 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
Представники сторін не з'явились
25.08.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамедов Транссервіс" про стягнення 126134,53 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 справу № 902/1176/25 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 27.08.2025 відкрито провадження у справі № 902/1176/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 25.09.2025.
На визначену судом дату в судове засідання представник позивача не з'явився, при цьому судом взято до уваги заяву останнього (вх. № канц. 01-34/9623/25 від 11.09.2025) про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що поштове повідомлення № 0610276601957.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
13.10.2023 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мамедов Транссервіс» був укладений договір за № 22360-02/2023.
Між сторонами було погоджено, що Постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти Покупцю визначені цим договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини тощо (Товар), а Боржник, як Покупець, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати Товар та оплачувати його (пункт 1.1. Договору).
За умовами пунктів 1.2. та 1.3. договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що передаються за цим Договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках - фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару. Загальна сума договору складається із вартості переданого Товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних.
Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що поставка Товару здійснюється за погодженням Сторін на умовах пункту 2.3. Договору: 1) EXW (франко завод; назва місця: склад Постачальника (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2020 року) - Товар переходить у власність Покупця з моменту передачі товару Покупцю на складі постачальника. Доказом передачі Товару Постачальником у власність Покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна; 2) FCA (франко-перевізник) (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2020 року) - Товар переходить у власність покупця з моменту передачі Товара у розпорядження перевізника на складі Постачальника. Вибір перевізника здійснюється Покупцем на власний розсуд. З моменту передачі Товару перевізнику обов'язки Постачальника перед Покупцем вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином, а ризики загибелі, втрати пошкодження або знищення Товару переходять до Покупця. Доказом передачі Товару Перевізнику є належним чином оформлених товарної (видаткової) накладної та товарно-транспортної накладної, що разом засвідчують факт передачі Постачальником Товару Покупцю.
Згідно з пунктом 2.4., 2.5. договору, погодження Сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни Товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних та в рахунках на оплату, що являються невід'ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття Товару відповідно до попередньої домовленості із Постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого Товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від Постачальника, у тому числі Перевізника, Покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на Товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо.
За домовленістю Сторін датою поставки Товару вважається дата товарної (видаткової) накладної підписана уповноваженими представниками Сторін, що засвідчує прийняття Товару Покупцем від Постачальника. При цьому печатка Покупця може не використовуватися, якщо факт невикористання печатки в господарській діяльності підтверджений установчими документами Покупця (пункт 2.6. Договору).
Розділом 3 договору Сторони визначили порядок розрахунків. Так, за домовленістю Сторін Товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом вважається сума, на яку Постачальник може поставити Товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень Покупця, Постачальник визначає суму кредитного ліміту (пункт 3.2. Договору). У випадку продажу Товару на умовах попередньої оплати Постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає Покупцю рахунок на оплату (пункт 3.3. Договору). Якщо продаж Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття Товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (пункт 3.4. Договору). Оплата Товару та наданих послуг за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійснені оплати покупець, крім обов'язкових реквізитів, повинен зазначати в документах на оплату номер та дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, за яким здійснюється оплата (пункт 3.5. Договору). Зобов'язання Покупця за цим Договором щодо оплати поставленого Товару та наданих послуг вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок Постачальника (пункт 3.6. Договору). Сторони домовились, що в разі прострочення платежу з боку Покупця Постачальник має право припинити подальші відвантаження Товару Покупцю до отримання повної оплати за відвантажені Товари та надані послуги, а також перейти до роботи з Покупцем на умовах 100% попередньої оплати (пункт 3.7. Договору).
За умовами пункту 4.2. договору Покупець зобов'язаний прийняти Товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з розділом 3 даного договору.
Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. договору за порушення грошового зобов'язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. У разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої Сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.
Повернення або обмін товару належної якості, як встановлено пунктом 6.4. Договору, можуть бути проведені покупцем за повну відпускну вартість протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки. Рішення про можливість повернення або обміну товару більше ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати поставки товару приймає постачальник в односторонньому порядку.
Згідно з пунктами 8.2. та 8.4. Сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2023 з можливістю його пролонгації, оскільки якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.
Договір скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін.
13.10.2023 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору якою погодились перейти на електронний документообіг в частині:
Згідно п. 1 додаткової угоди Сторони домовились перейти на електронний документообіг в частині складання, оформлення та обміну первинними бухгалтерськими документами (зокрема первинні документ; товаросупроводжувальний документ; відмітка Сторони на документі іншої Сторони (автора документу); акт звірки взаємних розрахунків, видаткова накладна, актів приймання-передачі товарів, актів про анулювання документа, акт приймання передачі послуг. Сторони підтверджують, що належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи у електронному вигляді матимуть силу оригіналів.
Пунктом 2. додаткової угоди сторони домовились, що датою підписання/укладення документів буде єдина спільна календарна дата, безпосередньо вказана у документах, навіть коли накладання (застосування) кваліфікованого електронного підпису однією зі Сторін або обома Сторонами відбувається пізніше за дату вказану у тексті документу.
За умовами пункту 4 додаткової угоди безпосередньо обмін електронними документами здійснюється за допомогою комп'ютерної програми M.E.Doc.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" було поставлено відповідачу Товар погоджений умовами договору, а саме:
у відповідності до видаткової накладної від 06.01.2025 № SI0005087674 було поставлено Товар (патрубок гумовий, армований текстилем - 1 шт., ціна 2 326,10 грн, кільце гумове - 2 шт., ціна 4665) всього на суму 2 903,28 грн;
у відповідності до видаткової накладної від 06.01.2025 № SI0005087690 було поставлено Товар (сота рециркулятора відпрацьованих газів, 1 шт., ціна 23 610,40 грн) всього на суму 28 332,48 грн;
у відповідності до видаткової накладної від 06.01.2025 № SI0005088233 було поставлено Товар (кільце гумове, 7 шт., ціна 46,65 грн) всього на суму 391,86 грн;
у відповідності до видаткової накладної від 06.01.2025 № SI0005088399 було поставлено Товар (сота рециркулятора відпрацьованих газів, 2 шт., ціна 23 610,40 грн, кабель з'єднувальний, 1 шт., ціна 19 416,10 грн ) всього на суму 79 964,28 грн;
З урахуванням викладеного судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 111 591,90 грн на умовах відстрочення платежу.
Поряд з цим, між сторонами було погоджено, що строк оплати Товару встановлений до 06.01.2025.
Разом з названою вище видатковою накладною відповідачу були вручені рахунки на оплату отриманого Товару від 06.01.2025 №№ S0009667112, S0009666830, S0009667124 та S0009666818, відповідно.
Матеріалами справи стверджується, що відвантажений позивачем Товар був прийнятий відповідачем без зауважень і заперечень, а видаткові накладні прийняті та підписані уповноваженою особою відповідача.
Однак, відповідач не здійснив оплату за отриманий Товар у строк встановлений у видаткових накладних, тобто до 06.01.2025.
Натомість відповідачем було здійснено часткову проплату коштів за поставлений Товар, а саме, 15.05.2025 року останній здійснив часткову оплату на суму 15 000,00 грн, що стверджується платіжною інстукцією № 255 від 15.05.2025.
Не здійснення відповідачем у встановлений строк повної оплати Товару спричинили звернення позивача до суду із зазначеною позовною заявою за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів шляхом стягнення з відповідача в примусовому порядку на користь позивача суми основного боргу у розмірі 95 591,90 грн несплачених ТОВ «МТС» за отриманий ним Товар, пені в сумі 15 965,12 грн, 12 % річних у сумі 7 962,81 грн та втрат від інфляції в сумі 6 614,70 грн, що загалом становить 126 134,53 грн
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Статтею 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладеного між сторонами договору № 22360-02/2023 від 13.10.2023.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу
Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 95 591,90 грн.
З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 95 591,90 грн підтверджуються матеріалами справи, тому вимога про стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню.
Крім того, судом розглянута вимога позивача про стягнення з відповідача 15 965,12 грн. - пені; 7 962, 81 грн - 12% річних та 6 614,70 грн інфляційних втрат.
За приписами ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 5.3. договору сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до 5.2. Договору сторони дійшли згоди, що за порушення грошового зобов'язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.
Здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" розрахунок пені, відсотків річних, інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені та 12% річних та інфляційних втрат у визначений період позивачем у заявлених сумах.
Відповідно до приписів статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамедов Транссервіс" (вул. Новікова, 12, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницька обл., 21000, код ЄДРПОУ 44428064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02232) 95 591,90 грн сума основного боргу, 15 965,12 грн - пені, 7 962, 81 грн 12 % річних, 6 614, 70 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник копії рішення надіслати до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 30 вересня 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи