01.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1899/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КАМЕЛОТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст якого підписаний 25.08.2025) у справі № 908/1899/25
за позовом Запорізької міської ради м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КАМЕЛОТ» м.Запоріжжя
про стягнення 179726,19 грн.
19.06.2025 до Господарського суду Запорізької області звернулася Запорізька міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “КАМЕЛОТ» про стягнення заборгованості за договором оренди землі №201507000100421 за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 в розмірі 179726,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач не сплачував орендну плату за договором оренди землі №201507000100421 у відповідності до нової нормативно-грошової оцінки землі 2016 року, у зв'язку з чим за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 утворилася заборгованість з орендної плати в розмірі 179726,19 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 у справі № 908/1899/25 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “КАМЕЛОТ» на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі №201507000100421 за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 в розмірі 179 726,19 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “КАМЕЛОТ» на користь Запорізької міської ради витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ», в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити повністю позивачу у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на наступне.
- суми, вказані Позивачем у позовній заяві, що включають в себе періодичні платежі з нарахування орендної плати за 2018-2020 рік з орендної плати, поза межами строку позовної давності не підтягаються задоволенню, адже заборгованість, заявлена поза межами строку позовної давності.
Відповідач звертає увагу суду на те, що Позов подано Позивачем 26.06.2025 за нібито не доплату по періодичним платежам за Договором у період з січня 2018 року по 31.12.2021 рік.
Заявлено Позивачем до стягнення кошти за період з січня 2018 р. по грудень 2021 р.
Тобто Позивач був обізнаний про порушення нібито його права з 2018 року, натомість подав позов лише через вісім років.
Отже, суми, що вказані Позивачем у позовній заяві, що включають в себе нарахування поза межами строку позовної давності не підлягають задоволенню, таким чином, нібито заборгованість у період з 2018 року по 2020 р., заявлена поза межами строку позовної давності;
- з аналізу тверджень Позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги у справі № 908/1711/24, та позиція й докази Позивача (ЗМР) відображено в рішенні Господарського суду від 08.08.2024, та враховуючи сплати, що здійснено Відповідачем, які вказує Позивач (визнає) у цій справі, вбачається, що у Відповідача відсутня заборгованість;
- з 2017 по 2023 роки нормативна оцінка земельної ділянки за Договором оренди не змінювалась, рішення про проведення нової нормативно грошової оцінки ЗМР не приймалося та за наслідками проведення не затверджувалася, до матеріалів справи не долучалося й додаткових угод щодо зміни нормативно правової оцінки, з якої здійснюються розрахунки орендної плати відсутнє.
Таким чином, розрахунки позивача не є такими, що вчинені у порядок та спосіб, встановлені чинним законодавством.
Від Позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «КАМЕЛОТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 у справі № 908/1899/25 без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 у справі № 908/1899/25 залишити без змін.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.09.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 10.09.2025 здійснено запит матеріалів справи №908/1899/25 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
12.09.2025 матеріали справи №908/1899/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “КАМЕЛОТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 у справі № 908/1899/25;ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
25.09.2015 Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КАМЕЛОТ» (орендар) був укладений договір оренди землі №201507000100421 (далі - договір), відповідно до якого позивачем надано, а відповідачем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,9569 га з кадастровим номером 2310100000:07:040:0060 для розташування магазину, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 47, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки за договором.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:040:0060 належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності, що підтверджується інформаційною довідкою №428220479 від 23.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 6 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8259482,35 грн. (вісім мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві грн. 35 коп.) в цінах 2015 року.
Згідно з п. 12 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 247784,47 грн. (двісті сорок сім тисяч сімсот вісімдесят чотири грн. 47 коп.), що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2015 року.
Договір укладено до 18.01.2034 (п. 11 договору).
Відповідно до п. 14 договору орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.
Пунктом 15.6 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", яким впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016.
30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення №6 “Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю) зі змінами від 28.02.2017. У додатку 3 цього рішення встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення №26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Відповідно до додатку до вказаного рішення річний розмір орендної плати для земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:040:0060 складає 3% від нормативної грошової оцінки.
Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 та від 28.11.2018 №26 не змінювались та не скасовувались за спірний період і є чинними.
Відповідно до інформаційної довідки №428316829 від 23.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 47 зареєстровано за відповідачем.
Відповідач не звертався до Запорізької міської ради із заявою про внесення змін до пункту 6 та 12 договору оренди землі та укладання додаткової угоди щодо зміни розміру орендної плати за договором оренди землі після затвердження нової нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя у 2015 році.
Відповідач не сплачував орендну плату за договором у відповідності до нової нормативно-грошової оцінки з 2016 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 у розмірі 179 726,19 грн., яка є предметом стягнення за позовом у даній справі.
Приймаючи рішення, Господарський суд керувався законністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Суд зазначив, що Позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 за договором у загальному розмірі 179 726,19 грн., в свою чергу, Відповідач не надав доказів сплати спірної заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Статтями 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ «Податок на майно») об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до вимог статті 124 Земельного кодексу України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Тож, згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За приписами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно із частинами першою - третьою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 648 ЦК України).
Відповідно до частин першої - третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
У постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 Велика Палата Верховного Суду, виснувала, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору, з урахуванням обов'язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.
Договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються.
Так, норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.
Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас, обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Тобто, з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки (вказана правова позиція викладена в п. 103 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Укладання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які пов'язані тільки зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів Позивача, оскільки укладання додаткової угоди не матиме наслідком стягнення з Відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Отже, укладання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:040:0060 не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав (така позиція узгоджується з позицією Господарського суду Запорізької області у справі №908/1543/24).
Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.
Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.
Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності (вказана правова позиція викладена в п. 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22).
Отже, звернення Запорізькою міською радою з позовною заявою про внесення змін до Договору оренди землі №201507000100421 шляхом укладення додаткової угоди є неналежним способом захисту.
Відповідно ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Розрахунок нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які розташовані в адміністративних межах міста Запоріжжя, виконується відповідно до Технічної документації із нормативної грошової оцінки земель міста виконаної Державним підприємством Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто» ім. Ю. М. Білоконя у 2013 році (далі-Технічна документація) відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 за № 213 та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Державного комітету України по земельним ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлового- комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 (які були чинні на момент складання технічної документації).
Нормативна грошова оцінка виконана для земель всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовані в адміністративних межах міста Запоріжжя та складена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя, Схема економіко-планувального зонування міста Запоріжжя, Схеми прояву локальних факторів оцінки міста Запоріжжя, Картосхема розповсюдження агровиробничих груп ґрунтів міста Запоріжжя.
Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 за № 7 затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя, затверджена базова вартість 1 м. кв. земель м. Запоріжжя з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік - 299,14 грн., затверджено економіко-планувальне зонування, затверджені коефіцієнти місця розташування (Км2) згідно з додатком 1 та коефіцієнти впливу локальних факторів (Км3) згідно з додатком 2. Нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя введена в дію з 01.01.2016 та на сьогоднішній день є чинною.
10.11.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», якою затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі - Методики).
Пунктом 4 постанови встановлено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
На сьогоднішній день нова нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя не затверджена. Тому технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя, яка затверджена рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 за № 7 (далі - Технічна документація), не втратила чинність.
Станом на теперішній час, формування витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно даних, які зазначені у технічній документації з нормативної грошової оцінки земель, яка була затверджена рішенням відповідного органу місцевого самоврядування до набрання чинності Методики.
З огляду на вище наведене, Витяг від 13.05.2025 №НВ-2300343702025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований відповідно до даних технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя з урахуванням положень Методики, тобто правомірно взятий до уваги судом першої інстанції під час обчислення розміру заборгованості по орендній платі, яка є предметом даної судової справи.
Між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ» (код за ЄДРПОУ 30651338), був укладений договір оренди землі від 25.09.2015 №201507000100421 відповідно до якого, Запорізькою міською радою надано, а ТОВ «КАМЕЛОТ» прийнято в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,9569 га з кадастровим номером 2310100000:07:040:0060 для розташування магазину, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 47 (далі - Договір оренди землі).
Відповідно до п. 6 Договору оренди землі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 8 259 482 грн. 35 коп. (вісім мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві грн. 35 коп.) в цінах 2015 року.
Згідно з п. 12 Договору оренди землі, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 247 784 грн. 47 коп. (двісті сорок сім тисяч сімсот вісімдесят чотири грн. 47 коп.), що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2015 року.
Договір оренди землі №201507000100421 укладений до 18.01.2034.
Розрахунок нормативної грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки яка зазначена у договорі оренди землі виконано відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя 2007 року, яка затверджена рішенням Запорізької міської ради 03.03.2008 № 79, відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі -Порядок), затвердженого спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 (втрата чинності 17.02.2017).
Тобто, скаржник в апеляційній скарзі помилково намагається порівняти розмір нормативної грошової оцінки згідно витягу 2025 року та витягу 2015 року шляхом застосування коефіцієнту індексації у зворотному напрямку в період 2015 року, оскільки в той час була чинною інша документація - технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя 2007 року, яка затверджена рішенням Запорізької міської ради 03.03.2008 № 79, відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Порядок), затвердженого спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 (набуття чинності - 03.03.2008).
У 2018-2024 роках витяги з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:040:0060 не формувались.
Отримання значення нормативної грошової оцінки земельних ділянок за попередні роки (у разі відсутності копій витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за минули роки, а також за умови чинності технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, з якої такі витяги формувались) можливе шляхом ділення на відповідне значення коефіцієнта індексації.
Іншого механізму розрахунку розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок попередніх періодів не існує.
Щодо посилання на справу № 908/1711/24.
Справа № 908/1711/24 знаходиться на розгляді в Центральному апеляційному господарському суді і рішення у ній не набрало законної сили.
Суттю спору за позовом Запорізької міської ради у справі № 908/1711/24 є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ» заборгованості за договором оренди землі від 25.09.2015 № 201507000100421, за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 в розмірі 431 289,35 грн., яка була подана до суду 13.06.2024.
Як зазначає Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, при поданні позовної заяви у справі № 908/1711/24 ним не була врахована нова судова практика Верховного Суду, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (яка з'явилась у загальному доступі тільки 17.07.2024).
Розрахунок у справі № 908/1711/24 було здійснено на підставі нормативної грошової оцінки зазначеної у договорі оренди землі від 25.09.2015 №201507000100421.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно строків позовної давності.
Згідно із ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частино. 1ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» від 30.03.2020 № 540-, який набрав чинності з 02.04.2020, Цивільний кодекс України доповнено п. 12 Прикінцевих та перехідних положень відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.
Карантин, впроваджений в Україні з 12.03.2020 безперервно продовжувався до 30.06.2023 (постанови Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023).
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінено з 24:00 30.06.2023.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
В подальшому, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності з 17.03.2022.
На час виникнення спірних правовідносин п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в редакції Закону України № 3450-IX від 08.11.2023 та передбачає, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено (на момент прийняття рішення від 14 липня 2025 року № 478/2025).
Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається (така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги приписи п., п. 12, 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо продовження строків позовної давності на строк дії карантину (який діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023) та у подальшому на строк дії воєнного стану (який діє з 24.02.2022 по теперішній час), Господарський суд Запорізької області по справі № 908/1899/25 вірно застосував строки позовної давності.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 у справі № 908/1899/25 є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені?статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до?статті 129 Господарського процесуального кодексу України?судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями?129, 269,?275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КАМЕЛОТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 у справі № 908/1899/25- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 у справі № 908/1899/25- залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на? скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.10.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя В.Ф. Мороз