22.09.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2661/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: Задернівська Я.Є. (власні засоби);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Баїр Агро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2025 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст якого підписаний 14.03.2025) у справі № 908/2661/24 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст якого підписаний 31.03.2025 у справі № 908/2661/24
за позовом Фермерського господарства "Баїр Агро" Одеська область, Болградський район, с. Кубей
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Сучасні технології" м.Запоріжжя
про стягнення суми
01.10.2024 до Господарського суду Запорізької області звернулось Фермерське господарство "Баїр Агро" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Сучасні технології" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 20012022-1 від 20.01.2022 в розмірі 798745,10 грн., з яких сума боргу - 741672,00 грн., 3% річних - 57073,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань з передачі позивачу повністю передплаченого товару. Нормативно-правовим обґрунтуванням позову визначені ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 625, 626, 629, 655, 662, 663, 664, 691, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 174, 175, 193, 265 Господарського кодексу України.
У відзиві відповідачем викладено клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у Філії - Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код: 09328601, місцезнаходження: 65125, Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Базарна, буд. 17, електронна пошта: contact-centre@oschadbank.ua) належним чином завірені копії документів, що стосуються правовідносин між ТОВ "НВП "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (ідентифікаційний код: 35764228) та ФГ "Баїр Агро" (ідентифікаційний код: 42784761):
1) договору № 20012022-1 від 20.01.2022 зі специфікацією;
2) видаткової накладної № 67 від 09.02.2022;
3) акту прийому-передачі товару від 09.02.2022.
31.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач, керуючись ст. 81 ГПК України, просить витребувати у Головного управління ДПС в Одеській області копії податкової звітності платника податків Фермерського господарства "Баїр Агро" (ідентифікаційний код 42784761) з ПДВ за 2022-2023 роки, а саме: декларації з ПДВ з додатками № 1 до них, в яких відображені податкові накладні "НВП "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (ідентифікаційний код 35764228).
Ухвалою суду від 02.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 05.02.2025, відкладено підготовче засідання на 08.01.2025 о 10 год. 00 хв. Витребувано у Філії - Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" належним чином завірені копії документів, що стосуються правовідносин між ТОВ "НВП "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" договору № 20012022-1 від 20.01.2022 зі специфікацією; видаткової накладної № 67 від 09.02.2022; акту прийому-передачі товару від 09.02.2022. Витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області копії податкової звітності платника податків Фермерського господарства "Баїр Агро" (ідентифікаційний код 42784761) з ПДВ за 2022-2023 роки, а саме: декларації з ПДВ з додатками № 1 до них, в яких відображені податкові накладні "НВП "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (ідентифікаційний код 35764228).
30.12.2024 від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов лист на виконання ухвали суду від 02.12.2024. Головне управління ДПС в Одеській області надав копію податкової декларації з податку на додану вартість Фермерського господарства "Баїр Агро" за січень 2022 рік та копію податкової декларації з податку на додану вартість Фермерського господарства "Баїр Агро" за лютий 2022 рік.
16.01.2025 до суду надійшов лист АТ "Державний ощадний банк України" вих. №46/12-11/3880/20 25/БТ від 09.01.2025 про надання запитуваної інформації на диску CD-R за результатами розгляду ухвали про витребування доказів від 02.12.2024 у справі №908/2661/24.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2025 у справі № 908/2661/24 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/2661/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сучасні технології» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.
Стягнуто з Фермерського господарства «Баїр Агро» Одеська область, Болградський район, с. Кубей на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сучасні технології» м.Запоріжжя витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням та додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Фермерське господарство "Баїр Агро", в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове про задоволення позову. Додаткове рішення господарського суду від 20.03.2025 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Також просить стягнути судові витрати, в тому числі 40 000 грн на правничу допомогу.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:
- суд першої інстанції протиправно відхилив пояснення ФГ «БАЇР АГРО» щодо обставин підписання між Позивачем та Відповідачем акту прийому-передачі товару від 09.02.2022 і видаткової накладної від 09.02.2022 № 67, прийнявши доказово непідтверджену позицію ТОВ «НВП «Сучасні технології» як завідомо доведену.
У той же час, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, на підтвердження фактичного виконання з боку Відповідача умов договору купівлі-продажу від 20.01.2022 № 20012022-1 щодо здійснення поставки оплаченого товару (обладнання) на користь Позивача.
ТОВ «НВП «Сучасні технології» також не було надано доказів, які б підтверджували, що Відповідач дійсно втратив оригінальні примірники акту прийому-передачі товару від 09.02.2022 та видаткової накладної від 09.02.2022 № 67, тоді як, надані АТ «Державний ощадний банк України» скановані копії цих документів не можуть розглядатися як докази належного виконання зобов'язання з боку Відповідача, оскільки: 1) вказані первинні документи відсутні у сторін в оригіналах; 2) АТ «Державний ощадний банк України» не є стороною спірного зобов'язання, а відтак, не може підтвердити факт його виконання в натурі; 3) Позивачем надано пояснення за яких обставин ці документи (які були створені лише формально, що підтверджується їх формою та змістом) з'явилися у розпорядженні банку та чому вони відсутні у сторін спору в оригіналах;
- в акті прийому-передачі товару від 09.02.2022, сканована копія якого була надана АТ «Державний ощадний банк України» до матеріалів справи № 908/2661/24 зафіксовано складання акту у місті Запоріжжя, а не на складі Покупця - в селі Кубей Болградського району Одеської області.
В той час, як у сторін господарського спору по справі № 908/2661/24 - ФГ «БАЇР АГРО» та ТОВ «НВП «Сучасні технології» відсутня товарно-транспортна документація, оскільки Відповідачем не було здійснено фактичну поставку на адресу Позивача оплаченого за договором купівлі-продажу від 20.01.2022 № 20012022-1 обладнання - обприскувача Spray Profi 3000-21 з АСУ;
- відмовляючи у задоволенні позиву ФГ «БАЇР АГРО», суд першої інстанції прийняв як доказово підтверджені посилання Відповідача про те, що документація ТОВ «НВП «Сучасні технології» залишилась на тимчасово окупованій території Запорізької області - у місті Василівка. При цьому, у цій частині, Позивачу абсолютно не зрозуміло, яке відношення мають виробничі потужності ТОВ «НВП «Сучасні технології», що знаходились на території міста Василівка Запорізької області, до документації по правовідносинам Відповідача з ФГ «БАЇР АГРО», та чим саме доказово підтверджується, що відповідні документи зберігалися саме там;
- суд першої інстанції не надав належної правової оцінки повідомленню відповідача, направленому позивачу про настання форс-мажорних обставин, які, при цьому, явно свідчать про підміну Відповідачем фактичних обставин, з метою уникнення від виконання зобов'язання перед ФГ «БАЇР АГРО»;
- ТОВ «НВП «Сучасні технології» не було надано до матеріалів справи № 908/2661/24 жодних доказів на підтвердження втрати будь-якої первинної документації підприємства, так само не надано доказів фіксації відповідного факту правоохоронними органами;
- щодо додаткового рішення, зауважує, що додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі, як похідне, ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, проти її задоволення заперечив, вважає рішення законним і обґрунтованим, а скаргу безпідставною і необґрунтованою, звертає увагу, що Відповідач надав обґрунтовані пояснення причин відсутності оригіналів видаткової накладної № 67 від 09.02.2022 та акту прийому-передачі товару від 09.02.2022 у нього, а також докази перебування виробничих потужностей на території м. Василівка Запорізької області, яка є окупованою (додані до відзиву на позовну заяву). При цьому, зауважує, що факт перебування виробництва на окупованій території позивач не заперечує, він вважає недоведеним факт перебування там первинних документів. Однак, позивач не заперечує факт їх підписання, а лише стверджує, що не відбулося фактичної поставки товару. За таких обставин в будь-якому разі причина відсутності оригіналів первинних документів у відповідача не має значення для правильного вирішення справи.
Звертає увагу, що за умов того, що позивач визнає факт підписання видаткової накладної № 67 від 09.02.2022 та акту прийому-передачі товару від 09.02.2022, копії цих документів, надіслані банком на вимогу суду, є належними доказами, оскільки вони завірені належним чином посадовою особою банку, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 91 ГПК України.
Зазначає, що обставини, які позивач вказав як причину неможливості розглядати ці копії в якості доказів, нічим не передбачені. Тобто, процесуальний закон не вимагає, щоб оригінал письмового доказу був обов'язково збережений на час розгляду справи, а також обов'язково перебував лише у сторін спору.
Вважає критичне ставлення суду до пояснень позивача щодо обставин підписання між позивачем та відповідачем акту прийому-передачі товару від 09.02.2022 і видаткової накладної від 09.02.2022 № 67 обґрунтованим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 04.04.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
15.04.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою позивача на рішення і додаткове рішення; судове засідання призначено на 22.09.2025; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань - протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду.
19.04.2025 до суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, у якому викладено клопотання про проведення судового засідання з представником в режимі відеоконференції.
18.09.2025 (зареєстровано 19.09.2025) до суду від представника апелянта адвоката Задернівської Я.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
22.09.2025 розпорядженням в.о. керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, у зв'язку з відпусткою судді Паруснікова Ю.Б. та з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2661/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025, справу №908/2661/24 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Верхогляд Т.А , Мороз В.Ф.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні 22.09.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
20.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі - Постачальник, Продавець, відповідач) та Фермерським господарством "Баїр Агро" (далі - Покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу № 20012022-1 (далі договір).
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар згідно Додатку №1 (далі - Товар), а останній зобов'язується прийняти та оплатити його вартість. Продавець не заперечує проти передання Покупцем Товару (після переходу права власності на Товар до Покупця) у заставу банківській установі, в разі здійснення нею кредитування Покупця з метою придбання Товару.
Специфікацією до договору купівлі-продажу № 20012022-1 від 20.01.2022 визначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця обприскувач Spray Profi 3000-21 з АСУ, 2022 р.в.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору Продавець зобов'язався передати Товар Покупцеві в термін 20 робочих днів з моменту отримання 20% передоплати, а Покупець провести оплату за Товар у порядку та в строки визначені п 5.1. даного договору.
Найменування Товару, його кількість, комплектація, вартість Товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі Товару Покупцю, а також інші умови, визначені крім тексту цього договору також і в додатку № 1 який є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1 договору).
Згідно з п. 2.2. договору загальна вартість Договору становить: 515 000,00 грн. (п'ятсот п'ятнадцять тисяч гривень. 00 копійок) у т. ч. ПДВ - 85 833,33 грн., еквівалент 18 133,80 USD (вісімнадцять тисяч сто тридцять три долари США 80 центів) на момент укладення даного Договору.
З п. 2.3 договору вбачається, що відповідно до ч.2 ст.524 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що загальна вартість договору визначається в національній валюті України із зазначенням її еквіваленту в доларах США до гривні, що встановлений ПАТ "ДЕРЖАВНИМ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ" для операцій з продажу долара США на день підписання даного Договору.
Курс долара (США) до гривні, що встановлений ПАТ "ДЕРЖАВНИМ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ" на 12.01.2022 складає 28,40 гривень за долар (США).
У тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений ПАТ "ДЕРЖАВНИМ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ", для операцій з продажу даної іноземної валюти, на проведення розрахунків (доплати 80% від вартості Товару відповідно до умов даного Договору та податків до нього) є вищим за курс долара США на день укладення даного Договору, більше ніж на 5%, сторони для визначення належної до сплати суми вартості Товару використовують наступну формулу:
S - (Al/A2) *B, де
S - сума доплати (80% від вартості Товару);
В - сума доплати 80% (від ціни Товару) на момент підписання даного договору;
А2 - курс долара США до гривні, що встановлений ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО- ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" для операцій з продажу долара США на день підписання даного договору; А1-курс долара США до гривні, що встановлений ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" для операцій з продажу долара США на день перерахування доплати (80% від вартості Товару); " / "- математичний знак ділення; "*"- математичний знак множення (пункт 2.4 договору)
Згідно з пунктами 2.5 - 2.8 договору, у випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений ПАТ "ДЕРЖАВНИМ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ" для операцій з продажу долара США, на день проведення доплати (80% вартості Товару) відповідно до умов даного Договору та додатків до нього є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ" для операцій з продажу долара США, на дату підписання даного Договору, Покупець для оплати зобов'язуються використовувати курс долара США до гривні, що встановлений ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ" для операцій з продажу долара США, на дату підписання даного Договору. У випадку, якщо Покупець не здійснив попередню оплату в розмірі та в термін, що передбачені цим договором, він зобов'язаний погодити з Продавцем нову ціну Товару та сплатити її в порядку, передбаченому цим договором. Обов'язки Продавця в цьому випадку виникають лише після такого погодження та отримання оплати від Покупця. Сторони встановлюють, що протягом терміну дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті в гривнях. Зміна способу та порядку розрахунку за Товар можлива лише за письмовою згодою сторін. Всі рахунки, видаткові накладні, додатки, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною незалежно від того чи є в них посилання на даний Договір.
Передача продукції здійснюється на умовах DAP, склад покупця: Одеська обл., Болградський район, с. Кубей (пункт 4.1 договору).
Згідно з пунктом 4.3. договору у випадку отримання Товару керівником Покупця на видатковій накладній у обов'язковому порядку виконуються підписи сторін та проставляються печатки сторін.
Відповідно до п. 5.1 договору сторони визначили та погодили, що оплата Товару згідно даного Договору проводиться наступним чином:
- 20% від вартості Товару, що становить 103 000,00 грн. (сто три тисячі грн. 00 коп.) еквівалент 3 626,76 USD (три тисячі шістсот двадцять шість доларів США 76 центів) на момент укладення та підписання даного Договору № 20012022-І попередньо оплачується Покупцем в строк до 21 січня 2022 року - 80 % від вартості Товару, що становить 412000,00 грн. (чотириста дванадцять тисяч грн. 00 коп.) - еквівалент 14 507,04 USD (чотирнадцять тисяч п'ятсот сім доларів США 04 центи) на момент укладення та підписання даного Договору № 20012022-1, оплачується Покупцем перед поставкою товару до господарства Товару по підпункту 4.1 (проведення зовнішнього огляду та наявність заключного договору згідно пункту 1.2)
Право власності на товар переходить до Покупця з моменту оплати покупцем платежу в розмірі 20% від вартості Товару згідно п.5.1 даного Договору та підписання Сторонами Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної (пункт 5.2 договору)
20.01.2022 позивачем перераховано на рахунок відповідача 20000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 20.01.2022.
09.02.2022 позивачем перераховано на рахунок відповідача 83000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2 від 09.02.2022.
Тобто, 09.02.2022 позивачем було сплачено 20% від вартості товару.
Того ж дня, 09.02.2022 між АТ "Державний ощадний банк України" та ФГ "Баїр Агро" був укладений кредитний договір № 718, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 412000,00 грн. (чотириста дванадцять тисяч гривень 00 копійок) для придбання транспортних засобів/обладнання, що використовуватимуться в комерційних та виробничих цілях.
Відповідно до п. 3.8 вказаного кредитного договору, кредит надається в порядку та на умовах, передбачених цим договором з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на рахунки постачальника, визначені в Контракті.
Тобто, інші 80% відсотків вартості товару було перераховано відповідачу АТ "Державний ощадний банк України" відповідно до умов вказаних в кредитному договорі №718 від 09.02.2022.
Відповідно до пункту 6.1 Договору купівлі-продажу № 20012022-1 від 20.01.2022, договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками його сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.
На виконання умов Договору, Покупцем здійснено повну оплату товару у розмірі - 515000 грн., що на момент укладення договору складало 18133,8 дол. США.
З урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов договору відповідач повинен був поставити товар у строки, встановлені договором.
Враховуючи визначений контрагентами у пункті п.п. 3.1, 3.2 Договору термін поставки товару, приймаючи до уваги отримання 09.02.2022 відповідачем оплати за товар, строк поставки товару настав 09.03.2022.
Позивач вказує у позові, що Товар не був поставлений Постачальником у встановлений Договором строк.
З огляду на порушення строків поставки товару позивач 22.08.2024 направив відповідачу поштовим зв'язком претензію від 22.08.2024 про негайну поставку товару або в разі неможливості поставити товар про повернення сплачених за Договором повної оплати товару.
Відповідач отримав зазначену претензію 28.08.2024, що підтверджується скріншотом з сайту Укрпошти.
Посилаючись на те, що відповідач не здійснив поставку товару та не повернув сплачені кошти, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Сучасні технології" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 20012022-1 від 20.01.2022 в розмірі 798745,10 грн., з яких сума боргу - 741672,00 грн., 3% річних - 57073,10 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу в частині поставки товару, в той час, як на спростування цих обставин відповідачем надані докази, з урахуванням витребуваних за його клопотання, що свідчать про належне виконання ним договірних зобов'язань, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Виходячи з предмета та підстав заявленого позивачем позову та відповідних заперечень відповідача, предметом доказування у цій справі є, зокрема, факт укладення договору, належне/неналежне виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару у визначені строки, наявність підстав для стягнення відсотків річних.
Як правильно встановлено господарським судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин), до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за умовами п. 5.2 Договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту оплати покупцем платежу в розмірі 20% від вартості Товару згідно п.5.1 даного Договору та підписання Сторонами Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної.
Відповідно до пояснень відповідача у останнього відсутні оригінали видаткової накладної № 67 від 09.02.2022 та акту прийому-передачі товару від 09.02.2022 і ним суду надані обґрунтовані пояснення причин відсутності відповідної документації, а також докази перебування виробничих потужностей на території м. Василівка Запорізької області, яка є окупованою (додані до відзиву на позовну заяву).
Натомість, на запит суду АТ "Державний ощадний банк України" листом вих. №46/12-11/3880/20 25/БТ від 09.01.2025 за результатами розгляду ухвали про витребування доказів від 02.12.2024 у справі №908/2661/24 надав на диску CD-R скановану копію акту прийому-передачі товару згідно з договором купівлі-продажу № 20012022-1 від 20.01.2022, за яким відповідач передав позивачу обприскувач Spray Profi 3000-21 з АСУ, 2022 р.в. вартістю 515000,00 грн. з ПДВ. Актом засвідчено факт прийняття товару та відсутність претензій по якості і кількості. Також актом засвідчено, що загальна вартість переданого товару склала 601500,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 85833,33 грн.
Крім того, АТ "Державний ощадний банк України" надана сканована копія видаткової накладної №67 від 09.02.2022, яка підписана позивачем та відповідачем, якою засвідчено факт придбання позивачем обприскувача Spray Profi 3000-21 з АСУ, 2022 р.в. вартістю 515000,00 грн. з ПДВ.
За даними бухгалтерського обліку відповідача жодних невиконаних зобов'язань у ТОВ "НВП "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ" перед ФГ "Баїр Агро" не значиться.
За умовами п. 4.2 Договору у випадку отримання Товару від імені покупця уповноваженою на те особою, останній зобов'язаний надати продавцю належним чином оформлену (у відповідності до норм чинного законодавства України) довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей.
Згідно з п 4.3 Договору у випадку отримання Товару керівником покупця на видатковій накладній в обов'язковому порядку вказуються підписи сторін та проставляються печатки сторін.
В акті прийому-передачі товару від 09.02.2022 та видатковій накладній №67 від 09.02.2022 зазначено, що від імені покупця Товар прийняв Дерменжи П.П. В акті прийому-передачі товару від 09.02.2022 міститься посилання на довіреність №2 від 09.02.2022.
Відповідач надав сканкопію довіреності № 2 від 09.02.2022, виданої позивачем на ім'я Дерменжи Петра Пилиповича на отримання обприскувача Spray Profi 3000-21 з АСУ в кількості 1 шт.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дерменжи П.П. є керівником Фермерського господарства "Баїр Агро" без обмеження повноважень.
Акт прийому-передачі товару від 09.02.2022 та видаткова накладна №67 від 09.02.2022 засвідчені печаткою Фермерського господарства "Баїр Агро".
В той же час, дійсність цих документів позивачем не заперечується.
Також на спростування позовних вимог, відповідачем надана сканкопія листа ТВБВ Філії - Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" № 10015/0488 від 08.02.2022 № 7, в якому банком зазначено, що надання кредиту можливо виключно після переходу до покупця права власності на цей обприскувач та надання його в забезпечення банку. Це відповідає пункту 5.2 договору, наданого позивачем, згідно з яким право власності на товар переходить до покупця з моменту здійснення передплати в розмірі 20% та підписання акта приймання-передачі та/або видаткової накладної.
Як слідує з умов договору купівлі-продажу 80% товару фінансується позивачем кредитними коштами АТ «Державний ощадний банк України», відповідно до позовної заяви і доданих документів банк здійснив доплату 80%, що також свідчить про прийняття позивачем товару.
Безпосередньо Позивачем додано до позовної заяви кредитний договір № 718 від 09.02.2022, згідно з пунктами 3.3, 3.11.2, 3.11.3 якого перед наданням кредиту зобов'язання позивача забезпечується заставою обприскувача, який належить позивачу. Також позивач додав до позовної заяви витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №78008510 від 09.02.2022, згідно з яким обприскувач, місцезнаходження якого: 68720, Одеська обл., Болградський р-н, с. Кубей, вул. Русєва, буд. 1Г, інвентарний номер 493, знаходиться в заставі банку, а боржником є ФГ "Баїр Агро". Адреса відповідає зазначеній у п. 4.1. копії договору, доданої до позовної заяви.
Також відповідачем надані електронні повідомлення від 21.01.2022 та 09.02.2022 від фахівця АТ "Державний ощадний банк України", за змістом яких видаткова накладна та акт прийому-передачі є обов'язковими умовами для переказу кредитних коштів.
У відповідності до визначень термінів, що міститься в ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За змістом поняття видаткова накладна є документом, який фіксує факт отримання/передачі матеріальних цінностей (товарів або послуг) від однієї особи іншій і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Форму видаткової накладної не затверджено.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Частинами 1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або а електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Таким чином, надана накладна відповідає вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Разом з тим, сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах (аналогічний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18).
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором (правовий висновок з цього питання викладено в постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).
Колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.
З урахуванням наведеного, з метою забезпечення єдності судової практики при застосуванні частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статті 201 ПК України у взаємозв'язку із статтями 76, 77 ГПК України, Об'єднана палата КГС ВС у постанові від 03.06.2022 по справі №922/2115/19 зазначила, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Таким чином, у цій постанові Верховний Суд конкретизував правовий висновок, наведений у п.44 постанови від 28.08.2020 по справі №922/2081/19, зокрема, що податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Так, ТОВ «НВП «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ», як продавець (постачальник), зареєструвало 2 податкові накладні: - № 43 від 20.01.2022 на суму передплати від ФГ «Баїр Агро» в розмірі 20000 грн.; - № 41 від 09.02.2022 на суму поставки ФГ «Баїр Агро» в розмірі 495000 грн.
У дійсній справі на запит суду 30.12.2024 від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов лист на виконання ухвали суду від 02.12.2024. Головне управління ДПС в Одеській області надало копію податкової декларації з податку на додану вартість Фермерського господарства "Баїр Агро" за січень 2022 рік та копію податкової декларації з податку на додану вартість Фермерського господарства "Баїр Агро" за лютий 2022 рік, відповідно до яких позивач за податковими накладними № 43 від 20.01.2022 на суму передплати від ФГ «Баїр Агро» в розмірі 20000 грн та № 41 від 09.02.2022 на суму поставки ФГ «Баїр Агро» в розмірі 495000 грн. сформував податковий кредит за цією господарською операцією і скористався ним.
Таким чином, реальні зміни майнового стану сторін і рух активів підтверджено, як і фактичне виконання договору шляхом поставки товару.
Зазначеним підтверджується, що зобов'язання з поставки Товару за Договором виконано відповідачем у встановлений строк.
На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт "вірогідності доказів" та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає надані Відповідачем докази на підтвердження такої обставини, як вчасна поставка товару і фактичне виконання умов договору купівлі-продажу з боку відповідача є більш вірогідними, ніж докази, надані Позивачем в обґрунтування позову щодо порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу в частині поставки товару.
Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що: - у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, на підтвердження фактичного виконання з боку Відповідача умов договору купівлі-продажу від 20.01.2022 № 20012022-1 щодо здійснення поставки оплаченого товару (обладнання) на користь Позивача; - позивачем не було надано доказів, які б підтверджували, що Відповідач дійсно втратив оригінальні примірники акту прийому-передачі товару від 09.02.2022 та видаткової накладної від 09.02.2022 № 67, тоді як, надані АТ «Державний ощадний банк України» скановані копії цих документів не можуть розглядатися як докази належного виконання зобов'язання з боку Відповідача.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що докази, витребувані судом і надані АТ «Державний ощадний банк України» є належними доказами виконання відповідачем зобов'язань, оскільки стосуються предмету спору, який оплачувався позивачем за рахунок кредитних коштів на 80%, наданих Банком відповідно до умов кредитного договору, укладеного саме позивачем із Банком, і до того ж, яке є заставним майном.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги надані позивачем до суду пояснення свідка - голови Фермерського господарства "Баїр Агро" ОСОБА_1 про те, що товар у дійсності відповідачем не поставлявся, оскільки такі суперечать іншим доказам у справі, зокрема підписаного ним же акту прийому-передачі товару від 09.02.2022 та видатковій накладній №67 від 09.02.2022, які засвідчені печаткою Фермерського господарства "Баїр Агро".
Колегія суддів звертає увагу, що апелянт не заперечував у відповідній заяві свідка і в інших заявах по суті справи особистого підписання видаткової накладної та акта і справжність підпису і печатки на них проставлених.
Пояснення інших свідків - голови Приватного підприємства "Буюклі Агро" ОСОБА_2 та голови Фермерського господарства "ДУЛКАС" ОСОБА_3 судом першої інстанції підставно не взяті до уваги, оскільки стосуються обставин виконання договорів купівлі-продажу з відповідачем, які не є предметом розгляду суду в даній справі.
Лист Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області вих. №89 від 29.01.2025 про те, що комісія з розгляду заяв і скарг жителів Кубейської сільської ради провела огляд території Фермерського господарства "Баїр Агро", про що склала акт від 28.01.2025, яким не виявлено жодного обприскувача на території Фермерського господарства "Баїр Агро", може свідчити лише про відсутність обприскувача на території Фермерського господарства "Баїр Агро" на момент проведення комісійного огляду та не спростовує встановлених судом обставин поставки товару відповідачем позивачу 09.02.2022, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо посилань апелянта на відсутності товарно-транспортної накладної, то вони відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки товарно-транспортна накладна підтверджує перевезення товару перевізником від вантажовідправника вантажоодержувачу, в разі якщо постачальник або покупець самостійно доставляють товар, то відносини перевезення не виникають, а ТТН не оформлюється.
Щодо доводів апелянта стосовно наявності повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, яке було надіслано позивачу за договором, то вони відхиляється, з урахуванням того, що повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин має загальний характер щодо неможливості виконання зобов'язань за Договором. Однак, у цьому повідомленні не зазначено про неможливість виконання саме зобов'язання з поставки товару.
Щодо наданого позивачем електронного листування у месенджері, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 наведено наступні висновки.
Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постанові КГС ВС від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 (№ в ЄДРСР 94517830), постанові ОП КГС ВС від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 (№ в ЄДРСР 105458813)), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
Отже, у всіх наведених постановах Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.
При цьому в указаних постановах касаційні суди не формулювали висновок, що роздруківки електронного листування взагалі не можуть бути прийняті як допустимі докази, від якого просить відступити Касаційний господарський суд в ухвалі від 24 січня 2023 року в цій справі.
Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
Так, з наданого позивачем електронного листування неможливо ідентифікувати його учасників, таке листування має неформальний діловий характер, ця переписка не містить інформації, у зв'язку з чим вона виникла і з якою метою велась.
Щодо доводів апелянта про місце складання акта прийому-передачі товару від 09.02.2022, то вони відхиляються, оскільки акт підписаний керівником позивача і в ньому відсутні претензії по якості і кількості товару, зокрема і щодо місця виконання договору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги в цій часині слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Щодо додаткового рішення.
Після ухвалення рішення, 10.03.2025 від відповідача надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд" 07.03.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.03.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Сучасні технології" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/2661/24, призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 20.03.2025 об 10 год. 30 хв., запропоновано позивачу до судового засідання надати відзив на заяву відповідача.
Як вже зазначалось, додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/2661/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сучасні технології» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено; стягнуто з Фермерського господарства «Баїр Агро» Одеська область, Болградський район, с. Кубей на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сучасні технології» м.Запоріжжя витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.
Так, згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем надано копію договору від 20.10.2024 про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладеного відповідачем із адвокатом Пеньковим Олександром Юрійовичем, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №489 від 29.02.2008, виданого на підставі рішення Тернопільської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
У п. 1.2 цього договору обумовлено вид та місце надання правничої допомоги: представництво інтересів клієнта у судах усіх інстанцій на всій території України у справі №908/2661/24.
Пунктом 2.1 даного договору погоджено розмір гонорару:
- передоплата 10000,00 грн. за ведення справи, незалежно від досягнутого результату;
- гонорар успіху 10000,00 грн. в разі відмови в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції.
Актом прийому-передачі послуг професійної правничої (правової) допомоги адвоката від 05.03.2025 засвідчено виконання адвокатом на користь клієнта професійних правничих послуг у справі №908/2661/24 на суму 20000,00 грн. без ПДВ.
В детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом відповідно до ч. 3 ст.126 ГПК України у справі №908/2661/24, зазначені такі види робіт (наданих послуг):
- дослідження обставин справи, вивчення історії господарських відносин, аналіз матеріалів, доданих до позовної заяви, прийнятих судових рішень, підготовка матеріалів для обґрунтування позиції;
- підготовка та подання відзиву на позовну заяву з клопотанням про витребування доказів у банку;
- підготовка та подання клопотання про витребування доказів - податкової звітності;
- аналіз відповіді на відзив з доданими документами, підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив;
- підготовка та подання заперечень проти клопотання позивача щодо долучення додаткових доказів;
- участь у підготовчому засіданні 0212.2024, 04.02.20254, 05.02.2025, у судовому засіданні 04.03.2025.
Інтереси позивача в даній справі представляв адвокат Пеньков О.Ю. на підставі ордеру серії ВО №1089623 від 28.10.2024.
Матеріалами справи №908/2661/24 підтверджується надання адвокатом зазначених послуг клієнту.
На підставі рахунку-оферти №38 від 20.10.2024 адвоката на суму 10000,00 грн. відповідач сплатив на користь адвоката 10000,00 грн. (передоплата) платіжною інструкцією №4869 від 21.10.2024.
На підставі рахунку №48 від 04.03.2024 на суму 10000,00 грн. відповідач сплатив на користь адвоката 10000,00 грн. (оплата за юридичні послуги, гонорар) платіжною інструкцією №5206 від 05.03.2025.
Таким чином, розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. є підтвердженим.
Згідно матеріалів справи позивач у запереченнях на заяву відповідача про розподіл судових витрат просив відмовити відповідачу в задоволенні його заяви, посилаючись на те, що на день подання відзиву відповідач не долучив наявні в нього докази на потвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу та не вказав поважних причин, які перешкоджали стороні подати їх до закінчення судових дебатів. У відзиві відповідач не вказав, що відповідач планує понести витрати на "гонорар успіху". Також позивач посилається на те, що "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу та не є обов'язковою для суду. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що слід відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на "гонорар успіху", оскільки задоволення вимоги щодо стягнення гонорару за позивний результат розгляду справи не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості, у зв'язку з чим її відшкодування матиме надмірний характер.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У відзиві на позов відповідач заявив, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката на день подання відзиву складають 10000,00 грн. Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката будуть надані суду в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд першої інстанції доводи позивача про те, що всі наявні докази понесення витрат на правничу допомогу відповідач мав надати з відзивом відхилив, зазначивши, що такі не відповідають наведеним нормам ГПК України, оскільки за приписами ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом із відзивом достатньо подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а докази понесення витрат відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України необхідно подати до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Попередній розрахунок судових витрат та заява про подання доказів на підтвердження цих витрат були викладені відповідачем у відзиві. Заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу з доказами понесення цих витрат подана відповідачем у встановлений строк.
Колегія суддів лише частково погоджується з наведеними висновками, з урахуванням наступного.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, пославшись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, наголосила:
- якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
У постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п'яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту постановлення рішення суду першої інстанції; погодився з позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки її зміст не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд господарських справ, також неодноразово посилався на зазначені висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 04.06.2025 у справі №912/2005/24, постанови від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22, від 12.12.2024 у справі № 911/826/23, від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24, від 12.03.2025 у справі №910/87/24, від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, від 15.04.2025 у справі №910/6138/24).
Отже, з наведеного слідує висновок, що докази понесення судових витрат, які створені до судових дебатів, мають бути подані стороною суду саме до закінчення судових дебатів, після ухвалення рішення, протягом п'яти днів (ч.8 ст.129 ГПК України), з урахуванням заявлення відповідної заяви до закінчення судових дебатів, можуть бути прийняті докази, які: 1) створені після ухвалення рішення; 2) судом визнані поважними причини неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, створених і не поданих до закінчення судових дебатів у справі.
У даній справі, докази понесених відповідачем витрат хоча і були створені частково до судових дебатів, втім, засвідчення прийняття виконаних робіт за актом приймання-передачі наданих правничих послуг відбулось 05.03.2025, тобто після ухвалення рішення, відтак, є обґрунтованим подання відповідної заяви в порядку ч.8 ст.129 ГПК України протягом п'яти днів з моменту ухвалення рішення у справі, оскільки відповідач відповідну заяву зробив до судових дебатів у справі.
З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції щодо строку подачі доказів не призвели до ухвалення неправильного рішення.
Суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у пунктах 6.46, 6.48, 6.49, 6.52 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 зазначив, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18);
- у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;
- із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Таким чином, здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат відповідача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витрати відповідача в сумі 20000,00 грн. є обґрунтованими і задовольнив відповідну заяву відповідача.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга в частині додаткового рішення не містить жодних доводів допущення судом першої інстанції порушень при його ухваленні, скарга побудована на тому, що додаткове рішення є похідним і, з огляду на те, що апелянт вважав необхідним основне рішення скасувати, то додаткове має розділити його долю.
Звідси, оскільки рішення господарського суду від 04.03.2025 суд апеляційної інстанції залишає без змін, і відсутні підстави для скасування додаткового рішення суду, то колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги в частині додаткового рішення не знайшли свого підтвердження.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Баїр Агро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/2661/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2025 у справі № 908/2661/24 - залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/2661/24 - залишити без змін.
Судові витрати Фермерського господарства "Баїр Агро" за подання апеляційної скарги на рішення і додаткове рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 01.10.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя В.Ф. Мороз