10.09.2025 року м.Дніпро Справа № 912/2801/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2025 (суддя Глушков М.С.)
у справі № 912/2801/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"
про стягнення 1 492 113,14 грн
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про стягнення 709 526,12 грн - 3 % річних, 782 587,02 грн - інфляційних втрат, а також 17 905,36 грн судового збору.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2025 у справі №912/2801/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 354 763,06 грн 3% річних, 782 587,02 грн інфляційних втрат, а також 8 952,68 грн судового збору. Повернуто зі спеціального фонду Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" 8 952,68 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №АУ-7797 від 05.11.2024, оригінал якої залишається у матеріалах справи.
Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2025 по справі № 912/2801/24 частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Приватного акціонерного товариства “Кіровоградобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» суму 3% річних в розмірі 354 763,06 грн (триста п'ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят три гривні шість копійок); в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 354 763,06 грн 3% річних, 782 587,02 грн інфляційних втрат, а також 8 952,68 грн судового збору залишити без змін.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що вважає прийняте рішення в частині відмови у стягненні суми 3% річних в розмірі 354 763 ,06 грн незаконним, необґрунтованим, оскільки Позивач звернувся з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, що мають іншу ніж штрафні санкції природу, по яких зобов'язання боржника виникає на підставі закону - ст. 625 ЦК України, та які входять до складу грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Ухвалюючи рішення про зменшення 3% річних господарський суд залишив поза увагою ту обставину, що Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення компенсаційних втрат - 3% річних та інфляційних втрат, які не є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, якими, відповідно до ст.ст. 549, 550 ЦК України, ст.ст. 217, 218 ГК України є штрафні санкції (неустойка). Таким чином у суду були відсутні підстави для зменшення 3% річних.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2025 у справі № 912/2801/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 розгляд справи № 912/2801/24 призначено на 10.09.2025.
В судове засідання 10.09.2025 з'явився представник скаржника. Інший учасник не з'явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
Враховуючи те, що суд визнав необов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Приватним акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" було укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0532-02041 (далі - Договір).
Відповідно до п. 3.2. Статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" воно є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
В подальшому між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", як правонаступником Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Приватним акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" було укладені додаткові угоди до вказаного Договору, а саме: від 15.08.2019, 24.07.2020, 17.09.2021, 24.12.2021, 21.12.2022.
Згідно з п. 1.1. Договору (у редакції додаткових угод) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Оператор системи передачі, ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" (Користувач) зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору (у редакції додаткових угод) розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Згідно з п. 5.2. Договору (у редакції додаткових угод) Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору.
Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно, з розділом 3 цього Договору відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Пунктом 5.5. Договору (у редакції додаткових угод) передбачено що, Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно).
Пунктом 5.6. Договору (у редакції додаткових угод) встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Пунктом 5.7. Договору (у редакції додаткових угод) визначено, що у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нараховувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Відповідно до п. 9.4. Договору (у редакції додаткових угод) рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною:
- у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
- Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п. 3 п. 8.3. Договору (у редакції додаткових угод) Користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" заборгованість за надану послугу у розмірі 100 668 496,43 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 2 198 882,97 грн, 3% річних у розмірі 1 925 094,74 грн.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.02.2024 у справі №912/2044/23 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованість на загальну суму 104 792 474,14 грн, з яких заборгованість за надану послугу у розмірі 100 668 496,43 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 2 198 882,97 грн за період лютий-грудень 2023 рік, 3% річних у розмірі 1 925 094,74 грн за період з 01.01.2023 по 16.01.2024, а також 926 530,22 грн сплаченого судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2024 заяву Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" від 12.03.2024 № б/н про відстрочення виконання рішення задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.02.2024 року у справі № 912/2044/23 на п'ять місяців, до 21 липня 2024 року.
Як зазначає Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", станом на 17.01.2024 сума несплачених зобов'язань за послуги з передачі електричної енергії становила 119 266 898,44 грн. Вказана сума повернута відповідачем позивачу частинами у строк до 20.06.2024.
Позивачем заявлено до стягнення у даній справі 709 526,12 грн - 3 % річних за період з 17.01.2024 по 20.06.2024 та 782 587,02 грн інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 354 763,06 грн 3% річних, 782 587,02 грн інфляційних втрат, а також 8 952,68 грн судового збору.
Зменшуючи розмір 3% річних господарський суд зазначив, що відповідно до положень ст. 611, 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3% річних від суми боргу є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання. Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З огляду на обставини справи, фінансово-економічний стан відповідача, погашення останнім заборгованості за послуги з передачі електричної енергії 20.06.2024, тобто раніше наданої судом відстрочки, приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру 3% річних на 50 % відсотків до 354 763,06 грн.
Позивач не погодився з прийнятим судом рішенням в частині зменшення суми 3% річних.
Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.02.2024 у справі № 912/2044/23 було встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 100 668 496,43 грн.
Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/437/22, від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18).
Разом з тим частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц (п. 8.35).
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (висновок наведений у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
В постанові від 24.04.2024 року у справі № 657/1024/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
При цьому у пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Зменшення розміру відсотків річних не може бути застосовано судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів ст.625 ЦК України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів (п.52 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №922/444/24).
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизовано правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо застосування положень статті 625 ЦК України) та зазначено, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законодавством 3%, сума яких є значно меншою за суму прострочених платежів та, відповідно, є співмірною, враховуючи період, за який вона нараховувалась.
Проте господарський суд зазначеного не врахував та зменшив розмір 3% річних на 50%.
При цьому варто зазначити, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат не пов'язується з наявністю в діях відповідача вини, оскільки такі нарахування не є санкціями, а виступають мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, тобто способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (неналежне виконання зобов'язання), а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Таким чином приймаючи до уваги, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), апеляційний суд дійшов висновку, що наведені відповідачем підстави для зменшення 3% не є виключними (надзвичайними) обставинами та не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).
З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими та частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2025 у справі № 912/2801/24 належить змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (бульвар Студентський, 15, м. Кропивницький, 25015, ідентифікаційний код 23226362) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00100227) 709 526,12 грн 3% річних, 782 587,02 грн інфляційних втрат, а також 8 952,68 грн судового збору.»
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2025 у справі № 912/2801/24 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2025 у справі № 912/2801/24 в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 354 763,06 грн. змінити, викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (бульвар Студентський, 15, м. Кропивницький, 25015, ідентифікаційний код 23226362) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00100227) 709 526,12 грн 3% річних, 782 587,02 грн інфляційних втрат, а також 8 952,68 грн судового збору.»
В решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2025 у справі № 912/2801/24 залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (бульвар Студентський, 15, м. Кропивницький, 25015, ідентифікаційний код 23226362) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00100227) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6 385,75 грн.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 30.09.2025
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя Т.А.Верхогляд