ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 вересня 2025 року Справа № 903/285/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича на рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2025 (ухвалене о 12:32 год. у м. Луцьку, повний текст складено 30.06.2025) у справі № 903/285/25 (суддя Бідюк С.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7"
про розірвання договорів оренди
за участю представників сторін:
позивача -Чечелюка О.Ю.,адвоката
відповідача - не з"явився
До Господарського суду Волинської області 14.03.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-7» про розірвання договорів оренди торгового місця № 11 від 27 квітня 2009 року, № 195 від 29 грудня 2011 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» та фізичною особою-підприємцем Кулаєм Олегом Богдановичем.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не виконує умов укладених договорів оренди торгового місця № 11 від 27 квітня 2009 року, № 195 від 29 грудня 2011 року, а саме:
- відповідачем порушено умови п. п. 1.1, 7.5 Договорів оренди торгового місця з передачі місця в торговому комплексі “Новий ринок», оскільки на сьогодні відсутні дані про законне будівництво торгового комплексу “Новий ринок» та його належність ТОВ “Дельта-7» на праві приватної власності;
- відповідачем порушено п. 3.3.1 Договорів, оскільки на сьогодні торговий комплекс "Новий ринок" не функціонує, статусу ринку не має, він не був введений в експлуатацію, інформація про реєстрацію на нього права власності чи інших речових прав за ТОВ "Дельта-7" відсутня, позивач не може отримати паспорта прив'язки тимчасової споруди через дії орендодавця, який відмовляється передати в оренду належну йому земельну ділянку чи її частину для обслуговування тимчасових споруд;
- ТОВ “Дельта-7» не дотримується вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, чим створює загрозу для життя та здоров'я людей, а також робить неможливим використовувати торгове місце за призначенням, про що свідчить припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 03 березня 2021 року Луцького міськрайонного відділу Управління ДСНС України у Волинській області.
Згідно пункту 5.5 Договорів 17 жовтня 2024 року позивач надіслав на адресу ТОВ “Дельта-7» повідомлення про розірвання договорів та примірники додаткових угод про розірвання оскаржуваних договорів. Однак, жодної відповіді від ТОВ “Дельта-7» ФОП Кулай О. Б. так і не отримав.
З огляду на зазначені обставини порушення умов оскаржуваних договорів зазначає, що він як орендар позбавлений можливості здійснювати належним чином свою підприємницьку діяльність, що в свою чергу суперечить меті та завданню укладенню Договорів з ТОВ “Дельта-7». Значна міра позбавлення того, на що Орендар розраховував при укладенні договорів з Орендодавцем змушують його звернутися за судовим захистом для вирішення спору. Посилаючись на ч.2 ст. 651 ЦК України просить розірвати ці договори.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.06.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задовленні позову,суд першої інстанції прийшов до висновку,що позивач у процесі судового розгляду у встановленому законом порядку не довів істотності порушення умов договорів оренди відповідачем, наявності обставин, які свідчать про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договорів позивач позбавлений того, на що він розраховував при їх укладенні, а також не довів факту завдання позивачу шкоди діями відповідача.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича на рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2025 у справі № 903/285/25, в якій скаржник просить скасувати рішення суду повністю, та ухвалити нове рішення, яким позов фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» про розірвання договорів оренди задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
Рішення суду є незаконним та необгрунтованим. Апелянт не погоджується з висновками суду про те, що у спірних правовідносинах отримання паспорта прив"язки для розміщення ТС не є необхідним, оскільки існують інші документи, на підставі яких можливе здійснення торгівельної діяльності з малих архітектурних форм,транспортних засобів, лотків, палаток за адресою Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3 (дозвіл від 25.02.2010 Боратинської сільської рада Луцького району Волинської області, План благоустрою території (м1:500) Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області тощо).
Апелянт вважає, що згідно положень пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку №244" Про затвердження Порядку розміщення тимчасових спору для провадження підприємницкої діяльності " паспорт прив'язки є підставою для розміщення ТС і встановлення ТС повинне здійснюватися відповідно до цього паспорту. У разі закінчення строку дії паспорта прив'язки така ТС підлягає демонтажу.
При цьому, додаток 1 Порядку N 244 від 22.10.2011 р. (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) містить форму схеми розміщення тимчасової споруди із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування. Документи, що подаються для отримання паспорта прив'язки, мають містити дані щодо площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування, які вносяться на підставі отриманих суб'єктом господарювання документів на право користування земельною ділянкою (додаток 1 Порядку N 244 від 22.10.2011 р. в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).З зазначених норм виплаває, що перш ніж оформлювати паспорт прив'язки,суб'єкт господарювання має отримати документи на землекористування, і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспорта прив'язки.
Щодо посилання відповідача на дозвіл виконавчого комітету Боратинської сільської ради від 25.02.2010 року, то з нього лише вбачається, що ТОВ “Дельта-7» було дозволено здійснювати торгівлю з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток.Згадки про торговий комплекс у цьому дозволі виконавчого комітету Боратинської сільської ради від 25.02.2010 року, відсутні.
Щодо тверджень відповідача про те, що розміщення тимчасових споруд відповідає Плану благоустрою території зазначає, що в матеріалах справи відсутній затверджений План, на який посилається суд першої інстанції.
Звертає увагу на те, що торгового комплексу не лише юридично не існує, його не існує і фактично, він не зданий в експлуатацію та не належить ТОВ “Дельта-7».
Також апелянт вказує,що дані про законне будівництво торгового комплексу “Новий ринок» та його належність ТОВ “Дельта-7» на праві приватної власності на сьогодні відсутні, що свідчить про недотримання Орендодавцем п. 1.1, 7.5 Договорів оренди торгового місця з передачі місця в торговому комплексі “Новий ринок».
Місцевим господарським судом не враховано, що позивач звертався до відповідача про те, що він не може досягнути цілей договору, не може використати його результати і позбавляється того, на що він розраховував при його укладенні. При цьому позивач, як у листі-зверненні від 16.10.2024року, так і в повідомленні про розірвання договору від 07.11.2024 року
висвітлив проблеми, що позбавляють його можливості здійснювати підприємницьку діяльність за вказаним торговим місцем, зокрема і неможливість отримати паспорт прив'язки для розміщення тимчасових споруд, відсутність торгового комплексу, тощо.
Саме відповідач вчинив дії, які призвели до порушення умов договору.
Суд не врахував, що на сьогодні торговий комплекс "Новий ринок" не функціонує, статусу ринку не має, він не був введений в експлуатацію, інформація про реєстрацію на нього права власності чи інших речових прав за ТОВ "Дельта-7" відсутня, паспорта прив'язки тимчасової споруди отримати не можна через дії Орендодавця, що в свою чергу свідчить про порушення п. 3.3.1 Договору та не можливість Позивача здійснювати законно свою підприємницьку діяльність.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/285/25 у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.08.2025 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича на рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2025 у справі № 903/285/25 залишив без руху. Зобов'язав скаржника усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду нову редакцію апеляційної скарги, оформлену з дотримання положень ст. 258 ГПК України та докази надсилання нової редакції апеляційної скарги іншому учаснику справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.
В подальшому, 15.08.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Розпорядженням керівника апарату суду від 20.08.2025, з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до ст. 32 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича на рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2025 у справі № 903/285/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2025 о 15:00 год.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду законним і обгрунтованим. Вказує, що надавши торгові місця, ТзОВ “Дельта-7» повністю виконало свої зобов'язання по даних договорах, а позивач встановив на них свої магазини, які згідно п.1.4. договору являлися його власністю.
Відсутність здійснення підприємницької діяльності пов'язана не із забороною чи неможливістю її здійснювати, а саме із небажанням позивача, а тому його права жодним чином не були порушені. Зазначає про відсутність будь-яких актів, приписів щодо заборони здійснювати підприємницьку діяльність на ТК “Новий ринок» з боку органів державної влади, що підтверджується висновками Північно-західного апеляційного господарського суду, викладеними у постанові від 21.05.2024 року у справі № 9033/1084/23.
Матеріали даної справи також не містять доказів заборони Боратинської сільської ради здійснювати підприємницьку діяльність позивачу ФОЛ Кулай О.Б. чи обгрунтовані вимоги до позивача з боку ради чи іншого контролюючого органу щодо будь якого впорядкування торгівельної діяльності.
З приводу посилання представника апелянта , що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки, зазначає, що дані доводи не заслуговуть на увагу, так як торговий комплекс збудований відповідно до Робочого проекту “Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області» від 2007 року, а розміщення групи металевих конструкції на даному торговому комплексі здійснено відповідно до Плану благоустрою території (м1:500)“Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області», що підтверджується відповіддю відділу містобудування, архітектури та житлово_комунального господарства Луцької районної державної адміністрації Волинської області від 20.02.2012 року №128/17/2-11.
ТзОВ «Дельта-7» лише надало торгові місця для розміщення металевих конструкції та погодило План благоустрою території (м1:500) “Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області». Жодних паспортів прив'язок на встановлення металоконструкцій згідно проектно-технічної документації не вимагалося, оскільки наявна проектна документація на будівництво автостоянки, торгового комплексу, узгоджена та зареєстрована від 23.10.2006р. відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Луцької райдержадміністрації
На думку відповідача, доводи скаржника щодо відсутності дозвільних документів на ТК “Новий ринок» не заслуговують на увагу, оскільки будівництво торгового комплексу здійснювалось на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №61 від 11.11.2007 року, виданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Луцької районної державної адміністрації. По завершенню будівництва було підготовлено Акт готовності об'єкта до експлуатації, в якому зазначено, що згідно рішення приймальної комісії: вважати закінчений будівництвом об'єкт (автостоянка, торговий комплекс) готовим до експлуатації. Інспекція державного архітектурно_будівельного контролю у Волинській області видала Свідоцтво №03000392 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу), автостоянка, туалет, торговий комплекс, що по вул. Європейська,З в с. Рованці, Луцького району, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтверджує його готовність до експлуатації.
25.02.2010 року Виконавчим комітетом Боратинської сільської ради був виданий дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі на безстроковій основі, згідно якого, на торговому комплексі можливе здійснення торгівлі з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток.
У апеляційній скарзі не зазначено, які конкретні права позивача були порушені, які істотні порушення договору ними було допущено і яким чином задоволення позову призведе до їх відновлення.
За час дії договорів(16 років), позивач жодного разу не звернувся до товариства із скаргою, в якій би зазначав про порушення своїх прав чи неможливість використовувати надане йому торгове місце.
Вважають, що рішення Господарського суду Волинської області прийняте у відповідності до норм ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити.
Представник відповідача не забезпечив явки повноважного представника в судове засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 15.01.2007 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-7», видом діяльності якого є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
11.11.2007 Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю видала ТОВ "Дельта-7" дозвіл №61 на виконання будівельних робіт з будівництва автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради.
11.09.2009 комісією складено акт готовності об'єкта до експлуатації №8.
15.09.2009 ТОВ "Дельта-7" видано свідоцтво №03000392 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу), найменування об'єкта будівництва згідно з проектом, характер будівництва - автостоянка, туалет (І черга), торговий комплекс (нове) по вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району.
25.02.2010 Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області видала дозвіл ТОВ "Дельта-7" на торгівлю з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток за адресою: Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3.
З відповіді відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Луцької РДА Волинської області від 20.02.2012 № 128/17-2-11 вбачається,що розміщення та будівництво торгового комплексу «Новий ринок» (Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3) здійснювалось відповідно до Робочого проекту «Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області» від 2007 року, а розміщення групи металевих конструкцій на даному торговому комплексі здійснено відповідно до Плану благоустрою території (м1:500) «Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області».
Обставини наявності права власності ТОВ "Дельта-7" на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:04:001:0324 площею 6,0 га на території Боратинської сільської ради, Луцького району, Волинської області, яка була відведена йому для розміщення автостоянки, торгового комплексу підтверджується Державним актом від 10.08.2007 року серії ЯД №288159, встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 903/1084/23 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 у справі №5004/1155/12. У силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
27.04.2009 та 29.12.2011 між ТОВ "Дельта- 7"(Орендодавець, відповідач) та ФОП Кулай О. Б. (Орендар, позивач) укладені договори оренди торгового місця № 11 та № 195 відповідно (надалі - договір).
Предметом даних договорів є оренда торгових місць площею 17,5 кв.м., які знаходяться ряд № 12 місце № 7 сектор №__ , ряд № 11 місце № 7 сектор № __, на території торгового комплексу "Новий ринок", який розташований за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області.
Передача торгових місць, зазначених у п. 1.1. цих договорів, здійснена до їх підписання, що засвідчується підписами сторін за цими договорами.
Відповідно до п. 1.2 Договорів, торговим місцем, що є предметом за цими договорами, являється площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки (надалі - Споруда) - здійснення продажу товарів (надання послуг), надалі - Торгове місце.
Згідно з п. 1.4 Договорів, встановлена Орендарем Споруда є його власністю.
Пунктом 2.1 Договорів зазначено, що за користування торговим місцем Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 20,00 грн. за 1 м. кв. без податку на додану вартість, що становить 350,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць.
Згідно з п. 5.1. Договору № 11 від 27 квітня 2009 року, цей договір вступає в дію з 01 травня 2009 року та укладається до 01 травня 2058 року.
Договір № 195 від 29 грудня 2011 року, згідно п. 5.1 укладено строком на 49 років та діє з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2061 року.
Договір може бути достроково розірваний за згодою сторін. Сторона, що вирішила достроково розірвати договір, повідомляє іншу сторону не менше як за 30 календарних днів до дати розірвання (п. 5.5. договорів).
Пунктом 5.6. договорів передбачено право орендодавця на дострокове розірвання договору та випадки дострокового розірвання орендодавцем договору.
17.10.2024 позивач - ФОП Кулай О.Б. звернувся до відповідача ТзОВ "Дельта-7" із заявою про розірвання договорів оренди торгового місця № 11 від 27 квітня 2009 року, № 195 від 29 грудня 2011 року з примірниками відповідних додаткових угод (а.с. 23-24).
На зазначене повідомлення позивач відповіді не отримав.
14.03.2025 позивач - ФОП Кулай О.Б. звернувся з позовною заявою до господарського суду про розірвання договорів оренди торгового місця № 11 від 27 квітня 2009 року, № 195 від 29 грудня 2011 року.
Також, судами встановлено, що 03.03.2021 за результатами перевірки ринку ТОВ “Дельта-7» за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Луцьким міськрайонним відділом Управління ДСНС України у Волинській області винесено припис №52 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки (а.с. 20-21).
Згідно відповіді Луцького районного управління ГУ ДСНС Українеи у Волинській від 23.12.2024 щодо виконання ТОВ “Дельта-7» припису №52 від 03.03.2021, за повідомленням ТОВ “Дельта-7» у зв'язку із введенням воєнного стану та тимчасовою відсутністю відповідального за пожежну безпеку на території ТК «Новий ринок», ТОВ “Дельта-7» не в змозі надати повну інформацію щодо виконання припису у визначений строк.
У листах від 17.01.2024, 16.09.2024, 30.09.2024 Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області повідомила позивача, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, для отримання якого необхідно долучати документи на землекористування (оренда, власність, тощо). Дозвіл на здійснення торгівлі з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток видано безпосередньо ТзОВ Дельта-7». Здійснення торгівельної діяльності іншими суб'єктами господарювання відповідно до цього дозволу не відповідає чинному законодавству.
04.10.2024 ФОП Кулай О. Б. звернувся до ТОВ “Дельта-7» із заявою від 03.10.2024, в якій просив ТОВ “Дельта-7» передати земельну ділянку з кадастровим номером: 0722880700:04:001:0324, що розташована за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, або виділену із неї частину земельної ділянки в тимчасове користування шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, з метою обслуговування тимчасових споруд та отримання паспорта прив'язки тимчасової споруди.
Як пояснив позивач, що представниками ТОВ “Дельта-7» його було повідомлено в усному порядку, що для розміщення тимчасових споруд, додатково паспортів прив'язки не потрібно, адже їх розміщення здійснюється на підставі договорів оренди торгового місця №11 та № 195.
Згідно відповіді Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області на адвокатський запит, інформація про введення в експлуатацію торгового комплексу «Новий ринок» у Боратинській сільській раді відсутня. Боратинською сільською радою для ТОВ “Дельта-7» дозвіл на розміщення будівель і споруд торговельного призначення за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, кадастровий номер земельної ділянки: 0722880700:04:001:0324, не видавався (а.с. 12).
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладені між сторонами договори є договорами оренди, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України та Глави 30 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 статті 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Щодо доводів позивача про позбавлення можливості здійснювати належним чином свою підприємницьку діяльність, не здійснення будівництва торгового комплексу “Новий ринок», не введення торгового комплексу в експлуатацію, відсутність функціонування торгового комплексу “Новий ринок» та статусу ринку, апеляційний суд заначає таке.
Матеріалами справи стверджується,що відповідач передав позивачу за договорами №11 від 27.04.2009, №195 від 29.12.2011 площу з твердим покриттям, облаштовану для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів (надання послуг) на території торгового комплексу «Новий ринок». Згідно п. 1.3 договорів передача торгового місця здійснена до його підписання, що засвідчується підписами сторін. Тобто відповідач виконав умови договорів та передав у оренду позивачу майно, яке відповідало умовам договорів, що підтверджується підписами сторін на укладених договорах.
Відповідно до п.7.5. договорів в разі зміни власника Торгового комплексу «Новий ринок» всі права та обов'язки по виконанню цього Договору переходять до нового власника.
Судом встановлено , що відповідач ТОВ "Дельта-7" є власником земельної ділянки площею 6,0 га на території Боратинської сільської ради, Луцького району, Волинської області, яка була відведена йому для розміщення автостоянки, торгового комплексу, що підтверджується Державним актом від 10 серпня 2007 року серії ЯД №288159.
Виконком Боратинської сільради, Луцького району, Волинської області надав відповідачу дозвіл на торгівлю щоденно та цілодобово з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів і палаток.
З умов оспорюваних договорів оренди випливає, що їх предметом є частина площі на території, яка відведена для торгівельної діяльності, що призначена для встановлення відповідної конструкції як об'єкту оренди в розумінні норм ЦК України, а не послуги з користування торговим місцем в торговому комплексі «Новий ринок», який належить на праві власності ТОВ «Дельта-7».
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань видом діяльності ТзОВ «Дельта-7» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Договори оренди №11 від 27.04.2009, №195 від 29.12.2011 укладалися позивачем не з торговим комплексом «Новий ринок», а із ТОВ "Дельта-7" як орендодавцем щодо надання ним певної площі орендарю на території торгового комплексу для здійснення торгівельної діяльності.
Згідно з пунктом 1.2. договорів торговим місцем, що є предметом за цими договорами, являється площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки (надалі споруда) і здійснення продажу товарів, (надання послуг).
Таким чином, отримавши у користування від відповідача певну площу на території торгового комплексу для здійснення торгівельної діяльності, у позивача виникало право розмістити на ній металеві конструкції, магазин, палатку (споруду) і здійснювати продаж товарів.
Сторонами визнається, що після укладення оспорюваних договорів оренди, позивач облаштував на торгових місцях (площі з твердим покриттям) тимчасові споруди для здійснення торгівельної діяльності, проте таку діяльність не здійснював, а у січні 2025 року ці тимчасові споруди ним були демонтовані.
Доводи апелянта про те, що торговий комплекс не введено в експлуатацію спростовується наступними матеріалами справи.
Так, 11.09.2009 комісією було складено акт готовності об'єкта до експлуатації, а 15.09.2009 ТзОВ «Дельта-7» видано свідоцтво №03000392 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Дане свідоцтво видане на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 11.09.2009 р., який є документом у розумінні ч.2 ст.301 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 р. № 1699-III, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам (ДБН), стандартам і правилам.
Предметом даного позову є вимога розірвати достроково договори оренди торгового місця №11 від 27.04.2009, №195 від 29.12.2011, які за своєю правовою природою є договорами найму (оренди) майна, що випливає зі змісту положень договорів. Предметом договорів є частина площі на території, яка відведена для торгівельної діяльності, що призначена для встановлення відповідної конструкції (торгова площа, площею 17,5 м.кв, місце 7, ряд 12; торгова площа, площею17,5 м.кв, місце 7, ряд 11).
Договори містять усі істотні для договорів оренди (найму) умови: предмет договору (торгова площа, площею 17,5 м.кв, місце 7, ряд 12; торгова площа, площею17,5 м.кв, місце 7, ряд 11), орендна плата (350 грн. за 1 місяць), права та обов'язки сторін; відповідальність сторін, строк дії договору, підстави зміни та розірвання договору.
Як передбачено частинами першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Умовами договорів не передбачено право на одностороннє дострокове розірвання договору оренди орендарем. Водночас приписами п. 5.5 договорів визначено, що цей договір може бути достроково розірваний за згодою сторін. Сторона, що вирішила достроково розірвати договір, повідомляє іншу сторону не менше як за 30 календарних днів до дати розірвання.
17.10.2024 орендар звернувся з заявою про дострокове розірвання договору оренди, однак, як встановлено в ході судового розгляду, орендодавець не надав своєї згоди.
Згідно з частинами першою і третьою статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
У силу статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору, що є саме таким випадком у даній справі).
Істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Крім того,у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №914/2649/17 викладено наступну правову позицію щодо застосування ст. 651 ЦК України:
"Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин...
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб'єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські)".
В обґрунтування підстав для розірвання спірних договорів апелянт стверджує, що відповідач як орендодавець не виконує умов підпункту 3.3.1 договорів № 11 від 27 квітня 2009 і № 195 від 29 грудня 2011 року, т.я не вжив жодних заходів щодо усунення недоліків, які не дають можливості використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням, оскільки торговий комплекс "Новий ринок не функціонує, статусу ринку немає, він не був введений в експлуатацію.
Апелянт зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням таке порушення виправити, однак жодних дій, спрямованих на усунення порушення умов договору відповідач не вчинив.
Також апелянт стверджує, що на сьогоднішній день він позбавлений можливості отримати паспорти прив'язки тимчасових споруд для їх законного розміщення за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, з вини Орендодавця, який відмовляється надати в оренду земельну ділянку чи її частину, що є необхідним для оформлення такого паспорта.
Згідно з пунктом 7 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Закон України «Про благоустрій населених пунктів» визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
За положеннями статті 10 цього Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Відповідно до статті 12 Закон України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Стаття 16 цього Закону забороняє самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо на об'єктах благоустрою.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, розміщення групи металевих конструкцій на торговому комплексі «Новий ринок» (Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3) здійснено відповідно до Плану благоустрою території (м1:500) «Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області».
Щодо доводів позивача про те, що з метою дотримання вимог чинного законодавства щодо законного розміщення тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення своєї підприємницької діяльності він звертався до Боратинської сільської ради із заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, на що Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області повідомила, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, а для оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди необхідно долучати документи на землекористування (оренда, власність тощо) суд першої інстанції вірно зазначив наступне.
Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок).
Пунктами 2.1 - 2.3 Порядку визначено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди. До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування тимчасової споруди, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі кресленнями контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника та напрям підприємницької діяльності. Цей перелік документів є вичерпним.
Отже, відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 2.1 Порядку № 244 підставою для встановлення ТС є паспорт прив'язки.
За визначення, наведеним у п. 1.4. Порядку, паспорт прив'язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності.
Суд звертає увагу на те, що Порядок не містить жодних положень щодо правових підстав набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельну ділянку у зв'язку із розміщенням на ній ТС, а також не передбачає автоматичного отримання згоди власника земельної ділянки - у даному випадку відповідача, на використання такої земельної ділянки.
При цьому, розміщення тимчасової споруди і оформлення земельної ділянки у користування є різними за змістом питаннями, які регулюються різними нормативно-правовими актами - містобудівним законодавством та земельним законодавством.
У матеріалах справи відсутні відмови в оформленні ФОП Кулаю О.Б. паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
З огляду на встановлені обставини та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що у спірних правовідносинах отримання паспорта прив'язки для розміщення ТС не є необхідним, оскільки існують інші документи, на підставі яких можливе здійснення торгівельної діяльності з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток за адресою: Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3 (дозвіл від 25.02.2010 Боратинської сільської рада Луцького району Волинської області, План благоустрою території (м1:500) «Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області» тощо).
Посилання позивача на листи Боратинської сільської ради від 17.01.2024, 16.09.2024, 30.09.2024, як на неможливсть здійснювати торгівельну діяльність без отримання паспорта прив"язки , апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вважає,що вони носять інформаційно-роз'яснювальний характер
Водночас, колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 903/1084/23 за позовом фізичної особи - підприємця Кулая Олега Борисовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" про визнання недійсними договорів оренди торгового місця, встановлено таке:
«Відповідно до рішення виконавчого комітету Боратинської міської ради від 25.02.2010 р. № 13 Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта 7» виданий дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, а саме на торгівлю з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток, за адресою АДРЕСА_1 ; режим роботи щоденно, цілодобово; дійсний безстроково. Такий дозвіл підписаний сільським головою Боратинської сільської ради С.О. Яручик /а.с. 52 у т.1/.
Як зазначено вище, матеріали справи не містять доказів заборони Боратинської сільської ради здійснювати підприємницьку діяльність позивачу ФОП Кулай О.Б. чи обґрунтовані вимоги до позивача з боку ради чи іншого контролюючого органу щодо будь-якого впорядкування торгівельної діяльності».
Матеріали даної справи також не містять доказів про пред'явлені до позивача з моменту укладення оспорюваних договорів претензії з боку контролюючих органів.
Таким чином, позивачем не доведено, що він звертався до відповідача про те, що він не може досягнути цілей договорів, не може використати їх результати і позбавляється того, на що він розраховував при їх укладенні вже протягом багатьох років. Також не надано доказів, що відповідач вчинив дії, які призвели до порушення умов договорів.
Крім того, в обґрунтування розірвання договорів оренди позивач зазначає, що ТОВ “Дельта-7» не дотримується вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, чим створює загрозу для життя та здоров'я людей, а також робить неможливим використовувати торгове місце за призначенням.
Як свідчать матеріали справи , 03.03.2021 за результатами перевірки ринку ТОВ “Дельта-7» за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Луцьким міськрайонним відділом Управління ДСНС України у Волинській області винесено припис №52 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Згідно відповіді Луцького районного управління ГУ ДСНС України у Волинській області від 23.12.2024 щодо виконання ТОВ “Дельта-7» припису №52 від 03.03.2021 встановлено, що відповідачем усуваються виявлені порушення.
Суд вважає, що доводи позивача у цій частині не можуть вважатися істотним порушенням умов договорів відповідачем згідно ст. 651 ЦК України, оскільки позивачем не доведено існування на даний час загрози для життя, здоров'я людей чи майна на території торгового комплексу, у зв'язку із недотриманням у 2021 році ТОВ “Дельта-7» законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Згідно ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Укладаючи договори оренди торгового місця №11 від 27.04.2009, №195 від 29.12.2011 позивач повинен був усвідомлювати усі умови цих договорів, на які він погоджується (зокрема щодо строку дії договору оренди, прав та обов'язків сторін, умов розірвання договору тощо) та на власний ризик повинен був передбачити те, що торгове місце може не бути прибутковим/актуальним серед споживачів у майбутньому. Позивач вказує на істотності порушення умов договорів оренди торгового місця, однак, матеріали справи на містять доказів того, що він звертався до орендодавця з вимогами аби останній усунув недоліки, які унеможливлюють орендарю виконувати функції, які були передбачені умовами договорів.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що у межах встановлених обставин позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що відповідач порушив умови договорів в спосіб, який би позбавив його можливості реалізувати мету укладеного правочину. Фактичні дані свідчать про належне виконання орендодавцем своїх зобов'язань щодо передачі орендованої площі, яка відповідала умовам договорів. Жодних доказів того, що надане у користування майно було непридатним для передбаченої договорами діяльності, позивач не надав, як і не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями (або бездіяльністю) орендодавця та настанням будь-якої шкоди чи істотного порушення, що могло би слугувати підставою для розірвання договорів у судовому порядку.
Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
Також судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2025 у справі № 903/285/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича - без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича на рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2025 у справі № 903/285/25 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений 01 жовтня 2025
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.