вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" вересня 2025 р. Справа№ 927/978/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - представник не прибув,
від відповідача - Куліш Ю.А., Качан Л.І.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.05.2025 у справі №927/978/22 (суддя Сидоренко А.С., повне рішення складено - 30.05.2025) за позовом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Комунального підприємства "Водпостач" Ріпкинської селищної ради про стягнення 727 877,63 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Комунального підприємства "Водпостач" Ріпкинської селищної ради про відшкодування шкоди в розмірі 727 877,63 грн, заподіяної внаслідок здійснення користування ділянкою надр (підземних вод) за відсутності спеціального дозволу.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.05.2025 у справі №927/978/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи наведене рішення суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не було допущено перевищення обсягу видобування підземних вод по жодній із свердловин понад 300 м3 на добу, а відтак Відповідачу не потрібно спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), тобто підприємством не було порушено вимог ст. ст. 19, 23 Кодексу України про надра. Крім того, відповідачем також не було перевищено лімітів забору води згідно наявного на той час дозволу на спеціальне користування.
Крім цього, суд вказав, що КП "Водпостач" є належним землекористувачем земельних ділянок під свердловинами, які знаходяться на його обслуговуванні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що відповідач станом на момент проведення перевірки не був ані землевласником, ані землекористувачем земельної ділянки, а тому підстави для застосування до даних правовідносин положень статті 23 Кодексу України про надра відсутні.
Представники відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач (апелянт) правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить довідка про доставку електронного документа (ухвали суду про оголошення перерви в судовому засіданні до 22.09.2025) до його електронного кабінету.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення позивача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову, з наступних підстав.
Статутом Комунального підприємства "Водпостач" Ріпкинської селищної ради (п. 2.1) визначено, що метою діяльності підприємства є надання послуг з водопостачання та водовідведення фізичним та юридичним особам.
Державним агентством водних ресурсів України Комунальному підприємству "Водпостач" видано дозвіл на спеціальне водокористування № 267/ЧГ/49д-19 від 17.05.2019 зі строком дії з 17.05.2019 по 17.05.2022 згідно якого визначено перелік місць водокористування (водозабору) Комунального підприємства "Водпостач", а саме артезіанські свердловини № 1/3372, № 2/3603, № 3/3919.
26 жовтня 2021 року, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 23.10.2021 № 840 та направлення № 692 від 23.10.2021, старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Шульгою В.М. та Шедько О.О. проведена позапланова перевірка Комунального підприємства "Водпостач" Ріпкинської селищної ради за результатом якої складено акт від 26.10.2021 № 173/05, який підписано та отримано директором КП "Водпостач".
Перевіркою встановлено, що підприємство здійснює спеціальне водокористування в частині забору води та скиду зворотних вод у водний об'єкт на підставі дозволу № 267/ЧІ749д-19, виданого Державним агентством водних ресурсів 17.05.2019. Строк дії дозволу з 17.05.2019 по 17.05.2022. Ліміт забору води, який встановлений в дозволі на спеціальне водокористування, становить 831,1 м3/добу, 298,7 тис.м3/рік. Фактично за добу з артезіанських свердловин забирається біля 400 м3 води. Первинний облік забору води з артезіанських свердловин здійснюється побічним методом за показниками електролічильників. У відповідності до звітів про використання води за формою № 2-ТП (водгосп) за період з 01.06.2019 по 31.12.2019 підприємством забрано 100,0 тис. м3 води; за 2020 рік - 166 тис. м3 води; за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 з артезіанських свердловин забрано 89,80859 тис. м3 води. Динаміка забору і використання води підприємством за даними звітів про використання води за формою 2-ТП (водгосп) свідчить, що за останні роки доведені підприємству ліміти забору води не перевищуються.
Вказаною перевіркою було виявлено ряд порушень, зокрема, користування ділянкою надр (підземних вод) за відсутності спеціального дозволу та не оформлення документів на право користування земельними ділянками на яких розміщені очисні споруди, артезіанські свердловини та каналізаційні насосні станції.
В зауваженнях до акту директором КП "Водпостач" зазначено наступне: "Щодо забезпечення оформлення документів на право використання земельних ділянок на яких розміщені очисні споруди, артезіанські свердловини та канал. насосної станції пояснюю, що КП "Водпостач" не є власником цих об'єктів, а Ріпкинська селищна рада. Нами було направлено звернення до сесії Ради щодо надання документів на землю 23.03.2020 року. 10 червня 2020 року було рішення про виготовлення проектів відведення цих земельних ділянок. На даний час роботи проводяться селищною радою".
З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення перевірки, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області 27.10.2021 КП "Водпостач" винесено припис № 173/05, яким Відповідача, зокрема, зобов'язано забезпечити оформлення документів на право використання земельних ділянок, на яких розміщені очисні споруди, артезіанські свердловини та каналізаційні насосні станції; забезпечити оформлення спеціального дозволу на користування ділянкою надр (підземних вод).
На підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 (з наступними змінами), акту перевірки № 173/05 від 26.10.2021, звітності про використання води з формою № 2-ТП (водпостач) за 2019 та 2020 роки, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області проведено Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в результаті самовільного використання води за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) Комунальним підприємством "Водпостач" Ріпкинської селищної ради, смт. Ріпки, вул. Святомиколаївська, 160А, за період з 01.06.2019 по 30.09.2021.
У вказаному Розрахунку зазначено, що при перевірці водогосподарської діяльності Комунального підприємства "Водпостач" Ріпкинської селищної ради та додатковому вивченні наявних матеріалів, встановлено, що за період з 01.06.2019 по 30.09.2021 самовільно без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) забрано 355808,59 м3 води з артезіанських свердловин, розташованих на території Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області. Земельні ділянки, на яких розміщені артезіанські свердловини, використовуються без правовстановлюючих документів. Ліміт забору води, який встановлений в дозволі на спеціальне водокористування, становить 831,1 м3/добу, фактично за добу з артезіанських свердловин забирається біля 400 м3 води. Цим фактом порушено ст. 19, 23 Кодексу України про надра. Сума збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок здійснення самовільного водокористування КП "Водпостач" за період з 01.06.2019 по 30.09.2021 становить 727 877,63 грн.
Розрахунок розмірів відшкодування збитків було направлено на адресу відповідача разом із претензією № 15/3783 від 04.11.2021 з пропозицією про відшкодування шкоди в добровільному порядку в десятиденний термін.
Відповідачем надана відповідь на претензію від 10.11.2021 № 112 в якій він зазначив, що по жодному з водозаборів обсяг видобування підземних вод не перевищив 300 м3 на добу. Тобто підприємством не було порушено вимог ст. 19, 23 Кодексу України про надра. Крім того, відповідач вказує на відсутність своєї вини у оформленні документів на право користування земельною ділянкою.
Оскільки вимоги претензії добровільно Відповідачем не виконано, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області звернулася до суду з даним позовом про стягнення заподіяних державі збитків внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що Відповідачем не було допущено перевищення обсягу видобування підземних вод по жодній із свердловин понад 300 м3 на добу, а відтак Відповідачу не потрібно спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), тобто підприємством не було порушено вимог ст. ст. 19, 23 Кодексу України про надра. Крім того, відповідачем також не було перевищено лімітів забору води згідно наявного на той час дозволу на спеціальне користування.
З приводу користування відповідачем земельними ділянками під свердловинами без правовстановлюючих документів суд зазначив наступне.
КП "Водпостач", з метою належного оформлення права користування земельними ділянками на яких розташовані свердловини та які перебувають у комунальній власності Ріпкинської селищної ради, звернулося до Ріпкинської селищної ради листом № 28 від 23.03.2020, у відповідь на який Ріпкинською селищною радою 10.06.2020 (двадцята сесія сьомого скликання) було прийнято рішення "Про виготовлення проектів відведення земельних ділянок під об'єктами водопостачання та водовідведення", яким виконавчому органу ради було доручено опрацювати дане питання та внести відповідні пропозиції на розгляд сесії селищної ради.
КП "Водпостач" зверталося до Ріпкинської селищної ради листами № 11 від 22.02.2021 та № 101 від 05.11.2021 з проханням надати інформацію про стан виконання вищезазначеного рішення.
Ріпкинською селищною радою на звернення КП "Водпостач" надавалися відповіді, зокрема лист № 2268/03-14 від 17.11.2021, суть яких зводилася до того, що відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України орган місцевого самоврядування не може приймати рішень, що стосуються передачі у користування земельних ділянок на території населеного пункту, до того як буде затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж даного населеного пункту, тому оскільки проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт. Ріпки ще не затверджено, Ріпкинська селищна рада не може надати КП "Водпостач" дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування.
Ухвалюючи рішення про відмову у наданні дозволу КП "Водпостач" Ріпкинська селищна рада повідомляла, що відразу після затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт. Ріпки буде розглянуто питання щодо надання КП "Водпостач" дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування.
З 01.12.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення систем управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким було внесено зміни до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема органи місцевого самоврядування отримали право надавати земельні ділянки у постійне користування комунальним підприємствам без затвердженого проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту, в якому знаходяться дані земельні ділянки.
У зв'язку з вищезазначеним Ріпкинською селищною радою 21.12.2021 (восьма сесія восьмого скликання) було прийняте рішення, яким було надано дозвіл КП "Водпостач" на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування.
На підставі даного дозволу КП "Водпостач" звернулося до інженера - землевпорядника за розробкою зазначеного проекту землеустрою. 24.01.2022 готовий проект було подано на затвердження до Ріпкинської селищної ради.
Ріпкинською селищною радою рішенням від 17.02.2022 (дев'ята сесія восьмого скликання) "Про постійне користування земельними ділянками" було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування КП "Водпостач" та передано земельні ділянки у постійне користування відповідачу.
На підставі вищезазначеного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено інформацію про право постійного користування КП "Водпостач" земельними ділянками на території смт. Ріпки, зокрема ділянкою по вул. Гоголя з кадастровим номером 7424455100:02:001:1229, на якій розміщені свердловини № 1/3372 та № 2/3603, та ділянкою по вул. Ткаченка В.П. з кадастровим номером 7424455100:02:001:1228, на якій розміщена свердловина № 3/3919. Зазначене підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 302067313 від 03.06.2022 та № 30982867 від 14.09.2022.
Таким чином, КП "Водпостач" є належним землекористувачем земельних ділянок під свердловинами, які знаходяться на його обслуговуванні.
Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки місцевого господарського суду, наведені в оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Приписами частин 2, 3 статті 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.
Відповідно до статей 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, частина 1 статті 49 Водного кодексу України).
Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (частини 2, 4 статті 49 Водного кодексу України).
Статтями 16, 19 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про питну воду», питне водопостачання та водовідведення підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено безумовний обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Виняток із загального правила щодо необхідності отримання як дозволу на спеціальне водокористування, так і дозволу на користування надрами встановлений ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, за якою землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб'єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами.
Отже, можливість правомірного використання відповідачем підземних вод у даному випадку вимагає або наявності відповідного спеціального дозволу на користування надрами, або можливості застосування до такого користувача (упродовж спірного періоду нарахування збитків) положень ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.
Положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції, що діяла на момент перевірки) встановлюють одночасно два критерії, відповідність яким дає відповідачу право здійснювати користування надрами без спеціального дозволу:
1) наявність у КП «Водпостач» статусу власника чи користувача земельних ділянок (на яких здійснюється видобування підземних вод);
2) обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не має перевищувати 300 м3 на добу.
Судом першої інстанції досліджено другий критерій вказаної норми законодавства, але питанню його дотримання має передувати встановлення наявності першого критерію зазначеної норми.
Встановлення відповідності відповідача першому критерію ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра вимагає застосування положень Земельного кодексу України, приписи якого в частині наявності статусу землевласника або землекористувача, передбачають, зокрема наступне:
- встановлення меж земельної ділянки та певного місця її розташування, як складові визначення за змістом ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України;
- сформованість земельної ділянки як об'єкта цивільних прав перед її набуттям з певним титулом відповідачем, що за змістом ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації до державного земельного кадастру державної реєстрації з присвоєнням кадастрового номеру за проектом землеустрою та подальшу державну реєстрацію права власності на таку ділянку;
- виникнення права власності або користування на земельну ділянку згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України пов'язується з моментом державної реєстрації таких прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як свідчать додані до справи документи, КП «Водпостач» не відповідає вимогам першого критерію ч. 1 ст.23 Кодексу України про надра.
Так, Актом позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26.10.2021 № 104/03 встановлено, що у відповідності до звітності про використання води за формою №2-ТП (водгосп) за період з 01.06.2019 по 31.12.2019 відповідачем з артезіанських свердловин забрано 100,0 тис. м3 води, за 2020 рік - 166,0 тис. м3 води, за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 -89,80859 тис. м3 води.
В розділі акту «Опис виявлених порушень вимог законодавства», в пункті 7 Інспекцією встановлено порушення частини 1 статті 19 Кодексу України про надра: користування ділянкою надр (підземних вод) здійснюється за відсутності спеціального дозволу.
Акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального користування, відтворення і охорони природних ресурсів № 104/03 від 11.02.2021 підписаний керівником відповідача із поясненнями щодо стадії оформлення права землекористування на ділянки, де здійснюється видобування води та засвідчує відсутність у відповідача документів на право власності або право користування цими земельними ділянками.
Пунктом 7 припису №173/05 від 27.10.2021р., виданого посадовими особами Інспекції, КП «Водпостач» зобов'язано забезпечити оформлення до 01.04.2022 спеціального дозволу на користування ділянкою надр (підземних вод).
Припис від 27.10.2021, а також дії Державної екологічної інспекції у Чернігівській області відповідачем не оскаржувалися.
До матеріалів справи відповідачем долучено копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №302067313 від 30.06.2022 та №30982867 від 14.09.2022, які свідчать про внесення інформації про право постійного користування КП «Водпостач» земельними ділянками на території смт Ріпки, на яких розміщені артезіанські свердловини №1/3372, №2/3603, №3/3919, після встановлення Інспекцією факту порушення законодавства та здійснення розрахунку розміру збитків, що підтверджує відсутність у відповідача на момент перевірки права власності або користування вказаними земельними ділянками.
Отже, у період з 01.06.2019 по 30.09.2021 відповідач не являвся власником чи землекористувачем земельних ділянок, на яких розміщені артезіанські свердловини, відповідно, не був суб'єктом, діяльність якого підпадала під дію положень ст. 23 Кодексу України про надра у вказаний період.
Невідповідність відповідача вимогам першого критерію ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра виключає необхідність з'ясування його відповідності другому критерію цієї норми, а саме: щодо дослідження судом об'єму видобування відповідачем підземних вод окремо з кожного водозабору.
З огляду на диспозицію статті 23 Кодексу України про надра, за відсутності у відповідача правовстановлюючих документів на земельні ділянки, у КП «Водпостач» на дату проведення перевірки був наявний обов'язок одержати спеціальний дозвіл на користування надрами для можливості здійснювати господарську діяльності, пов'язану із забором води для питного водопостачання. Докази того, що відповідач вчиняв передбачені законодавством дії для отримання дозволу на користування надрами відсутні.
Матеріали справи, зокрема, довідки про об'єми піднятої води згідно Журналу «Облік питної води» за 2019-2021 по свердловинам №1-3, копії звітів про використання води за формою №2-ТП (водгосп) свідчать про те, що відповідач розпочинаючи свою статутну діяльність у 2019 році та здійснюючи її в наступні роки не вживав заходів, ані щодо отримання дозволу на користування надрами, а ні щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені артезіанські свердловини. Копія листа КП «Водпостач» від 23.03.2020 №28, адресованого селищному голові, свідчить про те, що про виділення земельних ділянок, на яких розміщені артезіанські свердловини, відповідач вперше звернувся до селищної ради після отримання припису Державної екологічної інспекції у Чернігівській області за результатом попередньої перевірки в 2020 році (припис від 12.02.2020 №16/12долучено Інспекцією до матеріалів справи із запереченням на клопотання від 15.12.2022 №15/2315).
Наступне звернення відповідача до органу місцевого самоврядування відбулося майже через рік - 22.02.2021.
Щодо отримання дозволу на користування надрами, жодних дій відповідачем не ініціювалось. Викладене свідчить про свідоме порушення відповідачем приписів чинного законодавства щодо користування надрами.
Висновок суду першої інстанції про те, що затримка у оформленні права користування земельними ділянками під об'єктами, які перебувають у КП «Водпостач» на обслуговуванні, відбулася з незалежних від підприємства причин, на які воно не мало можливості вплинути, не відповідає приписам ч.1 ст.23 Кодексу України про надра, оскільки відповідач зобов'язаний перебувати в статусі землевласника або землекористувача на момент початку статутної діяльності з надання послуг водопостачання споживачам питної води.
Набуття такого статусу в 2022 році не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення, виявлене Інспекцією на момент перевірки 26.10.2021.
Несвоєчасне отримання правовстановлюючих документів на користування земельними ділянками не є тотожним несвоєчасному отриманню дозвільних документів.
Така позиція узгоджується з висновками постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2019 року у справі №922/3711/18:
« 8.9. Встановивши відсутність в матеріалах справи доказів того, що земельні ділянки, які знаходяться під свердловинами перебувають в оренді або на праві користування у КП, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 23 Кодексу України про надра, оскільки КП не є землевласником або землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини; сама лише наявність свердловин на балансі КП не може бути підставою для звільнення від обов'язку отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами)».
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Дії відповідача містять всі елементи правопорушення, тому наявні підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: наявна протиправна поведінка, вина, шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а також причинно-наслідковий зв'язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.
З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів вважає невірними висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову.
Щодо розподілу стягуваної шкоди суд зазначає, що пунктом 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Пунктом 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Також, за відповідачем залишаються понесені ним витрати за проведення судової експертизи.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.05.2025 у справі №927/978/22 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.05.2025 у справі №927/978/22 про відмову у задоволенні позову скасувати.
3. Прийняти нове рішення по справі №927/978/22, яким позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Комунального підприємства "Водпостач" Ріпкинської селищної ради шкоду в сумі 727 877,63 грн., завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з подальшим розподілом до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету та фонду охорони навколишнього природного середовища Ріпкинської селищної ради.
5. Стягнути з Комунального підприємства "Водпостач" Ріпкинської селищної ради на користь Державної екологічної інспекції у Чернігівській області 10 918, 16 грн. судового збору.
6. Стягнути з Комунального підприємства "Водпостач" Ріпкинської селищної ради на користь Державної екологічної інспекції у Чернігівській області 13 101,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 01.10.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук