вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 925/585/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс ЮА" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.07.2025
у справі №925/585/25 (суддя - Скиба Г.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шолок Транс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс ЮА"
про стягнення заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шолок Транс" звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс ЮА" про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів №0403 від 04.03.2025 у сумі 93015,13 грн, з яких: 89000,00 грн - основний борг та 4015,13 грн - пені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що всупереч умов договору перевезень вантажів №0403 від 04.03.2025 та заявки на організацію перевезення вантажу міжнародного сполучення №3152-2 від 04.03.2025 відповідач не оплатив надані йому послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Україна-Німеччина (адреса завантаження: м. Запоріжжя, меблева фабрика «Берегиня», вул. Товариська, 1А; адреса розвантаження: Draisst, 48, 67346 Streyer, Deutshland, транспортний засіб - Рено, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вартість перевезення 2200 Євро по курсу НБУ на день розвантаження авто).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.05.2025 відкрито провадження у справі №925/585/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.07.2025 (повне рішення складене 17.07.2025) у справі №925/585/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шолок Транс" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс ЮА" на користь позивача 89000,00 грн боргу, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс ЮА" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення в частині стягнення 89000 грн боргу.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги апелянт відмічає, що в порушення п. 5.2.4 договору експедитор не надав перевізнику письмового дозволу щодо відвантаження товару вантажоодержувачу, а відтак перевізник має сплатити штраф у розмірі 10% від ціни заявки.
Окрім того відповідач вказує, що строк на оплату наданої позивачем послуги за договором не настав, оскільки експедитор не підписав акту виконаних робіт.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2025 апеляційну скаргу у справі №925/585/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №925/585/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
27.08.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шолок Транс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Зокрема, позивач зауважує, що на виконання договору перевезення 04.03.2025 між сторонами було підписано заявку на організацію перевезення вантажу міжнародного сполучення в якій погоджено маршрут та вартість перевезення. При цьому умови щодо розрахунків викладені в заявці мають переважну силу над умовами договору. Разом з тим позивач наголошує, що в матеріалах справи містяться докази про надіслання відповідачу та отримання представником останнього повного пакету первинних документів, в тому числі актів виконаних робіт та рахунків. Часткова оплата відповідачем вартості перевезення підтверджує факт прийняття послуг за договором.
Насамкінець позивач вказує на безпідставне посилання апелянта на п. 5.2.4 договору, оскільки матеріали справи не містять інформації щодо нарахування експедитором штрафу, тоді як наведене не звільняє останнього від сплати коштів за договором.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 04.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс ЮА" (експедитор, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шолок Транс" (перевізник, виконавець) укладено договір №0403 перевезення вантажів, за умовами якого перевізник зобов'язався доставити погоджений із експедитором вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а експедитор зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що вартість перевезення, порядок розрахунків/форма оплати та інші істотні умови договору погоджується сторонами і вказуються в заявці на перевезення вантажу (додаток №1 до договору). Факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів виконання робіт (надання послуг).
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору заявка є обов'язковою, невід'ємною та пріоритетною частиною договору, а сканована (фото) копія підписаної заявки, яка передана за допомогою засобів електронного зв'язку має юридичне та/або доказове значення і силу оригінального (паперового) примірника заявки. Заявка підписана представниками сторін і скраплена печатками (штампами) експедитора і перевізника є підтвердженою заявкою.
Ціни в договорі є договірними, встановленими в національній валюті України - гривні. Загальну ціну договору становить сума усіх цін фрахтів/заявок (ставок за перевезення) за підтвердженими заявками, які було виконано протягом строку дії договору (п. 4.1 договору).
Ціна фрахту/заявки (ставка за перевезення) і строк її оплати узгоджуються сторонами та зазначається в заявках. Якщо ціну фрахту (ставку за перевезення) визначено в іноземній валюті, то остаточні розрахунки між сторонами здійснюються в гривні за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (якщо інше не вказано в заявці), а у випадку, коли сторони визначили розмір неустойки/компенсації в іноземній валюті, то її сплата здійснюється також у гривні за офіційним курсом НБУ на день порушення/події (якщо інше не вказано в заявці) (п. 4.2. договору).
У п. 4.5 договору сторони передбачили, що розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі, протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами акту (якщо інше не передбачено у заявці). Надання неповного комплекту документів для здійснення оплати та/або наявність помилок у їх оформленні прирівнюється до їх неподання.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року. Якщо жодна із сторін за тридцять днів до закінчення строку дії договору письмово не попередить іншу сторону про припинення договору на майбутнє, то даний договір зберігає свою чинність для сторін кожного разу ще на один рік (є пролонгованим). Кількість пролонгацій сторонами не обмежується (п. 7.4. договору).
Заявкою на перевезення вантажів №3152-2 від 04.03.2025 до договору сторони погодили перевезення за маршрутом Україна-Німеччина, дату і час завантаження (05.03.2025 08:00 год.), вид вантажу (м'які меблі), адресу завантаження (м. Запоріжжя, меблева фабрика "Берегиня" вул. Товариська, 1А), адресу розвантаження (Draisstr, 48,67346 Speyer Deutshland), транспортний засіб (Рено НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), термін доставки вантажу (11.03.2025), ставку на перевезення (2200 EUR євро по курсу НБУ на день розвантаження авто), а також умови оплати (100% безготівковий розрахунок, відтермінування платежу протягом 10 робочих днів з дати отримання оригіналів документів (договір, заявка, рахунок, акт 2 шт., ЦМР).
На виконання умов договору за заявкою №3152-2 від 04.03.2025 позивач надав послуги з перевезення, що підтверджується міжнародною транспортною накладною CMR036172 від 06.03.2025, відповідно до якої вантаж був отриманий вантажоодержувачем 11.03.2025.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Шолок Транс" за результатами надання транспортних послуг виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс ЮА" рахунок на оплату №325-0000064 від 12.03.2025 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за міжнародні транспортні послуги перевезення по маршруту: Запоріжжя UA - Speyer DE ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) на суму (з ПДВ) 99471,02 грн.
Оригінали договору перевезення, заявки, рахунку та акту наданих послуг, а також оригінал CMR було надіслано Товариством з обмеженою відповідальністю "Шолок Транс" службою доставки «Нова пошта» на адресу представника експедитора Шевцової Оксани, місце доставки: відділення 3, м. Черкаси, бул. Шевченка 150, телефон НОМЕР_3 , яка визначена як поштова адреса для листування за умовами п. 8 договору. Вказаний лист отримано представником відповідача 26.03.2025, що підтверджується накладною №59001341276780 (а.с. 15, т. 1).
12.05.2025 відповідач здійснив часткову оплату отриманих послуг на суму 10471,02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №667 від 12.05.2025 (а.с. 17, т. 1).
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Шолок Транс" звернулося з даним позовом до суду та просило стягнути з відповідача 89000 грн основного боргу та 4015,13 пені нарахованої за період з 12.05.2025 по 25.05.2025.
Відповідач своїх заперечень щодо суті спору, шляхом подання відзиву на апеляційну скаргу, до суду першої інстанції не надав.
Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що перевізник належним чином виконав свої зобов'язання з перевезення вантажу, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, у той час як відповідач не здійснив оплату отриманих послуг у повному обсязі, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача основної суми боргу. Разом з тим встановивши, що умовами договору сторони не передбачили можливість сплати пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання та не визначили її розмір, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 4015,13 грн.
Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, а саме стягнення основного боргу в розмірі 89000 грн. Відтак, в силу положень ст. 269 ГПК України, предметом апеляційного перегляду є питання наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за договором перевезення.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до статей 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Як свідчать матеріали справи, спірний договір відповідає вимогам законодавства. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Схвалення укладеного правочину відповідачем та отримання послуг за спірним договором підтверджується і подальшими діями сторони, про що свідчать підписана між сторонами заявка та часткова оплата відповідачем отриманих послуг.
Заперечуючи проти стягнення боргу за договором скаржник вказує, що строк на оплату наданої позивачем послуги з перевезення вантажу за договором не настав, оскільки експедитор не підписав акту виконаних робіт.
Як було зазначено, п. 4.2 договору сторони дійшли згоди, що ціна фрахту/заявки (ставка за перевезення) і строк її оплати узгоджуються та визначається в заявках.
У п. 4.5 договору сторони передбачили, що розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі, протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами акту (якщо інше не передбачено у заявці). Надання неповного комплекту документів для здійснення оплати та/або наявність помилок у їх оформленні прирівнюється до їх неподання.
Згідно умов заявки №31522 від 04.03.2025, сторонами погоджено наступні умови оплати послуг: 100% безготівковий розрахунок, відтермінування платежу протягом 10 робочих днів з дати отримання оригіналів документів (договір, заявка, рахунок, акт 2 шт., ЦМР).
Суд апеляційної інстанції відмічає, що при визначенні погодженого сторонами порядку розрахунків за виконане позивачем перевезення, необхідно враховувати положення п. п. 1, 3, 2.1, 2.2, 4.5 договору, якими передбачено, що заявка є обов'язковою, невід'ємною та пріоритетною частиною договору; заявка підписана представниками сторін і скріплена печатками експедитора і перевізника є затвердженою заявкою. Отже, при визначенні порядку розрахунків, слід ураховувати умови оплати, погоджені в заявці, за якими розрахунки між сторонами договору відбуваються в безготівковому порядку, відтермінування платежу протягом 10 робочих днів з дати отримання оригіналів документів (договір, заявка, рахунок, акт 2 шт., ЦМР).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач 20.03.2025 надіслав на зазначену в договорі адресу відповідача (п. 8) відповідні документи, які отримано останнім 26.03.2025. Факт отримання документів за договором не заперечується відповідачем.
За наведеного є хибними доводи скаржника стосовно того, що обов'язок експедитора з оплати послуг за договором залежить від факту підписання між сторонами акту виконаних робіт, позаяк за умовами заявки розрахунки між сторонами здійснюються з дати отримання оригіналів документів.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що 12.05.2025 відповідач здійснив часткову оплату за договором, що є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
В контексті наведених обставин справи щодо виконання позивачем у повному обсязі послуг з перевезення, а також надіслання необхідних документів відповідачу та заперечення відповідача щодо настання у нього обов'язку з оплати отриманих за договором послуг, можливо розцінювати поведінку відповідача, як недобросовісну.
Відповідно до висновку сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (п. 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного (п. 61 постанови).
За змістом ч. 2 ст. 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі ч. 3 ст. 39 ЦК України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов'язується з виною, то такі діяння є винними (відповідний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 04.09.2020 у справі №311/2145/19).
У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов'язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, договір перевезення №0403 від 04.03.2025 був укладений за взаємною згодою сторін.
Позивач добросовісно виконав зобов'язання за договором та надав відповідачу послуги з перевезення, а також надіслав необхідні для оплати документи, в той час як відповідач отримавши послуги здійснив лише часткову їх оплату, що свідчить про те, що такі дії протирічать першочерговій поведінці відповідача.
Оскільки позивачем було направлено, а відповідачем отримано оригінали документів 26.03.2025, то відповідно до додаткових умов заявки №3152-2 до договору №0403 від 04.03.2025 на організацію перевезення вантажу міжнародного сполучення, враховуючи термін 10 робочих днів з дати отримання оригіналів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс ЮА" повинно було оплатити послуги в період з 26.03.2025 до 08.04.2025. Проте, відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання у строк, встановлений договором, чим допустив порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив і Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив і Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги основоположні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності учасників цивільних правовідносин, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні цього спору належним чином перевірено та надано вірну оцінку доводам сторін, за наслідком чого прийнято обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача основаної заборгованості в сумі 89000 грн.
Стосовно тверджень скаржника про порушення позивачем п. 5.2.4 договору та відвантаження вантажу вантажоодержувачу без письмового дозволу відповідача (експедитора), що є підставою для стягнення з позивача штрафу в розмірі 10% від ціни заявки, суд відмічає, що по-перше, в підтвердження наведених обставин відповідачем не надано жодного доказу, по-друге, виконання перевізником п. 5.2.4 договору не ставиться в залежність від оплати отриманих послуг та відповідно, не звільняє експедитора від обов'язку їх оплати.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
За приписами статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 15.07.2025 у справі №925/585/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс ЮА" не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс ЮА" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.07.2025 у справі №925/585/25залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко