вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Справа№ 910/6474/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Драган Я.С.;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 (повний текст складено 04.06.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 (повний текст складено 19.06.2025)
у справі №910/6474/24 ( суддя Джарти В.В.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а"
до 1) Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Груп Трейд"
Про витребування приміщення котельні, скасування державної реєстрації прав та витребування котельного обладнання,-
Короткий зміст позовних вимог
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" (далі - позивач, ОСББ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" (далі - відповідач 1, Компанія) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕС ГРУП ТРЕЙД" (далі - відповідач 2, Товариство) про:
- витребування у Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" приміщення котельні № 1, загальною площею (кв.м): 143.5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Данченка Сергія, будинок 28-А (реєстраційний номер 2371447280000);
- скасування державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, котельню № 1 загальною площею (кв.м): 143.5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Данченка Сергія, будинок 28-А за Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (реєстраційний номер 2371447280000);
- витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕС ГРУП ТРЕЙД" (попередня назва "Енерго Сервіс Груп") 03142, м. Київ, вул. Кримського Академіка, 4-А ЄДРПОУ 41842036 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" котельне обладнання, що установлено та змонтовано у приміщенні котельні № 1, загальною площею (кв.м): 143.5 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Сергія Данченка, буд. 28-А згідно переліку зазначеному у Додатку 1 до Договору № 3-21/O купівлі-продажу обладнання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зі змісту документів, які стали підставою для державної реєстрації права власності на котельню №1 не слідує перехід права власності до ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на допоміжне приміщення (котельню), тому реєстрація права власності котельні №1 за Компанією є безпідставною. На переконання позивача спірна котельня не могла бути передана у власність відповідачу-1 чи будь-якій іншій особі, оскільки дане приміщення є допоміжним, а отже спільною сумісною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку, право на яке не потребує державної реєстрації, а виникає на підставі закону. Після незаконного заволодіння допоміжними приміщеннями (котельнею №5) відповідач-1 продовжив порушувати права всіх співвласників та відчужив згідно договору купівлі-продажу обладнання №3-21/О від 31.08.2021 котельне обладнання відповідачу-2. Оскільки інженерне обладнання, що розміщене у допоміжному приміщенні котельні є таким, що призначене для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, відповідач-1 не мав права його відчужувати, у свою чергу власник (позивач) має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/6474/24 позовні вимоги задоволено частково.
Витребувано у Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а" приміщення котельні № 1, загальною площею (кв.м): 143.5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Данченка Сергія, будинок 28-А (реєстраційний номер 2371447280000).
Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Груп Трейд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а" котельне обладнання, що установлено та змонтовано у приміщенні котельні № 1, загальною площею (кв.м): 143,5 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Сергія Данченка, буд. 28-А згідно переліку зазначеному у додатку 1 до договору № 3-21/O купівлі-продажу обладнання від 31.08.2021.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а" 3028,00 грн судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Груп Трейд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а" 32 347,77 грн судового збору.
У іншій частині позову про скасування державної реєстрації прав та стягнення 3028,00 грн судового збору відмовлено.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції вказав, що спірне приміщення котельні разом із наявним у ньому інженерним обладнанням, яке забезпечує теплопостачанням багатоквартирний будинок 28А по вулиці Сергія Данченка у м. Києві, є спільною сумісною власністю всіх співвласників цього багатоквартирного будинку.
Також, за висновком суду першої інстанції, після реєстрації за Компанією права власності на спірне майно ПрАТ "ХК "Киїміськбуд" відчужило Товариству за договором купівлі-продажу № 3-21/О від 31.08.2021 обладнання котельні, а тому таке майно має бути витребувано на користь позивача.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/6474/24 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а" 14 500,00 грн витрат на правничу допомогу та 9 466,67 грн витрат на проведення експертного дослідження.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Груп Трейд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а" 14 500,00 грн витрат на правничу допомогу та 9 466,67 грн витрат на проведення експертного дослідження.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції вказав, що на відповідачів має бути покладено обов'язок відшкодування витрат на професійну правничу порівну в розмірі 14 500,00 грн та на проведення експертизи в розмірі 9 466,67 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/6474/24 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- оскільки відповідач 1 був замовником будівництва спірного майна, то він мав повне юридичне право для реєстрації прав власності на вказане майно;
- набуття права власності замовником на збудовану нежитлову площу не потребує укладення будь-якого договору (контракту), що вбачається зі змісту статей 331 та 876 Цивільного кодексу України;
- оскаржуване майно є відокремленим об'єктом нерухомого майна (має окремі сходи, відокремлені стіни), побудоване за власні кошти відповідача 1, та відповідно не відноситься до допоміжних або підсобних приміщень;
- позивачем не доведено, які саме його права та законні інтереси в даному випадку порушені, а також не надано доказів, які б свідчили про порушення прав та інтересів позивача зі сторони відповідача 1, оскільки спірне майно під час здійснення будівництва та його завершення належало замовнику, та не відноситься до допоміжних або підсобних приміщень, яким останній мав право розпоряджатися на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/6474/24 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а" 14 500,00 грн витрат на правничу допомогу та 9 466,67 грн витрат на проведення експертного дослідження.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що даний спір не є складним, не потребує багато витраченого часу, тобто заявлена сума не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат в нинішніх умовах війни країни та складності ведення господарської діяльності підприємств, відповідно заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/6474/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 24.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, залишено без руху апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/6474/24 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 46 084,52 грн.
Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/6474/24 та призначено справу до розгляду на 09.09.2025.
Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 та призначено справу до розгляду на 09.09.2025.
08.09.2025 на адресу суду від представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а" надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 08.09.2025 задоволено заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 09.09.2025 відкладено розгляд справи на 23.09.2025.
Явка представників сторін
Представники відповідачів у судове засідання 23.09.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 23.09.2025 за відсутності представників відповідачів.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до Статуту ОСББ "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А", затвердженого протоколом установчих зборів співвласників об'єднання багатоквартирного будинку №1 від 03.12.2023, позивач є юридичною особою, створеною власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №28А, що розташований по вулиці Сергія Данченка у місті Києві відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
16.01.2024 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код юридичної особи 45235566).
Позивач стверджував, що під час реєстрації ОСББ стало відомо, що права останнього були порушені Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" шляхом незаконної реєстрації права власності на допоміжне приміщення багатоквартирного будинку, котельні №1, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" було особою, яка отримала права замовника будівництва (у тому числі будинку 28А по вулиці Сергія Данченка) на підставі укладеного з Обслуговуючим кооперативом "Індивідуальних забудовників "Новосел" договору №129/Ф від 17.02.2014.
Так, відповідно до пункту 2.1. договору №129/Ф від 17.02.2014 визначено обсяг функцій замовника, що було передано Компанії, а саме:
- забезпечення розроблення та погодження проектної документації для будівництва об'єкту всіх стадій проектування, в тому числі забезпечення проведення державної експертизи проекту;
- оформлення дозволу на виконання будівельних робіт, інших супутніх дозволів та погоджень, а також контролю за термінами дії виданої дозвільної документації;
- забезпечення виконання функцій з організації та управління будівництвом Об'єкту та інженерних мереж (зовнішніх та внутрішніх);
- забезпечення проведення технічного нагляду за будівництвом Об'єкту;
- забезпечення проведення авторського нагляду за будівництвом;
- укладення договору на сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, укладення інших правочинів, пов'язаних із сплатою відрахувань (передачею майна) в зв'язку з будівництвом Об'єкту;
- взаємодії при вирішенні питань, пов'язаних з реалізацією проекту будівництва з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, окрім питання щодо користування земельними ділянками, наданої Стороні 1 для будівництва Об'єкту а також фізичним та юридичним особам будь-якої форми власності;
- забезпечення прийняття об'єкту в експлуатацію; - забезпечення передачі Об'єкту в експлуатацію експлуатуючій організації або об'єднанню співвласників згідно чинного законодавства України;
- забезпечення фінансування Реалізації проекту з будівництва Об'єкту в обсягах, визначених цим Договором;
- виконання інших функцій, передбачених Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2007 р. №903 "Положенням про замовника-забудовника і технічний нагляд у будівництві" затверджений Постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 р., іншим чинним законодавством України та які необхідні для реалізації проекту".
Відповідно до пункту 4.4.13. договору №129/Ф від 17.02.2014 Компанія спільно з Обслуговуючим кооперативом "Індивідуальних забудовників "Новосел" має забезпечити прийняття об'єкта в експлуатацію та передати об'єкт, інженерні мережі, комунікації та інше необхідне обладнання експлуатуючій організації, визначені стороною 2 (ПрАТ "ХК "КИЇВМІСЬКБУД").
Згідно з пунктом 5.1.2. у редакції додаткової угоди №6 від 02.11.2016 визначено, що Компанія отримує у свою власність 100% площ в об'єкті, передбачених проектною документацією.
30.12.2016 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат серії ІУ №165163651876, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Житлове будівництво між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва", ІV черга, житлові будинки №№1, 2, котельня №1, РП/ТП-1 (1 пусковий комплекс), будинки №№ 3, 4, котельня №2 (2 пусковий комплекс) та будинок №6, котельня №3, ТП-3 (3 пусковий комплекс) з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями.
На підставі сертифікату ДАБІ серії ІУ №165163651876 від 30.12.2016 та договору про передачу функцій замовника будівництва №129/Ф від 17.02.2014 ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58428828 від 28.05.2021, 25.05.2021 зареєстровано за Компанією право власності на котельню № 1, об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 143,5 квадратних метрів у м. Києві по вулиці Данченка Сергія, будинок 28-А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2371447280000).
У подальшому відповідач 1 на підставі договору купівлі-продажу обладнання №3-21/О від 31.08.2021 продав ТОВ "Енерго Сервіс Груп" (нова назва ТОВ "Прес Груп Трейд") обладнання: Котельне обладнання, що установлено та змонтовано в прибудові до житлового будинку за адресою: м. Київ, вулиця Данченка Сергія, будинок 28-А згідно специфікації (додаток № 1 до договору).
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач стверджує, що зі змісту документів, які стали підставою для державної реєстрації права власності на котельню №1 не слідує перехід права власності до ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на допоміжне приміщення (котельню), тому реєстрація права власності котельні №1 за Компанією є безпідставною.
На переконання позивача спірна котельня не могла бути передана у власність відповідачу-1 чи будь-якій іншій особі, оскільки дане приміщення є допоміжним, а отже спільною сумісною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку, право на яке не потребує державної реєстрації, а виникає на підставі закону. Після незаконного заволодіння допоміжними приміщеннями (котельнею №5) відповідач-1 продовжив порушувати права всіх співвласників та відчужив згідно договору купівлі-продажу обладнання №3-21/О від 31.08.2021 котельне обладнання відповідачу-2. Оскільки інженерне обладнання, що розміщене у допоміжному приміщенні котельні є таким, що призначене для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, відповідач-1 не мав права його відчужувати, у свою чергу власник (позивач) має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).
З огляду на вказане, позивач просить суд витребувати у Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" приміщення котельні № 1 загальною площею 143,5 квадратних метри розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Сергія Данченка, 28-А; скасувати державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно котельню № 1 загальною площею 143,5 кв.м.; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Груп Трейд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" котельне обладнання, що встановлене та змонтоване в прибудові до житлового будинку 28А по вулиці Сергія Данченка у місті Києві згідно переліку, визначеного укладеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Сервіс Груп" та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" договором №3-21/О від 31.08.2021.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (стаття 326 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).
За змістом частин 1, 3 власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми та розгляді даної справи повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на спірний об'єкт.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені та регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним. Рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.
Так, за адресою Сергія Данченка, 28Ау місті Києві створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А", яке зареєстроване як юридична особа 16.01.2024 (ідентифікаційний код юридичної особи 45235566).
Таким чином, ОСББ у даному випадку є уповноваженою особою представляти інтереси власників квартир житлової будинку № 28А по вулиці Сергія Данченка у місті Києві .
ОСББ "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А", звертаючись до суду з позовом у даній справі, стверджує, що котельня № 1 на праві спільної сумісної власності належить усім співвласникам багатоквартирного будинку у м. Києві по вулиці Данченка Сергія, будинок 28А.
Відповідач-1 даний факт заперечує та вказує, що спірне майно є відокремленим об'єктом нерухомого майна (має окремі сходи, відокремлені стіни), побудоване за власні кошти Компанії як замовника будівництва та, відповідно, не відносяться до допоміжних або підсобних приміщень.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні подібних спорів ключовим є визначення правового статусу спірного приміщення, а саме встановлення того, чи відноситься вказане приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно зі статтями 1, 5, 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»:
багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна;
спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Співвласники мають право, зокрема:
вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;
безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом.
Відповідно до сталих правових висновків Верховного Суду (справи №915/1096/18, №592/7507/17, № 552/7636/14-ц, № 915/1096/18, № 916/2069/17, №904/1040/18, № 906/1169/17, № 914/843/17 тощо) допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц).
Відповідно до ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
До технічних приміщень згідно з ДБН В.2.2-15:2019 відносяться, у тому числі, приміщення для розміщення обладнання теплових пунктів, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок.
Отже, приміщення котельні № 1 з наявним у ньому обладнанням, виходячи із наведених термінів, відповідає приміщенню, призначеному для забезпечення експлуатації будинку та є технічним приміщенням.
Позивачем до матеріалів справи надано висновок судового експерта №235 від 30.08.2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого спірне приміщення котельні № 1 є допоміжним приміщенням, експлуатація багатоквартирного будинку є неможливою без доступу до розміщеного у приміщенні котельні № 1 технічного обладнання, обладнання котельні обслуговує більше одного житлового чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку.
Доводи скаржника про те, що спірне майно є відокремленим об'єктом нерухомого майна (має окремі сходи, відокремлені стіни), побудоване за власні кошти Компанії як замовника будівництва та, відповідно, не відноситься до допоміжних або підсобних приміщень судом першої інстанції правомірно відхилені, оскільки оскільки відповідач-1, стверджуючи про наявність права власності на новозбудоване нерухоме майно, не довів суду жодними належними та допустимими доказами, що спірне приміщення від самого початку будувалось як нежитлове приміщення, не пов'язане з обслуговуванням будинку та забезпеченням побуту власників квартир.
Крім того, як вірно наголосив суд першої інстанції, будинок 28А по вулиці Сергія Данченка у місті Києві зводився як інвестиційний проект з залученням коштів майбутніх власників житлових приміщень.
Відповідач-1 у даному випадку на підставі Договору від 17.02.2014 виконував функції замовника будівництва житлового комплексу з декількох окремих житлових багатоквартирних будинків, у тому числі, будинку 28А.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній станом на дату укладення Договору про передачу функцій замовника будівництва від 17.02.2014 відповідачу-1 замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до частини 12 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у названій редакції замовник зобов'язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію.
Таким чином, Договір про передачу функцій замовника по своїй правовій природі не може бути правовстановлюючим документом та за вказаних обставин підтверджувати факт виконання у відповідача-1, як замовника будівництва, права власності на котельню №1, яка разом із обладнанням, як встановлено вище є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку.
Дані обставини скаржником жодними належними та допустимими доказами не спростовані.
Сертифікат ДАБІ серії ІУ №165163651876 від 30.12.2016, у свою чергу, є документом, що підтверджує факт введення будинку разом із котельнею в експлуатацію.
Виходячи із наведеного, а також положень статті 382 Цивільного кодексу України та статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спірне приміщення котельні разом із наявним у ньому інженерним обладнанням, яке забезпечує теплопостачанням багатоквартирний будинок 28А по вулиці Сергія Данченка у місті Києві , є спільною сумісною власністю всіх співвласників цього багатоквартирного будинку.
При цьому, як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідач-1, як замовник будівництва, мав правову можливість здійснити тимчасову реєстрацію права власності на незавершений будівництвом об'єкт та після його здачі в експлуатацію на весь будинок до юридичної передачі прав на квартири їх власникам, створення ними відповідного органу управління спільним майном та передачі спільного майна будинку співвласникам.
Таким чином, наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про власність замовника будівництва на приміщення будинку, що є об'єктом спільної сумісної власності, до моменту передачі цього майна за вимогою співвласників не порушує їх права. Цей запис має бути припиненим з моменту внесення до реєстру запису про спільну сумісну власність співвласників будинку.
Відповідно, суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні вимоги позову про скасування державної реєстрації права позивача на спірний об'єкт нерухомого майна.
Водночас, за позитивно-правовими приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Із правового аналізу статті 387 Цивільного кодексу України вбачається, що у цій нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про витребування цього майна.
Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Відповідно, заявлена позовна вимога про витребування у відповідача-1 приміщення котельні № 1 правомірно була задоволена судом.
Матеріалами справи також підтверджується, що після реєстрації за відповідачем-1 права власності на спірне майно ПрАТ «ХК «Киїміськбуд» відчужило відповідачу-2 за договором купівлі-продажу № 3-21/О від 31.08.2021 обладнання котельні.
Відповідно до приписів статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України законодавчо визначено право власника витребувати майно від добросовісного набувача, зокрема, у випадку, коли майно вибуло з володіння власника поза його волею.
У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
Закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ.
Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.
Згідно змісту статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Аналіз норми статті 388 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що власник з дотриманням вимог цієї статті може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що майно вибуло із власності співвласників багатоквартирного будинку поза їх волею, у даному позивач має право на витребування такого майна у відповідача-2 як добросовісного набувача майна.
Судом у даному контексті враховуються правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо наявності у власника права витребувати своє майно від особи, яка є останнім його набувачем і для такого витребування оспорювання рішень, договорів чи інших правочинів не вимагається, оскільки це не є ефективним способом захисту порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 183/1617/16, № 911/3681/17, № 372/266/15-ц, № 925/642/19 тощо).
Враховуючи наведене, суд обґрунтовано задовольнив вимогу позову про витребування у відповідача-2 обладнання котельні, набутого на підставі договору купівлі-продажу № 3-21/О від 31.08.2021.
Також, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/6474/24 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а" 14 500,00 грн витрат на правничу допомогу та 9 466,67 грн витрат на проведення експертного дослідження.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Груп Трейд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Данченка 28а" 14 500,00 грн витрат на правничу допомогу та 9 466,67 грн витрат на проведення експертного дослідження.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи договір № Д28А від 14.05.2024, укладений між ОСББ та Адвокатом Драган Яною Сергіївною, додаткову угоду № 1 від 14.05.2024, акт приймання-передачі наданих послуг за договором № 1 від 13.05.2025 на суму 13 500,00 грн, акту приймання-передачі наданих послуг за договором № 1 від 23.05.2024 на суму 18 500,00 грн, акту приймання-передачі наданих послуг за договором № 2 від 13.08.2024 на суму 5 500,00 грн, акту приймання-передачі наданих послуг за договором № 3 від 30.10.2024 на суму 19 500,00 грн, акту приймання-передачі наданих послуг за договором № 4 від 18.11.2024 на суму 5 500,00 грн.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Так, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд першої інстанції, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, оцінюючи фактичні витрати з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги, що запропонований позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу у суді першої інстанції у даному випадку не повністю відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також керуючись принципом розумності судових витрат, з урахуванням усіх встановлених вище обставин, правомірно зазначив на обґрунтованості витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 43 500,00 грн.
А тому, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правомірно поклав на кожного з відповідачів по 14 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надана копія договору №Д28А про надання послуг від 28.05.2024, укладений з ТОВ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "БУДІВЕЛЬНА ЕКСПЕРТИЗА", предметом якого є надання послуг з проведення експертного дослідження та підготовки експертного висновку. Копією акту № 01 виконаних робіт, наданих послуг від 30.08.2024, долученою до матеріалів справи підтверджується факт надання послуг та відповідно прийняття таких послуг позивачем за договором №Д28А про надання послуг.
Вартість проведення експертних досліджень становило 28 400,00 грн, які були сплачені позивачем, що підтверджується копією платіжної інструкції № 12 від 10.06.2024.
З огляду на вказане, керуючись пунктом 2 частини 3 статті 123, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність законодавчо визначених підстав покладення на відповідачів обов'язку відшкодування витрат на проведення експертизи порівну в розмірі 9 466,67 грн на користь позивача, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі № 910/6474/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі № 910/6474/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі № 910/6474/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із подачею апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/6474/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повна постанова складена 30.09.2025
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко