ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" вересня 2025 р. Справа№ 910/18250/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Доманської М.Л.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представників сторін:
від скаржника: Гапоненко Р.І.
ліквідатор Корольов В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року
у справі №910/18250/16 (суддя Чеберяк П.П.)
за заявою 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"
до Приватного акціонерного товариства "Індбуд"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПрАТ "Індбуд", ліквідовано банкрута як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, задоволено заяви ліквідатора про стягнення з кредиторів грошових коштів для формування Фонду для авансування грошової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого, присуджено до стягнення з ТОВ "Юфітекс" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. грошові кошти в сумі 50303,32 грн., присуджено до стягнення з ТОВ ВКП "Автофургон" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. грошові кошти в сумі 3090,96 грн., присуджено до стягнення з ТОВ "Нерон і Партнери" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. грошові кошти в сумі 4067,87 грн., присуджено до стягнення з ТОВ "Основа" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. грошові кошти в сумі 99 953,66 грн., присуджено до стягнення з ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. грошові кошти в сумі 63 888,46 грн., провадження у справі №910/18250/16 закрито.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ ВКП "Автофургон" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 02.06.2025 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ ВКП "Автофургон" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18250/16.
03.06.2025 від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги.
19.06.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/18250/16/3682/25 від 18.06.2025 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
24.06.2025 року суддями Сотніковим С.В. та Отрюхом Б.В. заявлено самовідвід у справі №910/18250/16, який мотивовано наявністю обставин, які виключають можливість участі вказаних суддів у розгляді даної справи, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 24.06.2025 року задоволено заяву суддів Сотнікова С.В. та Отрюха Б.В. про самовідвід у справі №910/18250/16; відведено вказаних суддів від розгляду справи №910/18250/16; матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Станік С.Р.
Ухвалою суду від 30.06.2025 року апеляційну скаргу ТОВ Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16 залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
10.07.2025 року через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 30.06.2025 року подано докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою суду від 15.07.2025 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 18.09.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Корольов В.В. просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
До початку судового засідання від ТОВ ВКП "Автофургон" надійшли клопотання про повернення відзиву без розгляду та заява/повідомлення щодо кримінального провадження відносно арбітражного керуючого (ліквідатора) Корольова В.В. під час проведення процедури ліквідації ПрАТ "Індбуд", а від арбітражного керуючого Корольова В.В. - письмові пояснення на апеляційну скаргу.
Представник ТОВ ВКП "Автофургон" в судовому засіданні 18.09.2025 вимоги апеляційної скарги, з урахуванням доповнень до неї, підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Корольов В.В. в судовому засідання проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
18.09.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до господарського суду міста Києва для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури ПрАТ "Індбуд", виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд", провадження у якій порушено ухвалою суду від 31.10.2016 року за заявою ТОВ "Київоздоббуд" та ТОВ "Основа".
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 19 318 313,39 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року ПрАТ "Індбуд" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Корольова В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 року визнано кредиторські вимоги ГУ ДФС у м. Києві до боржника на суму 5 333,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 року визнано кредиторські вимоги ТОВ "Агентство "Нова справа" на суму 313 485,15 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року задоволено заяву ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про заміну кредитора та замінено ТОВ "Київоздоббуд" його правонаступником - ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року задоволено заяву ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і Партнери" про заміну кредитора та замінено ТОВ "ПСМК" його правонаступником - ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і Партнери".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 року задоволено заяву ТОВ "Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери" про заміну сторони та замінено ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" його правонаступником - ТОВ Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон"; замінено ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" його правонаступником - ТОВ "Юфітекс".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 року задоволено заяву ТОВ "ВБК Візард" про заміну сторони та замінено ТОВ "Сейм-93" його правонаступником - ТОВ "ВБК Візард"; задоволено заяву ТОВ "Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери" та замінено ТОВ "Юфітекс" в частині кредиторських вимог в сумі 95 425,23 грн. його правонаступником - ТОВ "Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери".
16.10.2024 арбітражним керуючим Корольовим В.В. подано суду першої інстанції на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційній баланс банкрута.
За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16, зокрема, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПрАТ "Індбуд", ліквідовано банкрута як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, задоволено заяви ліквідатора про стягнення з кредиторів грошових коштів для формування Фонду для авансування грошової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого та закрито провадження у справі №910/18250/16.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із можливості затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, оскільки на стадії ліквідації банкрута виконано всі необхідні дії, однак вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, які підлягають включенню до ліквідаційної маси, для погашення кредиторських вимог.
ТОВ ВКП "Автофургон" з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень до неї, посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
За твердженням скаржника, ліквідатором не вчинено усієї повноти заходів у ліквідаційній процедурі, чим порушено принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора щодо виявлення та пошуку майна банкрута, як наслідок оскаржувану ухвалу прийнято місцевим господарським судом передчасно.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає підстави для скасування такої ухвали, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
З поданого ліквідатором звіту, а також наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що з метою виявлення майна чи інших активів банкрута ліквідатором були направлені запити до компетентних органів, зокрема, до Державної інспекції сільського господарства України, Регіонального сервісного центру МВС у місті Києві, Державної авіаційної служби України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної служби України з безпеки на транспорті, регіональної філії "Південно-західна залізниця", Головного управління Держпраці у Київській області, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Одержані ліквідатором відповіді від зазначених органів свідчать про відсутність у банкрута майнових активів, які належать йому на праві власності або повного господарського відання та які можуть бути включенні до ліквідаційної маси.
При цьому, листом №31/834 від 03.01.2017 Головний сервісний центр МВС України надав інформацію, відповідно до якої станом на 03.01.2017 року згідно з інформацією із бази даних Єдиного державного реєстру МВС за ПрАТ "Індбуд" зареєстровані транспортні засоби та зареєстровані протягом останніх трьох років.
Листом №04/01/3808 від 24.11.2016 року Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомило, що відповідно до інформації Державного реєстру випусків цінних паперів 19.05.1998 року зареєстровано випуск простих іменних акцій, у кількості - 1875 шт., номінальної вартістю - 10 грн. кожна, загальний обсяг емісії - 18750,00 грн., форма існування - документарна, про що видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій №299/10/1/98. Територіальним управлінням у м. Києві та Київської області 05.07.2011 ПрАТ "Індбуд" видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій №287/10/1/11, у кількості - 1875 шт., номінальною вартістю - 10 грн. кожна , загальний обсяг емісії - 18750,00 грн., форма існування - без документарна. Інформація щодо реєстрації випуску цінних паперів відсутня, в зв'язку з тим, що термін зберігання документів щодо реєстрації випуску цінних паперів становить п'ять років.
Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ліквідатором було встановлено відсутність зареєстрованих за банкрутом об'єктів нерухомого майна.
За результатами проведення інвентаризації майна банкрута ліквідатором виявлено майно боржника, а саме: фінансові інвестиції (акції у кількості 200 000 шт.) балансова вартість яких становить 4 000 000,00 грн.; Автокран Камаз, ДНЗ НОМЕР_8; КАМАЗ 53213, ДНЗ НОМЕР_1 ; Трактор колісний МТЗ-80, № двигуна НОМЕР_2 , ДНЗ НОМЕР_3 , 1992 року випуску, заводський номер НОМЕР_4 ; Причіп, 2ПТС-4, ДНЗ НОМЕР_10, 1989 року випуску, заводський номер НОМЕР_5 ; Компресорна станція, ПКСД-5,25Д. № двиг. НОМЕР_6 , ДНЗ НОМЕР_9, 2005 року випуску, заводський номер № НОМЕР_7 .
В ході проведення ліквідаційної процедури виявлені майнові активи були реалізовані на аукціонах. Кошти, отримані від продажу майна боржника направлені на повне погашення кредиторських вимог першої черги і часткове погашення вимог четвертої черги, а також на погашення витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури та часткову виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому.
Рішенням комітету кредиторів від 01.03.2024 вирішено, серед іншого, зобов'язати ліквідатора скласти остаточний звіт ліквідатора, і призначити (за усним погодженням з членами комітету кредиторів) засідання комітету кредиторів і зборів кредиторів для затвердження остаточного звіту ліквідатора.
Рішенням комітету кредиторів від 03.06.2024 року вирішено затвердити ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора №366-910/18250 від 16.04.2024 року про завершення ліквідаційної процедури у справі №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд".
Рішенням комітету кредиторів від 15.08.2024 року вирішено затвердити ліквідаційний баланс ПрАТ "Індбуд" від 16.04.2024 року по справі №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд".
Через відсутність документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, такі документи ліквідатором до архівної установи не передавались.
Розпорядженням №12/12/605/С06-С-А від 27.08.2024 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку скасовано реєстрацію випуску акцій ПрАТ "Індбуд". Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ПрАТ "Індбуд" від 05.07.2011 №287/10/1/11, видане 05.07.2011 Територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області (дублікат свідоцтва виданий 05.08.2024 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку), анульовано.
20.12.2024 відбулося засідання зборів кредиторів по справі №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд" в порядку опитування, на яких більшістю голосів було вирішено визнати повноту дій ліквідатора арбітражного керуючого Корольова В.В. під час проведення ліквідаційної процедури банкрута та схвалити ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора про завершення ліквідаційної процедури у справі №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд".
Вказані вище обставини у своїй сукупності, а саме: відсутність майнових активів банкрута для задоволення вимог кредиторів та здійснення ліквідатором всіх передбачених КУзПБ заходів в межах процедури ліквідації стали підставою для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, який був затверджений оскаржуваної ухвалою від 14.04.2025 року у цій справі.
Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що такі дії ліквідатора в процедурі ліквідації банкрута є недостатніми та неповними, а подання суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника та подальше їх затвердження судом - передчасним, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Судом враховується, що 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
При цьому слід зазначити, що із введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ не втратили своєї актуальності сформовані раніше правові висновки Верховного Суду стосовно реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та обсягів судового контролю за його дотриманням у справі про банкрутство, що ураховуються судами у випадку подібного правового регулювання КУзПБ відповідних процедур (правовідносин).
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом статей 61, 62, 63, 64 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
Відповідно до частини другої статті 65 КУзПБ, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.
Частиною третьою статті 65 КУзПБ передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
Ліквідація боржника - це припинення існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.
Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
Завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №903/975/14, від 27.02.2020 у справі №910/21227/16, від 25.06.2020 у справі №44/484-б).
Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі №904/9631/15, від 27.10.2020 у справі №28/29-б-43/212-2012).
Отже КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталась увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі №18/1971/12, від 27.02.2020 у справі №910/21227/16, від 25.06.2020 у справі №44/484-б, від 27.10.2020 у справі №28/29-б-43/212-2012.
Північний апеляційний господарський суд наголошує, що принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка оспорює дотримання цієї домінанти, обов'язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справі №904/4863/13, від 28.11.2019 у справі №904/6144/16, від 10.12.2020 у справі №916/95/18).
Слід зазначити, що за змістом положень статей 61-65, 90 КУзПБ ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2817/18, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15).
При цьому, необхідно також зазначити, що саме після завершення всіх передбачених Законом про банкрутство дій по здійсненню ліквідаційної процедури, та після розгляду усіх скарг та майнових спорів, суд переходить до розгляду звіту та ліквідаційного балансу.
Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен переконатись не тільки у належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника, а і пересвідчитись у відсутності не розглянутих спорів, скарг, клопотань, розгляд яких після припинення провадження у справі про банкрутство та внесення запису до ЄДРПОУ про припинення підприємства-банкрута стане неможливим або значно утрудниться.
Правова позиція щодо алгоритму закінчення ліквідаційної процедури банкрутства викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №915/112/15 та від 14.02.2018 року у справі №927/1191/14, яка хоч і сформована під час дії Закону про банкрутство, однак із введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ не втратила своєї актуальності.
В контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
1) У провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/8250/16(910/12939/22) за позовом ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" до ПрАТ "Індбуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Корольова В.В., ТОВ "Амадеус Ко" та ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" про визнання правочину недійсним в межах справи №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд".
В обґрунтування даного позову позивачем зазначено, що укладений між ПрАТ "Індбуд", ТОВ "Амадеус Ко" та ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" договір про відступлення права вимоги від 31.03.2016 року №31/03/2016 укладено за 7 місяців до порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Індбуд" та спрямований на безоплатне відчуження банкрутом власного майна з метою уникнення розрахунку з іншими кредиторами.
Провадження у наведеній справі відкрито 01.12.2022 року та станом як на дату звернення ліквідатора до суду з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута (16.10.2024 року), так і на дату прийняття оскаржуваної ухвали (14.04.2025 року) рішення у ній не прийнято.
2) У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа №910/8250/16(910/12939/22) за позовом ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери", правонаступником якого є ТОВ "Юфітекс" до ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція", ПрАТ "Індбуд" та ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" про визнання припиненими зобов'язань в межах справи №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд".
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що зобов'язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" на суму 2 258 221,38 грн., які виникли на підставі договору підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 з додатковими угодами до нього та визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року у справі №910/18250/16, є припиненими у зв'язку із укладенням 22.08.2016 між ПрАТ "Індбуд" (Сторона 1), ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" (Сторона 2) та ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" (Сторона 3) договору №Р-16/13/ВПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов'язань.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18292/23) у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 вказане рішення скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано зобов'язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" за договором підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 та додатковими угодами №1 від 02.09.2013, №2 від 28.11.2013 та №3 від 04.11.2013 припиненими на суму 300 000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 12.02.2025 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 року у справі №910/18250/16 (910/18292/23) скасовано, справу №910/18250/16(910/18292/23) направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 справу №910/18250/16(910/18292/23) призначено до розгляду в новому складі.
Станом на дату звернення ліквідатора до суду з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута (16.10.2024), так і на дату прийняття оскаржуваної ухвали (14.04.2025) апеляційним судом не прийнято судового рішення, а відтак рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/18250/16(910/18292/23) не набрало законної сили.
3) У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа №910/8250/16(910/18131/22) за позовом ТОВ "Юфітекс" до ТОВ "Сейм-93", ПрАТ "Індбуд" і ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" про визнання припиненими зобов'язань в межах справи №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд".
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що зобов'язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Сейм-93" на суму 4 559 221,38, які виникли на підставі договору підряду №29/13-П від 20.05.2013 та додаткових угод №1 від 04.06.2013, №2 від 28.11.2013 та визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року у справі №910/18250/16, є припиненими у зв'язку із укладенням 25.03.2016 між ПрАТ "Індбуд" (Сторона 1), ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" (Сторона 2) та ТОВ "Сейм-93" (Сторона 3) договору №29/13-П/ПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов'язань.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23) у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23) та призначено справу до розгляду.
Станом на дату звернення ліквідатора до суду з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута (16.10.2024), так і на дату прийняття оскаржуваної ухвали (14.04.2025) апеляційним судом не прийнято судового рішення, а відтак рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/18250/16(910/18131/22) не набрало законної сили.
Як було зазначено вище, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен переконатись у відсутності не розглянутих спорів, скарг, клопотань, розгляд яких після припинення провадження у справі про банкрутство та внесення запису до ЄДРПОУ про припинення підприємства-банкрута стане неможливим або значно утрудниться.
Разом з тим, будучі обізнаним як про розгляд місцевим господарським судом справи №910/8250/16(910/12939/22), так і про оскарження в апеляційному порядку рішень суду першої інстанції у справах №910/18250/16(910/18292/23) та №910/8250/16(910/18131/22), господарський суд міста Києва дійшов передчасних висновків про можливість затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі №910/18250/16, оскільки на дату прийняття оскаржуваної ухвали існували невирішені спори, наслідком яких потенційно може стати як зміна складу ліквідаційної маси ПрАТ "Індбуд", так і зміна розміру визнаних грошових вимог деяких кредиторів такого боржника.
Крім того, приймаючи зазначене рішення, судова колегія апеляційного господарського суду також вважає за необхідне врахувати висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 28.08.2025 року у справі №910/18250/16(910/18292/23), які хоч і сформульовані після прийняття оскаржуваної ухвали, однак є актуальними для прийняття правильного по суті рішення та додатково підтверджують передчасність закриття провадження у справі про банкрутство з мотивів вчинення ліквідатором усієї повноти заходів у ліквідаційній процедурі.
Так, у пунктах 65-66 даною постанови зазначено наступне:
"65. Ведення реєстру вимог кредиторів, згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ належить до компетенції ліквідатора, який відповідно до статті 65 КУзПБ, подає до суду дані про розміри погашених вимог кредиторів після завершення всіх розрахунків з кредиторами разом зі звітом та ліквідаційний балансом.
Відповідно до частини першої статті 3 КУзПБ, вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства.
Пунктом 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5 (далі - Вимоги) встановлено що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) (далі - Реєстр) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).
Отже, ведення та внесення змін до реєстру вимог кредиторів арбітражними керуючими (керуючими санації, ліквідаторами) здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням положень, передбачених зазначеними Вимогами.
Аналіз пунктів 1 - 6 Вимог дає підстави для висновку про те, що реєстр вимог кредиторів - це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги, яка ведеться державною мовою, в електронному вигляді за встановленою формою, підтримання якої в актуальному стані покладено на арбітражного керуючого та боржника, та доступ до якої мають конкурсні та забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури погашення боргів боржника) згідно з Порядком функціонування автоматизованої системи "Банкрутство та неплатоспроможність", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 № 594/5.
Пунктом 1 Розділу ІІІ "Ведення Реєстру" Вимог передбачено, що арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).
Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ "Ведення реєстру" Вимог, у разі погашення вимог кредитора іншим шляхом, ніж задоволення за рахунок реалізації майна, відомості щодо способу погашення та дати погашення такої вимоги вносяться в графу "Примітки".
Також, пунктом 14 Розділу ІІІ Вимог передбачено, що у випадку повного погашення вимог кредитора або відмови кредитора від вимог у графі "Примітки" відповідного запису Реєстру робиться відмітка про повне погашення або про виключення вимог кредитора із зазначенням дати та підстав погашення чи виключення.
Отже, ведення реєстру вимог кредиторів належить до компетенції ліквідатора, згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ та Вимог, який на підставі інформації отриманій, зокрема, під час провадження у справі про банкрутство, вносить відповідні відомості до реєстру.
Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17.
66. За таких обставин скаржник не позбавлений можливості звернутися до ліквідатора боржника із вимогами про внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів відповідно до вищенаведеного порядку.".
Таким чином, закриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Індбуд" унеможливлює звернення скаржника з вищенаведеними вимогами до ліквідатора та, у разі наявності на те обґрунтованих підстав, внесення останнім відповідних змін до реєстру вимог кредиторів, що, в свою чергу, свідчить про помилкове затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у поточній редакції.
Поряд з наведеним, у контексті дотримання принципу повноти дій ліквідатора колегія суддів також зауважує, що невід'ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства.
Частиною другою статті 61 КУзПБ визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Отже, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 по справі №924/669/17).
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов'язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.
Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).
У постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 Верховний Суд вказав, що за відсутності у диспозиції ч. 2 ст. 61 КУзПБ конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
Таким чином, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).
Колегія суддів наголошує на відсутності заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
Для з'ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Близькі за змістом висновки відображено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.
Отже, поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками має включати обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності підстав покладення на винних у осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, підтверджені як аналізом фінансового становища банкрута так і безпосереднім дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов'язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Водночас, у звіті ліквідатора взагалі відсутні будь-які відомості щодо проведення аналізу наявності чи відсутності підстав для покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство ПрАТ "Індбуд".
Також матеріали справи не місять доказів, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин звернення ліквідатора до суду із заявою в порядку ст.61 КУзПБ про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у банкрутстві боржника.
Суд першої інстанції, в свою чергу, зазначеного не врахував, мотивованої оцінки результатами дослідження у цьому аспекті повноти здійснення арбітражним керуючим аналізу фінансового становища банкрута, підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом його засновників (учасників) керівника або інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника, не надав.
Зазначення у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали про те, що ліквідатором було прийнято рішення про подання до господарського суду заяви про покладення на колишніх керівника та засновника товариства субсидіарної відповідальності, за результатами розгляду якої суд дійшов висновку про відмову у задоволення поданої заяви у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів, які б свідчили про наявність об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства ТОВ "Фаетон Транс Груп", не відповідають матеріалам та дійсним обставинам справи №910/18250/16, а отже є помилковим.
Посилання ліквідатора банкрута в судовому засіданні 18.09.2025 року на те, що з відповідними заявами про покладення субсидіарної відповідальності звертались безпосередньо кредитори боржника - ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" та ТОВ Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон", результатами яких були рішення Господарського суду міста Києва у справах №910/18250/16(910/17658/23) та №910/18250/16(910/803/24) про відмову у позові, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки відповідні позовні заяви було подано в порядку ч.5 ст.42 КУзПБ, а їх підставою було використання ТОВ "Амадеус Ко" фраудаторного правочину (договору про відступлення прав вимоги №31/03/2016 від 31.03.2016 року) задля виведення майна та грошових коштів, зміни розміру та складу ліквідаційної маси ПрАТ "Індбуд" шляхом виключення з неї активу - дебіторської заборгованості.
Тобто, в даному випадку позови було пред'явлено контрагенту боржника за договором про відступлення прав вимоги №31/03/2016 від 31.03.2016 року - ТОВ "Амадеус Ко", яке, в свою чергу, не належало до категорії осіб, які в силу положень ст.61 КУзПБ несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Водночас, інших позовів про притягнення засновників (учасників, акціонерів) ПрАТ "Індбуд" або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії до субсидіарної відповідальності, ані кредиторами, ані ліквідатором банкрута не подавалось, оскільки протилежного суду не доведено.
Крім того, притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. Істотна та явна диспропорція між зобов'язаннями і активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв'язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.
Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в ухвалі господарського суду.
Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов'язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.
Тлумачення змісту ч. 6 ст. 34 КУзПБ свідчить, що суб'єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.
Підставами покладення солідарної відповідальності на керівника боржника відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим цієї частини статті обов'язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини цієї статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
Умовами для встановлення щодо боржника факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних фактів:
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір грошових зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами грошових зобов'язань, строк виконання яких настав визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо).
Однак, ліквідатором банкрута у звіті також не проаналізовано та не зазначено ґрунтованих висновків щодо можливого притягнення директора банкрута до солідарної відповідальності.
Таким чином, у звіті ліквідатором не встановлено обставин можливого доведення боржника до банкрутства та не досліджено питання про покладення на винних осіб солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
За висновками колегії суддів, не зазначення ліквідатором вищенаведених відомостей, які є необхіднім елементом повноти вжиття ліквідатором заходів у процедурі ліквідації товариства та підлягають відображенню у звіті ліквідатора за підсумками процедури, не свідчить про належне виконання ліквідатором своїх обов'язків, а місцевим господарським судом - функції судового контролю у справі про банкрутство на час завершення ліквідаційної процедури.
А тому у суду апеляційної інстанції наразі відсутні підстави стверджувати про повноту вчинення ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі, які б передували зверненню до суду із заявою про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Посилання ліквідатора банкрута на те, що безпосередньо рішенням комітету кредиторів від 01.03.2024 року було зобов'язано ліквідатора скласти остаточний звіт ліквідатора, оскільки вжиття подальших дій буде призводити до збільшення витрат кредиторів на оплату послуг арбітражного керуючого, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки в даному випадку саме ліквідатору належить обов'язок здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Судова колегія наголошує, що згідно висновків Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 19.06.2024 року у справі №906/1155/20 (906/1113/21), право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Тобто, заява про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні підприємства до банкрутства, подається ліквідатором лише після реалізації належного цьому підприємству на праві власності або господарського відання майна, яке включено до складу ліквідаційної маси.
Як встановлено судом, остаточна реалізація ліквідаційної маси боржника (право вимоги) фактично завершилась у лютому 2024 року підписанням актів придбання майна на аукціоні, на зборах комітету кредиторів 01.03.2024 року вирішено розподілити кошти, отримані в ліквідаційній процедурі, та саме на цих зборах комітетом кредиторів боржника було зобов'язано ліквідатора скласти остаточний звіт ліквідатора, і призначити (за усним погодженням з членами комітету кредиторів) засідання комітету кредиторів і зборів кредиторів для затвердження остаточного звіту ліквідатора.
А тому, за висновками суду, прийняття комітетом кредиторів боржника більшістю голосів, які належить ТОВ "Сейм-93" та ТОВ "ВБК Візард", рішення не здійснювати подальші дії щодо належного формування ліквідаційної маси, зокрема і не звертатись до суду із заявою про притягнення винних осіб до субсидіарної/солідарної відповідальності за його боргами, спрямовано не на максимальне задоволення вимог кредиторів, що є легітимною метою процедури банкрутства, а на якнайшвидше закриття провадження у справі №910/18250/16 і ліквідацію ПрАТ "Індбуд" задля уникнення відповідальними особами солідарної/субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
У контексті вищевикладеного колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги про передчасність висновків суду першої інстанції про повноту вжитих ліквідатором заходів для виявлення активів боржника і, як наслідок, про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та закриття провадження у справі, оскільки такі висновки зроблені без належного дослідження поданого ліквідатором звіту, ліквідаційного балансу та долучених до них документів, а також без належного з'ясування обставин справи, всебічної та повної оцінки тверджень ліквідатора та наявних в матеріалах справи доказів.
Господарський суд міста Києва наведених вище фактичних обставин справи у їх сукупності, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового судового рішення про закриття провадження у справі №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд".
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
Згідно ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про передчасність подання ліквідатором на затвердження суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу з огляду на не вчинення всіх залежних від нього дій, спрямованих на захист інтересів кредиторів, виявлення активів підприємства і як наслідок належного припинення юридичної особи, та в свою чергу передчасність його затвердження судом першої інстанції та закриття провадження у справі у зв'язку з встановленими порушеннями останнім норм права при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з огляду на що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і ліквідацію юридичної особи - ПрАТ "Індбуд" підлягає скасуванню, а справа - направленню до господарського суду міста Києва для продовженню розгляду на стадію ліквідаційної процедури.
Крім того, скаржником в апеляційній скарзі та в судовому засіданні 18.09.2025 року у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів, зроблено заяву про відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, докази понесення яких та їх розміру останній зобов'язався подати протягом п'яти днів після ухвалення відповідного судового рішення по суті спору.
Отже, питання розподілу судових витрат скаржника, пов'язаних з наданням правової допомоги, буде вирішено судом у додатковому рішенні після надання відповідних доказів.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16 задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16 скасувати.
3.Справу №910/18250/16 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури Приватного акціонерного товариства "Індбуд".
4.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 30.09.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді М.Л. Доманська
С.Р. Станік